Рішення № 103300111, 15.02.2022, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2022 р. № 520/24329/21

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді Мар`єнко Л.М.,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд :

- скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 01.11.2021 року №204450010443;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1986 по 06.07.1989 до страхового стажу, а періоди роботи з 12.08.1992 по 28.02.2001 у ВАТ «Мереф`янський скляний завод» та з 01.03.2001 по 01.11.2002 у ЗАТ «Скловолокно» до стажу, що дає право на призначення пенсії за п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 18.08.2021 року, з урахуванням довідки про заробітну плату №9 від 09.02.2018, та провести відповідні виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому протиправно не призначено пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент подачі заяви про призначення пенсії, позивач мав достатню кількість страхового стажу та пільгового стажу, а тому рішення про відмову у призначенні пенсії від 01.11.2021 року №204450010443 підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 10.01.2022 року залучено в адміністративній справі №520/24329/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, у якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під`їзд, 2-й поверх).

Від представника відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області – Баєвої Г., через канцелярію суду, надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про безпідставність посилання відповідача на відсутність стажу для призначення пенсії.

Від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відзиву на позов, заяв, клопотань до суду не подав.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження від 02.12.2021 року разом з судовими документами була надіслана Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та ним отримана 02.12.2021 року, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, відповідач є належним чином повідомлений про наслідки неподання заперечень проти позову та необхідних документів або заяви про визнання позову до суду.

З 01.02.2022 року по 04.02.2022 року суддя перебувала на лікарняному.

З 07.02.2022 року по 11.02.2022 року суддя проходила підготовку для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Відповідно до ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 .

Також, у копії паспорта вбачається, що прізвище позивача на українській мові зазначається як " ОСОБА_2 ", а на російській - " ОСОБА_2 ".

27 жовтня 2021 року позивач подав до органу ПФУ заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

01.11.2021 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення № 204450010443 яким було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Так, у рішенні було зазначено, що страховий стаж позивача становить 31 роки 8 місяців 13 днів. Однак, періоди роботи з 01.03.2001 по 01.11.2002 та з 12.08.1992 по 28.02.2001 не враховано до пільгового стажу роботи за Списком № 1, оскільки надані неправильні довідки.

Крім того, до страхового стажу не було зараховано період навчання з 01.09.1986 по 06.07.1989 у зв`язку з тим, що наявна відмінність в імені згідно паспорту.

Таким чином, фактично позивачу було відмовлено у зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи за Списком № 1, оскільки до нього не були зараховані періоди роботи з 12.08.1992 по 28.02.2001 та з 01.03.2001 по 01.11.2002.

Позивач, не погоджуючись із рішенням № 204450010443 від 01.11.2021 року звернувся до суду із зазначеним позовом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов`язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тобто, відповідачі у справі орган владних повноважень, які виконують владні управлінські функції, надані їм чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.

Згідно ст. 3 Конституції України в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 2 ст. 46 Конституції України це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Тобто, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Пунктом 2 розділу XY Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Статтею 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) закріплено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно записів трудової книжки, позивач протягом своєї трудової діяльності навчався та працював на наступних посадах: 1) 01.09.1986-06.07.1989 - навчання у СПТУ-30 за професією «слюсар механоскладальних робіт»; 2) 21.08.1989-15.12.1989 - прийнятий в цех № 4 «оператором получения непрерыівного стекловолокна» у Мереф`янський скляний завод; 3) 22.12.1989-01.12.1991 - служба в рядах Радянської Армії; 4) 20.01.1992-10.05.1992 - прийнятий в цех № 45 «учеником оператора получения непрерывного стекловолокна» у Мереф`янський скляний завод; 5) 11.05.1992-11.08.1992 - переведений «переквалификантом слесаря-ремонтника» у Мереф`янському скляному заводі; 6) 12.08.1992-22.02.1995 - переведений «слесарем-ремонтником» у Мереф`янському скляному заводі; 7) 23.02.1995-28.02.2001 - переведений «помощником мастера» у Мереф`янському скляному заводі; 8) 01.03.2001-01.11.2002 - прийнятий «помощником мастера» у ЗАТ «Скловолокно»; 9) 04.11.2002-04.05.2020 - робота в ПАТ «Манометр Харків»; 10) 05.05.2020-по сьогодні - прийнятий «слюсарем-ремонтником» у ТОВ «Завод Манометр».

Згідно Постанови Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, займані позивачем з 12.08.1992 по 28.02.2001 (слюсар-ремонтник, помічник майстра) та з 01.03.2001 по 01.11.2002 (помічник майстра) посади відносяться до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах: Постанова КМ СРСР від 26.01.1991 № 10: Розділ XV. Скляне і фарфоро-фаянсове виробництва 11501020 2. Виробництво супертонкого базальтового волокна, скловолокна, скловати та виробів з них - 1150102а а) робітники - 1150102а-17531 робітники, постійно зайняті в технологічних процесах зазначених виробництв. Постанова КМУ від 11.03.1994 № 162: Розділ XV. Скляне і фарфоро-фаянсове виробництва 11501020, 2. Виробництво супертонкого базальтового волокна, скловолокна, скловати та виробів з них, 1150102а а) робітники, 1150102а-17531 робітники, постійно зайняті в технологічних процесах зазначених виробництв.

Як вбачається з довідки від 09.02.2018 №9 виданої ВАТ «Мереф`янський скляний завод» період роботи позивача з 12.08.1992 по 28.02.2001 відноситься до пільгового стажу роботи за Списком № 1 та довідку видану ЗАТ «Скловолокно», що підтверджує період роботи позивача з 01.03.2001 по 01.11.2002, стаж якої відноситься до пільгового стажу роботі за Списком № 1.

Таким чином, періоди роботи з 12.08.1992 по 28.02.2001 та з 01.03.2001 по 01.11.2002 є пільговими, оскільки відносяться до Списку №1.

За таких обставин, розрахунок пільгового стажу складає більше 10 років, а саме - 10 років 2 місяців 16 днів. Розрахунок був здійснений наступним чином: 1) період роботи у Мереф`янському скляному заводі з 12.08.1992 по 28.02.2001 = 8 років 6 місяців 16 днів; 2) період роботи у ЗАТ «Скловолокно» з 01.03.2001 по 01.11.2002 = 1 рік 8 місяців 00 днів.

Тобто, разом - 10 років 2 місяців 16 днів.

Таким чином, оскільки у позивача на дату подачі заяви про призначення пенсії була наявна необхідна кількість страхового стажу (більше 25 років - 34 роки 6 місяців 19 днів) та пільгового стажу (більше 10 років - 10 років 2 місяці 16 днів), судом встановлено, що позивач має право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону.

Водночас, відповідачем прийнято рішення щодо не зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 12.08.1992 по 28.02.2001 та з 01.03.2001 по 01.11.2002 внаслідок невідповідності уточнюючих довідок чинному законодавству.

Щодо періодів роботи з 12.08.1992 по 28.02.2001 у Мереф`янському скляному заводі та з 01.03.2001 по 01.11.2002 у ЗАТ «Скловолокно», суд зазначає, що вказані посади відносяться до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 та Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162.

Так, зазначений Список передбачає, зокрема, наступні роботи: Розділ XV, скляне і фарфоро-фаянсове виробництва 11501020. 2. Виробництво супертонкого базальтового волокна, скловолокна, скловати та виробів з них. 1150102а а) Робітники 1150102а-17531 Робітники, постійно зайняті в технологічних процесах зазначених виробництв.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці, при цьому за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями підтвердження трудового стажу може здійснюватися органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить усі необхідні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, оскільки періоди роботи з 12.08.1992 по 28.02.2001 та з 01.03.2001 по 01.11.2002 самі по собі містять відомості про характер та умови роботи, та передбачені Списком 1.

Отже, відсутність у позивача уточнюючої довідки про характер роботи та характеристики виконуваної роботи за наявності належним чином оформленої трудової книжки не спростовує наявності у працівника відповідного пільгового стажу роботи.

Таку ж позицію при вирішенні спорів щодо зарахування до пільгового стажу підземної роботи шахтарів за записами у трудовій книжці займає і Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 у справі № 646/5141/17, від 27.03.2018 у справі № 569/15943/16-а, від 31.07.2018 у справі № 235/1112/17.

Слід зазначити, що у даному випадку відповідач повинен був керуватися положеннями ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також пунктами 1, 2, 17, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Також, відповідно до п. 20 цього Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах позивач надав довідку від 09.02.2018 № 9 видану ВАТ «Мереф`янський скляний завод» та довідку видану ЗАТ «Скловолокно».

Згідно довідки, яка видана ВАТ «Мереф`янський скляний завод», позивач дійсно працював:

1) з 12.08.1992 по 23.02.1995 на посаді слюсара-ремонтника, що постійно зайнятий в технологічному процесі виробництва скловолокна (передбачено Списком № 1, розділ XV, підрозділ 2, код 1150102а-17531, затвердженого Постановою КМУ від 11.03.1994 № 162);

2) з 23.02.1995 по 28.02.2001 на посаді помічника майстра робочого, що постійно зайнятий в технологічному процесі виробництва скловолокна (передбачено Списком № 1, розділ XV, підрозділ 2, код 1150102а-17531, затвердженого Постановою КМУ від 11.03.1994 № 162).

Довідка видана на підставі особової картки, книги наказів, технологічних процесів, рішення атестаційної комісії.

Згідно довідки, яка видана ЗАТ «Скловолокно», позивач дійсно працював з 01.03.2001 по 01.11.2002 у виробництві скловолокна в якості помічника майстра, як робітника, що постійно зайнятий в технологічному процесі виробництва скловолокна (а.с.24).

Довідка видана на підставі архівної книги наказів, технологічних процесів, рішення атестаційної комісії.

Отже, судом встановлено, що надані разом із заявою про призначення пенсії довідки містять необхідні реквізити та інформацію, що передбачена п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, оскільки відповідачем не доведено протилежного.

Водночас слід зазначити, що як вбачається із позову, позивач намагався додатково отримати нові уточнюючі довідки, які б підтверджували пільговий стаж позивача з 12.08.1992 по 28.02.2001 та з 01.03.2001 по 01.11.2002, проте у позивача об`єктивно відсутня можливість надати інші уточнюючі довідки, усі залежні від нього дії на їх пошук були здійснені.

Отже, аналіз вищенаведених фактів дає підстави вважати, що у відповідача були відсутні підстави для не зарахування вищенаведених періодів роботи до пільгового стажу для призначення пенсії згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Також, судом встановлено, та не заперечувалось відповідачем по справі, що разом із заявою про призначення пенсії позивач надав наступні документи: наказ від 23.07.1997 № 186 з переліком робіт, виданий ВАТ «Мереф`янський скляний завод» (підтверджує зайнятість позивача на пільговій роботі з 12.08.1992 по 28.02.2001 та атестацію робочого місця); довідку про умови праці у ВАТ «Мереф`янський скляний завод» (підтверджує пільговий характер роботи з 12.08.1992 по 28.02.2001); 3) наказ від 02.07.2001 № 65 з переліком робіт, виданий ЗАТ «Скловолокно» (підтверджує зайнятість позивача на пільговій роботі з 01.03.2001 по 01.11.2002 та атестацію робочого місця).

Суд зазначає, ім`я, по-батькові та прізвище позивача, які зазначені у пільгових довідках повністю збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем, які записані російською мовою в паспорті громадянина України та свідоцтва про народження позивача.

Оскільки позивач звернувся з заявою про призначення пенсії 27 жовтня 2021 року, а оскаржуване рішення прийнято 01.11.2021 року, відповідачем не надано позивачу 3-місячного строку для подання додаткових документів, що позбавило останнього можливості надати документи, що підтверджують пільговий стаж позивача, отримання заробітної плати до 2000 року (для її врахування при обчисленні пенсії) та атестацію робочого місця.

Так, згідно абз. 3 п. 1.7. Постанови Правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону.

Враховуючи вищенаведене, позивач був протиправно позбавлений права подати наступні документи, що знаходяться в матеріалах справи: 1) архівну довідку від 05.10.2021 № К-146 (підтверджує зайнятість позивача на пільговій роботі з 01.03.2001 по 01.11.2002); 2) наказ від 28.11.2005 № 249 з переліком робіт, виданий ЗАТ «Скловолокно» (підтверджує зайнятість позивача на пільговій роботі з 01.03.2001 по 01.11.2002 та атестацію робочого місця); 3) довідку про заробітну плату для обчислення пенсії № 9 від 09.02.2018.

Щодо періоду навчання з 01.09.1986 по 06.07.1989 в СПТУ-30, слід зазначити, що відповідачем не зараховано вказаний період до страхового стажу, оскільки наявна відмінність в імені згідно паспорту.

Так, згідно паспорту громадянина України, ПІБ позивача визначено: українською ОСОБА_1 , російською - ОСОБА_3 .

Згідно диплому серія НОМЕР_2 ПІБ позивача визначено: українською ОСОБА_1 , російською - ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 26 Постанови КМУ від 12 серпня 1993 року № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує трудовий стаж, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

Суд зазначає, що ім`я, по-батькові та прізвище, які записані російською мовою у дипломі серія НОМЕР_2 повністю збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем, які записані російською мовою в паспорті громадянина України та свідоцтва про народження позивача.

Таким чином, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період навчання з 01.09.1986 по 06.07.1989 в СПТУ-30.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався з заявою про призначення пенсій до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Згідно п. 4.8 Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Заява, відомості з відповідних інформаційних систем ... обробляються в складі електронної пенсійної справи... Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі що призначив пенсію..», в даному випадку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.

Після реєстрації звернення в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області обробка заяви позивача пройшла за принципом екстериторіальності, та вона була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області .

Відповідно до абз. 12 п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Абзацом 3 пункту 4.3 Порядку № 22-1 встановлено, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Отже, з огляду на приписи зазначених норм за принципом екстериторіальності органом, що призначає пенсію позивачу саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Згідно п.10.4 вказаного порядку - після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, тому нарахування та виплату пенсію позивачу здійснює саме Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Згідно з статтею 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

За приписами частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Основного Закону).

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у Рішенні в від 22 травня 2018 року № 5-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, з урахуванням залучення до участі у справі в якості другого відповідача ГУПФУ в Харківській області, відповідно до ухвали суду від 10.01.2022 року.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 247, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії від 01.11.2021 року №204450010443.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1986 по 06.07.1989 до страхового стажу, та періоди роботи з 12.08.1992 по 28.02.2001 у ВАТ «Мереф`янський скляний завод», та з 01.03.2001 по 01.11.2002 у ЗАТ «Скловолокно» до стажу, що дає право на призначення пенсії за п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 18.08.2021 року, з урахуванням довідки про заробітну плату №9 від 09.02.2018

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести нарахування та відповідні виплати пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3-й під`їзд, 2-й поверх) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійки).

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням ч.3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мар`єнко Л.М.