Рішення № 103301810, 15.02.2022, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/8269/21

Провадження № 2/0182/1096/2022

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15.02.2022 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

розглянув у м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу „Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №24” про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Заяви по суті справи:

Позивач звернулась до суду з позовними вимогами до КЗ „НСЗШ І-ІІІ ступенів №24” та просить суд визнати незаконним та скасувати наказ №22-к/тм про відсторонення її від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати, поновити її на роботі в якості вчителя обслуговуючої праці, стягнути з відповідача на її користь заробіток під час вимушеного прогулу в сумі 12420 грн. 30 коп.(а.с.1-6).

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона працює вчителем обслуговуючої праці в Комунальному закладі „Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №24” з 15.08.1991 року. 08.11.2021 року їй був вручений наказ №22-к/тм про відсторонення від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати. Підставою для видачі наказу стала її відмова від ризикованого медичного втручання у відповідь на повідомлення відповідача від 01.11.2021 року №303 про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 . Зазначає, що ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані нею та відповідачем такого зобов`язання, як обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 з її боку немає. Повноважень у відповідача на відсторонення від роботи з підстав відсутності такого щеплення немає. Вважає даний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню. У зв`язку з незаконним її відстороненням від роботи без збереження заробітної плати, відповідач повинен їй також виплати заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову (а.с.44-52). Зазначає, що наказ про відсторонення від роботи ОСОБА_1 є законним. Відсторонюючи викладача ОСОБА_1 від роботи, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. ОСОБА_1 була завчасно повідомлена про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, відмовилась від надання документів щодо проходження щеплення, медичного висновку про наявність протипоказань для вакцинації також не надала ОСОБА_1 булаознайомлена з наказом про відстороненнюя від роботи під особистий підпис. На період усунення від роботи за нею зберігається її робоче місце.

Інших заяв та клопотань по суті справи учасники суду не подавали.

Процесуальні дії у справі.

01.12.2021 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху (а.с.26).

09.12.2021 року по справі відкрито провадження та постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.31-32).

10.01.2022 року ухвалою суду відповідачу надано додатковий строк у п`ять днів з дати її отримання для виконання процесуальних обов`язків відповідно до ухвали суду від 09.12.202 року (а.с.83).

Інших заяв та клопотань з процесуальних питань учасниками справи не подавалось.

Судом встановлено.

Між сторонами склались спірні правовідносинищодо відсторонення від роботи працівника у зв`язку з відсутністю щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Позивач ОСОБА_1 з 15.08.1991 року працює в Комунальному закладі „Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №24” вчителем обслуговуючої праці (а.с.7).

01.11.2021 року ОСОБА_1 була письмово повідомлена під особистий підпис про надання до 05.11.2021 року документів , які підтверджують наявність профілактичного щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19 або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 роу №595 (а.с.55) Також зазначеним повідомленням ОСОБА_1 була поінформована про наслідки ненадання зазначених документів, а саме, що з 08.11.2021 року вона буде відсторонена від роботи без збереження заробітної плати.

ОСОБА_1 07.09.2021 року, 01.11.2021 року подавала директору письмові заяви про відмову від профілактичного щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19 профілактичного щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19(а.с.9-11).

Наказом від 08.11.2021року №22-к/тм позивача відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021року як таку, яка не виконала умови, передбачені наказом МОЗ №2153, на термін до усунення причин, що зумовили відсторонення. ОСОБА_1 ознайомлена з текстом наказу під особистий підпис, в якому остання вказала, що „з наказом не згодна, так як він не є законним” (а.с.56).

У пунктах "а", "б" статті 10 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом визначені статтею 46 КЗпП України.

Так, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю на підставі виявленого власником чи уповноваженим ним органом факту, через який він має право усунути або зобов`язаний усунути працівника від роботи.

Таким чином, за змістом статті 46 КЗпП України допускається відсторонення працівника або у випадках, перелічених у статті, або в інших випадках, які повинні бути також передбачені певним нормативним документом.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 185/676/18 (провадження № 61-8219св19).

До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Відсторонення працівника від роботи слід розуміти як один із передбачених законодавством випадків призупинення трудових правовідносин, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи на умовах та з підстав, встановлених законодавством, по суті не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках і має на меті запобігання негативним наслідкам.

Статтею 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" передбачено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень.

Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень ці працівники у порядку, встановленому законом, відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року N 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік N 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники:

1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів;

2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів;

3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності;

4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади;

5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів;

6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року N 83.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то за загальним правилом такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Пунктом 416 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року N 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", який набрав чинності з 08 листопада 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком N 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком N 2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу", крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; а також

3) взяти до відома, що на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу"; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи держвлади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків: втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки, економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі, для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейська соціальна хартія в ч. 3 ст. 11 містить положення, згідно з яким із метою забезпечення ефективного здійснення права на охорону здоров`я Сторони зобов`язуються самостійно або в співробітництві з громадськими чи приватними організаціями вживати відповідних заходів для того, щоб запобігати в міру можливості епідемічним, ендемічним та іншим захворюванням, а також нещасним випадкам. Це вимагає від держав забезпечити високий рівень імунізації, щоб не просто зменшити частоту цих захворювань, а й нейтралізувати запаси вірусів і таким чином досягти цілей, встановлених Всесвітньою організацією охорони здоров`я. Комітет підкреслює, що вакцинація у великих масштабах визнана найефективнішим та найекономнішим засобом боротьби з інфекційними й епідемічними хворобами (справа «Medecins du MondeInternational проти Франції»). Отже, міжнародні нормативно-правові акти закріплюють важливість охорони здоров`я населення, а також визначають обов`язок держав запобігати спалахам епідемій шляхом розробки програм вакцинації.

В рішенні від 15 березня 2012 року у справі "Соломахін проти України" (заява N 24429/03) ЄСПЛ сформулював правовий висновок, що обов`язкове щеплення як примусовий медичний захід є втручанням у гарантоване пунктом 1 статті 8 Конвенції право на повагу до приватного життя особи, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Порушення фізичної недоторканності заявника можна вважати виправданим для дотримання цілей охорони здоров`я населення та необхідності контролювати поширення інфекційного захворювання.

У рішенні від 08 квітня 2021 року у справі "Вавржичка та інші проти Чеської Республіки" [GC] заява N 47621/13, і 5 інших) ЄСПЛ зазначив, що обов`язковість щеплень є втручанням у Право на повагу до приватного життя, яке гарантоване статтею 8 Конвенції. Разом із цим, щоб визначити, чи призвело таке втручання до порушення статті 8 Конвенції, суд повинен обґрунтувати доцільність і виправданість таких дій відповідно до абзацу другого цієї статті, тобто встановити:

1) чи є втручання виправданим "відповідно до закону";

2) чи має воно на меті законні цілі;

3) чи були вони "виправданими в демократичному суспільстві".

Європейський суд з прав людини підкреслює, що, на загальну думку, вакцинація є одним із найбільш успішніших та ефективних з точки зору витрат заходів у сфері охорони здоров`я, мета якої є захист здоров`я окремої особи та суспільства в цілому від інфекційного захворювання, і що кожна держава має намагатися досягати максимально можливого рівня вакцинації серед свого населення. Конвенція та інші міжнародні документи покладають позитивне зобов`язання на Договірні Держави зі вжиття належних заходів із захисту життя і здоров`я осіб, які перебувають під їхньою юрисдикцією.

Таким чином, обов`язкова вакцинація певної категорії громадян від COVID-19 (захворювання, яке згідно наказу МОЗ України від 19.07.95 № 133 належить до особливо небезпечної інфекційної хвороби) задля попередження його поширення серед населення є виправданим та таким, що не порушує статтю 8 Конвенції.

Судом було встановлено, що позивач була попереджена про необхідність проведення до 08.11.2021 року обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, була ознайомлена з Наказом МОЗ № 2153, а також попереджена, що в разі не підтвердження проходження повного курсу вакцинації буде відсторонена від роботи.

Посилання позивача на те, що обов`язковими щепленнями, відповідно до ч. 1ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб»: є «Профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу» є безпідставними та спростовуються діючим законодавством, так згідно ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»та ч.1ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань, окрім дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу, підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виконуваної ними роботи, в тому числі працівники освіти.

Відмова працівника від вакцинації не повинна ставити під загрозу здоров`я колег, які працюють з позивачем, а також учнів, які навчаються у КЗ „НСЗШ І-ІІІ ступенів №24”.

Враховуючи, що позивачем в порушення вимог діючого законодавства не були надані ні сертифікат про проходження профілактичних щеплень проти COVID-19, ні медичний висновок про наявність протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19, суд з урахуванням позиції ЄСПЛ, згідно якої обмеження прав осіб, які відмовилися від вакцинації за власним бажанням, а також накладення санкцій за таку відмову, не є проявом дискримінації та порушенням ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також те, що інтереси суспільства превалюють над інтересом однієї особи, тому впровадження обов`язкової вакцинації задля боротьби за громадське здоров`я не є порушенням прав окремих осіб, дійшов висновку, що роботодавець, відповідно до вимог статті 46 КЗпП на підставі діючого законодавства, правомірно, відсторонив ОСОБА_1 від роботи, а отже наслідки у вигляді відсторонення були спричинені свідомим порушенням позивачем діючого законодавства, у зв`язку з чим позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи інформаційний лист Верховного суду Касаційного цивільного суду від 24.12.2021 року № 3223/0/208-21, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 76-81, 89 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду (м. Кривий Ріг) протягом тридцяти днів з дня його повного складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 15.02.2022 року.

Дані про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП відсутній, паспорт НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач – Комунальний заклад „Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №24”, ЄДРПОУ 23025385, зареєстроване місце знаходження за адресою: 53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Першотравнева, 13.

Суддя: А. Г. Багрова