Ухвала суду № 103314687, 16.02.2022, Тиврівський районний суд Вінницької області

145/1699/21

1-і/145/1/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2022 р. смт. Тиврів

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого Вальчука В. В.

при секретарі Крикливій М.С.,

за участі прокурора Веселовського М.А.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Білана В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Лащука В. про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020025150000006 від 24.07.2020,

встановив:

На розгляді Тиврівського районного суду знаходиться обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.1 ст.263 КК України.

Ухвалою Тиврівського районного суду від 23.12.2021 по даній справі призначено судовий розгляд та продовжено ОСОБА_1 запобіжний захід до 20 лютого 2022 року.

15.02.2022 від прокурора Вінницької окружної прокуратури Лащука В. надійшло клопотання про продовження ОСОБА_1 строку тримання під вартою на 60 днів з правом внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, серед яких є тяжкий, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, проживає у житлі, яке йому не належить, не має житла у володінні, не має постійного місця роботи, а тому може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце свого проживання, а під загрозою застосування суворої міри покарання може здійснити спроби переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, тобто наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Відсутність постійного місця роботи та обвинувачення у вчиненні злочинів з корисливих спонукань дає підстави вважати про бажання ОСОБА_1 отримувати доходи лише у протиправний спосіб. Крім того, сторона обвинувачення вказує на те, що ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення майнового злочину, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, а накладені на нього адміністративні стягнення у вигляді штрафів не оплачував. Також, ОСОБА_1 має заборгованість по виплаті аліментів на утримання малолітньої дитини.

За вищевказаних обставин, а також враховуючи, що ОСОБА_1 за місцем свого проживання зберігав вогнепальну зброю, наявні достатні підстави вважати, що маючи можливість необмежено пересуватись, ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, тобто наявний ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

В судовому засіданні прокурор Веселовський М.А. клопотання про продовження сроку тримання під вартою підтримав з підстав викладених у ньому.

Захисник Білан В.В. заперечував проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою, та вважав, що воно підлягає задоволенню частково і заявив усне клопотання про заміну запобіжного заходу на нічний домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Суд, вислухавши думки прокурора, обвинуваченого та його захисника, вважає, що клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у виді тримання під вартою підлягає до задоволення з наступних підстав.

Ухвалою Вінницького міського суду від 28.10.2021 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, а ухвалою Тиврівського районного суду від 23.12.2021 року продовжено термін тримання під вартою до 20.02.2022 року.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч.1 ст.197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно ст.331 ч.3 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини "Тейс проти Румунії", автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України.

У справі «Сергій Волосюк проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зі спливом певного часу тяжкість злочину, в якому особа підозрюється чи обвинувачується, як єдина підстава тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може бути достатньою.

Продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності певного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканності (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

При розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у судовому засіданні, суд також враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення ЄСПЛ від 09 жовтня 2014 року у справі «Чанєв проти України», згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, не допускається тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого без судового рішення, що виключає можливість, в тому числі, і «автоматичного» продовження застосування такого запобіжного заходу.

Зокрема при продовженні строку тримання під вартою суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Також, зважаючи на практику Європейського суду, суд враховує, що тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст.178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Отже, вирішуючи клопотання про продовження тримання під вартою, суд враховує конкретні обставини даної справи та обставини, які були раніше встановлені під час розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу та його продовженні, зокрема, що дії обвинуваченого не перекваліфіковані на більш м`які, обвинувачений проживає у житлі, яке йому не належить, не має власного житла у володінні, не має постійного місця роботи, а тому може в будь-який момент без зайвих труднощів покинути місце свого проживання, до цього часу розглянути дане кримінальне провадження неможливо, крім того продовжують існувати ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення. Також, слід зазначити, що по даному криманільному провадженню не почався допит учасників судового провадження і перебуваючи на волі обвинувачений матиме можливість впливати на них щодо дачі ними показів. Вищевказане свідчить, що зазначені ризики, є доведеними, вони не зменшилися, та не зникли, що виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Так, враховуючи особу підозрюваного, обставини кримінального правопорушення, наявні ризики, а також те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні ряду злочинів, один з яких є тяжким, керуючись п.2 ч.5 ст.182 КПК України, суд вважає за необхідне визначити розмір застави в межах завданих кримінальними правопорушеннями матеріальних збитків в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 191440 (сто дев`яносто одна тисяча чотириста сорок) гривень.

Керуючись ст.ст. 177, 182, 314 - 315, 331 КПК України,

ухвалив:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 16 квітня 2022 року включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 191440 (сто девяносто одна тисяча чотириста сорок) гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області (Одержувач коштів - ТУ ДСАУ в Вінницькій області, Рахунок UA 688201720355219002000000401, код ЄДРПОУ 26286152, Банк ДКСУ, м. Київ, ГУДКСУ у Вінницкій області , МФО 820 172).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про обрання міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави, на ОСОБА_1 будуть покладені наступні обов`язки:

прибувати до суду за першою вимогою;

не відлучатись з місця проживання із населеного пункту м. Гнівань Вінницької області, в якому він проживає без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Якщо ОСОБА_1 не виконає покладені на нього обов`язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, і до останнього буде застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена протягом семи днів з моменту її оголошення до Вінницького апеляційного суду.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити до відповідного слідчого ізолятора для виконання.

Суддя: Вальчук В. В.