Рішення № 103314267, 27.01.2022, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/7874/21

Провадження №2/523/2884/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2022 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Дяченко В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Єпутатової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», Першого Суворовського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», Першого Суворовського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), згідно якої позивач просить зняти арешт з всього нерухомого майна належного ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.07.2011 року, В-8/775, ВП №27893478, винесену державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

В обґрунтування позову позивач посилався на наступні обставини: у позивача відсутні боргові зобов`язання перед стягувачем; виконавчий лист про стягнення боргу визнано судом таким, що не підлягає виконанню повністю; виконавче провадження в межах якого винесено постанову про арешт майна завершено у 2011 році та є знищеним, у зв`язку із закінченням строку зберігання, позасудове звернення до відділу державної виконавчої служби результату не принесло та позивачу було рекомендовано звернутись до суду. Посилаючись на неможливість зняття виконавцем арешту з майна у інший спосіб, просила суд зняти арешт за рішенням суду.

30.04.2021 року судом відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін та учасникам надіслані матеріали справи, про що є належне сповіщення.

У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву або клопотань від відповідачів до суду не надійшло.

Від позивача надійшла до суду заява про розгляд справи за його відсутності, за наявними матеріалами у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів та позов задовольнити повністю з наступних підстав.

Як встановлено судом, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 04.05.2011 року стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором від 02.07.2007 року в сумі 545 218,55 гривень, та судових витрат 1820,00 гривень, що всього 547 038,55 гривень.

Згідно рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 05.04.2012 року у справі про розірвання шлюбу, позивач - ОСОБА_3 , змінила прізвище з « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_6 ».

На підставі виконавчого листа № 2-1156, виданого Суворовським районним судом м. Одеси, Першим Суворовським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження №27893478.

Постановою головного державного виконавця Першого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ, від 29.07.2011 року було винесено постанову №В-8/775 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою було накладено арешт на все рухоме та на все нерухоме майно ОСОБА_3 , а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_3 , як боржнику.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 16.09.2020 року визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2-1156/11, виданий 25.05.2011 року Суворовським районним судом м. Одеси на виконання рішення суду від 04.05.2009 року, про солідарне стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу у розмірі 545 218,55 грн. та судових витрат у розмірі 1 820,00 гривень., у зв`язку із врегулюванням відносин за кредитним договором у добровільному порядку та відсутністю боргових зобов`язань перед банком, яке набрало законної сили, що за приписами ч. 4 ст. 82 ЦПК України є підставою звільнення від доказування, а встановлені обставини не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно відомостей, наявної у матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.01.2021 року, судом встановлено, що 01.08.2011 року зареєстровано обтяження всього нерухомого майна особи позивача, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №В-8/775 від 29.07.2011 року, у ВП № 27893478, виданої головним державним виконавцем Першого Суворовського ВДВС Одеського МУЮ (реєстраційний номер обтяження 11452869).

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № Р82430 від 25.01.2021 року, наявного в матеріалах справи, судом встановлено відсутність інформації про обтяження майна позивача у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Окрім того, судом встановлено, що підтверджується матеріалами справи, що 03.02.2021 року позивач зверталась до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про зняття арешту з всього рухомого та нерухомого, накладеного постановою головного державного виконавця № В-8/775 від 29.07.2011 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, та вчинення дії щодо реєстрації припинення обтяження майна.

Проте, листом від 08.02.2021 року № 4365 Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив позивача про відсутність у виконавця передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для зняти арешт з майна боржника за виконавчим провадженням, яке було завершене, та у зв`язку із цим, посилаючись на ч. 5 ст. 59 вказаного Закону вказав про можливість зняття арешту з майна за рішенням суду. Окрім того, повідомлено про знищення паперових матеріалів виконавчого провадження, у зв`язку із закінченням 3-річного строку зберігання виконавчого провадження.

Згідно положень норм п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» рішення суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є наслідком закінчення виконавчого провадження.

Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Згідно положень ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що положення норм ст.ст. 39, 40 не можуть бути застосовані до вже завершеного виконавчого провадження, як підстави для зняття арешту майна, у зв`язку із визнанням виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю, а ч. 4 ст. 59 цього Закону, у випадку скасування судом виконавчого документа (листа) повністю, не дає виконавцю підстав для зняття арешту за його постановою, у зв`язку із чим позивача не має можливості зняти арешт з майна у інший спосіб ніж у судовому порядку за рішенням суду.

Згідно положень норм ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Суд, враховуючи положення ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» про те, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, погоджується із доводами позивача про те, що наявність арешту майна належного позивачу, за умовим відсутності боргу, в забезпечення виконання якого арешт було накладено, є перешкодою у здійсненні позивачем прав користування та розпоряджання своїм майном, та є підставою для зняття такого арешту з майна за рішенням суду, оскільки відсутній інший, альтернативний спосіб поновлення прав.

Відповідно до ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З врахуванням викладеного суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту прав, з урахуванням конкретних обставин у справі, є належним та ефективним, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п.79 рішення Європейського суду з прав людини (справа «Білуха проти України» від 09.11.2006 р. (Заява №33949/02), відповідно до прецедентної практики Суду заявник має право на відшкодування витрат, тільки якщо буде доведено, що вони були необхідні та фактично понесені, а також є обґрунтованими за розміром.

Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивачем у позові не заявлено вимоги про відшкодування судових витрат, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для покладання цих витрат на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», Першого Суворовського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з майна – задовольнити.

Зняти арешт з всього нерухомого майна належного ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), накладений згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 29.07.2011 року, В-8/775, ВП №27893478, винесену державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (код ЄДРПОУ 35048879).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Датою ухвалення рішення за відсутності учасників справи є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01.02.2021 року.

Суддя: