Ухвала суду № 103306195, 03.02.2022, Франківський районний суд м. Львова

465/688/20

2-а/465/76/22

У Х В А Л А

про закриття провадження

03.02.2022 року Франківський районний суд м.Львова у складі головуючої судді Мартьянової С.М., за участю секретаря судовго засідання Сеньків А.Т., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) про визнання неправомірними/злочинними дій керівництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» та керівництва Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), -

В С Т А Н О В И В:

позивач звернувся до відповідачів із позовною заявою про визнання неправомірними/злочинними дій керівництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» та керівництва Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 21.02.2020 цю справу за виключною підсудністю передано до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2020 року справу передано для розгляду до Франківського районного суду м.Львова.

Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 24.12.2020 року відкрито провадження та ухвалено розгляд справи здійснювати спрощеного провадження відповідно до вимог ст. 257 КАС України.

27 січня 2021 року від представника ТзОВ «Львівенергозбут» надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 КАС України адміністративне судочинство діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір спір, у якому:

-хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;

-хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг;

-хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ст. 1512 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Так, Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Відповідно до ч.5ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У своїх постановах від 13.06.2018 року у справі №554/4857/16-а,від 19.03.2020 року у справі №500/1605/19, від 05.03.2020 року у справі №810/3434/18 Верховний Суд зауважував, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Для з`ясування характеру спору суд повинен враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів є поділ права на публічне та приватне.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Поряд з цим, у постановах Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 826/9341/19 та від 16.10.2019 року у справі № 504/1438/14-а наголошено, що якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16 наголошено на тому, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і про його скасування розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної чи юридичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

Суд погоджується із доводами відповідача про те, що ТзОВ «Львівенергозбут» не здійснює публічно – владних управлінських функцій, не надає адміністративних послуг та не є суб`єктом виборчого процесу, тому не може бути відповідачем у адміністративній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на її думку, діями суб`єкта владних повноважень і ці наслідки пов`язані з поновленням порушеного цивільного права позивача, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що зазначений спір не належить до юрисдикції адміністративних судів; що відносини, які виникли між сторонами є приватно - правовими, а отже, спір у сфері публічно - правових відносин в даному випадку відсутній.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що справа підлягає закриттю зважаючи на характер спірних правовідносин, суд вбачає, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства..

Керуючись ст.ст.44, п. 1 ч. 1 ст.238,239,241,248,293 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) про визнання неправомірними/злочинними дій керівництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» та керівництва Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) – закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Мартьянова С.М.