Рішення № 103321099, 15.02.2022, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/4311/21

Провадження № 2/279/80/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Шульги О.М., з секретарем Башинською Н.М., розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу №279/4311/21 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Немировський В.І., до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів в якому зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5 , яка на день смерті проживала в с.Новаки, Коростенського району Житомирської області.

Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Вказаний житловий будинок відповідно до запису в по господарській книзі №2, особового рахунку № НОМЕР_1 належав на праві особистої власності батьку – ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (довідка виконкому Коростенської міської ради №471 від 17.06.2021 року). На день його смерті разом із ним за однією адресою були зареєстровані: дружина ОСОБА_5 , дочка – ОСОБА_7 (після реєстрації шлюбу 06.02.1992 року змінила прізвище на ОСОБА_8 ), син ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» спадкові правовідносини регулюються ЦК України після 1 січня 2004 року, якщо спадщина відкрилась до 01.01.2004 року, то такі правовідносини регулюються нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року. Згідно п.23 вищезазначеної постанови, у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст.548 ЦК УРСР (1963 року) для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Стаття 549 ЦК УРСР (1963 року) регламентує порядок прийняття спадщини спадкоємцями. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до даної статті, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_9 , хоч і був зареєстрований за однією адресою із батьком на день його смерті, але фактично на той час за місцем реєстрації не проживав, відповідно – не мав фізичної можливості фактично вступити в управління або володіння спадковим майном, бо проходив строкову військову службу у Збройних Силах Радянського Союзу, і навіть на похованні батька не був присутній, та повернувся тільки через півроку.

Згідно із відповіддю Коростенського об`єднаного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки вих. №2945 від 06.07.2021 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , дійсно проходив строкову службу в період з 15 травня 1982 року по 16 травня 1984 року. Заяви про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 , ОСОБА_9 до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини не подавав.

Таким чином, спадщину після смерті ОСОБА_6 , в розумінні статті 549 ЦК УРСР (1963 року), прийняли дружина ОСОБА_5 та дочка ОСОБА_1 у вигляді по 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 кожна. Але своїх спадкових прав вони юридично не оформили.

Після смерті матері ОСОБА_5 , позивач у встановлений законом термін звернулася до нотаріальної контори та подала заяву про прийняття спадщини, але у видачі свідоцтва про право на спадщину їй нотаріусом Коростенської районної державної нотаріальної контори відмовлено, оскільки відсутній правовстановлюючий документ на спадковий будинок. В своєму роз`ясненні нотаріус вказав на спадкоємців : брата позивачки, який був зареєстрований із спадкодавцем за однією адресою на день смерті: сина ОСОБА_3 , сина ОСОБА_4 , які є відповідачами по справі.

Інших спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку, чи які б подали заяву про прийняття спадщини у встановлений законом термін, немає.

На день смерті спадкодавець ОСОБА_5 була зареєстрована та проживала одна, що підтверджується довідкою виконкому Коростенської міської ради №459 від 17.06.2021 року. Тому саме позивачка є єдиною спадкоємицею, яка прийняла спадщину після смерті матері.

Отже, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 позивачка успадкувала увесь (після смерті батька – 1/2 частину та після смерті матері – 1/2 частину), але юридично своїх прав не оформила в зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу на спадковий будинок.

Відповідно до довідки №369, виданої КП Коростенське МБТІ Житомирської обласної ради 28.11.2019 року, державна реєстрація права власності спадкового будинку не проводилась.

Проте, факт належності зазначеного майна підтверджується довідкою виконкому Коростенської міської ради №471 від 17.06.2021 року в якій зазначено, що спадковий будинок належав на праві особистої власності ОСОБА_6 .

Просить визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Сторони в наданих суду заявах повідомили про розгляд справи у їх відсутності, в яких одночасно зазначили позицію з приводу позовних вимог.

За таких обставин фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Новаки Коростенського району Житомирської області помер ОСОБА_6 .

З довідки виконавчого комітету Коростенської міської ради від 17.06.2021 року за №472 слідує, що ОСОБА_6 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 .

Вказаний будинок належав останньому на праві особистої власності, згідно запису в погосподарській книзі №2 за 1983-1985 роки, особовий рахунок № НОМЕР_1 , рік побудови 1961, що слідує з довідки від 17.06.2021 року №471.

Разом з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані та проживали: дружина ОСОБА_5 , син ОСОБА_9 , дочка ОСОБА_7 (довідка №472 від 17.06.2021 року).

Статтями 548, 549 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 визначено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 були подружжям свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2 видане 9.03.1957 року.

Свідоцтва про народження вказують на ступінь родинного зв`язку ОСОБА_6 з його спадкоємцями.

Отже, наявні в справі документи містять інформацію про прийняття ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_7 на підставі ст.549 ЦК УРСР (в ред.1963 року) спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Зміна прізвища позивача відбулась при укладенні шлюбу, про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу видане 6.02.1992 року.

З урахуванням наведеного, кожний із зазначених спадкоємців вважається таким, що прийняв спадщину у розмірі 1/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .

Аналогічна інформація щодо кола спадкоємців ОСОБА_6 міститься у листі Коростенської районної державної нотаріальної контори від 13.11.2020 року за №1128/01-16, що спростовує доводи позивача про те, що ОСОБА_9 є таким, що не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6 .

ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 після смерті свого спадкодавця не оформили спадкових прав.

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданого 29.10.2018 року. На день смерті останній був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ним за вказаною адресою були зареєстровані та проживали дружина ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , які на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_9 .

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 виданим 02.03.2020 року.

З довідки №459 від 17.06.2021 року слідує, що ОСОБА_5 постійно була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою ОСОБА_5 проживала одна.

В Коростенській районній державній нотаріальній конторі після смерті ОСОБА_5 на підставі заяви ОСОБА_1 заведено спадкову справу №234/2020, що слідує з листа №1128/01-16 від 13.11.2020 року.

Одночасно з вказаного листа слідує інформація про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки довідка сільської ради про належність будинку чоловіку спадкодавиці - ОСОБА_6 , не є правовстановлюючим документом, тому для вирішення спадкових прав рекомендовано звернутись до суду.

Частиною 1 ст. 1268, ч.1 ст.1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно вимог частини 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи слідує, що державна реєстрація права власності на будинок не проводилась.

Інвентаризація будинку проведена КП "Коростенське міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради 28.11.2019 року.

На час розгляду справи можливість державної реєстрації права власності за спадкодавцем втрачена, що перешкоджає позивачу реалізувати свої спадкові права.

З роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, викладених у Інформаційному листі від 16.05.2013 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування” слідує, що державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Тобто, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (03 серпня 2004 року) нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його будівництва, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, як офіційного визнання державою такого права, а не підставою його виникнення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Крім того, згідно з частинами першою та другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

До 05 серпня 1992 року закон не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності.

Порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва вперше встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність).

Ураховуючи зазначене, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи вищенаведене за позивачем слід визнати право власності на 1/3 частку житлового будинку та надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті батька ОСОБА_6 , а також на 1/3 частку вказаного будинку, яка була успадкована ОСОБА_5 після смерті чоловіка ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.548, 549 ЦК УРСР ( в ред.1963 року), ст.ст.1217, 1223, 1268, 1269, 1270, 1296 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року "Про судову практику у справах про спадкування",

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була успадкована останньою після смерті чоловіка ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Представник позивача: адвокат Немировський Валерій Іванович, місце знаходження: 11508, м.Коростень, пров. Миколи Куліша, 4, Житомирська обл.., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ № 000769 видане Радою адвокатів Житомирської області 24.03.2016 року.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Суддя: О.М.Шульга