Вирок № 103304825, 15.02.2022, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 1-кп/243/415/2022

Номер справи 243/1431/22

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 15 » лютого 2022 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю:

- секретаря судового засідання - Корчма О.В.

- прокурора - Косик І.С.

- обвинуваченої - ОСОБА_1

- захисника обвинуваченої - адвоката Вітюк О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою звуко - та відеозаписувальних технічних засобів в залі № 4 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження № 12021052510001909, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 30 грудня 2021 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Слов`янської окружної прокуратури Донецької області 02 лютого 2022 року по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Краматорська Донецької області, українки, громадянки України, з середньою освітою, не працюючої, не одруженої, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні немає, інвалідом не являється, яка зареєстрована за адресою - АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 раніше судимої:

-15 квітня 2021 року Краматорським міським судом Донецької області за частина 2 статті 185 КК України до покарання у виді арешту на строк три місяці. Звільнилася 09 листопада 2021 року по відбуттю строку покарання.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , будучи раніше,15 квітня 2021 року засудженою Краматорським міським судом Донецької області за частина 2 статті 185 КК України до покарання у виді арешту на строк три місяці. Звільнилася 09 листопада 2021 року по відбуттю строку покарання, 30 грудня 2021 року приблизно о 08 годині 55 хвилин знаходилась в приміщенні магазину ТОВ «АТБ -маркет», що розташований за адресою - Донецька область Краматорський район м. Слов`янськ площа Привокзальна, буд. №6. У цей час у неї виник корисливий протиправний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення товару з прилавків магазину ТОВ «АТБ -маркет».

В зазначену дату, час та місце ОСОБА_1 , реалізовуючи свій протиправний, корисливий, злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, таємно, повторно, протиправно, керуючись корисливим мотивом та метою незаконного збагачення, розуміючи протиправний характер своїх дій та те, що посягає на чужу власність, на яку не має жодного права, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи завдати таку шкоду, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, підійшла до вітрини з алкогольними напоями та взяла наступний товар з прилавку магазину, що належить ТОВ «АТБ -маркет», а саме: пиво «hike», ємкістю 0,5 л. пакування помаранчевого кольору у кількості 1 шт, вартість якого складає 22,23 грн, що поклала до зовнішнього карману верхнього одягу, та лікер «Sheridan»s», ємкістю 0,5 л. у скляній тарі, вартість якого складає -444,00 грн, який поклала до своєї сумки. Після чого, не розрахувавшись за вказаний товар, ОСОБА_1 пройшла касову зону та вийшла з магазину через вхідні двері.

Однак, довести свій злочинний умисел до кінця та вчинити усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця ОСОБА_1 не змогла з причин, що не залежали від її волі, оскільки була виявлена працівниками служби охорони ТОВ «АТБ -маркет» з викраденим майном на вулиці неподалік приміщення магазину ТОВ «АТБ -маркет».

Умисними протиправними діями ОСОБА_1 вчинила закінчений замах на таємне викрадення чужого майна, що належить юридичній особі ТОВ «АТБ -маркет» на загальну суму 466,23 грн.

У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обвинувачена ОСОБА_1 викривається наступними доказами.

Під час судового розгляду, обвинувачена ОСОБА_1 після роз`яснення суті обвинувачення, визнала себе повністю винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 15, частина 2 статті 185 КК України та суду пояснила, що раніше,15 квітня 2021 року вона була засуджена Краматорським міським судом Донецької області за частина 2 статті 185 КК України до покарання у виді арешту на строк три місяці. Звільнилася 09 листопада 2021 року по відбуттю строку покарання. 30 грудня 2021 року приблизно о 08 годині 55 хвилин вона знаходилась в приміщенні магазину ТОВ «АТБ -маркет», що розташований за адресою - Донецька область Краматорський район м. Слов`янськ площа Привокзальна, буд. №6 та вирішила здійснити крадіжку товару з прилавків магазину ТОВ «АТБ -маркет». Переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, вона підійшла до вітрини з алкогольними напоями та взяла наступний товар з прилавку магазину, а саме: пиво «hike», ємкістю 0,5 л. пакування помаранчевого кольору у кількості 1 шт, що поклала до зовнішнього карману верхнього одягу, та лікер «Sheridan»s», ємкістю 0,5 л. у скляній тарі, який поклала до своєї сумки. Після чого, не розрахувавшись за вказаний товар, вона пройшла касову зону та вийшла з магазину через вхідні двері.

Однак, довести свій злочинний умисел до кінця та вчинити усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця вона не змогла з причин, що не залежали від її волі, оскільки була виявлена працівниками служби охорони ТОВ «АТБ -маркет» з викраденим майном на вулиці неподалік приміщення магазину ТОВ «АТБ -маркет».

У тому, що вчинила вказане кримінальне правопорушення, вона щиро розкаялася.

Показання обвинуваченої є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За правилами ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У п.274 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Нечипорук і Йонкало проти України зазначено: якість доказів також береться до уваги, а також те, чи породжують обставини, за яких вони були здобуті, будь-які сумніви щодо їхньої надійності й точності.

За змістом ст.ст. 21, 22, 30 КПК України у кримінальному провадженні правосуддя здійснюється судом на основі змагальності, безпосередності дослідження судом показань, речей та документів. Державне обвинувачення в суді підтримує прокурор, захист обвинуваченого здійснює він сам і його захисник, а функція розгляду справи покладається на суд. При цьому суд, зберігаючи незалежність, неупередженість і об`єктивність, створює необхідні умови для виконання учасниками їх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав.

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Крім цього, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення, але він не може тлумачитись як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (довід). Об`єм цього обов`язку може змінюватись залежно від природи рішення.

Суд обґрунтовує вирок виключно на доказах, розглянутих у судовому засіданні. За допомогою дослідження на суді всіх доказів відбувається і формування внутрішнього суддівського переконання про винність або невинність обвинуваченого.

Доказування - це єдиний спосіб встановлення об`єктивної істини в кримінальному судочинстві. Поки не доведені обставини скоєння злочину, не можна сказати, що вони були, мали місце насправді.

З приводу того, що доведення є єдиним способом для встановлення істини у Кримінальному процесуальному кодексі України вказано: "Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена».

«Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону «( Постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 761/43930/17).

Представник юридичної особи, яка є потерпілим - ТОВ «АТБ -маркет» - Орехов В.М., який діє на підставі Довіреності № 01/01/22-36 від 01 грудня 2021 року, який належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду кримінального провадження, звернувся до суду з Заявою, в якій просить суд розглянути дане кримінальне провадження без його участі. Просить суд призначити покарання на розсуд суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 325 КПК України «Якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потерпілого».

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченою, провина обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме:

Так, з Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що кримінальне провадження № 12021052510001909 було зареєстровано 30 грудня 2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частина 2 статті 15, частина 2 ст. 185 КК України, що давало право з цього моменту проводити слідчі та процесуальні дії;

Із Заяви ОСОБА_1 від 30 грудня 2021 року вбачається, що вона добровільно видала працівникам поліції товар: пиво «hike», ємкістю 0,5 пакування помаранчевого кольору у кількості 1 шт, та лікер «Sheridan»s», ємкістю 0,5 л. у скляній тарі;

Із Протоколу огляду місця події від 30 грудня 2021 року вбачається, що місцем огляду є приміщення магазину ТОВ «АТБ -маркет», що розташований за адресою - Донецька область Краматорський район м. Слов`янськ площа Привокзальна, буд. №6 та зафіксовано місце вчинення кримінального правопорушення; зафіксовано загальний вигляд майна, яке видала ОСОБА_1 .

Із Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 січня 2022 року вбачається, що свідок ОСОБА_3 заявив, що впізнає особу на фотознімку № 2 - як жінку, яка 30 грудня 2021 року о 8 годині 55 хвилин вчинила крадіжку спиртних напоїв з приміщення магазину ТОВ «АТБ -маркет». Згідно Довідки до Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 січня 2022 року вбачається, що на фотознімку № 2 зображено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд вважає, що слідча дія - «Пред`явлення особи для впізнання» була проведена у відповідності до вимог статті 228 КПК України, а складений Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 січня 2022 року цілком відповідає вимогам статті 231 КПК України.

В судовому засіданні стороною захисту не надано будь - яких переконливих доказів, які б свідчили про порушення норм статті 228 КПК України при проведенні вказаної слідчої дії, також сторона захисту не посилається на будь - які порушення статті 231 КПК України з боку органу досудового розслідування при складанні Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 січня 2022 року.

Із Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 січня 2022 року вбачається, що свідок ОСОБА_4 заявив, що впізнає особу на фотознімку № 4 - як жінку, яка 30 грудня 2021 року о 8 годині 55 хвилин вчинила крадіжку спиртних напоїв з приміщення магазину ТОВ «АТБ -маркет». Згідно Довідки до Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 січня 2022 року вбачається, що на фотознімку № 4 зображено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд вважає, що слідча дія - «Пред`явлення особи для впізнання» була проведена у відповідності до вимог статті 228 КПК України, а складений Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 січня 2022 року цілком відповідає вимогам статті 231 КПК України.

В судовому засіданні стороною захисту не надано будь - яких переконливих доказів, які б свідчили про порушення норм статті 228 КПК України при проведенні вказаної слідчої дії, також сторона захисту не посилається на будь - які порушення статті 231 КПК України з боку органу досудового розслідування при складанні Протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11 січня 2022 року.

Із Протоколу огляду від 13 січня 2022 року вбачається, що було оглянуто один оптичний носій інформації- диск для лазерних систем зчитування - диск «Verbatim DVD- R 16х4,7 Gb 120 min, на якому зафіксовано вчинення крадіжки 30 грудня 2021 року о 8 годині 55 хвилин з приміщення магазину -ТОВ «АТБ -маркет»;

Із Висновку експерта № 07/01 за результатами проведення судової товарознавчої експертизи від 13 січня 2022 року вбачається, що « Залишкова вартість викраденого майна, що належить ТОВ «АТБ -маркет», на момент вчинення злочину, тобто в період часу з 30 грудня 2021 року по теперішній час, а саме: пиво «hike», ємкістю 0,5 л. пакування помаранчевого кольору у кількості 1 шт, складає 22,23 грн, лікера «Sheridan»s», ємкістю 0,5 л. скляне пакування, складає -444,00 грн.

Судом досліджені характеризуючи данні обвинуваченої ОСОБА_1 .

Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченої в межах пред`явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що досліджені в судовому засіданні докази логічні, послідовні, не містять протиріч, переконливі як кожен окремо, так і їх сукупність у взаємозв`язку.

Жоден із них не спростований, містить інформацію щодо предмету доказування, схожих неоспорюваних чітких і узгоджених між собою презумпцій факту.

При їх оцінці суд дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом»,який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 та ч. 4 ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Коробов проти України».

Згідно правового змісту норм ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Стаття 62 Конституції України гарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу.

При цьому саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.

Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Отже, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_1 обвинувачення за частиною 2 статті 15, частина 2 статті 185 КК України знайшло своє підтвердження, суд приходить до переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, провину обвинуваченої повністю доведено, а вчинене обвинуваченою ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за частина 2 статті 15, частина 2 статті 185 КК України - закінчений замах на таємне викрадення чужого майна ( крадіжка), вчинене повторно.

При визначенні міри покарання обвинуваченій у відповідності до ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченою, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: сукупність усіх характеризуючих його обставин, віднесення кримінального правопорушення законодавством до нетяжких злочинів, характер, ступінь його суспільної небезпеки, наслідків для юридичної особи, яка є потерпілим, дані про особу обвинуваченої.

Згідно роз`яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».

п.п.2,3 «при призначенні покарання, суди повинні всебічно враховувати фактичні обставини кримінального провадження у їх сукупності та визначати тяжкість конкретних злочинів враховуючи їх індивідуальний ступінь. Визначаючи ступінь тяжкості злочину судам необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків. Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку. На неї впливають різні об`єктивні та суб`єктивні обставини, зокрема цінність тих суспільних відносин на які посягає винний, тяжкість наслідків (характер посягання), спосіб посягання форма й ступінь вини наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.»

Суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченій ОСОБА_1 відповідно до п.1 частини 1 ст. 66 КК України, суд визнає ті обставини, що ОСОБА_1 визнала себе винною та щиро розкаялася у вчиненні кримінального правопорушення.

Щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалась ( Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 16 жовтня 2007 року).

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. (Постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18).

Розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен бути підтверджений матеріалами кримінального провадження.

Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним. ( Постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 07 жовтня 2020 року, справа № 347/1360/17)

В судовому засіданні ОСОБА_1 повністю визнала себе винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частина 2 статті 15, частина 2 статті 185 КК України, докладно розповіла про відомі їй події вчинення кримінального правопорушення. Критично поставилася до вчиненого та пояснила, що дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готова нести відповідальність.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , відповідно до частини 1 ст. 67 КК України - судом не встановлено.

Висновок органу пробації не має для суду наперед встановленої сили, оскільки досудова доповідь органом пробації складається лише з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує особу обвинуваченого, а у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 така інформація відображена у достатньому обсязі.

Суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_1 є осудною, раніше неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності, судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку, вчинила кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, повністю визнала себе винною у вчиненні кримінального правопорушення, на обліку у психіатричному та наркологічному лікувальних закладах не перебуває, задовільно характеризується за місцем мешкання.

Вказані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченій, оскільки мають істотне значення щодо вивчення її особистості та відношення до скоєного нею.

На підставі вищевикладеного суд визнає необхідним та достатнім для виправлення і попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень призначення ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції інкримінованої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України до обвинуваченої суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дана правова норма мають змогу бути застосованою.

При цьому, суд вважає за неможливе застосування до обвинуваченої ОСОБА_1 вимог ст. 69 КК України, виходячи з наступного.

Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Суд зауважує, що частина 1 статті 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у Постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 629/2739/18, провадження № 51-3479 км 20.

Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII визначено, що Верховний Суд забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права.

Частиною 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Підстав для застосування норм ст. 69-1 даного Кодексу до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дана правова норма має змогу бути застосована, оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Суд виходить із фактичної тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченої до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення, та характеризують поведінку останньої після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченої, зокрема способу життя, характеризуючих її даних, її вік, стан здоров`я.

Окрім того, на підставі Вироку Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 17 січня 2022 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України і призначено їй покарання за цією статтею кримінального закону у виді позбавлення волі на строк один рік з ізоляцією засудженої та поміщенням її до кримінально - виконавчої установи закритого типу, тобто Вирок на теперішній час не набув чинності.

«Таким чином, до того моменту, коли обвинувальний вирок суду набере законної сили, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, а тому відповідні державні органи повинні поводитися з нею, як невинуватою особою. Це, зокрема, означає, що суди не мають права призначати покарання за сукупністю злочинів на підставі ст.70 ч.4 КК України при наявності попереднього вироку, який не набрав законної сили. Такі висновки відповідають практиці Європейського суду з прав людини у рішенні в справі « Аллене де Рібемон проти Франції» ( Постанова Верховного Суду від 26 квітня 2018 року по справі № 639/9081/15-к).

Тому суд при призначенні обвинуваченій ОСОБА_1 покарання приходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для призначення покарання на підставі ст. 70 частини 4 КК України. Питання про застосування покарання при наявності кількох вироків підлягає вирішенню в порядку, передбаченому ст. 537 ч.1 п.11 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Питання про речові докази слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частина 2 статті 15, частина 2 статті 185 КК України і призначити їй покарання за цією статтею кримінального закону у виді позбавлення волі на строк один рік з ізоляцією засудженої та поміщення її до Кримінально виконавчої установи закритого типу.

Строк відбуття покарання у виді позбавлення волі засудженій ОСОБА_1 відраховувати з моменту її затримання і поміщення до Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України.

Захід забезпечення кримінального провадження відповідно до видів, передбачених ст. ст. 131, 176 КПК України не обирався та не застосовувався.

Виконання вироку в частині затримання ОСОБА_1 і етапування її для відбування нею покарання у виді позбавлення волі до Державної установи «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» Південно-східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України доручити працівникам Відділу поліції № 4 Краматорського районного управління поліції Головного Управління Національної поліції в Донецькій області.

Речові докази по справі, а саме: пиво «hike», ємкістю 0,5 л. пакування помаранчевого кольору у кількості 1 шт, лікер «Sheridan»s», ємкістю 0,5 л. у скляній тарі - 1 шт, які залучено до матеріалів кримінального провадження № 12021052510001909, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 грудня 2021 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 30 грудня 2021 року,що зберігаються на відповідальному зберіганні у представника юридичної особи, яка є потерпілим - ТОВ «АТБ -маркет» ОСОБА_7 - залишити у власності ТОВ «АТБ -маркет».

Речові докази по справі, а саме: один оптичний носій інформації - диск для лазерних систем зчитування - диск «Verbatim DVD- R 16х4,7 Gb 120 min, на якому зафіксовано вчинення крадіжки 30 грудня 2021 року о 8 годині 55 хвилин з приміщення магазину -ТОВ «АТБ -маркет», який залучено до матеріалів кримінального провадження № 12021052510001909, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 грудня 2021 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 13 січня 2022 року,що зберігається в матеріалах кримінального провадження № 1-кп/243/415/2022 ( єдиний унікальний номер 243/1431/22) - залишити на зберіганні у матеріалах кримінального провадження № 1-кп/243/415/2022 ( єдиний унікальний номер 243/1431/22).

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок, який набав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Вирок постановлено, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Головуючий: суддя

Слов`янського міськрайонного суду Т.А.Хаустова.