Рішення № 103300237, 14.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 лютого 2022 року Справа №520/26461/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)»

до Головного управління ДПС в Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)» (далі по тексту – позивач) до Головного управління ДПС в Харківській області (далі по тексту – відповідач, ГУ ДПС в Харківській області), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області від 26.11.2021 №0/26999/1817 про зобов`язання сплатити штраф з ПДВ у розмірі 600 638,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проведення перевірки відповідач не встановив умисел у податковому правопорушенні, неправильно кваліфікував дії позивача та незаконно зобов`язав сплатити штраф у розмірі 50% несвоєчасно сплаченого грошового зобов`язання. Водночас, вказав, що частину штрафу, визначену на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.11.2021 №0/26999/1817, нараховано поза межами строків притягнення до відповідальності за вчинення податкового правопорушення.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи у адміністративній справі №520/26461/21.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву – протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідач 11.01.2022 до суду надав відзив на позовну заяву, згідно з яким ГУ ДПС України в Харківській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з тих підстав, що позивач повинен був сплатити суму узгоджених податкових зобов`язань по податковим деклараціям; податковим повідомленням-рішенням; по уточнюючим розрахункам податкових зобов`язань з податку на додатку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок наданий до податкової декларації з податку на додатку вартість; рішенням суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу. Проте, грошове зобов`язання фактично сплачено позивачем після настання граничного строку сплати. Позивачем не надано доказів своєчасної сплати зазначеної суми узгоджених зобов`язань.

У період з 20.12.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 14.01.2022, з 17.01.2022 по 24.01.2022, з 31.01.2022 по 04.02.2022 суддя перебувала у відпустці та з 07.02.2022 по 11.02.2022 - на навчанні.

Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.

Позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації суб`єктів господарювання, набув правового статусу юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань під ідентифікаційним кодом - 08680885, у якості платника податків (у тому числі і ПДВ) перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області.

Уповноваженими особами відповідача проведена камеральна перевірка позивача з питань дотримання термінів сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість:

по податковій декларації за звітний період січень 2018 року від 19.02.2018 №9025115290;

по податкові декларації за звітний період лютий 2018 року від 20.03.2018 №9048626686;

по податковій декларації за звітний період березень 2018 року від 17.04.2018 №9070245988;

по податковій декларації за звітний період квітень 2018 року від 17.05.2018 №9095651453;

по податковій декларації за звітний період травень 2018 року від 19.06.2018 №9122935866;

по податковій декларації за звітний період червень 2018 року від 18.07.2018 №9148055093;

по податковій декларації за звітний період липень 2018 року від 16.08.2021 №9173790913;

по податковій декларації за звітний період серпень 2018 року від 19.09.2018 №9173790913;

по податковій декларації за звітний період вересень 2018 року від 18.10.2018 №9227644474;

по податковій декларації за звітний період жовтень 2018 року від 20.11.2018 №9556977704;

по податковому повідомленню-рішенню від 14.11.2018 №185191215;

по податковому повідомленню-рішенню від 14.11.2018 №185211215;

по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додатку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок наданий до податкової декларації з податку на додатку вартість за період жовтень 2018 року від 14.12.2018 №9279951397;

по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додатку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок наданий до податкової декларації з податку на додатку вартість за період травень 2018 року від 18.07.2018 №9147771124;

по рішенню суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, наказ ДПА України від 07.12.2010 №927 (від 30.06.2014 №9);

по рішенню суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, наказ ДПА України від 07.12.2010 №927 (від 25.01.2013 №2а7166/110);

по рішенню суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу, наказ ДПА України від 07.12.2010 №927 (від 26.07.2012 2а-4512/08).

За результатами перевірки складено акт від 23.04.2021 №7067/20-40-18-17-10/08680885, яким встановлено затримку сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов`язань з ПДВ по зазначеним податковим деклараціям, податковим повідомленням-рішенням, уточнюючим розрахункам податкових зобов`язань у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок та рішенням суду про розстрочення податкового боргу, чим порушено пункт 50.1 статті 50, пункт 57.1 статті 57, пункт 57.3 статті 57 Податкового кодексу України.

При цьому, у вказаному акті контролюючим органом вчинене платником податків діяння було кваліфіковано у якості правопорушення, відповідальність за яке передбачена положеннями пунктів 124.2, 124.3 статті 124 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 26.11.2021 прийнято податкове повідомлення-рішення №0/26999/1817 про застосування штрафу за порушення граничного строку сплати ПДВ у розмірі 50% від суми грошового зобов`язання у сумі 600 638,51 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Як з`ясовано під час судового розгляду справи, обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається:

по-перше, на те, що частину штрафу, визначену на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 26.11.2021 №0/26999/1817, нараховано поза межами строків притягнення до відповідальності за вчинення податкового правопорушення, що на думку позивача, є підставою для його скасування у частині зобов`язань;

по-друге – на те, що контролюючим органом не доведено у акті перевірки, що діяння з несвоєчасної сплати узгоджених сум грошових зобов`язань вчиненні позивачем умисно.

Відповідно до пункту 124.1. статті 124 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 124.3 статті 124 Податкового кодексу України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений Податковим кодексом України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Податковим кодексом України (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Згідно з пунктом 113.1 статті 113 Податкового кодексу України граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Так, згідно з пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Отже, установлений законодавцем у Податковому кодексі України строк, як темпоральна величина, призначений для своєчасної реалізації контролюючими органами як суб`єктами владних повноважень компетенції щодо застосування штрафних санкцій, спричиняючи у разі його пропуску юридично значимі наслідки. Такими юридичними наслідками є звільнення платника податків, як учасника податкових правовідносин, від відповідальності, обмежуючи таким чином період невизначеності щодо останнього, що в кінцевому результаті гарантує дотримання конституційних прав та обов`язків особи, інтересів держави, а також раціональну організацію правозастосовної діяльності. Запровадження таких строків сприяє правовому захисту, забезпеченню стабільності, стійкості існуючої системи правовідносин, а також забезпеченню можливості збору та закріплення доказів вчиненого правопорушення.

Верховний Суд неодноразово за результатами правового аналізу наведених норм Податкового кодексу України, зокрема, у постановах від 10.05.2018 у справі №820/3544/17, від 05.07.2019 у справі №820/11541/13-а, від 24.11.2020 у справі №520/13377/19, вказував, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 Податкового кодексу України, то відповідно штрафні санкції можуть бути застосовані у межах 1095 днів, з дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань.

У ході розгляду справи встановлено та не спростовано відповідачем у відзиві на позовну заяву, що оскаржуваним податковим-повідомленням рішенням відповідачем нараховано позивачем штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгоджених зобов`язань, зокрема, по рішенням суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу (справи №9, №2а-7166/110, №2а-4512/08)

Враховуючи положення статті 102 Податкового кодексу України 1095 денний термін закінчився:

по рішенню суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу №9 (зазначено у додатку до оскаржуваного ППР) (наказ ДПА України від 07.12.2010 №927), граничний термін сплати зобов`язання – 30.06.2014, фактично сплачено – 31.03.2017, 31.08.2017, 31.10.2016, 02.08.2017, 31.12.2016, 30.11.2016, 31.08.2017, 30.09.2016, 31.10.2016, 30.04.2017, 31.08.2016, 30.06.2017, 30.11.2016, 30.09.2016, 31.08.2016, 31.08.2016, 28.02.2017, 31.08.2016, 31.05.2017, 31.08.2016, 31.08.2017, 28.02.2017;

по рішенню суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу (зазначено у додатку до оскаржуваного ППР) (у справі №2а7166/110) граничний термін сплати зобов`язання – 25.01.2013, фактично сплачено – 31.05.2017, 31.10.2016, 31.12.2016, 25.08.2017, 28.02.2017, 31.03.2017, 31.05.2013, 30.06.2017, 28.02.2017, 31.08.2017, 28.02.2017, 05.02.2018, 30.09.2016, 28.02.2017, 31.03.2017, 30.08.2016, 30.04.2017, 31.10.2016, 30.11.2016, 30.06.2017, 31.08.2017, 31.08.2017, 31.01.2017, 31.01.2017, 30.04.2017, 30.06.2017, 28.02.2017.

по рішенню суду про розстрочення (відстрочення) податкового боргу (зазначено у додатку до оскаржуваного ППР) (у справі №2а-4512/08) граничний термін сплати зобов`язання -26.07.2012, фактично сплачено – 05.02.2018, 31.12.2016, 30.01.2017, 30.01.2017, 28.02.2017, 31.08.2016,31.10.2016, 30.01.2017, 30.01.2017, 31.08.2016, 31.10.2016, 30.11.2016, 28.02.2017, 30.06.2017, 30.09.2016, 30.03.2017, 31.08.2017, 28.02.2017, 30.11.2016, 28.02.2017, 31.10.2016, 05.02.2018, 30.04.2017, 31.10.2016, 30.04.2017, 30.11.2016, 02.08.2017, 31.05.2017, 14.12.2018, 31.08.2017, 28.02.2017, 28.02.2017, 30.09.2016.

Наведене у сукупності вказує, що штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов`язань по вказаним рішенням у справах №9, №2а-7166/110, №2а-4512/08) з податку на додану вартість накладені на позивача поза межами строку 1095 днів, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України, що є підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у частині нарахування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених зобов`язань по рішенням у справах №9, №2а-7166/110, №2а-4512/08 у зазначеній частині.

Отже, відповідач частину штрафу, визначену на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивачу нарахував поза межами строків притягнення до відповідальності за вчинення податкового правопорушення, що є підставою для скасування такого рішення у частині зобов`язання позивача сплатити штраф у зазначеній частині.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду у постанові від 05.11.2021 у справі №640/22711/19.

Щодо нарахування штрафних санкцій на підставі спірного у справі податкового повідомлення-рішення в іншій частині, суд звертає увагу на наступне нормативно-правове регулювання.

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

Статтею 111 Податкового кодексу України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, передбачено такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність, що встановлюється згідно з цим Кодексом, застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Як з`ясовано під час судового розгляду, актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, що полягало у несвоєчасній сплаті протягом граничного строку узгоджених сум податкових зобов`язань з ПДВ.

Згідно пункту 124.1 статті 124 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього па підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Зазначена норма, як передбачено її змісту, є універсальним приписом, який підлягає застосуванню в будь-яких випадках прострочення сплати узгодженого податкового зобов`язання незалежно від того, з яких причин платником податків було здійснено несвоєчасну сплату. Після фактичного погашення боргу платник податку повинен сплатити суму штрафу в розмірі, який залежить від терміну прострочення.

Нормами пункту 124.2 та 124.3 статті 124 Податкового кодексу України передбачено штрафні санкції за діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, але вчинені умисно.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 №466-IX (далі по тексту - Закон України №466) визначено, у яких випадках діяння вважається таким, що вчинене умисно, а також зазначено, що необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 сттатті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 Кодексу, є встановлення контролюючими органами вини особи.

Податковим правопорушенням, за приписами пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України, є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (у т. ч. осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України не містить визначення поняття «вина», однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1, 112.2 статті 112 Податкового кодексу України та полягають у тому, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 Кодексу є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Саме можливість особою дотримуватися правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, однак не вжиття нею достатніх заходів щодо їх дотримання, через вчинення дій, які можуть бути кваліфіковані як нерозумні, недобросовісні та без належної обачності, за умови доведення цього контролюючим органом, є свідченням вини особи у вчинені податкового правопорушення.

Отже, Податковим кодексом України на контролюючий орган покладено обов`язок доведення вини, без виконання якого, особу не можливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого необхідною умовою є наявність вини.

Слід відмити, що разом із цим, необхідно враховувати, що згідно пункту 109.3 статті 109 Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи, лише у випадках визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2 - 123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2 - 125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу.

В інших випадках, визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов`язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.

Аналізуючи зазначені законодавчі положення, суд приходить до висновку, що юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за п. 124.3 ст. 124 ПК України, є обов`язок доведення контролюючим органом вини платника податків, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Суд зазначає, що акт камеральної перевірки не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України та необхідності застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених пунктом 124.3 статті 124 Податкового кодексу України.

Крім того, суд не вбачає можливим встановлення у межах камеральної перевірки обставини, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків. Адже згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини.

Допущена контролюючим органом у даному конкретному випадку неповнота дослідження обставин фактичної дійсності зумовила за суттю явний та очевидний, а за характером нездоланний і непереборний дефект у реалізації владної функції контролю за дотриманням податкової дисципліни, який не може бути усунутий адміністративним судом з огляду на положення статтей 6, 8, 19, 124 Конституції України, частини першої та другої статті 2, абз.2 частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (що зумовлює неможливість підміни судом у ході відправлення правосуддя досягнутих органом публічної адміністрації процедурних результатів функції контролю) та на неприпустимість зміни судом юридичних та фактичних мотивів вчинення управлінського волевиявлення органу публічної адміністрації за рахунок іншої кваліфікації/перекваліфікації як складу податкового правопорушення, так і обставин скоєння протиправного діяння.

Вказана обставина є окремою, самостійною і цілком достатньою підставою для визнання протиправним оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Окремо суд зауважує, що застосування пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України у редакції Закону України від 16.01.2020 №466-ІХ до тих податкових правопорушень, котрі були скоєні до 01.01.2021, прямо суперечить статті 58 Конституції України, адже одночасно і запроваджує і новий склад протиправного діяння, і запроваджує посилену міру юридичної відповідальності.

Відтак, оскаржуване рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, правова норма, на підставі якої позивача притягнуто до фінансової відповідальності обрана необґрунтовано, без дотримання всіх вимог, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України штраф застосований без доведення наявності умислу та вини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повного задоволення адміністративного позову.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)» (вулиця Таджицька, 17, місто Харків, 61089, код ЄДРПОУ: 08680885) до Головного управління ДПС в Харківській області (далі по тексту – відповідач, ГУ ДПС в Харківській області, вулиця Пушкінська, 46, місто Харків, 61057, код ЄДРПОУ: 43983492) про визнання протиправною та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 26.11.2021 №0/26999/1817 про зобов`язання сплатити штраф з ПДВ у розмірі 600 638,51 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС в Харківської області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№43)» у розмірі 9009,58 грн. (дев`ять тисяч дев`ять гривень 58 копійок).

Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 14.02.2022.

Суддя Ольга Ніколаєва