Рішення № 103313034, 25.01.2022, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10104/21

Провадження № 2/755/1016/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" січня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.,

при секретарі - Кравченко А.С.

за участю: представника позивача - Макаренка Ю.О.

представника відповідача - Шишковського М.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_3 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, у якому просить суд: стягнути на свою користь з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» (далі за текстом - ПрАТ «СБК») 1 668 217,10 грн середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати (по день фактичного розрахунку), а також 11 804,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він працював у ПрАТ «СБК» з 16.05.2011 по 28.03.2017. Остання займана ним посада була - радник президента з питань розвитку та технологій. Наказом № 72-ОС від 28.03.2017 позивача звільнено за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України та визначено бухгалтерії здійснити остаточний розрахунок у строк відповідно до ст. 116 КЗпП України, що мало відбутися у день звільнення - 28.03.2017, оскільки у цей день ОСОБА_3 працював. Відповідачем порушено вказаний обов`язок, що підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 08.02.2021 у справі № 755/4791/20, яка набрала законної сили з дня прийняття та була залишена без змін Постановою Верховного Суду від 01.06.2021, якою позов ОСОБА_3 було задоволено та стягнуто з відповідача на його користь 884 265,98 грн невиплаченої суми заробітної плати. Лише 07.06.2021 відповідач провів повний (остаточний) розрахунок по заробітній платі. Враховуючи приписи ч. 1 ст. 117 КЗпП України, відповідач повинен виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто з 29.03.2017 по 06.06.2021 включно, розмір якого, за доданим розрахунком, становить 1 668 217,10 грн. Позов поданий в межах тримісячного строку, встановленого ч. 1 ст. 233 КЗпП України для звернення до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.06.2021 відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомлення учасників справи. Сторонам роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Цього ж дня ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Копію вказаних ухвал суду з копією позовної заяви з додатками уповноважений представник відповідача отримав 01.07.2021, що підтверджується його власноручною розпискою (т. 1 а.с. 89).

Представник позивача копії вказаних ухвал суду отримав 22.06.2021 (т. 1 а.с. 81).

15.07.2021 до суду від представника відповідача, ПрАТ «СБК», - Шишковського М.Б. , надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує та просить відмовити позивачу у його задоволенні, у зв`язку з необґрунтованістю. Вважає, що у діях відповідача відсутня вина, як підстава для застосування відповідальності згідно зі ст. 117 КЗпП України. Позивач, перебуваючи на посаді генерального директора Товариства, мав встановлені контрактом права та обов`язки, однак зловживав ними, з корисливих мотивів, та умисно сформував самому собі заборгованість по заробітній платі у т.ч. за період з 2014 року по 30.01.2015, а також не вжив жодних заходів щодо ліквідації даної заборгованості, що призвело до невиплати належних до сплати працівникові сум, які мають бути виплачені у день його звільнення. Позивач здійснював управління усім майном Товариства та мав право розпоряджатися коштами Товариства, а неправомірні дії ОСОБА_3 у вигляді часткового встановлення/затвердження розміру та виплати заробітної плати, подання неправдивих документів/інформації/звітності про відсутність заборгованості по заробітній платі на Товаристві, призвели до формування прихованої заборгованості з заробітної плати, якої можна було уникнути при добросовісному/розумному виконанні посадових обов`язків позивачем. Товариство було зобов`язане виконувати рішення судів, які були прийняті та набрали законної сили по справі, щодо стягнення заборгованості по заробітній платі перед позивачем, яка повинна виплачуватись виключно за рахунок коштів Товариства. Враховуючи, що судами не досліджувалося питання про матеріальну відповідальність позивача за його умисні дії, тобто позивач фактично уникнув відповідальності за умисні дії/бездіяльність, що призвели до порушення Товариством, не з власної вини, строків розрахунків з ним при звільненні та намагається уникнути відповідальності при стягненні середнього заробітку. Крім того, представник відповідача зазначає про зменшення розміру відшкодування, виходячи з розміру простроченої заборгованості, періоду затримки (прострочення виплати), ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; та інших обставин.

26.07.2021 представником позивача ОСОБА_3 - Макаренком Ю.О. до суду подано відповідь на відзив, у якій відкидає доводи відзиву, викладені у ньому обставини та їх оцінку, та наполягає на задоволенні позову, визнаючи при цьому право суду, за певних умов, на зменшення суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Вина ОСОБА_3 у виникненні заборгованості з заробітної плати за трудовим контрактом відсутня, оскільки виплата собі заробітної плати до його обов`язків не належала, що також підтверджує саме вину відповідача у виникненні заборгованості з заробітної плати позивача. Безпосередній обов`язок проведення розрахунків по заробітній платі з позивачем, зокрема визначення розміру виплат, відповідач поклав на працівників бухгалтерії Товариства, що підтверджується п. 7.2 трудового контракту, та доводить відсутність вини позивача у порушенні строку розрахунку при звільненні, та наявність вини у цьому саме відповідача. Порушення такого обов`язку Товариством підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 08.02.2021 по справі № 755/4791/20, яка була залишена без змін постановою Верховного Суду від 01.06.2021, згідно з якою позов ОСОБА_3 було задоволено та стягнуто з відповідача на його користь 884 265,98 грн невиплаченої суми заробітної плати. При цьому, Товариство сплатило позивачу заборгованість із заробітної плати лише на виконання рішення суду касаційної інстанції, а отже Товариство не визнавало наявності будь-якого боргу перед позивачем по заробітній платі та не мало наміру добровільно проводити жодного розрахунку з ним. Розмір простроченої заборгованості по виплаті заробітної плати, що встановлений судом, склав 884 265,98 грн, що за офіційним курсом НБУ на 08.02.2021 є еквівалентом 31 927,62 доларів США, а період затримки виплати такої заборгованості складає понад 4 роки, з 28.03.2017 по 07.06.2021 - дата фактичного розрахунку. Щодо порушення свого права на оплату праці ОСОБА_4 дізнався лише після ухвалення постанови Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/21776/16-ц, про зміст якої йому стало відомо з мережі Інтернет, та після чого у грудні 2019 року він звернувся на консультацію до юриста. Тривалість такого період пов`язана з виною відповідача, як роботодавця, на якому лежав обов`язок при звільненні позивача повідомити його про належні йому суми для виплати та провести з ним розрахунок. Представник позивача зазначає, що ймовірний розмір пов`язаних з затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат позивача, що розрахований відповідно до постанови Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9581/15-ц, складає 1 109 212,76 грн. Крім того, представник позивача просить врахувати обставини, що встановлені під час розгляду справи № 755/4791/20.

Постановою Київського апеляційного суду від 08.09.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_3 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Макаренком Ю.О., залишено без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 18.06.2021 про відмову у забезпеченні позову залишено без змін.

27.09.2021 представником позивача подано до суду пояснення, з клопотанням про приєднання до матеріалів справи доказів.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.09.2021 відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів шляхом зустрічного зарахування, що подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Цього ж дня ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.11.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ПрАТ «СБК» - Шишковського М.Б. про повернення на стадію підготовчого провадження.

Інших заяв по суті справи від сторін не надійшло.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 - Макаренко Ю.О. підтримав заявлений позов, з підстав викладених у ньому, та, посилаючись на доводи заяв по суті справи, просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача ПрАТ «СБК» - Шишковський М.Б. у судовому засіданні проти позову заперечив, вважаючи його безпідставним, згідно з обґрунтуваннями відзиву на позовну заяву. На позивача, що працював на посаді генерального директора, було покладено обов`язок з виплати заробітної плати, зокрема він підписував платіжні відомості на виплату заробітної плати. Положення ст. 117 КЗпП України передбачають відповідальність за затримку розрахунку при звільненні за наявності вини власника або уповноваженого ним органу, однак вина відповідача у цьому випадку відсутня, оскільки сам позивач підписував відомості на виплату заробітної плати. Він дочекався комфортного часу і виграв позов про стягнення заробітної плати, потім звернувся з цим позовом. Господарським судом 23.11.2021 задоволено позов ПрАТ «СБК» до ОСОБА_3 , як керівника Товариства, про стягнення збитків. У 2016 році позивач був звільнений з посади генерального директора Товариства та переведений на посаду радника президента з питань розвитку технологій. Перебуваючи на посаді генерального директора він зловживав своїми обов`язками. ПрАТ «СБК» не було відомо про заборгованість по заробітній платі, так як позивач сам закривав відомості, проводив аудит, сплачував податки. У звітності заборгованості по сплаті зарплат не було.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, доходить наступного.

Як убачається з матеріалів справи та підтверджується даними трудової книжки серія НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 8-9) ОСОБА_3 наказом № 40-ОС від 16.05.2011 було прийнято на роботу до ПрАТ «СБК» на посаду директора з виробництва (т. 1 а.с. 100).

Наказом № 72-ОС від 14.09.2011 ОСОБА_3 15.09.2011 переведений на посаду генерального директора ПрАТ «СБК» (т. 1 а.с. 103).

Відповідно до Протоколу № 9/2011 чергового засідання Наглядової ради ПрАТ «СБК», зокрема п. 1.3., вирішено призначити директора з виробництва ОСОБА_3 на посаду Генерального директора з 15.09.2011 і затвердити умови трудового контракту з ним (т. 1 а.с. 101-102).

22.07.2016 відповідно до Наказу 3 86/1-ос від 22.07.2016 та Протоколу засідання Наглядової ради № 7/2016 від 21.07.2016 ОСОБА_3 переведено на посаду радника президента з питань розвитку та технологій ПрАТ «СБК» (т. 1 а.с. 117).

Наказом № 72-ос від 28.03.2017 ОСОБА_3 звільнений з посади за угодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП України (т. 1 а.с. 118).

Відповідно до довідки вих.№ б/н від 30.06.2020 ОСОБА_3 працював у ПрАТ «СБК» з 16.05.2011 по 28.03.2017, остання посада - радник з розвитку та технологій. Середньоденна заробітна плата складає 1 596,38 грн, середньомісячна заробітна плата складає 31 927,62 грн (т. 1 а.с. 33).

Постановою Київського апеляційного суду від 08.02.2021 по справі № 755/4791/20 було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 , рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05.10.2020 скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» про стягнення заборгованості заробітної плати (т. 1 а.с.10-17). Стягнуто з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» на користь позивача ОСОБА_3 884 265 грн 98 коп. невиплаченої суми заробітної плати та стягнуто з Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» на користь держави судовий збір у розмірі 24 538,60 гривень.

Постановою Верховного суду від 01.06.2021 касаційну скаргу приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 08.02.2021 залишено без змін (т. 1 а.с. 18-28).

З метою досудового врегулювання спору ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «СБК» листом від 11.06.2021 з пропозицією розглянути питання щодо відшкодування йому середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку за період з 29.03.2017 по 06.06.2021 (т. 1 а.с. 30-31).

На час виникнення між сторонами спірних правовідносин ПрАТ «СБК» діяло на підставі Статуту (нова редакція), затвердженого протоколом № 1/2010 від 17.06.2010 Загальних Зборів акціонерів ПрАТ «СБК» (т. 1 а.с. 119-125).

Відповідно до п. 8.1. Статуту виконавчим органом Товариства, який здійснює управління його поточною діяльністю, є Рада Директорів Товариства (надалі за текстом - Рада Директорів). До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції Загальних зборів та Наглядової ради.

Рада Директорів складається з Генерального директора, інших членів Ради Директорів. Генеральний директор є головою Ради Директорів (п. 8.3. Статуту).

Генеральний директор є уповноваженим виконувати та нести відповідальність, зокрема, щодо: здійснення повсякденного керівництва діяльності Товариства в межах затвердженого бізнес-плану; представництво Товариства у відносинах з третіми особами, а також підписання платіжних та інших офіційних документів та контрактів від імені Товариства, пов`язані з організацією діяльності Товариства; затверджує організаційну структуру Товариства за погодженням з президентом Товариства; на підставі організаційної структури Товариства затверджує штатний розклад Товариства (п.п. 8.6.1, 8.6.9 Статуту).

Згідно з трудовим контрактом від 15.09.2011 (т. 1 а.с. 104-111), укладеним між ПрАТ «СБК» та ОСОБА_3 , Генеральний директор є членом Ради Директорів та зобов`язується безпосередньо та через сформований апарат управління здійснювати керівництво Товариством, забезпечувати його прибуткову діяльність, ефективне використання й збереження майна Товариства, а Товариство зобов`язується створювати умови, необхідні для роботи Генерального директора.

Контракт є формою трудового договору. На підставі контракту виникають трудові відносини між Генеральним директором та Товариством, які з боку останнього реалізуються Наглядовою Радою та Президентом Товариства. Кодекс законів про працю, інші нормативні акти, що регулюють трудові правовідносини, поширюються на взаємовідносини Сторін за цим Договором (п. 1.2. Трудового контракту).

Товариство через Наглядову Раду зобов`язане: не втручатися в оперативно-розпорядчу діяльність Генерального директора, крім випадків, передбачених цим контрактом, Статутом Товариства, положеннями про Наглядову Раду та Раду Директорів Товариства, окремими рішеннями Наглядової Ради та/або Загальних зборів акціонерів; не обмежувати компетенцію та права Генерального директора (п. 2.1.2., 2.1.3. Трудового контракту).

За п. 2.2.2. Трудового контракту Генеральний директор зобов`язаний представляти інтереси Товариства у відносинах з третіми особами, а також від імені Товариства підписувати офіційні документи та контракти, платіжні та господарські документи, пов`язаних з організацією діяльності Товариства.

Генеральний директор зобов`язаний: затверджувати організаційну структуру управління Товариства та його дочірніх (афільованих) компаній за погодженням з Президентом Товариства. На підставі організаційної структуру управління Товариства Генеральний директор затверджує штатний розклад; здійснювати прийом на роботу та звільнення з роботи посадових осіб Товариства (окрім посадових Товариства, які обираються та відкликаються Наглядовою Радою або Загальними Зборами), включаючи визначення розміру заробітної плати та умов працевлаштування, та розробка та затвердження посадових інструкцій (п. 2.6., 2.2.7 Трудового контракту).

Відповідно до п. 2.8. Трудового контракту генеральний директор несе особисту відповідальність за наявність боргів Товариства, зокрема, з виплати заробітної плати працівникам Товариства. Генеральний директор зобов`язаний вживати дієвих заходів щодо ліквідації заборгованості Товариства, зокрема, з виплати заробітної плати працівникам.

Крім того, у випадку невиконання або неналежного виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства та цього контракту (п. 5.1. Трудового контракту).

Згідно з п. 3.1. Трудового контракту за виконання обов`язків, передбачених цим контрактом, Генеральному директору щомісяця виплачується заробітна плата за рахунок коштів Товариства: а) посадовий місячний оклад без урахування обов`язкових податків і зборів, встановлюється у розмірі 56 000,00 грн, що відповідає, на день укладення даного Контракту, еквіваленту 7 000,00 доларів США; б) за результатами фінансово-господарської діяльності Товариства за календарний рік генеральному директору на підставі погоджених Наглядовою радою параметрів виплачується премія (бонус), що встановлюється згідно з політикою мотивації топ-менеджерів Товариства, яка щорічно затверджується Наглядовою радою.

28.12.2014 між ПрАТ «СБК» та ОСОБА_3 було укладено Додаткову угоду до Трудового контракту від 15.09.2011 (т. 1 а.с. 116), якою викладено п. 3.1 контракту наступним чином: 3.1. За виконання обов`язків, передбачених цим Контрактом «Генеральному директору» щомісяця виплачується заробітна плата за рахунок коштів Товариства: а) гарантована частина - складає 86 000,00 грн (після сплати податків і зборів). Гарантована частина підлягає індексація не рідше одного разу на квартал відповідно до рівня інфляції визначеного Державною службою статистики України.

Заробітна плата Генерального директора за відпрацьований місяць виплачується разом з виплатою заробітної плати усім іншим категоріям працівників Товариства за відповідний період (п. 3.2. Трудового контракту).

З огляду на умови Контракту та норми Статуту вбачається, що генеральний директор здійснює безпосереднє керівництво Товариством і несе відповідальність за його прибуткову та ефективну діяльність, ефективне використання й збереження майна Товариства, а у випадку наявності заборгованості, в тому числі із заробітної плати зобов`язаний вжити заходи щодо ліквідації такої заборгованості та звітувати про наявність такої заборгованості перед Наглядовим органом, Президентом Товариства.

Відповідно до ч.ч. 1-3, 5 ст. 58 Закону України «Про акціонерні товариства» виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства.

До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов`язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради.

Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор).

Права та обов`язки членів виконавчого органу акціонерного товариства визначаються цим Законом, іншими актами законодавства, статутом товариства та/або положенням про виконавчий орган товариства, а також контрактом, що укладається з кожним членом виконавчого органу. Від імені товариства контракт підписує голова наглядової ради чи особа, уповноважена на таке підписання наглядовою радою.

За вимог ч. 5 ст. 59 Закону України «Про акціонерні товариства» голова колегіального виконавчого органу обирається наглядовою радою товариства, якщо інше не передбачено статутом товариства, в порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства.

Голова колегіального виконавчого органу організовує роботу колегіального виконавчого органу, скликає засідання, забезпечує ведення протоколів засідань.

Голова колегіального виконавчого органу має право без довіреності діяти від імені товариства відповідно до рішень колегіального виконавчого органу, в тому числі представляти інтереси товариства, вчиняти правочини від імені товариства, видавати накази та давати розпорядження, обов`язкові для виконання всіма працівниками товариства. Інший член колегіального виконавчого органу в порядку, визначеному законодавством України, також може бути наділений цими повноваженнями, якщо це передбачено статутом товариства.

Таким чином, в силу приписів Закону України «Про акціонерні товариства», положень Контракту та Статуту Товариства, позивач, займаючи посаду генерального директора, був керівником Товариства.

До повноважень ОСОБА_3 як генерального директора відносилося, зокрема, таке: підписання правочинів, наказів, розпоряджень, листів, платіжних доручень та інших документів для здійснення господарської діяльності Товариства; затвердження та підписання штатного розпису Товариства, який містив в собі посаду «Генеральний директор».

Крім того, генеральний директор здійснював контроль, затвердження розміру та погодження виплати заробітної плати, у тому числі, самому собі, що підтверджується відомостями нарахування коштів (заробітна плата та аванси) та платіжними дорученнями (виплата заробітної плати), які відповідач підписував (власноруч та з використанням ЕЦП) як генеральний директор протягом всього часу перебування на посаді керівника.

Наказом № 24-ОС від 30.03.2012 Генерального директора ПрАТ «СБК» ОСОБА_3 введено в дію з 01.04.2012 штатний розпис Товариства зі штатом в кількості 76 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 744 259,71 грн в новій редакції, що додається (т. 1 а.с. 112, 113-114).

Відповідно до довідки вих. 37 від 29.08.2014, виданої ПрАТ «СБК» за підписом генерального директора ОСОБА_3 та головного бухгалтера ОСОБА_5 , ОСОБА_3 дійсно з 16.05.2011 по той час працював на посаді Генерального директора і його середньомісячна заробітна плата складає 68 161,03 грн, а його оклад за шість місяців становив 408 966,17 грн (т. 1 а.с. 115).

Відповідно до відомостей нарахування коштів (заробітна плата та аванси) на карткові рахунки співробітників, за підписом директора та головного бухгалтера Товариства, убачається, що ОСОБА_3 в рахунок заробітної плати та авансів перераховувались наступні суми: 24.02.2014 - 29 032,43 грн, 03.03.2014 - 29 032,43, 07.03.2014 - 30 052,26 грн, 18.03.2014 - 30 052,26 грн, 31.03.2014 - 28 000,00 грн, 07.04.2014 - 28 000,00 грн, 16.04.2014 - 27 538,04 грн, 29.04.2014 - 27 538,03 грн, 29.05.2014 - 28 000,00 грн, 03.06.2014 - 28 000,00 грн, 26.06.2014 - 28 830,50 грн, 09.07.2014 - 28 830,49 грн, 30.07.2014 - 27 841,99 грн, 08.08.2014 - 27 841,98 грн 22.08.2014 - 28 000,00 грн, 02.09.2014 - 28 000,00 грн, 23.09.2014 - 27 065,10 грн, 01.10.2014 - 27 065,09 грн, 30.10.2014 - 27 490,59 грн, 13.11.2014 - 27 490,58 грн, 30.11.2014 - 27 490,59 грн, 22.12.2014 - 27 490,58 грн, 29.12.2014 - 27 289,76 грн, 13.01.2015 - 27 289,76грн, 22.01.2015 - 27 490,59 грн, 29.01.2015 - 27 490,58 грн (т. 1 а.с. 129-154).

