Рішення № 103314390, 16.02.2022, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1964/21

РІШЕННЯ

Іменем України

16 лютого 2022 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Сінельник В.І.,

у відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою, яку обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вінницькі Хутори, Вінницького району Вінницької області померла її матір ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, в тому числі, на будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На випадок своєї смерті матір позивача склала заповіт, яким заповіла ОСОБА_1 все належне їй майно. Позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом після смерті матері. В шестимісячний строк, встановлений для прийняття спадщини, позивач звернулась до Вінницької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим було заведено спадкову справу. Однак державним нотаріусом Вінницької районної державної нотаріальної контори Гречко О.Б. було винесено постанову, якою у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що належав ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу було відмовлено, оскільки у неї відсутній документ, який підтверджує право власності ОСОБА_2 на вищевказаний будинок. Таким чином, оскільки для оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , необхідний оригінал документа, що підтверджує право власності, який на даний час є втраченим, позивач вимушена звернутись до суду з проханням визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 .

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 26.07.2021 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 04.10.2021 витребувано з Вінницької районної державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 183/2020, зареєстрованої в реєстрі за № 2-459, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 01.11.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.

В судове засідання 07.02.2022 учасники справи не з`явились, хоч про день, час та місце судового розгляду повідомлялись судом в установленому законом порядку.

Представник позивача ОСОБА_1 згідно з ордером ОСОБА_3 попередньо через канцелярію суду подала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, в заяві зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В матеріалах справи міститься клопотання представника відповідача ОСОБА_4 , в якому останній просить розглянути дану справу за відсутності представника Вінницької міської ради, при вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Частиною третьою статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 07.02.2022 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Врахувавши позиції учасників справи, викладені у поданих до суду письмових заявах, дослідивши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вінницькі Хутори, Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 06.04.2020 (а.с. 12).

15.01.2008 на випадок своєї смерті ОСОБА_2 склала заповіт, відповідно до якого все її майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що буде належати їй на день смерті, вона заповідає ОСОБА_1 , що підтверджується копією заповіту, посвідченого секретарем Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, реєстровий № 12 (а.с. 13).

Постановою державного нотаріуса Вінницької районної державної нотаріальної контори Гречко Ж.Б. № 843/02-31 від 04.06.2021 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , який належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що у спадкоємиці за заповітом відсутній документ, який підтверджує право власності ОСОБА_2 на спадковий будинок (а.с. 14).

З копії відповіді КП «ВООБТІ» № 1640/1/01-9/21 від 30.06.2021 убачається, що згідно з матеріалами інвентаризаційної справи № 1572, станом на 31.12.2012, право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 18 травня 1987 року зареєстровано в КП «ВООБТІ» та записано в реєстрову книгу № 2, реєстровий номер 203 за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок № НОМЕР_2 від 15 травня 1987 року, виданого виконкомом Вінницької районної ради народних депутатів на підставі рішення виконкому Вінницької районної ради народних депутатів від 08.01.1986 за № 6 (а.с. 24), що також підтверджується ксерокопією такого свідоцтва (а.с. 25).

З копії довідки № 80, виданої старостою Вінницько-Хутірського старостинського округу 29.06.2021, убачається, що особовий рахунок № НОМЕР_3 в погосподарській книзі № 8 за 1986-1990 роки відкритий на ОСОБА_2 ; за ОСОБА_2 рахувалась земельна ділянка, площею 0,08 га, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на якій збудований житловий будинок із господарськими спорудами, за адресою: АДРЕСА_2 ; крім цього, в погосподарській книзі № 16 за 1991-1995 роки особовий рахунок № НОМЕР_4 відкритий на ОСОБА_2 . У зв`язку з інвентаризацією АДРЕСА_2 було перейменовано у будинок АДРЕСА_3 ; зміна номера відбулась наприкінці 1990 року – на початку 1991 року. Власником даного будинковолодіння, згідно з записами в погосподарських книгах, є ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 53).

У довідці № 81, виданої старостою Вінницько-Хутірського старостинського округу 29.06.2021, зазначено, що згідно з записами в земельнокадастровій книзі, ОСОБА_2 на підставі рішення 19 сесії 06 скликання Вінницько-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 15.03.2013 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,08 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_3 (а.с. 54).

З довідки № 82, виданої старостою Вінницько-Хутірського старостинського округу 29.06.2021, убачається, що згідно з записом в погосподарській книзі № 9 за 2016-2020 роки, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 проживали ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 55).

На виконання вимог ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 04.10.2021 на адресу Вінницького районного суду Вінницької області надійшла копія спадкової справи до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

З копії вищезазначеної спадкової справи убачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . 26.05.2020 ОСОБА_1 звернулась до Вінницької районної державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом (а.с. 91). На підставі заяви 26.05.2020 була проведена реєстрація спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с. 96).

За змістом статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Відповідно до ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Статтею 1233 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельні ділянки є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому чинним законодавством України порядку.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельні ділянки, то спадкоємець також не набуває на них права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

Відтак, спадкування є формою правонаступництва, що реалізується спадкоємцем в межах обсягу спадкової маси та не включає в себе процесуальні права та обов`язки спадкодавця, які ним не реалізовані за життя.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеною у постанові від 27.03.2019 у справі № 2-1625/1997 (провадження № 61-6331св18).

Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 1268 ЦПК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини (частина п`ята статті 1269 ЦК України).

Частиною першою статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

В силу вимог частини п`ятої статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини» й пов`язує з виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення в спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права, зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державної реєстрації права.

Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеній у постанові у справі № 523/3522/16-ц від 14.08.2019.

Як вбачається зі змісту статей 1220, 1221 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до вимог статті 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1270 ЦК України визначено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини, тому спір про спадкування може бути вирішений лише після закінчення цього строку.

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Особа має право звернутися до суду з відповідним позовом, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, тобто, передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Судом установлено, що померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 належав житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок № НОМЕР_2 від 15 травня 1987 року.

Оригінал даного свідоцтва втрачений спадкодавцем. Вказана обставина жодним чином не залежала від позивача, внаслідок чого остання має труднощі в отриманні свідоцтва про право на спадщину на даний житловий будинок після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Тобто, визнання права в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим, виникає цивільно-правовій спір.

Установлено, що оформити свої спадкові права на спадковий житловий будинок ОСОБА_1 не має можливості через відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на вищевказане спадкове майно.

Судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 , являючись єдиним спадкоємцем за заповітом, прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , подавши в Вінницьку районну державну нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини, що залишилась після смерті ОСОБА_2 , а саме: житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , який належав ОСОБА_2 на праві власності на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок № НОМЕР_2 від 15 травня 1987 року.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1216-1218, 1222-1223, 1233, 1269-1270, 1296 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 18, 76-82, 89, 95, 211, 245, 247, 259, 263-265, 267, 268, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_3 , що належав ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок № НОМЕР_2 від 15 травня 1987 року.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач Вінницька міська рада, адреса місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 59.

Дата складення повного судового рішення – 16.02.2022.

СУДДЯ Юлія КАРПІНСЬКА