Рішення № 103310472, 09.02.2022, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1465/19

Номер провадження 2/739/7/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року м.Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої - судді Кочура О. О.,

за участі: секретаря - Неживець К. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики,

В С Т А H О В И В:

У вересні 2019 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕЛЛФІН» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивований тим, що 04 серпня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ВЕЛЛФІН» було укладено Договір позики № 61004 в електронній формі. За умовами Договору позики, Позикодавець надав Позичальнику грошові кошти в сумі 1200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Незважаючи на це, відповідачем ОСОБА_1 отримані грошові кошти в передбачені строки не повернув, внаслідок чого станом на 02.09.2019 року має заборгованість у сумі 51740,40 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача, та судові витрати, понесені при зверненні до суду.

16.10.2019 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що дійсно 04.08.2016 року між позивачем та ним було укладено договір позики в електронній формі та надано грошові кошти у сумі 1200,00 грн. До 16.10.2019 року позивач жодного разу не звертався з вимогою про погашення заборгованості. Даний вид Договору, за словами ОСОБА_1 , передбачає загальний строк позовної давності, який передбачає 3 роки. Таким чином, перебіг строку позовної давності почався з наступного дня після настання строку погашення платежу за договором, тобто з 05.08.2016 року. Банк звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права 03.09.2019 року, тобто з пропуском встановленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності. Особа вважається погасила зобов`язання, якщо позивач у встановлений законом термін не звернувся з вимогою про погашення зобов`язання. Тому ОСОБА_1 просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви ТОВ «ВЕЛЛФІН» до нього про стягнення заборгованості за Договором позики відмовити у зв`язку із закінченням терміну строку звернення до суду.

26.10.2019 року представник ТОВ «ВЕЛЛФІН» Терно О. В. надав суду відповідь на відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості за договором позики, де зазначив, що дійсно, відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Але відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Також представник позивача просить суд звернути увагу на ту обставину, що згідно з Договором позики, позику було надано ОСОБА_1 на 30 днів, тобто 03.09.2016 року, отже строк на подачу позову до суду спливає 03.09.2019 року, тому просить суд задовольнити позовну заяву позивача про стягнення заборгованості.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, просив здійснити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи. Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялось шляхом надсилання судових повісток з рекомендованим повідомленням, які не були вручені адресату за місцем проживання у зв`язку із відсутністю адресата за зазначеним місцем проживання. Відповідач був викликаний до суду через оголошення, розміщене на офіційній сторінці вебпорталу Судової влади України. Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Дослiдивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов пiдлягає задоволенню з наступних пiдстав. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 цього Кодексу). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов`язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України). Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі). Судом встановлено, що 27.10.2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ «ВЕЛЛФІН» було укладено Договір позики № 61004 в електронній формі, за умовами п. 1.1. якого ТОВ «ВЕЛЛФІН» надало відповідачу грошові кошти в сумі 1200,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач ОСОБА_1 зобов`язався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позивачем, в порядку, встановленому п.1.4. Договору позики, на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 була перерахована суми позики в розмірі 1200,00 грн, що підтверджується повідомленням від 31.08.2019 року ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно з Договором про організацію переказу грошових коштів № ВП-180516-3 від 18.05.2016 року. Таким чином, Позивачем ТОВ «ВЕЛЛФІН» належним чином виконані умови Договору позики. Пунктом 1.3. Договору позики встановлено, що позика надається строком на 30 днів. Відповідно до п. 1.4. Дата перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний Позичальником ( ОСОБА_1 ), за домовленістю сторін, вважається датою укладення Договору позики між Позичальником та Позикодавцем (ТОВ «ВЕЛЛФІН»).

Згідно з п. 1.5. Договору позики нарахування процентів за користування позикою

проводиться у відповідності до наступних умов:

-1,9% від суми позики, але не менше ніж 30,00 грн за перший день користування

позикою;

-1,9% від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи

з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п. 1.2. Договору;

-3,8% від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день

користування позикою понад строк, зазначений в п. 1.2. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником своїх зобов`язань за Договором.

Відповідачем ОСОБА_1 отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за Договором позики зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів.

Стосовно зазначених у відзиві посилань відповідача на застосування строку позовної даності, суд враховує таступне. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (чч. 1, 3 ст. 264 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов`язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою. Так, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України). У зобов`язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Оскільки умовами договору п.1.3 встановлено, що позика надається на 30 днів та п.1.4 передбачено, що дата перерахування суми позики на рахунок позичальника є датою укладення договору, тобто з 04.08.2016 року почався 30 денний строк користування позичальником кредитними коштами та які він мав повернути по закінченню вказаного строку, тобто 03.09.2016 року, що також підтверджується графіком розрахунків до договору позики. У відповідності до ч. 5 ст.261 ЦК України, з наступного дня у кредитора виникло право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання та почав перебіг 3-х річний строк позовної давності. Згідно відомостей поштового конверта (а.с. 52) ТОВ «ВЕЛЛФІН» 03.09.2019 року здало на пошту дану позовну заяву з додатком документів, тобто строк позовної давності позивачем не було пропущено, а відтак посилання відповідача на застосування положень ч.4 ст.267 ЦК України, суд вважає безпідставними.

Таким чином, станом на 02.09.2019 року ОСОБА_1 має

непогашену заборгованість перед ТОВ «ВЕЛЛФІН» за Договором позики № 61004 від 04 серпня 2016 року в сумі 51740,40 грн, з яких:

-1200, 00 грн - сума основного боргу;

-25657,20 грн - сума заборгованості за відсотками;

-24883,20 грн - сума заборгованості за простроченими відсотками.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 51740,40 грн та 1921,00 грн судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 549, 551, 611, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України та ст.ст. 258-259, 264-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕЛЛФІН», (місцезнаходження місто Київ, вулиця Героїв Севастополя, б. 48, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39952398) до ОСОБА_1 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕЛЛФІН» заборгованість за Договором позики № 61004 від 04 серпня 2016 року в сумі 51740,40 грн, з яких:

-1200, 00 грн - сума основного боргу;

-25657,20 грн - сума заборгованості за відсотками;

-24883,20 грн - сума заборгованості за простроченими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВЕЛЛФІН» 1921,00 грн у відшкодування судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.О.Кочура