Вирок № 103307369, 14.02.2022, Запорізький районний суд Запорізької області

Справа № 317/3453/20

Провадження № 1-кп/317/76/2022

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року Запорізький районний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді Громової І.Б.

за участю секретаря судового засідання Коваль В.В., Московкіної І.

За участі прокурора Лобач О.Л.

Потерпілого ОСОБА_1 ,

Захисника обвинуваченого адвоката Запорожця О.В.

Обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, Запорізької області, українця, громадянина України, освіта середня, неодруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 раніше засуджений 10.12.2019 Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 185 КК України, вид покарання громадські роботи 100 годин;

у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч.2 ст.389 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Мар`ївка, Запорізького району, Запорізької області, українця, громадянина України, який має неповну середню освіту, на утримані малолітніх та неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та який мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше судимий:

1)31.10.2001 Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим терміном 1 рік.

2)04.10.2002 Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим терміном 1 рік.

3)03.06.2003 Первомайським районним судом АР Крим за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. 20.09.2005 звільнений з місць позбавлення волі на підставі закону України «Про амністію» ст. 2 п. А.

4)14.02.2007 Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75, 76 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим терміном 2 роки.

5)13.08.2007 Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 3 ст. 187, ст. 69, 304, 70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано покарання за вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 14.02.2007 до 5 років 2 місяців позбавлення волі. 18.02.2011 звільнений з Софієвської ВК Запорізької області умовно достроково на невідбутий термін покарання 1 рік 3 місяці 13 днів.

6)31.07.2014 Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим терміном 1 рік.

7)31.08.2016 Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим терміном 1 рік.

8)29.01.2019 Запорізьким районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 125 КК України штраф 850 грн.

9)21.03.2019 за ч. 1, 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим терміном на 1 рік. 17.04.2021 знятий з обліку Запорізького РВ філії ДУ «Центр пробації» Запорізької області на підставі ухвали Запорізького районного суду від 07.04.2020 по закінченню іспитового терміну.

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

встановив:

Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 10.12.2019 року ОСОБА_2 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України призначено покарання у виді 100 (сто) годин громадських робіт. З 20.01.2020 засуджений поставлений на облік Запорізького районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області, при цьому, належним чином письмово ознайомлений з умовами відбування покарання у виді громадських робіт, а також про передбачену ч. 2 ст. 389 КК України кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, про що в останнього 25.02.2020 було відібрано підписку. В подальшому, 25.02.2020 ОСОБА_2 направлено до Мар`ївського старостинського округу Запорізького району Запорізької області, що за адресою: Запорізький район, с. Мар`ївка, вул. Центральна, буд. 36, та зобов`язано приступити до виконання громадських робіт з 27.02.2020.

Однак, засуджений ОСОБА_2 будучи відповідно до ст. 37 КВК України зобов`язаним додержуватися встановлених відповідно до закону порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених об`єктах і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, з`являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, діючи умисно, з метою ухилення від відбування призначеного судом покарання у виді громадських робіт, без поважних причин жодного разу не з`явився до Мар`ївського старостинського округу Запорізького району Запорізької області для виконання громадських робіт, що згідно вимог ст. 40 КВК України є ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт.

У зв`язку з вищевикладеним, ОСОБА_2 , винесені письмові попередження про притягнення до кримінальної відповідальності. Проте, останній, діючи з прямим умислом, передбачаючи наслідки своїх протиправних дій та бажаючи їх настання, продовжив злісне ухилення від відбування покарання, що виразилось у невиході без поважних причин на громадські роботи в період з 27.02.2020 по теперішній час.

23 липня 2021 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачування, за попередньою змовою прийшли до домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , де шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю огорожі, пройшли на територію вказаного домоволодіння.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2 за допомогою рук шляхом пошкодження плівки вікна, проник до будинку, розташованого за вищевказаною адресою. Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання ОСОБА_2 , разом з ОСОБА_3 викрали з приміщення вказаного будинку майно, яке належать потерпілому ОСОБА_1 , а саме: алюмінієвий бідон ємністю 40 літрів, вартість якого відповідно до висновку експерта № 2713/21 від 06.08.2021 становить 816 гривень 63 копійок; алюмінієвий бідон ємністю 10 літрів, вартість якого відповідно до висновку експерта №2713/21 від 06.08.2021 становить 208 гривень 32 копійок; 14 літрів олії, вартість якої відповідно до висновку експерта № 2713/21 від 06.08.2021 становить 583 гривень 24 копійок.

В подальшому ОСОБА_2 разом з ОСОБА_3 покинули територію вказаного домоволодіння з викраденим майном, та в подальшому розпорядились ним на власний розсуд, чим спричинили потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму 1608 гривень 19 копійок.

Дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.2 ст.389 КК України як ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт та за ч. 3 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднана з проникненням у житло.

Потерпілий ОСОБА_1 по обставинах вчиненої крадіжки пояснив, він є власником домоволодіня розташованого за адресою: АДРЕСА_5 . Огорожі навколо домоволодіння не має. 23 липня 2021 року він встановив, що з будинку було викрадено майно: алюмінієвий бідон ємністю 40 літрів; алюмінієвий бідон ємністю 10 літрів; 14 літрів олії. Бідони було повернуто, а вартість олії ніхто не відшкодував. Потерпілий вважає, що ОСОБА_2 менше винуватий, чим ОСОБА_3, але на чому ґрунтується така думка потерпілий не пояснив. Цивільний позов не заявляв.

Обвинувачений ОСОБА_2 щодо обставин вчинення правопорушень зазначив, що він дійсно був засуджений вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 10.12.2019 року за ч. 1 ст. 185 КК України і йому призначено покарання у виді 100 (сто) годин громадських робіт. Був поставлений на облік та ознайомлений з умовами відбування покарання. В подальшому, 25.02.2020 ОСОБА_2 направлено до Мар`ївського старостинського округу та зобов`язано приступити до виконання громадських робіт з 27.02.2020.

Однак, засуджений ОСОБА_2 без поважних причин жодного разу не з`явився до Мар`ївського старостинського округу Запорізького району Запорізької області для виконання громадських робіт, що є ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт, продовжив злісне ухилення від відбування покарання, що виразилось у невиході без поважних причин на громадські роботи в період з 27.02.2020.

Вже після надходження матеріалів провадження до суду 30.11.2020 року згідно повідомлення від 12.05.2021 року ОСОБА_2 знятий з обліку 28.04.2021 року по відбуттю покарання. (а.с.44)

Щодо правопорушення за ч.3 ст.185 КК України ОСОБА_2 повідомив, що 23 липня 2021 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин, він запропонував ОСОБА_3 скоїти крадіжку за адресою АДРЕСА_5 . Вони прийшли разом на територію домоволодіння, звідки ОСОБА_2 шляхом пошкодження плівки вікна, проник до будинку, розташованого за вищевказаною адресою та передав з будинку ОСОБА_3 майно, яке належать потерпілому ОСОБА_1 , а саме: алюмінієвий бідон ємністю 40 літрів; алюмінієвий бідон ємністю 10 літрів; 14 літрів олії. Вони покинули територію домоволодіння та розпорядились майном на власний розсуд.

ОСОБА_2 надаючи покази в суді зазначив, що розкаявся.

ОСОБА_3 щодо обставин скоєння правопорушення пояснив наступне: 23 липня 2021 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин, він разом з раніше знайомим ОСОБА_2 на його пропозицію скоїти крадіжку за адресою АДРЕСА_5 погодився. Вони прийшли разом на територію домоволодіння, звідки ОСОБА_2 шляхом пошкодження плівки вікна, проник до будинку, розташованого за вищевказаною адресою та передав з будинку ОСОБА_3 майно, яке належать потерпілому ОСОБА_1 , а саме: алюмінієвий бідон ємністю 40 літрів; алюмінієвий бідон ємністю 10 літрів; 14 літрів олії. Вони покинули територію домоволодіння та розпорядились майном на власний розсуд. В скоєному розкаявся.

