Рішення № 103305730, 14.02.2022, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/1967/21

Провадження № 2-а/438/5/2022

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 лютого 2022 року Бориславський міський суд Львівської області

в складі: головуючого судді Слиша А.Т.

при секретарі Гадубяк О.В.

розглянувши в м. Бориславі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора УПП у Львівській області Улинця Тараса Васильовича, Головного управління національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови серії БАВ №259789 від 01.12.2021р, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом в якому просить суд постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №259789 від 01.12.2021року щодо притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ч.1 ст.126, ч.4 ст.126 КУпАП - скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення. Стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції у Львівській області судові витрати по сплаті судового збору.

Вважає, що постанова винесена неправомірно та підлягає скасуванню, оскільки 01 грудня 2021 року близько 01:00 години дня позивач взагалі не був зупинений поліцейським під час керування транспортним засобом марки Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_1 , який був припаркований у м. Львові по вул. Замарстинівська, 58. Сам позивач перебував поруч з своїм автомобілем марки Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що постановою Сихівського районного суду м. Львова від 08.06.2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 15.09.2021 року по справі №464/2722/21 його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та позбавлено права керування транспортним засобом строком на 1 рік.

З часу винесення Львівським апеляційним судом постанови, він більше не керував жодним транспортним засобом.

Ухвалою Бориславського міського суду Львівської області від 28 грудня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними матеріалами справи, з урахуванням положень ст.286 КАС України.

Представник відповідача управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції 18.01.2022 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав з тих підстав, що процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395 .

Відповідно до пункту 4 Розділу І Інструкції у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Щодо твердження позивача про ймовірні, на його думку, процедурні порушення, вважає, що навіть при наявності такого порушення, воно не повинно сприйматись як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про адміністративні правопорушення рішення. Натомість, вчинені суб`єктом владних повноважень процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки.

Аргументи позивача, зазначені у позовній заяві, за своєю суттю спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності та не спростовують його вини. Просить суд відмовити повністю у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю такого.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи передбачено шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС).

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.3 ст. 123 ЦПК України).

Оскаржувана постанова містить відмітку про відмову водія від отримання її копії та надіслання копії постанови.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Представник відповідача у відзиві на адміністративний позов взагалі не зазначає про надіслання копії постанови позивачу і отримання такої засобом потового зв`язку.

Вказані обставини не змінюють факт доказування з сторони відповідача обставин справи з питань коли і яким чином позивач отримав копію постанови, чи така вручена на місці після її складання чи направлена позивачу засобом поштового зв`язку з метою з`ясування наявності чи відсутності ті порушення терміну на оскарження постанови.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. За визначенням з ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»). Отже, для вирішення питання про правильність застосування судом строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з`ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку. Необхідно зазначити, що пропуск строку передбаченого ч.5 ст. 122 КАС України не є безумовною підставою для повернення позовної заяви або залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки, за наявності поважних причин його пропуску, такий строк може бути поновлено. За змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти. Зокрема, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами. Зазначені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі 240/12017/19 від 31.03.2021 та суд не вбачає підстав для відступу від зазначеної правової позиції. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі 340/1019/19.

Водночас копія конверту АТ «Укрпошта», яким було скеровано до суду позовна заява, не містить даних, з яких можливо встановити дату відправлення позивачем позовної заяви, отже суд дійшов висновку, що строк на оскарження постанови позивачем не порушено, який обчислюється з дня коли він дізнався про порушення свого права.

Даючи оцінку доказам по справі, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що постановою серії БАВ №259789 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративні правоопрушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 01 грудня 2021 року ОСОБА_1 за порушення п.п.9.2.б, 2.1.а ПДР України притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ч.1 ст.126, ч.4 ст.126 КУпАП. На підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП (якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених) та застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 20400 гривень.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 9.2.б ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Відповідно до п.2.1.а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ч.2 ст.122 КУпАП адміністративна відповідальність водіїв настає за порушення водієм правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно ч.1 с.126 КУпАП адміністративна відповідальність водіїв настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Згідно ч.4 ст.126 КУпАП адміністративна відповідальність водіїв настає за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

На підставі ч.2 ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Нормами ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Із постанови про накладення адміністративного правопорушення вбачається, що позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ч.1 ст.126, ч.4 ст.126 КУпАП за порушення вимог п. п.9.2.б, 2.1.а Правил дорожнього руху України.

Разом з тим, позивач заперечує факт вчинення ним правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, при цьому, представником відповідача докази вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення у постанові про притягнення позивача до відповідальності не зазначені. Суду не надано жодного доказу того, що автомобіль Honda Accord д.н.з. НОМЕР_1 здійснював рух або хоч якесь переміщення в просторі, що він десь їхав. Із відеозапису, доданого до відзиву на позовну заяву, оглянутого під час судового розгляду, не вбачається руху автомобіля, а також перебування на момент руху автомобіля будь-якої особи за кермом даного авто. Більш того, відеозапис не містить інформації про зупинення транспортного засобу марки Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням позивача, а також зафіксовано спілкування позивача з поліцейським поза межами будь-якого транспортного засобу.

Суб`єкт владних повноважень мав би, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які б підтверджували порушення вказаних норм та спростовували свідчення позивача, але такі докази представником відповідача суду не представлено. За таких обставин суд не вправі вважати доведеним факт правопорушення. Тобто представником відповідача не надано жодного належного чи допустимого доказу вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.122, ч.1 ст.126, ч.4 ст.126 КУпАП.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Нормами ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (ч.4 ст.126). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суб`єктом складу правопорушень, передбачених ч.2 ст.122, ч.1 с.126, ч.4 ст. 126 КУпАП виступає водій транспортного засобу.

Згідно п.1.10 ПДР України, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

В силу ст. ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Для встановлення події адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.122, ч.1 с.126, ч.4 ст. 126 КУпАП, необхідно зафіксувати факт виявлення правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом збирання доказів у тому числі фіксації події правопорушення, а саме факту керування транспортним засобом будучи позбавленою право керування транспортними засобами на підставі рішення суду, яке перебуває на виконанні.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У якості доказу виявлення факту правопорушень відповідач посилається лише на доданий суду диск з відеозаписами фіксації події правопорушення.

Проте ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Частиною 3 статті 258 КУпАП встановлено, що працівник патрульної поліції повинен дотримуватись вимог ст. 283 КУпАП, згідно якої постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

Відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини зупинки автомобіля, є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху (постанова КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року).

Згідно Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 року (далі Інструкція № 1026), вона регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки. Тобто запис відеозапису, якщо він здійснювався із нагрудної камери поліцейського, має бути повним, а не його окремі кориговані частини.

При цьому, відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис підлягають зазначенню у постанові про адміністративне правопорушення не лише у випадку фіксації правопорушення здійсненої у автоматичному режимі, а й у інших випадках, оскільки ч. 3 ст. 283 КУпАП прямо передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості, зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Вимоги ж до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режими, визначені частиною четвертою вказаної статті.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 р. по справі № 524/5536/17 (адміністративне провадження № К/9901/1403/17), яка повинна враховуватися судом при вирішенні цих правовідносин.

Суд звертає увагу, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення та долучення до постанови відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, про що також свідчить відсутність записів у графі «До постанови додається».

Вказані відеозаписи здійснені з порушенням Інструкція № 1026, так як не є повними з моменту початку виконання поліцейськими службових обов`язків і до їх завершення.

Як було викладено Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 року по справі № 524/5741/16-а, поліцейський є зацікавленою особою, а тому його рапорт не може бути доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Отже залишаються неспростованими доводи позивача про те, що 1 грудня 2021 року 1год.05 хв. він не керував транспортним засобом, у тому що числі не був зупинений працівниками поліції.

Постанова про притягнення до відповідальності без сукупності інших доказів не дає підстав стверджувати про допущення позивачем порушень Правил дорожнього руху України в той день та час, оскільки зазначені твердження не є обґрунтованими.

У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Аналогічні положення закріплені в ст. 62 Конституції України, згідно якої усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що до оскаржуваної постанови не додано будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження викладених в ній обставин, суд дійшов висновку, що вина позивача у скоєнні правопорушень, передбачень ч.2 ст.122, ч.1 с.126, ч.4 ст. 126 КУпАП не знайшла свого підтвердження, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі, постанова про накладення адміністративного стягнення є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення слід закрити.

Питання щодо відшкодування судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 139 КАС України.

В порядку ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судовий збір стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, так як відповідачем у справі виступала його посадова особа.

На підставі викладеного, керуючись статями 7, 9, 132, 213, 222, 245, 246, 251, 268, 276, 277, 283, 284, 289, 293 КУпАП, статтями 2, 9, 72-77, 205, 241-246, 250, 286 КАС України,-

п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову серії БАВ №259789 від 01 грудня 2021 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесену інспектором УПП у Львівській області ДПП лейтенантом поліції Улинцем Тарасом Васильовичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 гривень за порушення ч.2 ст.122, ч.1 ст.126, ч.4 ст.126 КУпАП.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122, ч.1 ст.126, ч.4 ст.126 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Львівської області на користь ОСОБА_1 454 грн 00 коп у рахунок повернення сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя А.Т.Слиш