Рішення № 103300559, 14.02.2022, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 р.м. ХерсонСправа № 540/7843/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Морської Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.09.2021 року №301178,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі-позивач), через свого представника, звернувся до суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (далі - відповідач), в якому просить скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №301178 від 28.09.2021 якою накладено на позивача штраф у розмірі 17000,00 грн., за вчинення правопорушення, передбаченого абз.15 ч.1 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт".

Ухвалою від 08.12.2021 відкрито спрощене провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою від 01.02.2022 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Державну службу України з безпеки на транспорті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не є автомобільним перевізником та не здійснює перевезень вантажів самостійно або з допомогою найманих осіб. Належний йому, зазначений в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, вантажний автомобіль в законному порядку було надано у користування ТОВ «ВТК «Агроконтинент». Під час вчинення порушення ТОВ «ВТК «Агроконтинент» здійснювало перевезення вантажу для ТОВ «АТ КАРГІЛЛ». Позивач стверджує, що він не є суб`єктом правопорушення і не може нести відповідальність відповідно до ст.ст. 48, 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", якими керувалось Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки Херсонська область при винесенні постанови № 301178 від 28 вересня 2021 року. На підставі наведеного просить скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №301178 від 28.09.2021 якою накладено на позивача штраф у розмірі 17000,00 грн., за вчинення правопорушення, передбаченого абз.15 ч.1 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт".

07.02.2022 Державна служба України з безпеки на транспорті надіслала відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з вимогами позивача, з огляду на наступне. Згідно направлення на перевірку від 25.08.2021 №012511 посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрасбезпеки 26.08.2021 на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місяцях посадки та висадки пасажирів, автостоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження проведено рейдову перевірку транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Відповідно до п.3,4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів посадовими особами було зупинено транспортний засіб MAN номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу. За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу було встановлено, що навантаження на строєну вісь склало 26,90 т при нормативно допустимому 24 т, що відображено у довідці про здійснення габаритно-вагового контролю та у акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0050726 від 26.08.2021. Відповідач стверджує, що при оформленні матеріалів перевірки водієм транспортного засобу, власником якого є ОСОБА_1 , не надано інспектору документів про те, що транспортний засіб переданий в оренду, жодним чином не зауважив, що перевозиться вантаж не ОСОБА_1 , а ТОВ "ВТК "Агроконтинент", що об`єктивно не могло бути відомо водію. Крім того, під час перевірки не пред`являвся тимчасовий реєстраційний талон, оскільки сам по собі договір оренди транспортного засобу №10 від 10.01.2020 лише засвідчує намір сторін, що його уклали щодо використання транспортного засобу.

Вважає, що доводи позивача є безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (ч.7 ст.262 КАС України).

Згідно з ч.2 ст.262 КАС України, якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справа підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши надані документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.

За даними свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів спеціальний вантажний сідловий тягач MAN, номерний знак НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричіп-контейнеровоз KOGEL, номерний знак НОМЕР_2 належать ОСОБА_1 .

10.01.2020 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «ВТК «Агроконтинент» укладено договір оренди вантажного транспорту, предметом якого є передача в користування транспортних засобів у кількості 40 одиниць, серед яких спеціальний вантажний сідловий тягач MAN, номерний знак НОМЕР_1 (п.1.37 розділу 1 договору) та спеціалізований напівпричіп-контейнеровоз KOGEL, номерний знак НОМЕР_2 (п.1.38 розділу 1 договору).

26 серпня 2021 року Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки у Херсонській області на 232 км + 800 м. автомобільної дороги М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. Під час перевірки був зупинений спеціальний вантажний сідловий тягач MAN, номерний знак НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричіп-контейнеровоз KOGEL, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Перевезення вантажу здійснювалось за товарно-транспортною накладною №1934 від 26.08.2021 року.

Габаритно-ваговим контролем зазначеного транспортного засобу було встановлено, що навантаження на здвоєну вісь становить 26,9 т. при нормативно допустимому 24,0 т.

Таким чином, перевіркою виявлено, що при наданні послуг з перевезення вантажів мало місце перевищення вагових обмежень без оформлення дозволу, який дає право на рух автомобільним транспортом автомобільними дорогами України, або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, що є порушенням статті 48 Закону України від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт".

За цим фактом складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.08.2021 року №300895 (надалі - акт перевірки), яким встановлено порушенням вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт": відсутній дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України при перевищенні вагових обмежень.

На підставі акту перевірки заступником начальника Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонська область прийнято Постанову від 28.09.2021 року №301178 про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення абз.15 ст.60 ЗУ "Про автомобільний транспорт" у сумі 17000,00 грн.

Позивач не погодився з правомірністю зазначеної постанови та звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору по суті суд враховує наступне.

Згідно з абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За правилами частини четвертої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

В акті перевірки від 26 серпня 2021 року встановлено факт перевезення вантажу з перевищенням габаритних або вагових обмежень без дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.

З аналізу статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" слідує, що адміністративно-господарські штрафи застосовуються за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до автомобільних перевізників.

За визначенням статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Отже, власником транспортного засобу і автомобільним перевізником не завжди є одна і та сама особа.

Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів спеціальний вантажний сідловий тягач MAN, номерний знак НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричіп-контейнеровоз KOGEL, номерний знак НОМЕР_2 належать ОСОБА_1 .

Водночас, згідно з наданою під час проведення перевірки товарно-транспортною накладною №1934 від 26.08.2021 року, оформленою вантажовідправником ФГ «АГРОМАН» автомобільним перевізником зазначено ТОВ «ВТК «Агроконтинент».

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 не був перевізником на момент проведення рейдової перевірки 26.08.2021 року при перевезенні вантажу.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні: послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Згідно із розділом 1 (Терміни та поняття) Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Правила №363), наведені у цих Правилах терміни та поняття вживаються в такому значенні:

перевізник - фізична або юридична особа - суб`єкт господарювання, що надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами;

договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання;

замовлення на перевезення вантажів - документ, який подає вантажовідправник перевізникові на доставляння обумовленої партії вантажів в узгоджені терміни;

замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів;

вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення;

вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку.

Також за змістом визначень, що наведені у Правилах №363, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до пункту 11.1 розділу 11 (Правила оформлення документів на перевезення) Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Також постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах (пункт 1). При цьому, як вбачається із пункту 1 вказаного Переліку, для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, необхідно мати товарно-транспортну накладну.

Із змісту товарно-транспортної накладної №1934 від 26.08.2021 року слідує, що вантажовідправником ріпаку є ФГ "АГРОМАН", перевізником зазначено ТОВ «ВТК «Агроконтинент», пункт навантаження – Херсонська область, Чаплинський район, смт. Чаплинка, вул. Кудрі, 3, пункт розвантаження – м. Миколаїв, вул. Айвазовського, 14. вантажоодержувач – ТОВ «СВТ ГРЕЙН». Перевезення здійснюється спеціальним вантажним сідловим тягачем MAN, номерний знак НОМЕР_1 та спеціалізованим напівпричіпом-контейнеровозом KOGEL, номерний знак НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 .

Вказана товарно-транспортна накладна була пред`явлена водієм посадовим особам відповідача під час рейдової перевірки, що не спростовано відповідачем.

Ці обставини, на думку суду, спростовують висновки відповідача про те, що перевезення 26.08.2021 року вантажу спеціальним вантажним сідловим тягачем MAN, номерний знак НОМЕР_1 та спеціалізованим напівпричіпом-контейнеровозом KOGEL, номерний знак НОМЕР_2 з перевищенням вагових параметрів без оформлення дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданого компетентними уповноваженими органами, здійснювалося водієм ОСОБА_2 , а перевізником є ФОП ОСОБА_1 .

Доказів про те, що водій ОСОБА_2 здійснював перевезення вантажу в інтересах позивача відповідач не надав.

При цьому, суд вважає безпідставним посилання відповідача на постанову Верхового Суду від 20.12.2018 у справі № 804/8740/16, адже зазначена постанова прийнята судом касаційної інстанції за інших фактичних обставин та висновки, наведені у ній не підлягають застосуванні до спірних правовідносин в межах даної справи. Зокрема, у зазначеній справі предметом спору була правомірність застосування до автомобільного перевізника, що здійснював перевезення пасажирів адміністративно-господарського штрафу з огляду на відсутність у водія на момент проведення перевірки тимчасового реєстраційного талона. У свою чергу, правовідносини щодо перевезення пасажирів та вантажу не є тотожними за своїм нормативним регулюванням.

Окрім того, суд не бере до уваги заперечення сторони відповідача щодо не надання позивачем документів, які б підтверджували виконання вимог договору оренди (зокрема тимчасового реєстраційного талону), адже достатнім для встановлення факту передачі автомобіля за договором оренди є наявність самого договору оренди транспортного засобу.

Відтак, у ході судового розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки акта перевірки від 26.08.2021 року про порушення саме позивачем вимог законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваної постанови.

Стосовно стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн., то суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представник позивача подав договір про надання правової допомоги №20/11/21 від 20.11.2021 року.

30.11.2021 року між сторонами укладено акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №20/11/21 від 20.11.2021 року.

Наданими послугами є консультація на суму 1000 грн., складання позовної заяви на суму 4000 грн.

Згідно з рахунком-фактурою №СФ-00010 від 30.11.2021 року позивач сплатив 5000 грн.

При вирішенні питання щодо розміру витрат на правову допомогу суд ураховує, що справа даної категорії є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників сторін в письмовому провадженні; порушення є очевидними; витрати пов`язані з підготовкою, поданням позовної заяви та провадженням справи в суді становлять 5000 грн., тоді як справа є типовою, а правова позиція з даного питання є усталеною та незмінною.

Суд вважає, що співмірним ціні позову та актуальним складності справи є стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Згідно з наказом голови суду від 01.02.2022 №05-04/06 у період з 07.02.2022 по 11.02.2022 включно головуюча суддя Морська Г.М. брала участь у підготовки суддів окружних адміністративних судів в Одеському регіональному відділенні Національної школи суддів України, у зв`язку з чим рішення по справі № 540/7843/21 прийнято - 14.02.2022.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Херсонська область №301178 від 28.09.2021 року про застосування адміністративно - господарського штрафу в сумі 17000 грн.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (код ЄДРПОУ 39816845, 01135, м.Київ, просп. Перемоги, 14) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у сумі 2270 грн. (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (код ЄДРПОУ 39816845, 01135, м.Київ, просп. Перемоги, 14) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу у сумі 2000 грн. (дві тисячі) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Г.М. Морська

кат. 113070200