Враховуючи те, що обвинувачені в повному обсязі визнали свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальних актах, за згодою учасників судового провадження, суд, в силу частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинувачених, потерпілого, а також документів, що характеризують обвинувачених. При цьому суд роз`яснив наслідки, передбачені частиною третьою статті 349 КПК, переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів, що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом уточнено прізвище обвинуваченої за ч.2 ст.389 КК України особи, а саме прізвище обвинуваченого є ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до паспорта громадянина України дійсного до 05.05.2031 року за номером НОМЕР_1 . Дане уточнення, на думку суду, відповідає вимогам абзацу першого пункту 2 частини третьої статті 374 КПК, а саме, - у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи винуватою зазначаються: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. При цьому таке уточнення не є зміною висунутого обвинувачення, яким обмежений суд відповідно до частин першої та третьої статті 337 КПК чи виходом за його межі. Під час зміни прізвища не відбулось зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення, та не встановлено нових фактичних обставин кримінального правопорушення, зміни яких властиві лише стороні обвинувачення - прокурору.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При призначенні покарання ОСОБА_2 , суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, враховує ступінь тяжкості скоєних ним правопорушень, його суспільну небезпечність, вік та здоров`я обвинуваченого (на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, але знаходиться під наглядом нарколога), думку потерпілого, характеризуючі особистість обвинуваченого - раніше засуджений, покарання не виконував, не з`являвся в судові засідання, не надавав на вимогу суду документу, що посвідчує особу, не є інвалідом, не відшкодував за час розгляду справи жодної копійки спричиненої матеріальної шкоди.

Враховуючи особистість ОСОБА_2 , конкретні обставини кримінального провадження, відсутність пом`якшуючих покарання обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховування останнього можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства - в місцях позбавлення волі, тому ОСОБА_2 слід призначити покарання у виді позбавлення волі, оскільки інші види покарання не будуть мати впливу на його виправлення, і саме в такому випадку буде досягнута передбачена ч. 2 ст. 50 КК України мета покарання у вигляді виправлення особи та попередження скоєння нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.

Вирішуючи питання, щодо обрання запобіжного заходу, суд враховуючи всі обставини справи, поведінку обвинуваченого під час розгляду провадження, відсутність розкаяння, зухвалість вчинених правопорушень приходить до висновку, що необхідно застосувати найсуворійший запобіжний захід відносно ОСОБА_2 - тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Суд не вбачає пом`якшуючих провину обставин відносно ОСОБА_2 , оскільки щире каяття це не лише визнання провини, воно не було доведено обвинуваченим під час розгляду справи, навпаки обвинувачений вчиняв дії направлені на затягування процесу.

Обтяжуючих обставин прокурором не було зазначено, а судом не було встановлено.

Суд розглядає кримінальне провадження лише в межах пред`явленого обвинувачення.

При призначенні покарання, ОСОБА_3 суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

ОСОБА_3 вчинив тяжкий злочин. Беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, суд враховує те, що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий, на обліках у психіатра та нарколога на час розгляду провадження не перебуває, за місцем проживання характеризуюється формально.

Обставин, які пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.

Враховуючи викладене, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, з випробуванням.

Витрати на залучення експертів в провадженні відсутні.

Долю речових доказів визначити згідно ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити покарання у вигляді 4 (чотири) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на три роки.

Відповідно до вимог ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.389, ч.3 ст.185 КК України, на підставі яких призначити йому покарання:

За ч.2 ст.389 КК України у вигляді 1 року обмеження волі;

За ч.3 ст.185 КК України у вигляді 3 (три) років позбавлення волі.

Застосувавши ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у вигляді 3 (три) років позбавлення волі.

ОСОБА_2 взяти під варту в залі суду негайно після оголошення вироку.

До набрання вироку законної сили ОСОБА_2 залишити запобіжний захід - тримання під вартою.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з дня взяття під варту в залі суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя Запорізького районного суду І.Б.Громова