Ухвала суду № 103303025, 11.02.2022, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/7465/19

Провадження № 1-кп/643/244/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2022 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Сілаєвої Е.О., прокурора Гусєвої Т.А., захисника обвинуваченого – адвоката Цемкалова В.І, законного представника обвинуваченого ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220470001753 від 05.04.2019 року, № 1202022047002975 від 08.06.2020 року, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області, громадянина України, який раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 187 КК України.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_2 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у інше приміщення, та у нападі з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаному з проникненням у інше приміщення.

В судовому засіданні 11.02.2022 року прокурор заявила клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, на строк 60 діб.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих. Вказані ризики станом на даний час не зменшились. Зазначене свідчить про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

В судовому засіданні прокурор Гусєва Т.А. підтримала заявлене клопотання.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник Цемкалов В.І. в судовому засіданні просили вирішити клопотання на розсуд суду.

Станом на час судового засідання, призначеного на 11.02.2022 року, відсутній склад суду, що розглядає дане кримінальне провадження, у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Майстренка О.М. та перебуванням судді Сугачової О.О. у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого строку.

Згідно ч. 4 ст. 201 КПК України, суд зобов`язаний розглянути клопотання обвинуваченого про зміну запобіжного заходу протягом трьох днів з дня його одержання згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 20.5 Перехідних положень КПК України, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Враховуючи наведене вище, дію карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), наявні підстави для розгляду вказаного клопотання одноособово суддею Крівцовим Д.А. на підставі абзацу п`ятого пункту 20.5 Перехідних положень КПК України.

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України, розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою здійснюється згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Частиною п`ятою ст. 199 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Таким чином, підставою для продовження тримання особи під вартою є, зокрема, встановлення, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні двох злочинів, в тому числі у вчиненні особливо тяжкого корисливого насильницького злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років. Згідно обвинувального акту, вказані злочини вчинені 21.03.2019 року та 08.06.2020 року.

Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З постанов Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012 вбачається, що усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та можуть бути підставами для тримання особи під вартою.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд вважає доведеним наявність ризиків, зазначених прокурором, в тому числі ризику переховування обвинуваченого від суду через усвідомлення імовірності визнання вини обвинуваченого за висунутим йому обвинуваченням та тиску тягаря можливого відбування покарання.

У рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні двох злочинів, у тому числі особливо тяжкого насильницького корисливого злочину, суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи і таке втручання в право обвинуваченого на свободу та особисту недоторканість має легітимну мету та відповідає вимогі пропорційності.

За таких обставин, враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винним, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та на які посилався прокурор в клопотанні про продовження застосування запобіжного заходу, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою, та жодний з інших, більш м`яких запобіжних заходів, не здатний запобігти вказаним ризикам.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, попередження переховуванню від суду, суд на даній стадії судового провадження вважає за доцільне продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_2 , на строк до 24:00 годин 11 квітня 2022 року.

Згідно ст. 205 КПК України, ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Одночасно суд роз`яснює обвинуваченому ОСОБА_2 , що він має право оскаржити дану ухвалу в апеляційному порядку.

Керуючись ст. 34, 183, 314, 331, 369-372 КПК України,

УХВАЛИВ:

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_2 , на строк до 24:00 годин 11 квітня 2022 року включно.

Ухвала в частині продовження тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для ОСОБА_2 строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Ухвала в частині продовження тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали буде проголошено в приміщенні Московського районного суду м. Харкова 15.02.2022 року о 13-00 год.

Суддя Д.А. Крівцов