Рішення № 103300424, 15.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2022 р. №520/25225/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бідонько А.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області № 205150009092 від 12.11.2021, з яким погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ14099344, адреса місцезнаходження: 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 поверх) про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) в зарахуванні до спеціального стажу, що дає право на щомісячне грошове утримання судді, половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, періоду проходження строкової військової служби та періоду роботи на посаді стажиста Лозівського міського суду.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді, половину строку навчання на юридичному факультеті Національної юридичної академії України з 01.09.1990 до 31.05.1995, період проходження строкової військової служби з 05.07.1988 до 27.05.1990, період роботи на посаді стажиста Лозівського міського суду з 03.07.1995 до 02.09.1997.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з 06.10.2021 провести перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , виходячи зі стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді, 30 років 6 місяців 12 днів, відповідно до частини 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в розмірі 70% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, а також виплатити різницю з урахуванням фактично виплачених сум.

4. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Позивач зазначає, що до його суддівського стажу не було зараховано половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, період проходження строкової військової служби та два роки стажу роботи у галузі права , які вимагаються законом для призначення судді вперше. Позивач вважає, що оскільки законодавство, чинне станом на момент призначення на посаду судді передбачало зарахування такого стажу до стажу роботи, що дає право на відставку судді. З посиланням на норми Конституції України, Закону України "Про судоустрій і статус суддів" позивач вважає дії відповідача щодо відмови у перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання протиправними та такими, що порушують право позивача на отримання довічного грошового утримання судді у розмірі, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Ухвалою суду від 10.12.2021 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній.

Ухвалою суду від 11.01.2022 року залучено у якості другого відповідача Головне управління Пенсфйного фонду України в Житомирській області.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження разом з судовими документами були надіслані відповідачам та отримані, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надав до суду відзив, в якому зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області було прийнято рішення №205150009092 від 12.11.2021 року про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до спеціального , що дає право на щомісячне грошове утримання суддям половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі , періоду проходження строкової військової служби та роботи на посаді стажиста Лозівського міського суду в зв`язку з тим, що п.1 ст. 37 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачено зарахування до суддівського стажу вищезазначених періодів.

Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду у Житомирській області правом подання відзиву не скористався.

Згідно ч.2 ст.263 КАС України - справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, відповідач є належним чином повідомлений про наслідки неподання заперечень проти позову та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Указом Президента України від 19.08.1997 №856/97 «Про призначення суддів» ОСОБА_1 було призначено на посаду судді Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 05.10.2021 №2056/0/15-21 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області у зв`язку із поданням заяви про відставку.

Після звільнення у відставку позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З 06.10.2021 року ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у відповідності до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у розмірі 58% суддівської винагороди судді виходячи із спеціального сажу , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді 24 роки 1 місяць 5 днів.

Позивач зазначає, що відповідач безпідставно не зарахував до стажу, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, період проходження строкової військової служби та періоду роботи на посаді стажиста Лозівського міського суду.

У зв`язку з чим 09.11.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про зарахування до його стажу, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, період проходження строкової військової служби та періоду роботи на посаді стажиста Лозівського міського суду.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області №205150009092 від 12.11.2021 року позивачу було відмовлено у зарахуванні вищезазначених періодів до спеціального стажу , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді, з посиланням на положення п. 1 ст. 137 Закону України «про судоустрій і статус суддів».

Позивач, не погодившись із прийнятими рішення, вважаючи їх таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Статтею 64 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України також висловлював аналогічні позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях від 24.06.1999 № 6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій та гарантій), від 01.12.2004 № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії та щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів).

З огляду на викладене, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справах №713/1064/17, № 686/24597/16-а, № 686/1938/17, № 766/7021/17, №686/24597/16-а, від 11.12.2018 у справі №522/5168/17, від 22.10.2020 у справі №420/1234/19.

Суд зауважує, що Конституція України у частині другій статті 19 закріплює правило, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними та незаконними і відповідно - підставою для притягнення таких суб`єктів до відповідальності.

Згідно з пунктом 4 частини шостої статті 126 Конституції України підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку.

З матеріалів справи судом встановлено, Рішенням Вищої ради правосуддя від 05.10.2021 №2056/0/15-21 ОСОБА_1 було звільнено з посади судді Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області у зв`язку із поданням заяви про відставку.

На момент призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 Закону №1402-VІІІ до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Згідно з пунктом 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VІІ судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв`язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд», яким внесено зміни до статті 137 Закону №1402-VІІІ, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Згідно з пунктом 25 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010р., №№41-45, ст. 529; 2015 р., №№18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України «Про статус суддів» № 2862-ХІІ (далі - Закон № 2862-ХІІ, в редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді Юр`ївського районного суду Дніпропетровської області ) до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України за №584/95 від 10.07.1995 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» (в редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

З матеріалів справи судом встановлено, що в період з 01.09.1990 року по 31.05.1995 року позивач навчався у Національній юридичній академії України , з а спеціальність «правознавство». Зазначене підтверджується наявною в матеріалах справи копією Диплома спеціаліста серії НОМЕР_2 від 31.05.1995 року.

Також в матеріалах справи наявна копія військового квитка серії НОМЕР_3 з якого вбачається, що з 05.07.1988 р. по 27.05.1990 р. позивач проходив військову службу в Радянській армії.

Суд зазначає, що оскільки стаж роботи позивача на посаді судді становить 24 роки 01 місяць 05 днів (при достатніх 10), суд дійшов висновку, що до стажу роботи, який дає судді право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, враховується також половина строку навчання у Національній юридичній академії України , а саме 02 роки 4 місяці 15 днів та період проходження строкової військової служби 1 рік 10 місяців 22 дні.

Вказаний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.11.2019 у справі №342/119/17,від 31.03.2021 у справі № 235/7316/16-а, від 14.05.2021 у справі № 592/3354/17, Другого апеляційного адміністративного суду у постанові від 05.07.2021 року по справі №520/506/21 .

Також суд зауважує, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 року у справі № 308/6953/17 та від 30.01.2020 у справі №592/3694/17, від 20.04.2021 у справі № 344/5707/19.

Також при вирішенні справи суд враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі №9901/805/18, судом зазначено, що ч.2 ст. 137 Закону №1402-VІІІ (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про статус суддів», яка була чинною на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який має стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Згідно з ч. 3 ст. 127 Конституції України (у редакції, яка була чинною на час призначення на посаду судді) на посаду судді міг бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів України громадянин України, який, серед іншого, має стаж роботи у галузі права не менш як три роки.

Суд зазначає, що у разі існування неузгодженості між актами, виданими одним і тим же органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт вищої юридичної сили.

Судом встановлено, що позивач на час зайняття посади судді вперше (1997 р.) мав стаж роботи у галузі права не менше 3 років, зокрема шляхом врахування стажу роботи на посадах юриста підприємства та стажиста Лозівського міського суду, а отже зазначений стаж роботи має бути зарахований при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що позивач має право на зарахування до стажу роботи, який дає судді право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці три роки стажу роботи у галузі права, які вимагаються законом для призначення судді вперше, а не 2 роки 2 місяці, як просить позивач.

Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, періоду проходження строкової військової служби та три роки стажу роботи у галузі права, які вимагаються законом для призначення судді вперше, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що до стажу роботи позивача на посаді судді має бути зараховано половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 04 місяці 15 днів, період проходження строкової військової служби 1 рік 10 місяців 22 дні та три роки стажу роботи у галузі права, які вимагаються законом для призначення судді вперше.

Враховуючи вище викладене суд прийшов до висновку, що належним способом захисту прав позивача буде задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №205150009092 від 12.11.2021 року про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до спеціального стажу , що дає право на щомісячне грошове утримання судді воловини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, періоду проходження строкової військової служби та три роки стажу роботи у галузі права, які вимагаються законом для призначення судді вперше та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, крім стажу роботи на посаді судді половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 04 місяці 15 днів, період проходження строкової військової служби 1 рік 10 місяців 22 дні та три роки стажу роботи у галузі права, які вимагаються законом для призначення судді вперше та провести з 06.10.2021 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області виплату позивачу довічне грошове утримання у розмірі 70% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування, суд зазначає наступне.

Слід звернути увагу, що функції органів Пенсійного фонду щодо обчислення стажу роботи , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді та визначення та визначення відсоткового значення грошового утримання судді відносяться до виключної компетенції відповідача.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема-функції щодо обчислення стажу роботи , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді та визначення та визначення відсоткового значення грошового утримання судді.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області виплату позивачу довічне грошове утримання у розмірі 70% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на час здійснення нарахування не підлягають задоволенню.

Відносно позовних вимог щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження граничним розміром суд зазначає наступне.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Суд зауважує, що наразі відсутні підстави вважати, що перерахунок пенсії позивача відбудеться з встановленням обмеження максимальним розміром, оскільки такий перерахунок ще не проводився.

Так, позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Розподіл судового збору здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 291, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341) - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №205150009092 від 12.11.2021 року про відмову ОСОБА_1 в зарахуванні до спеціального стажу , що дає право на щомісячне грошове утримання судді воловини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, періоду проходження строкової військової служби та три роки стажу роботи у галузі права, які вимагаються законом для призначення судді вперше.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, крім стажу роботи на посаді судді половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 04 місяці 15 днів, період проходження строкової військової служби 1 рік 10 місяців 22 дні та три роки стажу роботи у галузі права, які вимагаються законом для призначення судді вперше та провести з 06.10.2021 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 227,00 грн. (двісті двадцять сім гривень 00 копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Пенсійного фонду в Житомирській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 227,00 грн. (двісті двадцять сім гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бідонько А.В.