Рішення № 103297313, 14.02.2022, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2022 р. справа № 400/6270/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРФ", вул. 12 Поздовжня, 1, кв.88,Миколаїв,54056, до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001, про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.03.2021 № 00024560902,ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дорф» (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення від 25.03.2021 року №00024560902.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, оскільки перевірку призначено без наявності підстав, визначених Податковим кодексом України. Висновки відповідача щодо зберігання позивачем пального без ліцензії гуртуються лише на припущеннях, адже перевірку проведено за іншою адресою ніж за якою ним нібито встановлено факт зберігання пального, а документи, що стали підставою для такого висновку лише підтверджують придбання пального для власних потреб, а не його зберігання.

Ухвалою від 10.08.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи та запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Відповідач надав відзив, просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що факт зберігання позивачем пального без наявності ліцензії у період з 01.01.2020 р. по 25.09.2020 р. підтверджується даними видаткових накладних та отримання пального, даних регістрів бухгалтерського обліку, актів списання, відомостей списання, журнали. Крім того, у позивача наявна ліцензія на право зберігання пального (виключно для власних потреб) термін дії якої з 25.09.2020 р. по 25.09.2025 р.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Позивач зареєстрований юридичною особою 28.10.2005 р. за адресою: вул. 12 Поздовжня буд. 1, кв. 88, Миколаїв, 54056, основним видом діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

На підставі наказу №119-п від 03.02.2021 р. та направлень на перевірку від 03.02.2021 . №165, 166, працівниками Головного управління ДПС у Миколаївській області проведено фактичну перевірку позивача за адресою: вул. 12 Поздовжня буд. 1, кв. 88, Миколаїв, 54056.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки від 15.02.2021 р. №1043/14-29-09-02-11/33854288, яким зафіксовано порушення позивачем ст.15 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме: зберігання пального без ліцензії у період з 01.01.2020 р. по 25.09.2020 р.

На підстав висновків акту відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №00024560902 від 25.03.2021 р., яким, підставі підпункту 54.3.3. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і ст. 17 Закону України від 19.12.1995р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 500 000,0 грн. за порушення ст.15 Закону №481/95-ВР.

Однією з функцій органів державної податкової служби, як закріплено у пп. 19-1.1.16 п. 19.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, є здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального.

Частиною 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон №481) встановлено, що оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Статтею 1 Закону №481 встановлено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Згідно ч. 8 ст.15 Закону №481, суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Частиною одинадцятою статті 15 Закону №481 визначено, що ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Статтею 17 Закону №481 передбачена відповідальність за порушення норм цього Закону. Зокрема, згідно ч.2 ст.17 вказаного Закону до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії 500 000 гривень.

Приписами ст.16 Закону №481/95-ВР визначено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Результати фактичної перевірки зафіксовані в акті, згідно якого встановлено факт зберігання пального без наявності відповідної ліцензії у період з 01.01.2020 р. по 25.09.2020 р. В основу зазначених висновків покладено обставини придбання позивачем у зазначений період дизельного пального у кількості 49 414 літрів із пунктом розвантаження: вул. Миру 98В, с. Крива Балка, Миколаївський район, Миколаївська область.

При цьому, зміст акту фактичної перевірки не відображає обставин зберігання позивачем пального.

Однак, надані відповідачем первинні документи (додаткові угоди, видаткові накладні та ТТН), підтверджуючі придбання у своїх контрагентів дизельного пального, не є беззаперечним доказом зберігання такого пального позивачем в розумінні ст.1 Закону №481/95-ВР.

При цьому, відповідачем не представлено безспірних доказів наявності та зберігання такого пального в ємностях позивача, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , такого, наприклад, як акт вимірювання обсягів пального в цистернах, що знаходяться на території позивача, тоді як акт перевірки містить інформацію, що зняття залишків не здійснювалось. Більш того, зі змісту акту перевірки вбачається, що її проведено за адресою: вул. 12 Поздовжня буд. 1, кв. 88, Миколаїв, 54056, тоді як факт зберігання пального відповідачем встановлено за адресою: АДРЕСА_1 . З вказаного можливо дійти висновку, що посадові особи відповідача не здійснювали перевірку за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим не могли встановити розміщення за цією адресою ємностей для зберігання пального у період з 01.01.2020 р. по 25.09.2020 р.

В свою чергу, позивач стверджує, що підприємство здійснює сільськогосподарську діяльність на земельних ділянках, при якій використовує сільськогосподарську техніку. Дизельне пальне придбано виключно для потреб власного споживання та одразу ж було використане у господарській діяльності - для заправки сільськогосподарської техніки незначні його залишки були розлиті в підручні тари (бутлі). На підтвердження зазначеного позивачем надано до суду додаткові угоди з ТОВ «Торговий дім Бізнес-Логіка», ТТН, видаткові накладні, акти списання дизельного палива, оборотно-сальдову відомість, свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів (трактори, комбайн, камаз, тягач).

Враховуючи, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено факт зберігання позивачем пального з посиланням на відповідні докази, а лише констатовано факт його придбання, тому суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем положень ст.15 Закону №481/95-ВР ґрунтуються виключно на припущеннях. Відповідач фактично ототожнив поняття «придбання пального» та «зберігання пального».

Та обставина, що в подальшому позивачем отримано ліцензію на право зберігання пального, протилежного не доводить.

Оскільки відповідачем не надано до суду жодного доказу здійснення позивачем зберігання пального без наявності ліцензії, тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до штрафних (фінансових) санкцій до позивача у вигляді штрафу на підставі ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на неправомірність проведення перевірки, оскільки ним було допущено перевіряючих до її проведення і за результатами її прийнято спірне рішення, а можливе порушення відповідачем порядку проведення перевірки не впливає на правомірність прийнятого за її результатами рішення. Крім того, предметом розгляду справи є саме податкове повідомлення – рішення, позивачем не оскаржуються дії щодо проведення перевірки чи наказ на проведення перевірки.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позов задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір в сумі 7500 грн., який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Доказів понесення інших судових витрат до суду не надано.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРФ" (вул. 12 Поздовжня, 1, кв.88,Миколаїв,54056 33854288) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 44104027) задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №00024560902 від 25.03.2021 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 44104027) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДОРФ" (вул. 12 Поздовжня, 1, кв.88, Миколаїв,54056 33854288) судовий збір в розмірі 7500 грн.

4. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич