Рішення № 103298630, 15.02.2022, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/13241/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3059 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

20 жовтня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини 3059 Національної гвардії України про:

- визнання протиправною бездіяльність Військової частини 3059 Національної гвардії України щодо не здійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби в частині невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні, передбаченої ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в сумі 62 470 (шістдесят дві тисячі чотириста сорок) гривень, та порушенні строків розрахунку при звільненні - виплати компенсації вартості речового майна в сумі 8716,40 грн;

- зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби в сумі 62 470 (шістдесят дві тисячі чотириста сорок) гривень та компенсацію за несвоєчасний розрахунок при звільненні - виплаті компенсації вартості речового майна, в розмірі 40814,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що умовою набуття військовослужбовцем права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та члені їх сімей» є наявність в особи вислуги 10 років і більше. Відтак з огляду на наявність у позивача більше десяти років загальної вислуги, відповідач протиправно відмовив у нарахуванні та виплаті на його користь одноразової вихідної допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Зазначав, що при звільненні позивачу не були виплачені кошти в рахунок компенсації вартості речового майна. Виплата грошової компенсації за неотримане речове майно була здійснена відповідачем на підставі наказу №327 від 20.08.2021 "Про виплату грошової компенсації" лише 28.08.2021 у розмірі 8716,75 грн. На думку позивача, відповідач має сплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за 98 днів у розмірі 40814,06 грн.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.

Від Військової частини 3059 Національної гвардії України надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача вимоги позивача не визнав повністю, посилаючись на те, що у позивача під час звільнення з військової служби календарна вислуга років становить: 07 років 01 місяць 10 днів, менше десяти календарних років. Вважає, що підстави для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, встановленої ч. 2 ст. 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 відсутні, оскільки така одноразова грошова допомога виплачується за наявності 10 років саме календарної служби. Також вказує, що позивачем пропущений місячний строк звернення до суду, визначений ч. 5 ст. 122 КАС України у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Звернув увагу на наявність підстав для зменшення розміру відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України.

Ухвалою суду від 15 лютого 2022 року залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до Військової частини 3059 Національної гвардії України в частині позовних вимог про: визнання протиправною бездіяльність Військової частини 3059 Національної гвардії України в частині порушення строків розрахунку при звільненні - виплати компенсації вартості речового майна в сумі 8716,40 грн; зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасний розрахунок при звільненні - виплаті компенсації вартості речового майна, в розмірі 40814,06 грн.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Наказом командира військової частини 3059 Центрального оперативно-територіального об`єднання Національної гвардії України від 21.05.2021 №117 вирішено припинити (розірвати) контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключити зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення старшину військової служби за контрактом ОСОБА_1 (Г-020123), який здав справи та обов`язки за посадою начальника служби радіаційного, хімічного, біологічного захисту - начальника служби біологічної безпеки родів військ та служб звільненого відповідно до підпункту «а» пункту два частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби у запас в зв`язку із закінченням терміну дії контракту наказом начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України від 14.05.2021 № 31 о/с без права носіння військової форми одягу, « 23» травня 2021 року та для взяття на військовий облік направити до Кременчуцького ОМТЦК та СП Полтавської області.

Вказаним наказом встановлено, що вислуга років позивача станом на « 23» травня 2021 року становить: час служби в календарному обчисленні - 07 років 01 місяць 10 днів; час служби в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 03 роки 02 місяці 26 днів.

Посилаючись на наявність підстав для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз.1 ч. 2 ст. 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей №2011-XII від 20.12.1991 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Згідно з пунктом 4 Постанови №393 від 17.07.1992 Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей строкова військова служба зараховується до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, у календарному обчисленні, а в разі її проходження в умовах, визначених у пункті 3 цієї постанови, у віддалених і високогірних місцевостях або в інших умовах, які згідно із законодавством колишнього СРСР були підставою для зарахування до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах, - у відповідному пільговому обчисленні.

Пунктом 10 цієї постанови передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно з положеннями пункту 1 розділу ХХХІІ Інструкція № 200, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що звільняються зі служби, виплачується одноразова грошова допомога в розмірах, визначених статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Суд встановив, що позивача звільнено наказом командира військової частини 3059 від 21.05.2021 №117 (по стройовій частині) відповідно до підпункту "а" пункту два частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби у запас в зв`язку із закінченням терміну дії контракту.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 15 Закону України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей не передбачає будь-яких обмежень щодо обчислення такої вислуги лише в календарних роках, а передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі звільнення за наявності вислуги 10 років і більше.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм законодавства, вбачається, що поняття календарна вислуга років застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є наявність вислуги 10 років і більше.

Суд зазначає, що в частині другій статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Наведена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11.04.2018 у справі №806/2104/17 та від 24.11.2020 №822/3008/17.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що оскільки вислуга років становить понад 10 років (час служби в календарному обчисленні - 07 років 01 місяць 10 днів та час служби в пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 03 роки 02 місяці 26 днів), а тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, а відповідач протиправно не нарахував і не виплатив таку допомогу позивачу.

Відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач вказаного обов`язку не виконав, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Така поведінка відповідача порушує право позивача на отримання оплати праці у передбаченому чинним законодавством розмірі.

Щодо строку звернення до суду необхідно зазначити таке.

Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В абзаці першому частини другої вказаної статті встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п`ята статті 122 КАС України).

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону України № 2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

За приписами частини другої цієї ж статті до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом першим частини другої статті 15 Закону України № 2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Перебування особи на публічній службі є однією з форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю.

Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 дійшов висновку, що у випадку порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У разі пред`явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень, не пов`язане з фактом нарахування чи не нарахування роботодавцем спірних виплат.

Враховуючи наведене, суд вважає, що звернення позивача до суду із позовом про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби не обмежується будь-яким строком.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 13.03.2019 у справі №807/363/18.

Враховуючи наведене, суд вважає безпідставними аргументи відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльності Військової частини 3059 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби; зобов`язати Військову частину 3059 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення у розмірі 62470,00 грн, то суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на наступне.

У цій справі суд дав оцінку протиправній бездіяльності відповідача щодо не нарахування і виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби і, з метою відновлення прав позивача, приймає рішення зобов`язального характеру.

Тому суд вважає вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати суму одноразової грошової допомоги при звільненні в конкретній сумі передчасними та такими, що не підлягають до задоволення. В межах цієї справи питання суми одноразової грошової допомоги при звільненні не входить в предмет доказування.

Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений, а відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до військової частини 3059 Національної гвардії України (вул. Княгині Ольги, 3, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 25575730) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльності Військової частини 3059 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Зобов`язати Військову частину 3059 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва