Ухвала суду № 103316870, 16.02.2022, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/9606/21

Провадження № 2/442/277/2022

У Х В А Л А

про вжиття заходів забезпечення позову

"16" лютого 2022 р. місто Дрогобич Львівської області

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючого судді Коваль Р.Г, з участю секретаря судового засідання Чолавін Н.П. розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

сторони та інші учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ;

представник позивача адвокат - Ференц Ольга Ігорівна;

представник відповідача адвокат Ловінська Світлана Степанівна,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на житловий будинок (загальною площею - 71,7 кв.м., житловою площею - 40,0 кв.м.) з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який знаходився за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви покликається на те, що у провадженні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Раневицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області (правонаступник - Дрогобицька міська рада Львівської області) про визнання недійсним договору дарування.

Предметом розгляду у даній цивільній справі є заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору дарування укладеного 20 травня 1992 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який посвідчений Страшовською Н.В., секретарем виконкому Раневицької сільської ради за р. №34. З відзиву та доданих документів, зокрема дублікату оскаржуваного договору дарування, вбачаються дії зі сторони відповідача ОСОБА_2 на виготовлення дублікату оскаржуваного договору дарування технічного паспорту та реєстрації права власності.

Враховуючи те, що на ім`я відповідача ОСОБА_2 , оформлений правовстановлюючий документ на житловий будинок, існує загроза того, що відповідач може здійснити будь-які дії, в тому числі на відчуження спірного житлового будинку з метою утруднення виконання судового рішення.

Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, або у постійному збільшенні розміру позовних вимог, внаслідок незаконних дій відповідача щодо використання даного майна, або з метою уникнення повернення даного майна, постає необхідність в обранні такого виду забезпечення позову як: арешт.

Позивач пропонувала відповідачу мирно врегулювати питання щодо спірного житлового будинку, проте відповідач ігнорує її пропозиції, він свідомий того, що саме він може розпоряджатися цим майном, а тому звернулась до суду з даною заявою.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали вимоги заяви з підстав викладених у заяві – просили таку задоволити.

Представник відповідача заперечила проти задоволення заяви про забезпечення позову, вважає її необґрунтованою, а вимоги позивача в заяві не є спів мірними.

Розглянувши вищенаведену заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Зі змісту заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову вбачається, що предметом позовних вимог у даній справі є визнання договору дарування недійсним,укладений 20 травня 1992 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який посвідчений Страшовською Н.В., секретарем виконкому Раневицької сільської ради за р. № 34.

З доданих до позовної заяви доказів, а саме витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.04.2021 (а.с. 16) вбачається, що право власності на Ѕ частину житлового будинку (загальною площею - 71,7 кв.м., житловою площею - 40,0 кв.м.) з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який знаходився за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28.01.2021, (а.с.17-19) яке наданий час оскаржено до апеляційної інстанції відповідачем, і справа на даний час судом апеляційної інстанції не розглянута.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною другою статті 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Із системного аналізу зазначених норм права вбачається, що підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову № 9 від 22.12.2006 року зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому ЄСПЛ у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною 3 статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 зроблено висновок, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням заявлених заявником позовних вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

Як підставу для звернення до суду із заявою про забезпечення позову заявник посилається те, що відчуження будинку у власність інших осіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в даній цивільній справі в разі задоволення позовних вимог.

Отже, між позивачем та відповідачем є наявність спору щодо визнання договору дарування недійсним,укладений 20 травня 1992 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який посвідчений Страшовською Н.В., секретарем виконкому Раневицької сільської ради за р. № 34, та невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно може ускладнити захист позивачем своїх прав у випадку задоволення позовних вимог.

В заяві про забезпечення позову позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на житловий будинок (загальною площею - 71,7 кв.м., житловою площею - 40,0 кв.м.) з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який знаходився за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Отже, вимога про забезпечення позову не є неспівмірною із позовними вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді накладення арешту на частку у статутному капіталі товариства та заборони вчиняти реєстраційні дії щодо відчуження цієї частки) права відповідача або інших осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання можливого рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

При цьому, цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Суд вважає не обґрунтованим посилання позивача у заяві про забезпечення позову на те, що у випадку відчуження відповідачем будинку на користь третіх осіб це ускладнить захист позивачем своїх прав у разі ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог за вищевказаним позовом, оскільки відповідач як власник зазначеного майна квартири не має об`єктивної можливості вчинити дії, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, а позивачем та її представником не подано жодних належно вмотивованих доказів, що відчуження житлового будинку, а також те, що судом встановлено що між сторонами існує спір щодо житлового будинку (загальною площею - 71,7 кв.м., житловою площею - 40,0 кв.м.) з відповідними господарськими будівлями та спорудами, який знаходився за адресою: АДРЕСА_1 , який розглядається Львівським апеляційним судом, і справа на даний час не розглянута.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 149-150, 153, 247, 258, 260-261 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала, в силу положень ч. 2 ст. 261 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею, однак може бути оскаржена заявником у строк подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Дата складення та підписання ухвали суду: 16 лютого 2022 року.

Суддя Р.Г.Коваль