Виплата ПрАТ «СБК» грошових коштів в рахунок оплати заробітної плати та авансів підтверджується платіжними дорученнями за підписом Генерального директора ПрАТ «СБК» ОСОБА_3 з використанням ЕЦП (т. 1 а.с. 155-180).

Із судових рішень по справі № 755/4791/20 убачається, що лише у 2020 році у ОСОБА_3 виникли претензії до Товариства щодо розміру заробітної плати, яка йому була виплачена за час перебування на посаді генерального директора.

В силу вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачена відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до пункту 7.3 правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладений у постанові від 22.10.2019 № 911/2129/17 визначено, що орган або особа, яка виступає від імені юридичної особи, не може перевищувати своїх повноважень, визначених установчими документами або законом, та діяти у власних інтересах та/або всупереч інтересам особи довірителя.

Як зазначається у постанові Верховного суду від 30.06.2021 по справі № 759/10613/20: «Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Чинне законодавство прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать як на підставі норм Закону України «Про оплату праці», так і відповідно до умов Колективного договору. У разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність…

…Отже, при недотриманні роботодавцем вимог статті 116 КЗпП України, для роботодавця настають наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України. Роботодавець не несе відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України, у разі відсутності його вини. Відсутність своєї вини повинен довести роботодавець.»

Верховний Суд у постанові від 24.06.2020 по справі № 922/2187/16 вказав про те, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) у процесі діяльності складаються відносини довірчого характеру, у зв`язку з чим протиправна поведінка зазначеної особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному чи недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Обов`язок керівника проявляти належне піклування про справи компанії означає, що керівник компанії повинен проявляти розумне піклування про її справи, використовувати необхідні професійні навички і здійснювати свої повноваження з необхідною ретельністю.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 63 Закону України «Про акціонерні товариства» посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом.

Положеннями п. 5.2. Трудового контракту встановлено, що Генеральний директор Товариства несе повну матеріальну відповідальність за умисні дії, які спричинили матеріальні збитки.

З огляду на викладені положення законодавства України та з урахуванням посадових обов`язків покладених на позивача, який обіймав посаду Генерального директора відповідача у період з 14.05.2011 по 22.07.2016, Трудовим контрактом та Статутом Товариства, слід дійти висновку про те, що ОСОБА_3 здійснював управління всім майном Товариства та мав право розпоряджатися коштами Товариства. Таким чином, дії позивача у вигляді часткового встановлення/затвердження розміру та виплати заробітної плати, подання неправдивих документів/інформації/звітності про відсутність заборгованості по заробітній платі на товаристві, призвели до формування прихованої заборгованості з заробітної плати. Позивач на посаді генерального директора Товариства видавав розпорядчі документи лише на частину заробітної плати (затверджував її розмір не в повному обсязі, а частково) та приховував даний факт, не повідомляючи вищими органам Товариства та після звільнення у 2017 році, майже три роки не здійснював жодних дій і лише у березні 2020 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до Товариства з метою стягнення заборгованості, яка складається із недоплаченої заробітної плати у розмір 884 265,98 грн, що виникла виключно внаслідок невиконання самим позивачем повноважень генерального директора та розмір якої встановлений по курсу на дату ухвалення судового рішення, а саме - 27,77 грн (постанова Київського апеляційного суду від 08.02.2021 у справі № 755/4791/20). Отже, відповідач замість своєчасної виплати самому собі заробітної плати у 2014-2015 році по курсу, який був встановлений на той момент, а саме від 9 до 16 грн, в результаті отримав від Товариства заробітну плату за курсом 27,77 грн.

Оскільки саме протиправні дії та бездіяльність самого ОСОБА_3 , який перебував на посаді Генерального директора Товариства та як його керівник здійснював повноцінне управління майном (коштами) Товариства, призвели до формування заборгованості по виплаті йому заробітної плати, суд доходить висновку про відсутність вини ПрАТ «СБК» у невиплаті належних при звільненні ОСОБА_3 сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, що виключає вину відповідача у розумінні ст. 117 КЗпП України.

Згідно з вимогами ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У відповідності до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позов ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для розподілу між сторонами судових витрат у порядку ст. 141 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 274-279, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В позові ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська будівельна кераміка» (код ЄДРПОУ: 21129873, 02002, вул. Микільсько-слобідська, 2/Б, м. Київ) про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 14.02.2022.

Суддя: