Рішення № 103316305, 31.01.2022, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/4468/21

Провадження № 2/266/94/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2022 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Іванця О.Д., за участі секретаря Новак О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, третя особа Орган опіки та піклування виконавчого комітету Маріупольської міської ради, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач через представника ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що є користувачем будинку АДРЕСА_1 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності, з кількістю кімнат від однієї до п`яти включно від 07.09.1961 року, посвідченого державним нотаріусом другої державної нотаріальної контори м. Жданова (на даний час м. Маріуполь) Байковою Л.М., зареєстрованого в реєстрі за №1733, а також згідно реєстраційного напису Жданівського БТІ №19172 від 15.02.1964 року. Згідно інформації Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради у вказаному будинку окрім позивача зареєстровані відповідачі, а саме його донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3. та онучка позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачі з вересня 2014 року фактично не проживають у вищезазначеному будинку, особисті речі у ньому не зберігають та у сплаті комунальних послуг та здійсненні ремонтних робіт участі не приймають. Згідно довідки про склад сім`ї та акту про фактичне проживання №6/446 від 08.06.2021 року, виданого КСН «Селище Моряків», відповідачі не входять до складу осіб, які фактично мешкають по АДРЕСА_1 . Відповідачі на даний час мешкають на території Російської Федерації, а саме у Мурманській області, м. Оленегорськ, та отримали громадянство РФ. Просив визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 .

Від представника позивача адвоката Калініченка А.В. до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивача, підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позові, просив їх задовольнити.

Від відповідача ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах своєї неповнолітньої дитини - відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засобами поштового зв`язку з Російської Федерації надала до суду заяву, в якій остання просила проводити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Кибенко Т.Є. надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, також надано висновок №01.1-23-248 від 17.11.2021 року, згідно якого заперечував проти визнання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, враховуючи визнання відповідачем позову, вважає можливим згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України ухвалити рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Судом встановлено, що договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на право особистої власності з кількістю кімнат від однієї до п`яти включно від 07.09.1961 року, виданого на підстав рішення виконавчого комітету Жовтневої Ради депутатів №23 від 17.11.1960 року, ОСОБА_1 , як забудовнику надано безстроково земельну ділянку по АДРЕСА_1 , загальною площею 501 кв.м. для будівництва житлового будинку площею 36,08 кв.м., веранди, сараю та літньої кухні.(а.с.10-13)

Згідно будинкової книги для реєстрації громадян, які мешкають у буд. АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3. та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1. зареєстровані за вказаною адресою з 04.11.2008 року.(а.с.14-16)

Згідно інформації Управління з оформлення паспортних документів та реєстрації місця проживання Департаменту адміністративних послуг №02-13.07-0175 від 10.06.2021 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 3 осіб: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.17)

Родинний зв`язок ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як доньки та батька, підтверджено доданими до позовної заяви свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб №00017395138 від 02.12.2016 року щодо зміни прізвища відповідача ОСОБА_2 з дошлюбного « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 », свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 11.03.2002 року, довідкою №902 від 30.07.2005 року про реєстрацію шлюбу та зміну прізвища відповідачки з дошлюбного « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_2 ».(а.с.20-22)

Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб та акту про фактичне проживання №6/446, виданих 08.06.2021 року Комітетом самоорганізації населення «Селище Моряків» на ім`я ОСОБА_1 , встановлено, що у будинку АДРЕСА_1 , фактично мешкає лише позивач. (а.с.21)

Згідно доданої копії паспорта № НОМЕР_3 , виданого 27.09.2017 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3. є громадянкою Російської Федерації та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .(а.с.25)

Згідно доданої копії паспорта № НОМЕР_4 , виданого 12.02.2020 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1. є громадянкою Російської Федерації.(а.с.26)

Згідно довідки-підтвердження від 01.07.2021 року №236, виданої Муніципальним бюджетним загальноосвітнім закладом «Основна загальноосвітня школа №21» Адміністрації м. Оленегорська, Мурманської області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1. є учнем 8-А класу вказаного навчального закладу.(а.с.28)

Згідно довідки №178 від 28.06.2021 року, виданої Державною обласною бюджетною установою охорони здоров`я «Оленегорська центральна міська лікарня», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3. працює у вказаній установі на посаді завідуючої у жіночій консультації з 16.11.2015 року.(а.с.29)

Факт не проживання відповідачів за місцем реєстрації підтверджується також письмовими поясненнями свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які зазначили, що ОСОБА_2 разом із дочкою ОСОБА_5 фактично не мешкають у буд. АДРЕСА_1 близько шести останніх років. З того часу за вказаною адресою не з`являлися.(а.с.37-46)

За змістом ч. 1ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985р., у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Враховуючи, що позивач є користувачем будинку на законних підставах, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення ст. ст. 71,72 ЖК Української РСР.

Згідно зі ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ним зберігається жиле приміщення протягом 6 місяців.

Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад 6 місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад 6 місяців, зокрема, з підстав, передбачених статтею 71 ЖК Української РСР.

Якщо в будинку, квартирі (їх частині) не залишилися проживати інші члени сім`ї наймача, це житло може бути надано за договором оренди (найму) у встановленому законом порядку іншому громадянину.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться згідно зі ст. 72 ЖК Української РСР у судовому порядку.

Аналіз застосованої норми житлового законодавства та Конституції України показує, що ч. 3ст. 47 Конституції України допускає можливість примусового позбавлення житла на підставі закону за рішенням суду.

Стаття 71 ЖК УРСР передбачає, що наймачі можуть позбавлятися прав на користування житловими приміщеннями без надання інших жилих приміщень, коли вони зазначений строк не проживають у цьому приміщенні.

Суд критично ставиться до висновку третьої особи - Органу опіки та піклування Маріупольської міської ради, №01.1-23-248 від 17.11.2021 року, яким заперечував проти визнання неповнолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житлом з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Беручи до уваги той факт, що ОСОБА_5 досягла 15 років, за місцем реєстрації не проживає більше шести років, а також і той факт, що позивачем не створюються перешкоди у користуванні спірним житлом, суд приходить до переконання про законність вимог позивача та достатність підстав для визнання неповнолітньої дитини такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .

Частиною 2 статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно ч. 1 ст. 163 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.

Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27.02.1991 року, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Залишаючи за неповнолітньою дитиною ОСОБА_5 право користування жилим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 , визнаючи її матір такою, що втратила право користування цим житловим приміщенням, суд припустить порушення принципу 6 Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, яким передбачено, що малолітня дитина не може бути розлучена з матір`ю, батьком крім випадкових обставин.

Окрім того, обмеження дієздатності особи в інших правовідносинах, в тому числі і у праві самостійно та вільно обирати місце свого проживання, кореспондується і з правилами частини 4 статті 29 ЦК.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що неповнолітня дитина не має права вільно та самостійно обирати місце свого проживання, і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків, або одного з батьків, з ким вона проживає.

Права неповнолітньої дитини є похідними від права батьків (або одного з них). Причини не проживання неповнолітньої дитини за місцем реєстрації не залежать від її волі, а тому неможливо встановити їх характер (поважні або неповажні) окремо для неповнолітньої дитини, незалежно від причин відсутності батьків.

Неповнолітня дитина не є самостійним суб`єктом житлових правовідносин, а набуття або втрата права користування житлом дитиною залежить від набуття або втрати такого права її батьками.

З огляду на наведене, виходячи з того, що відповідачів було зареєстровано у АДРЕСА_1 , та останні тривалий час (більше 6 років) фактично не проживають у спірному будинку без поважних причин тобто понад рік, відповідач ОСОБА_2 , яка діє в інтересах своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позовні вимоги визнала в повному обсязі, тому суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 274, 280, 350 ЦПК України, ст.405 ч. 2 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такими, що втратили право користування жилим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Іванець О. Д.