Постанова № 10330369, 08.07.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія № 6.11

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2010 року Справа № 2а-4252/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: судді: Островської О.П.,

при секретарі: Кірян О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за незайняті робочі місця інвалідами в 2009 році, -

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2010 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до відповідача ЛОКСТП «Луганськтеплокомуненерго», в обґрунтування якого вказала наступне. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для всіх підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи і організації, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог ст. 18 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної трудової реабілітації інвалідів». Відповідно до ст. 20 цього Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. У відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. В порушення ст. 19 Закону у відповідача в 2009 році замість 2 інвалідів працював один. Таким чином, за одне робоче місце відповідач повинен був до 16.04.2010 самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі 19841,51 грн. У звязку з несплатою санкцій відповідачеві нараховано пеню в сумі 273,70 грн. Загальна сума заборгованості складає 20115,21 грн. У порушення вимог ст. 18 Закону відповідач інформував Луганський міський центр зайнятості про наявність вільних вакантних місць для працевлаштування інвалідів, але не в повному обсязі. Тому позивач просить стягнути з відповідача на свою користь адміністративно-господарські санкції в сумі 19841,51 грн. та пеню в сумі 273,70 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги в повному обсязі, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, заперечень проти позову суду не надав.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Справи за участю відділень Фонду є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті 3 КАС стосовно визначення поняття адміністративної справи.

Відповідно до покладених на нього завдань Фонд здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від роботодавців за невиконання ними нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (підпункт 3 пункту 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів).

Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у звязку зі здійсненням контролю за перерахуванням штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», реалізують владні управлінські функції, а право відділень Фонду на звернення до суду у відповідних відносинах визначено в законодавчому порядку (частина 9 статті 20 Закону).

Пункт 4 частини першої статті 17 КАС визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями субєкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною другою статті 17 КАС, на які не поширюється компетенція адміністративних судів.

За таких обставин, суд вважає, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського Кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, в тому числі й інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-ХІІ зі змінами та доповненнями.

Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 цього Закону, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно положень ст. 18 Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств (обєднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Виходячи з цієї норми, на підприємства (обєднання), установи та організації покладено обовязок самостійно встановлювати норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідно до законодавства. Норматив створення робочих місць для інвалідів встановлюється щорічно на весь рік, який є звітним періодом.

Згідно положень цієї ж статті Відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно-господарських санкцій.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства (обєднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, зобовязані щорічно сплачувати відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

При цьому адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Відповідно до Порядку сплати підприємствами (обєднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і використання цих коштів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 за № 1767 (далі - Порядок), сума штрафних санкцій дорівнює розміру середньої річної заробітної плати на даному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а для підприємств з чисельністю працюючих від 8 до 15 осіб - розміру половини такої середньої річної плати, при цьому зазначено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним, контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до законодавства, у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін, відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до Наказу Мінпраці України № 223 від 15 травня 2007 року та Постанови КМУ № 70 від 31 жовтня 2007 року, за порушення строків сплати зазначеної санкції нараховується пеня у розмірі 120% річних облікової ставки Нацбанку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Судом установлено, що відповідач є особою, яка повинна вживати заходи до створення робочих місць для інвалідів. У 2009 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу склала 53 особи. Виходячи з кількості працюючих у відповідача осіб, у нього в 2009 році повинно працювати 2 інваліда.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, наданим відповідачем, штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до чотирьохвідсоткового нормативу у 2009 році для працевлаштування інвалідів, на підприємстві працювала одна особа. В порушення вимог ст. 18 Закону відповідач інформував Луганський міський центр зайнятості про наявність вільних вакантних місць для працевлаштування інвалідів, але не в повному обсязі.

Вказані обставини підтверджуються копією звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою № 10-ПІ (а.с. 8), копією листа Луганського міського центру зайнятості (а.с. 5-6).

Виходячи з розміру середньомісячної заробітної плати штатного працівника, відповідач повинен був сплатити штрафні санкції у встановленому законом розмірі та строк, який у даному випадку становить 19841,51 грн.

Оскільки відповідач вказаних штрафних санкцій добровільно не сплатив у встановлені строки, він також має сплатити пеню за порушення строків сплати, розмір якої становить 273,70 грн., згідно наданому позивачем розрахунку (а.с. 7).

За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 159-163 КАС України, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Луганського обласного комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Луганськтеплокомуненерго» (91000, м. Луганськ, кв. Східний, 22, код 03340529, р/р 260010032206, МФО 304988) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (91055, м. Луганськ, вул. Володрського, 59, одержувач ВДК Ленінського району м. Луганська, р/р 31218230700006 в ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 24046582, код платежу 50070000) несплачені штрафні санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році в сумі 19841 грн. 51 коп. та пеню за порушення строків сплати цих санкцій у сумі 273 грн. 70 коп., а всього 20115 грн. 21 коп. (двадцять тисяч сто пятнадцять грн. 21 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складено 08 липня 2010 року.

СуддяОстровська О.П.