Рішення № 103301120, 15.02.2022, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/287/22

Провадження№ 2а/522/7/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючого - судді Косіцина В.В., при секретарі Левченко К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по накладення адміністративного стягнення ЕАО № 5053131 від 20.11.2021 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5053131 від 20.11.2021 року на ОСОБА_1 було накладено стягнення у вигляді штрафу за порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП України, в якій вказано, що він вчинив рух на смузі для маршрутних ТЗ та на нього було накладено стягнення у вигляді штрафу. Позивач не погоджується з вказаною постановою та вважає накладене стягнення необгрунтованим, оскільки ним не порушувався пункт 17.1 ПДР, так як він мав намір звернути праворуч на пров. Ак. Філатова, де смуга для маршрутних ТЗ була відокремлена переривчастою лінією дорожньої розмітки, що дозволено п. 17.2 ПДР. Також позивач вказує, що місце правопорушення вказано невірно та є приблизним і не відповідає дійсності. В зв`язку з чим, позивач просив скасувати вказану постанову.

Ухвалою судді Приморського районного суду міста Одеси від 10 січня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по накладення адміністративного стягнення залишено без руху та надано 5 (п`ять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення заяви без руху для усунення зазначених недоліків шляхом подання до суду документу, що підтверджує сплату судового збору чи документу, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону та обґрунтування належними доказами пропуск строку звернення до адміністративного суду.

26 січня 2022 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та встановлено для розгляду справи порядок спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання на 02.02.2022 року.

Ухвала про відкриття провадження разом із позовною заявою була надіслана на електрону пошту відповідача 27.01.2022 року.

В судове засідання 02.02.2022 року представник відповідача не з`явився, відзив не надав.

Суд не зважаючи на десятиденний строк розгляду даної категорії справ. Задля забезпечення права відповідача надити суду відзив, відклав судове засідання на 15.02.2022 року.

Копія ухвали про відкриття провадження. копія позову та повістка були надіслані позивачем кур`єрською службою доставки 03.02.2022 року та вручені відповідачу 04.02.2022 року. Станом на 15.02.2022 року відзив не надійшов. В судове засідання представник відповідача не з`явився. клопотань від не надходило. Крім того відповідач не виконав ухвалу суду, якою його було зобов`язано надати суду належним чином завірені копії справи про адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Предстаник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи сповіщені належним чином, що також підтверджується відповідними підписами на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.11.2021 року інспектором старшим лейтенантом поліції Голинщак Петром Михайловичем (далі-Інспектор) було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАО № 5053131 від 20.11.2021 від на ОСОБА_1 було накладено стягнення у вигляді штрафу за порушення ч. 3 ст. 122 КУпАП України.

Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, а саме «20.11.2021 року о 16:22:18 м. Київ, бул. Дружби народів, 2, здійснив рух на смузі для маршрутних транспортних засобів позначених знаком 5.11 та дорожньою розмітки 1.24, чим порушив п. 17.1. ПДР - На дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 гривень.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За змістом ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, також звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

При цьому, графа оскаржуваної постанови: «до постанови додаються …» - працівником поліції не заповнена, що свідчить про відсутність будь-яких доказів, отриманих в порядку, визначеному чинним законодавством України, щодо вчинення водієм адміністративного правопорушення.

Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд має констатувати, що працівником поліції факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

З іншого боку, рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Враховуючи викладене, відсутність доказів правомірності своїх дій з боку поліцейських, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачами, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.

За таких обставин суд приходить висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині скасування оскаржуваної постанови.

Щодо формулювання заявлених позовних вимог, то воно не відповідає положенням ч. 3 ст. 286 КАС України, а тому суд задовольняє позов частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, з урахуванням задоволення позову на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 496,20 грн., сплачений позивачем при зверненні до суду.

Щодо строків звернення до суду, то позивачем було заявлено клопотання про їх поновлення в самому позові. В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначив, що копію постанови він отримав лише 28.12.2021 року та надав копію конверта з вихідним штампом 19.12.2022 року.

Відповідач не надав жодних доказів того, що постанова отримана позивачем до 28.12.2021 року, а тому суд вважає, що клопотання є обґрунтованим, строк підлягає поновленю.

Керуючись статтями 122, 251, 268, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 3, 5, 47, 72-78, 132, 139, 192, 193, 194, 229, 241- 244, 246, 250, 257, 263, 286, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 у строк звернення до суду для оскарження постанову Серія ЕАО №5053131 від 20.11.2021 року.

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по накладення адміністративного стягнення - частково.

Скасувати постанову Серія ЕАО №5053131 від 20.11.2021 у справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладене стягнення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 680,00 грн., провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб`єкта владних повноважень Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульной поліції (код ЄРДПОУ 40108646, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 496,20грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Пятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Косіцина В.В.

15.02.22