Рішення № 103320840, 16.02.2022, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/11601/20

Провадження № 2/161/623/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Олексюка А.В.

за участю секретаря судового засідання - Самсонюк Ю.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача АТ КБ «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В своїх позовних вимогах посилається на те, що фінансова установа звернулася приватного нотаріуса Бондар І.М. і виконавчим написом №1322 від 10.05.2019 запропоновано звернути стягнення на майно позивача в рахунок стягнення з позивача у встановлений строк по кредитному договору №VO00GF00000033 від 14.06.2005 визначену нотаріусом суму у розмірі 40 107,10 дол. США як заборгованість позивача перед фінансовою установою.

Вказаний виконавчий напис відповідачем направлено до державного виконавця Романовського В.В. і останнім 08.07.2020 було відкрито виконавче провадження №62515746.

Вважає, що цей виконавчий напис є безпідставним, оскільки нотаріус вчинив його без відповідних правових підстав, не переконався у безспірності грошової вимоги. Позивач заперечує щодо нарахованої суми заборгованості за кредитом, оскільки на підтвердження суми заборгованості за кредитним договором стягувачем надано приватному нотаріусу лише розрахунок, що суперечить вимогами п.2 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. Додатково наголошено, що станом на день вчинення спірного виконавчого напису існували судові спори з приводу правовідносин, що склались між банком та ОСОБА_1 , а спір про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором у зв`язку із його виконанням та визнання припиненими правовідносин поруки у зв`язку із припиненням основного зобов`язання до цього часу перебуває у провадженні суду та не вирішений в судовому порядку. Окрім того минули строки давності на звернення банком із відповідною заявою до приватного нотаріуса.

Просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 10.05.2019, зареєстрований в реєстрі за №1322, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. щодо боржника ОСОБА_1 , а також стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 22.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

20.09.2020 до суду надійшов відзив АТ КБ «ПриватБанк» на позовну заяву, відповідно до змісту якого представник відповідача позовні вимоги заперечила у повному обсязі, просила відмовити в їх задоволенні. Заперечення мотивовані тим, що позивачем не надано жодних документів на підтвердження спірності оспорюваного виконавчого напису, натомість банком надано приватному нотаріусу усі передбачені п.2 Переліку документи на вчинення такого виконавчого напису, що є достатнім для вчинення такої нотаріальної дії. На переконання представника відповідача, строк позовної давності, а відповідно і строк на звернення із азявою про вчинення виконавчого напису, банком пропущений не був, оскільки строк дії кредитного договору встановлено до 14.06.2025, сам кредитний договір є чинним, а кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Крім того, винесене судове рішення у цивільній справі №10757/15-ц у жодному разі не підтверджує факт виконання зобов`язання ОСОБА_1 перед АТ КБ «ПриватБанк», а навпаки підтверджує наявне право у стягувача АТ КБ «ПриватБанк» на стягнення боргу з ОСОБА_1 , яке згідно Закону України «Про нотаріат» нотаріус має перевірити. Також зауважено, що ОСОБА_1 продовжує користуватись предметом іпотеки, тобто своїх зобов`язань перед банком не виконав і досі має заборгованість за кредитним договором. Розгляд справи просила здійснювати у відсутності відповідача.

Від приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. 05.02.2021 надійшла заява про розгляд справи у її відсутності у зв`язку із значним навантаженням та письмові пояснення на позов. Так, нотаріус вказала, що кредитор не повідомляв її про будь-які спори, суперечки, зміни та доповнення до кредитного договору, винесені з цього приводу судові рішення, а присутність боржника під час вчинення виконавчого напису не передбачена чинним законодавством. Під час вчинення виконавчого напису нотаріус не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів. Переконана, що відрахування нотаріусом строку вчинення виконавчого напису може здійснюватися з дня, наступного за днем відправлення кредитором боржнику останньої за хронологією вимоги, але лише за умови, що визначені в ній відповідно до закону чи договору суми заборгованості відрізняються від розміру вимог, раніше направлених тим же кредитором тому ж боржнику за тим же правочином. Просила ухвалити у справі законне і справедливе рішення з врахуванням цих пояснень. Розгляд справи просила здійснювати у її відсутності.

Ухвалою суду від 01.02.2021 задоволено клопотання позивача та призначено у справі судову-економічну експертизу, на період виконання якої провадження у справі було зупинено.

У зв`язку із неможливістю проведення вищевказаної експертизи відповідно до підстав, викладених у повідомленні судового експерта №8260-8261 від 02.02.2022 (ненадання відповідачем витребовуваних судом документів, необхідних для проведення експертизи), ухвалою суду від 08.02.2022 провадження у справі відновлено та призначено для продовження розгляду.

14.02.2022 до суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи у відсутності позивача та його представника. Окрім того повідомлено, що ОСОБА_1 було врегульовано з банком питання погашення заборгованості за кредитним договором №VO00GF00000033 від 14.06.2005 та сплачено на користь відповідача додатково суму коштів у розмірі 240 831,55 грн. Зазначив, що дана сума є відмінною від тієї, яка вказана у спірному виконавчому написі.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши письмові докази наявні в матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 10.05.2019 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис №1322, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно – квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . Зазначене нерухоме майно на підставі договору іпотеки від 15.06.2005, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. за №1941, передане в іпотеку АТ КБ «ПриватБанк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, запропоновано задовольнити вимоги АТ Кб «ПриватБанк» шляхом перерахування коштів останньому у розмірі 40 107,10 дол. США, що становить 1 802 601,49 грн. а також витрати, пов`язані із вчиненням вказаного виконавчого напису у розмірі 3 500 грн. Строк за який провадиться стягнення – 13 р. 8міс. 14 дн., а саме за період з 14.06.2005 по 28.02.2019 (а.с.116-149).

08.07.2020 державним виконавцем Першого ВДВС у м.Луцьку ЗМУМЮ (м.Львів) Романовським В.В. на примусове виконання вищевказаного виконавчого напису нотаріуса відкрито виконавче провадження №62515746. Постановою від 08.07.2020 арештовано майно боржника – квартиру АДРЕСА_2 (а.с. 14-15).

Проте, зазначений виконавчий напис вчинено з порушенням чинного законодавства, що підтверджується таким.

Статтею 18 ЦК України встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 1Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595.

Відповідно до п. 19) частини 1 ст.34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Учинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

У вказаній постанові також зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012року № 296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.

Відповідно до п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 цього Порядку для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку, для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

У Постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №760/2193/15-ц висловлено позицію про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19), а також у постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною другою статті 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Таким чином, нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису .

Аналогічну позицію викладено в ухвалі колегії суддів судової палати цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01.03.2017 р. № 201/1662/16-ц.

Однак, при вчиненні оспорюваного виконавчого напису зазначених вимог не дотримано.

Так, із матеріалів виконавчого напису відомо, що 08.04.2019 представник АТ КБ «Приватбанк» надіслав ОСОБА_1 письмову вимогу від 20.03.2019 про усунення порушень за кредитним договором №VO00GF00000033 від 14.06.2005, проте, відсутні підтверджуючі документи про отримання ним цієї вимоги (а.с. 123-128).

Окрім того, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та АТ Кб «ПриватБанк» існує спір, що виник в межах даних кредитних правовідносин, а саме: в провадженні Луцького міськрайонного суду перебувала справа №161/1388/17 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання припиненими правовідносин за кредитним договором у зв`язку із його виконанням та визнання припиненими правовідносин поруки та іпотеки у зв`язку із припиненням основного зобов`язання. 13 07.2018 Верховним судом відкрито касаційне провадження у даній справі, остаточне рішення станом на день розгляду даного позову у справі №161/1388/17 не постановлене (а.с.23-24).

Одночасно кредитний договір №VO00GF00000033 від 14.06.2005 не був нотаріально посвідченим відповідно до вимог пункту 2 Переліку №1172, тому суд приходить до висновку, що в момент вчинення виконавчого напису 10.05.2015 були відсутні правові підстави для його вчинення, а отже такий виконавчий напис не підлягає виконанню у зв`язку із наступним.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідачем не доведена та обставина, що серед наданих Банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису документів був наданий оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку.

Зазначене узгоджується із висновками щодо застосування відповідних норм права, викладеними в постанові ВС у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.03.2020 № 757/24703/18-ц.

Крім цього, із матеріалів виконавчого напису видно, що АТ КБ «Приватбанк» надав приватному нотаріусу розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, але не надав документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що власне стали підставою для складання розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором.

Із зазначеного кредитного договору відомо, що кінцевий строк повернення кредиту - до 14.06.2025 року включно, тобто саме із цієї дати слід обчислювати право вимоги.

Згідно зі ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису порушив норми чинного законодавства, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими і тому виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд при вирішенні питання розподілу судових витрат, присуджує стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 840,80 грн. та за подання заяви про забезпечення позову 420,40 гривні.

Керуючись ст.ст. 34, 87- 89 Закону України «Про нотаріат», п.п. 1.1., 3.1., 3.2., 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, ст.ст. 2, 10, 12, 49, 76,77-81, 82, 89, 265, 272, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1322 від 10 травня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, яким запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно – квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , яке на підставі договору іпотеки від 15 червня 2005 року, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю.Б. за №1941, передане в іпотеку АТ КБ «ПриватБанк», та за запропоновано за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги АТ КБ «ПриватБанк» шляхом перерахування коштів останньому у розмірі 40 107,10 дол. США, що становить 1 802 601,49 грн. а також витрати, пов`язані із вчиненням вказаного виконавчого напису у розмірі 3 500 грн.

Стягнути з Акціонерного Товариства Комерційного банку «ПривтБанк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського , 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення виготовлено 16.02.2022.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк