Рішення № 103312082, 10.02.2022, Ржищевський міський суд Київської області

Головуючий суддя в суді І інстанції

Козіна С.М.

Єдиний унікальний № 374/366/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року Ржищівський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Козіної С.М.,

секретаря (помічника голови суду) - Кріпак І.О.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 (не з`явився),

представника позивача Рябокляч К.О. (не з`явився)

представника відповідача - (не з`явився),

відповідача Вітранюка Ю.В. (не з`явився)

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Подільського районного управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Вітранюка Юрія Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

7 грудня 2021 року до Ржищівського міського суду Київської області надійшла зазначена позовна заява. Позивач мотивував свої позовні вимоги тим, що 01 грудня 2021 року позивачу надійшла поштою постанова від 04.11.2021 про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 1КІ № 0000384787, винесена головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Подільського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Вітранюком Юрієм Вікторовичем, згідно з якою до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 700,00грн.

Винесення спірної постанови обґрунтовано тим, що 04.11.2021 о 16 год. 04 хв. належний позивачеві транспортний засіб KIA CERATO, номерний знак НОМЕР_1 , залишено на майданчику для платного паркування на вул. Ушинського, 12-4, 11-3 в м. Києві без оплати паркування, чим порушено вимоги дорожнього знаку 5.43 з табличкою 7.14 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 152-1 КУпАП. Технічний засіб, яким зафіксовано фото фіксацію правопорушення: Термінал ParkUP.

Позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною, такою, що порушує його права та підлягає скасуванню, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів щодо вчинення позивачем адміністративного порушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, що обґрунтовується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика). Суб`єктом правопорушення, передбаченого частинами першою, другою та восьмою цієї статті, є особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення (момент паркування), а в разі фіксації зазначеного правопорушення в режимі фотозйомки (відеозапису) - відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України. У разі внесення змін до постанови про накладання адміністративного стягнення з підстав, встановлених абзацом третім частини першої статті 279-3 цього Кодексу, суб`єктом правопорушення може бути особа, яка керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису).

За правилами ч. 1 ст. 14-2 КпАП України адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Режим фотозйомки (відеозапису) передбачає здійснення уповноваженою посадовою особою фото/відеофіксації обставин порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів, а саме: дати, часу (моменту), місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об`єктів та/або географічних координат, інших ознак наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу. При здійсненні фотозйомки обов`язковою є наявність не менше двох зображень транспортного засобу, отриманих з різних або протилежних ракурсів, а в разі фіксації порушення, що полягає у неоплаті вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування в межах населеного пункту, в якому не впроваджена автоматизована система контролю оплати паркування, обов`язковою є наявність додаткового зображення (зображень), що фіксує відсутність документа про оплату послуг з користування майданчиком для платного паркування під лобовим склом транспортного засобу.

Разом з тим, у спірній постанові конкретно не вказане місце вчинення адміністративного правопорушення, постільки у ній інспектором Вітранюком Ю.В. зазначені одночасно дві адреси майданчиків для платного паркування - по вул. Ушинського, 12-4 та 11-3 в м. Києві, що є порушенням ч. 3 ст. 283 КУпАП.

Позивач дійсно, перебував у м. Києві на вул. Ушинського приблизно у зазначений у постанові час і за цей час двічі виходив зі свого автомобіля у справах на короткий період часу, але не більше ніж на 5-7 хвилин.

Крім того, постанову складено головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Подільського району м. Києва, хоча подія відбулась на території Солом`янського району м. Києва, тобто відбулось перевищення повноважень інспектором в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України.

Також відповідно до змісту постанови, інспектором Вітранюком Ю.В. не зазначено ідентифікаційні ознаки технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис, а вказано лише Термінал ParkUP, що також є порушенням вимог ч. 3 ст. 283 КУпАП.

До того ж, відсутні будь-які відомості про те, що зазначений вище технічний засіб - Термінал ParkUP має сертифікати відповідності, докази проведення регулярної повірки тощо, а також відсутні докази того, що саме такі технічні прилади передбачені нормативними актами для їх використання для фіксації такого роду порушень правил дорожнього руху.

Отже, позивач не погоджується із зазначеним рішенням інспектора Вітранюка Ю.В., бо вважає себе невинним, постанову серії 1КІ № 0000384787 від 04.11.2021 необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків інспектора фактичним обставинам справи.

Згідно з ст. 7, 9, 251, 286, 247 КУпАП, рішення Конституційного суду України по справі № 1-34/2010 від 22.12.2010 у позовні заяві позивач просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), винесену головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Подільського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Вітранюком Юрієм Вікторовичем від 04.11.2021 серія 1КІ № 0000384787 про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 700,00грн. та провадження у справі закрити.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача Рябокляч К.О. не з`явились, подавши заяви про розгляд справи у їхню відсутність.

Відповідач Вітранюк Ю.В. та представник відповідача у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Копію позовної заяви з додатками та копію ухвали про відкриття провадження відповідачі отримали на електронну адресу 10 січня 2022 року.

У порядку, передбаченому ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

24 січня 2022 року до суду від Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач свої заперечення щодо позову обгрунтував тим, що згідно з п. 26 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1342, користувач зобов`язаний розмістити на час паркування на майданчику для паркування, на яких не запроваджено автоматизовану систему, під лобовим склом транспортного засобу документ про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування у спосіб, що забезпечує його видимість для перевірки. Зі змісту матеріалів фотофіксації вбачається, що транспортний засіб KIA CERATO, номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований за позивачем, розміщено на майданчику для платного паркування на вул. Ушинського без розміщеного під лобовим склом документу про оплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування. Крім того, в порушення пункту 15.6 ПДР, позивачем було порушено паралельний спосіб постановки транспортного засобу та розміщено його під кутом. Також, відповідно до п. 5.3.3 Положення про управління (інспекцію) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури, затвердженого наказом Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради від 30.07.2020 № Н-341, інспектор з паркування реалізував свої повноваження по забезпеченню безпеки дорожнього руху Вітранюк Ю.В. діяв в межах своїх повноважень склавши постанову за адресою вулиця Ушинського м. Київ. Просили відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Судом встановлено, що згідно оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про правопорушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису), 04 листопада 2021 року інспектор з паркування Подільського районного управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради Вітранюк Ю.В. виніс постанову серії 1КІ № 0000384797 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 152-1 КУПАП та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, у зв`язку із порушенням ним правил паркування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17.

Одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

26 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідачем було надано три чорно-білих знімки, які суд не може прийняти як належні та допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення з огляду на нижчезазначене.

Термінал ParkUP зазначений у постанові 1КІ № 0000384797, як технічний засіб, яким здійснено фото/відеофіксацію «правопорушення» дозволяє фіксацію GPS-координат (широта і довгота) (https://usit.net.ua/terminal.php).

Здіснивши аналіз зображень на 3 (трьох) чорно-білих роздруківках фотознімків, вбачається, що кожен фотознімок містить позначення, відповідно, дату та час, дані GPS координат, а саме: два знімки з різних ракурсів автомобіля KIA CERATO, номерний знак НОМЕР_1 , дата та час фотографування на першому знімку: "4 лист. 2021 р. 16:00:09", на другому - "4 лист. 2021 р. 15:59:58", оскаржувана постанова винесена 4 листопада 2021 року о 16 год 04 хв., тобто через п`ять хвилин, після здійснення фотографування автомобіля позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 152-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування, - тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.

Під неоплатою вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування слід розуміти неоплату вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів більш як за 10 хвилин користування майданчиком для платного паркування транспортних засобів (крім майданчиків, обладнаних автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, на яких оплата відбувається під час виїзду з майданчика).

Відповідачем не надано доказів перебування даного автомобіля на майданчику понад 10 хвилин.

Також суд не може прийняти до уваги твердження відповідача про те, що автомобіль позивача було припарковано з порушенням 15.6 ПДР щодо паралельного способу паркування, оскільки дане твердження спростовується наданими відповідачем фотознімками, з яких вбачається, що транспортний засіб припаркований паралельно до лінії паркування.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

В разі відсутності у постанові про адміністративне правопорушення посилань на докази вчинення особою адміністративного правопорушення (визначені статтею 251 КУпАП), які у відповідності до статті 252 цього Кодексу повинні бути оцінені відповідним органом (посадовою особою) виключно під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, надання таких доказів в подальшому виключатиме їх належність та допустимість з огляду на факт відсутності посилань на них у самій постанові.

Факт порушення ПДР має бути належним чином задокументованим та доведеним належними і допустимими доказами. Зазначена позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 15.03.2019 у справі №686/11314/17).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі№560/751/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; п.53 Рішення ЄСПЛ у справі «ОСОБА_3 проти України» від 15.10.2010 р., заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).

Крім того, постанову складено головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Подільського району м. Києва, хоча подія відбулась на території Солом`янського району м. Києва. В матеріалах справи відсутні докази того, що головний інспектор з паркування відділу інспекції з паркування Подільського району м. Києва Вітранюк Ю.В. був залучений до виконання посадових обов`язків в іншому адміністративному районі міста Києва, зокрема Солом`янському районі, в передбачений законодавством чи номативно-правовими актами спосіб. Положення про управління (інспекцію) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури, затвердженого наказом Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради від 30.07.2020 № Н-341, яке відсутнє у вільному доступі в мережі інтернет, до відзиву додано не було, хоч про це зазначається в тексті відзиву.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП, на думку суду, є недоведеними.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За визначенням ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Аналогічна правова позиція міститься в потсанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП відносно позивача, закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом ч. 1 та п.1 ч. 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 поніс судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні. Вказана обставина підтверджується квитанцією від 28 грудня 2021 року (а.с. 16).

Тому, суд приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на суловий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19, 55, 68 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20, 69, 70, 90, 77, 122, 126, 132, 139, 159, 162, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), головного інспектора з паркування відділу інспекції з паркування Подільського районного управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Вітранюка Юрія Вікторовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серія 1КІ № 0000384787 від 4 листопада 2021 року, винесену головним інспектором з паркування відділу інспекції з паркування Подільського району управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Вітранюком Юрієм Вікторовичем, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 700 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя