Рішення № 103296490, 11.02.2022, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/11681/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2022 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (Позивачка) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Третя особа), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді обробника видувних виробів з 13 серпня 1992 року по 20 серпня 1997 року у ВАТ «Пісочнянський склозавод», з 24 червня 2005 року по 02 вересня 2007 року, з 20 грудня 2007 року по 30 вересня 2008 року, з 16 липня 2009 року по 09 травня 2011 року та з 16 липня 2011 року по 30 листопада 2011 року - видувальником скловиробів у філії «Пісочне» Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Декор», як такі, що відносяться до робіт із шкідливими і важкими умовами праці Списку № 1 виробництв, робіт, професій посад і показників та призначити з 26 березня 2021 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до положень пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ за Списком № 1 виробництв, робіт, професій посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років і 6 місяців на зазначених роботах, як норми прямої дії згідно рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15);

- стягнути з відповідача судові витрати.

Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 26 березня 2021 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки в період з 13 серпня 1992 року по 20 серпня 1997 року працювала на Пісочнянському склозаводі (з 30 грудня 1994 року - ВАТ «Пісочнянський склозавод») обробником видувних виробів, а в періоди з 24 червня 2005 року по 02 вересня 2007 року, з 20 грудня 2007 року по 30 вересня 2008 року, з 16 липня 2009 року по 09 травня 2011 року та з 16 липня 2011 року по 30 листопада 2011 року видувальником скловиробів у філії «Пісочне» товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Декор», досягла 48 років, має загальний трудовий стаж не менше 15 років та 10 років 3 місяці пільгового стажу на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці. 15 квітня 2021 року позивачка отримала рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області 1257/03-16 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 з підстав недосягнення нею відповідного віку, що дає право на призначення пільгової пенсії, а також відсутністю необхідного пільгового стажу роботи (до пільгового стажу не зараховано період роботи з 13 серпня 1992 року по 20 серпня 1997 року, оскільки пільгова довідка від 20 серпня 1997 року не містить вихідного номера, не заначено постанови, що визначає право на пенсію, тобто довідка оформлена неналежним чином).

Зазначене рішення відповідача позивачка уважає протиправним та таким, що його належить скасувати, оскільки після прийняття Конституційним Судом рішення від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а саме: пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, яка діяла до прийняття Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та пункт 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». Щодо позивачки правила вказаних законів містять розбіжності у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за пунктом «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, яка діяла до прийняття Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та 49 років за пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій». Однак, на переконання позивачки, враховуючи принцип верховенства права та практику Європейського Суду з прав людини, у спірному випадку необхідно застосовувати найбільш сприятливий для позивачки підхід, коли віковий ценз для призначення пенсії за віком на пільгових умовах встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.

Також позивачка зазначає, що при зверненні до пенсійного фонду за призначенням пенсії подала трудову книжку з належним чином оформленими записами про займану посаду, документ, що підтверджує проведення атестації робочого місця на ВАТ «Пісочнянський склозавод, а також пільгову довідку від 20 серпня 1997 року. Позивачка вказує, що іншу пільгову довідку надати відповідачу не може, оскільки ВАТ «Пісочнянський склозавод» визнаний банкрутом та припинив свою діяльність, правонаступники підприємства відсутні. В той же час позивачка наголошує, що надання уточнюючої довідки підприємства є необхідним лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Підсумовуючи викладене, позивачка висновує, що оскаржуване рішення від 15 квітня 2021 року № 1257/03-16 прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому його належить визнати протиправним та скасувати.

У зв`язку з вищенаведеним адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» жінки, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і працівників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, мають право на пенсію на пільгових умовах після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Підставами для відмови у призначенні пенсії позивачці послугували недосягнення заявницею відповідного віку, що дає право на призначенні пільгової пенсії, а також відсутність необхідного пільгового стажу роботи. Зокрема, пільговий стаж роботи позивачки згідно з поданими нею документами склав 5 років із необхідних 7 років 6 місяців. До пільгового стажу не враховано період роботи з 13 серпня 1992 року по 20 серпня 1997 року, зазначений у довідці про підтвердження особливого характеру роботи від 20 серпня 1997 року, виданій Пісочнянським склозаводом, з огляду на неналежне оформлення вказаної довідки (відсутній вихідний номер, а також не зазначено постанови, яка визначає право на призначення пенсії на пільгових умовах). Крім того, в оскаржуваному рішенні позивачці роз`яснено, що відповідне право вона набуде з 03 липня 2026 року згідно з приписами частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (зі зниженням пенсійного віку).

У зв`язку з наведеним, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.

Третя особа пояснень щодо позову або відзиву не подала.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 20 липня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін. Залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 17 вересня 2021 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20.

Ухвалою суду від 11 лютого 2022 року провадження у справі поновлено.

Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Згідно записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 02 серпня 1973 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в період з 13 серпня 1992 року по 20 серпня 1997 року працювала на Пісочнянському склозаводі (з 30 грудня 1994 року - ВАТ «Пісочнянський склозавод») обробником видувних виробів, а в періоди з 24 червня 2005 року по 02 вересня 2007 року, з 20 грудня 2007 року по 30 вересня 2008 року, з 16 липня 2009 року по 09 травня 2011 року та з 16 липня 2011 року по 30 листопада 2011 року видувальником скловиробів у філії «Пісочне» товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Декор».

26 березня 2021 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 15 квітня 2021 року № 1257/03-16, прийнятим за принципом екстериторіальності, позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1. У рішенні зазначено таке:

«Відмова про призначення пенсії за віком (список № 1) гр. ОСОБА_1 .

Дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 26.03.2021.

Вік заявника 48 років.

Необхідний страховий стаж становить 20 років.

Страховий стаж особи становить 29 років 1 місяць 25 днів.

Необхідний пільговий стаж становить 7 років 6 місяців.

Пільговий стаж особи становить 5 років.

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди.

До пільгового стажу не зараховано період з 13.08.1992 по 20.08.1997, оскільки пільгова довідка від 20.08.1997 не містить вихідного номеру, не зазначено постанови, що визначає право на пенсію (довідка оформлена неналежним чином).

Для зарахування періоду з 13.08.1992 по 20.08.1997 до пільгового стажу необхідно надати оформлену належним чином довідку.

Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 03.07.2026».

Уважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 15 квітня 2021 року № 1257/03-16 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 протиправним та таким, що його належить скасувати, позивачка звернулася з цим позовом до суду.

Предметом розгляду у цій справі є оцінка правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 15 квітня 2021 року № 1257/03-16 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, оскільки позивачка вважає, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 у зв`язку з досягненням віку 45 років відповідно до рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 та наявністю у неї необхідного страхового та пільгового стажу роботи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

03 жовтня 2017 року Верховна Рада України прийняла Закон № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», що доповнив Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 36-2003-п виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць у тому числі жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, рішенням № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (пункт 2 резолютивної частини рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.

Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий у 50 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року, а не Закону № 1058-ІV.

З наявної у матеріалах справи копії паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 суд встановив, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На час звернення позивачки до пенсійного органу за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 (26 березня 2021 року) позивачці виповнилося 48 років.

Тому відмова відповідача в призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 45 років, з посиланням недосягнення нею 50-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.

Адже відмовляючи з цієї підстави оскаржуваним рішенням у призначенні позивачці пенсії за віком відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» у редакції, яка діяла до прийняття Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», відповідач не врахував правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової юридичної сили з одного й того ж предмету правового регулювання, у зв`язку з чим безпідставно не віддав перевагу у застосуванні найбільш сприятливого для позивачки закону.

Ураховуючи вищенаведене, суд констатує, що відповідач безпідставно відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 у зв`язку з недосягненням нею на час звернення віку 50 років.

Ще однією з підстав для відмови у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 стало те, що до пільгового стажу позивачці не зараховано період її роботи з 13.08.1992 по 20.08.1997, оскільки пільгова довідка від 20.08.1997 не містить вихідного номеру, не зазначено постанови, що визначає право на пенсію (довідка оформлена неналежним чином).

Оцінюючи вказану підставу для відмови у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до абзацу першого пункту 20 цього ж Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

З наявної у матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 02 серпня 1992 року суд встановив, що позивачка у спірний період роботи, а саме з 13 серпня 1992 року по 20 серпня 1997 року працювала у Пісочнянському склозаводі (з 30 грудня 1994 року - ВАТ «Пісочнянський склозавод» (наказ № 311 від 30 грудня 1994 року Української Державної корпорації (Укрбудматеріали)) обробником видувних виробів.

Відповідно до довідки, яка підтверджує особливий характер роботи або умови праці, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене законодавством, від 20 серпня 1997 року, виданої ВАТ «Пісочнянський склозавод» позивачка працювала повний робочий день в скляному виробництві по виготовленню сортового посуду з 13.08.1992 по 20.08.1997 (5 років 00 місяців 17 днів), а саме обробником видувних виробів, що передбачено списком 1 розд. ХV підрозділ 1. Підстава: накази № 132к від 13.08.1992, № 137а від 01.07.1993, відомості на заробітну плату.

За змістом пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

У спірний період роботи позивачки з 13 серпня 1992 року по 20 серпня 1997 року був чинним список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 162 від 11 березня 1994 року. Розділом ХV «Скляне і фарфоро-фаянсове виробництво» підрозділом «Виробництво усіх видів скла і скловиробів» цього Списку були передбачені « 1150101а-16348 Обробники видувних виробів».

Згідно з наказом ВАТ «Пісочнянський склозавод» № 80 від 01 грудня 1994 року «Про атестацію робочих місць» затверджено перелік робочих місць, професій і посад працівникам, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене законодавством. До зазначеного переліку увійшла посада, яку обіймала позивачка - обробник видувних виробів.

Таким чином, записи у трудовій книжці позивачки, довідка, яка підтверджує особливий характер роботи або умови праці, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене законодавством, від 20 серпня 1997 року, видана ВАТ «Пісочнянський склозавод», наказ ВАТ «Пісочнянський склозавод» № 80 від 01 грудня 1994 року «Про атестацію робочих місць» підтверджують пільговий характер роботи ОСОБА_1 на посаді «обробник видувних виробів» у спірний період з 13 серпня 1992 року по 20 серпня 1997 року за списком № 1.

Твердження відповідача про те, що період роботи з 13 серпня 1992 року по 20 серпня 1997 року неможливо зарахувати до пільгового стажу позивачки, у зв`язку з тим, що «пільгова довідка від 20.08.1997 не містить вихідного номеру, не зазначено постанови, що визначає право на пенсію (довідка оформлена неналежним чином)» суд оцінює критично позаяк формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 25 квітня 2019 року у справі № 593/283/17 від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а.

Разом з тим відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав працівник у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає право на призначення пільгової пенсії за віком. Оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, вказане не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах.

Окрім того, суд зазначає, що згідно зі статтею 62 Закону № 1788-XII та підпунктом 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відтак, враховуючи наведене вище, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих заявником документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення своєї діяльності, а також зобов`язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.

В контексті викладеного, суд також наголошує, що, реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний пенсійний орган в межах наданих йому повноважень та відповідно до пенсійного законодавства повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності, роз`яснювати такій особі її права, а також надавати строк для усунення вказаних недоліків.

Однак у межах спірних правовідносин відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити пільговий стаж позивачки, а лише зазначено в оскаржуваному рішенні те, що «для зарахування періоду з 13.08.1992 по 20.08.1997 до пільгового стажу необхідно надати оформлену належним чином довідку».

Підсумовуючи вищевказане, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення відповідача про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, у зв`язку з недосягненням нею віку 50 років та не зарахуванням до пільгового стажу періоду її роботи з 13 серпня 1992 року по 20 серпня 1997 року обробником видувних виробів у ВАТ «Пісочнянський склозавод» є протиправним, а тому з цих підстав його належить скасувати.

Згідно із частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд констатує, що спірне рішення відповідача № 1257/03-16 від 15 квітня 2021 року, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, не відповідає критеріям, які визначені у пунктах першому, третьому, п`ятому, шостому частини другої статті 2 КАС України.

Тому позовна вимога позивачки про визнання протиправним та скасування цього рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи на посаді обробника видувних виробів з 13 серпня 1992 року по 20 серпня 1997 року у ВАТ «Пісочнянський склозавод», з 24 червня 2005 року по 02 вересня 2007 року, з 20 грудня 2007 року по 30 вересня 2008 року, з 16 липня 2009 року по 09 травня 2011 року та з 16 липня 2011 року по 30 листопада 2011 року - видувальником скловиробів у філії «Пісочне» Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Декор», як такі, що відносяться до робіт із шкідливими і важкими умовами праці Списку № 1 виробництв, робіт, професій посад і показників суд зазначає таке.

У процесі розгляду справи суд встановив, що відповідач безпідставно не зарахував позивачці до пільгового стажу період її роботи з 13 серпня 1992 року по 20 серпня 1997 року обробником видувних виробів у ВАТ «Пісочнянський склозавод». З цієї підстави, зокрема, суд визнав протиправним та скасував рішення відповідача № 1257/03-16 від 15 квітня 2021 року, яким позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1.

За таких обставин суд доходить висновку про необхідність зобов`язання відповідача зарахувати позивачці період її роботи з 13 серпня 1992 року по 20 серпня 1997 року обробником видувних виробів у ВАТ «Пісочнянський склозавод» до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

В той же час підстави для зобов`язання відповідача зарахувати позивачці до пільгового стажу періоди її роботи з 24 червня 2005 року по 02 вересня 2007 року, з 20 грудня 2007 року по 30 вересня 2008 року, з 16 липня 2009 року по 09 травня 2011 року та з 16 липня 2011 року по 30 листопада 2011 року видувальником скловиробів у філії «Пісочне» Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Декор» відсутні, оскільки як встановив суд зі змісту оскаржуваного рішення зазначені періоди зараховані відповідачем до пільгового стажу позивачки, а отже не є спірними у цій справі.

Тому позовну вимогу позивачки у цій частині належить задовольнити частково, зобов`язавши відповідача зарахувати до її пільгового стажу лише спірний період роботи з 13 серпня 1992 року по 20 серпня 1997 року.

Щодо позовної вимоги позивачки про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити з 26 березня 2021 року пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до положень пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ за Списком № 1 виробництв, робіт, професій посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років і 6 місяців на зазначених роботах, як норми прямої дії згідно рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15) суд зазначає таке.

У межах розгляду цієї справи суд встановив, що станом на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (26 березня 2021 року) позивачка досягла віку 45 років та мала загальний страховий стаж понад 29 років, з яких більше 7 років 6 місяців на роботах, передбачених списком № 1.

Тобто у спірному випадку щодо позивачки у повній мірі виконуються умови, необхідні для призначення пенсії з віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ.

Тому з метою ефективного захисту порушеного права позивачки суд доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачці.

Щодо дня, з якого позивачці належить призначити пенсію, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як слідує з матеріалів справи, позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії та необхідними документами 26 березня 2021 року.

Відтак пенсію за віком на пільгових умовах належить призначити позивачці з 26 березня 2021 року.

Тому позовну вимогу у цій частині належить задовольнити повністю.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до правил статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з цим позовом до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Оскільки позов містив декілька вимог немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає виходячи з кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.

Таким чином, поверненню позивачці за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягає сума у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п. 3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (площа Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 1257/03-16 від 15 квітня 2021 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 період її роботи з 13 серпня 1992 року по 20 серпня 1997 року обробником видувних виробів у ВАТ «Пісочнянський склозавод» до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 з 26 березня 2021 року (дня звернення) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ, із застосуванням показника вікового цензу у 45 років.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (площа Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 908,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» та п. 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 11 лютого 2022 року.

Суддя Клименко О.М.