Рішення № 103296209, 15.02.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/175/22

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

10.01.2022 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - позивач, ГУ ПФУ в Луганській області) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач, ВПВР УЗПВР у Луганській області), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 23.12.2021 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні ВП № 67647424.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.12.2021 надійшла постанова Відділу примусовою виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 23.12.2021 у виконавчому провадженні № 67647424 про накладення штрафу на позивача у розмірі 5100,00 грн.

25.11.2021 постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження ВП № 67647424 з примусового виконання виконавчого листа № 360/3299/21, виданого 15.11.2021 Луганським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за період з 01.03.2026 по 31.05.2021.

Листом від 06.12.2021 № 1200-0304-5/55179 позивач повідомив відповідача про те, що рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 по справі № 360/3299/21 в частині негайного виконання, а саме виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, ОСОБА_1 отримав місячний розмір пенсії за березень 2016 року у жовтні 2021 року на рахунок, відкритий у АТ «Ощадбанк».

Заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 по вищезазначеному рішенню суду за період з 01.04.2016 по 31.05.2021 облікована в управлінні та включена до реєстру судових рішень.

Виплата коштів на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 по справі № 360/3299/21 буде здійснюватися у межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.

Відповідач зазначає, що ГУ ПФУ в Луганській області вжило заходів з метою належного виконання рішення суду, втім затримка у виплаті коштів зумовлена не бездіяльністю відповідача, а відсутністю неналежного асигнування, що не належить до компетенції ГУ ПФУ в Луганській області. Після надходження коштів на виконання зазначеного рішення суду додатково буде повідомлено.

Ухвалою суду від 13.01.2021 позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області залишено без руху.

Ухвалою суду від 09.02.2022 відкрито провадження по справі, визначено розгляд справи з викликом сторін із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України.

Відповідачем 11.02.2022 через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити у задоволені позову за необґрунтованістю з огляду на таке (а.с.31-34).

24.11.2021 на виконання до Відділу надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 № 360/3299/21 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01.03.2016 по 31.05.2021.

25.11.2021 державним виконавцем, керуючись ст. ст. З, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

З листа Головного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 06.12.2021 № 1200-0304-5/55179 встановлено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області на виконання рішення суду в частині негайного виконання, а саме виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, ОСОБА_1 отримав місячний розмір пенсії за березень 2016 року у жовтні 2021 року на рахунок, відкритий у АТ «Ощадбанк».

Заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 по вищевказаному рішенню за період з 01.04.2016 по 31.05.2021 облікована в управлінні та включена до реєстру судових рішень.

Таким чином, щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, інформації та копій підтверджуючих документів, надано не було.

Враховуючи вищезазначене, 23.12.2021 державним виконавцем, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону, винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100 грн., де також було зазначено про обов`язок боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів.

Щодо повного та фактичного виконання вищезазначеного рішення боржником не було надано інформації і станом на 21.01.2022.

Враховуючи вищезазначене, 21.01.2022 державним виконавцем, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону, винесено постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі 10 200 грн, направлено повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до органів досудового розслідування.

Таким чином, накладаючи штраф постановою від 23.12.2021 на боржника, державний виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Отже на думку відповідача, дії Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) є правомірними та відповідають нормам Закону України "Про виконавче провадження".

У судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач у пред`явленому позові, відповідач у відзиві просили розгляд справи здійснити за відсутності їх представників.

Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином і відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, судом встановлено.

За даними КП «Діловодство спеціалізованого суду» рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 у справі № 360/3299/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення грошових коштів задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області щодо не нарахування та невиплати пенсії з 01 березня 2016 року;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 травня 2021 року.

15.11.2021 по справі № 360/3299/21 видано виконавчий лист (арк. спр. 40-41).

24.11.2021 стягувач звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до відповідача надавши виконавчий лист у справі № 360/3299/21 (арк. спр. 38-39).

25.11.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67647424 (арк. спр.9, 46).

Листом від 06.12.2021 № 1200-0304-5/55179 позивач повідомив державного виконавця, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 по справі № 360/3299/21 в частині негайного виконання, а саме виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, ОСОБА_1 отримав місячний розмір пенсії за березень 2016 року у жовтні 2021 року на рахунок, відкритий у АТ «Ощадбанк». Заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 по вищевказаному рішенню суду за період з 01.04.2021 по 31.05.2021 облікована в управлінні та включена до реєстру судових рішень. В період з червня 2021 року та по теперішній час ОСОБА_1 пенсія нараховується та виплачується в повному обсязі.

До вказаного листа позивачем додано роздруківку з ІКІС ПФУ: Підсистема «Призначення та виплати пенсій» (ППВП) щодо виплаченої пенсії за березень 2016 року в межах суми стягнення за один місяць та нарахування суми боргу за період з 01.04.2016 по 31.05.2021 (арк. спр. 7-8, 51-54).

Постановою державного виконавця від 23.12.2021 ВП № 67647424 про накладення штрафу за невиконання боржником рішення суду, на ГУ ПФУ в Луганській області накладено штраф в сумі 5100,00 грн (арк. спр. 6 зворотній бік, 56).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За приписами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:

- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);

- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п`ята);

- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.

Судом встановлено, що рішенням суду від 15.11.2021 у справі № 360/3299/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 01 березня 2016 року по 31 травня 2021 року.

На виконання рішення суду в частині негайного виконання, а саме виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Луганській області виплачено місячний розмір пенсії за березень 2016 року у жовтні 2021 року на рахунок, відкритий у АТ «Ощадбанк». Заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 по вищевказаному рішенню суду за період з 01.04.2021 по 31.05.2021 облікована в управлінні та включена до реєстру судових рішень. В період з червня 2021 року та по теперішній час ОСОБА_1 пенсія нараховується та виплачується в повному обсязі (арк. спр. 53-54).

Отже, рішення суду було виконано частково, оскільки відсутня виплата пенсії ОСОБА_1 пенсії за період з 01.04.2021 по 31.05.2021, нарахованої на виконання рішення суду від 15.11.2021 у справі № 360/3299/21.

Разом з тим, судом встановлено, що обставини, які повідомив позивач в своїй сукупності свідчать про реальну фінансову неможливість виконати судове рішення, оскільки невиплата в повному обсязі коштів за виконавчим документом зумовлена не недбалістю позивача чи неналежним виконанням своїх обов`язків, а відсутністю відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, що не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин, оскільки виділення коштів на фінансування не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України і вимагати від нього дій, які виходять за межі його повноважень, немає правових підстав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20.

Суд враховує, що позивачем надавалась відповідачу інформація про стан виконання рішення суду.

Верховний Суд України у своїх постановах (справи № 21-1044а15, № 21-2630а15, № 21-5118а15, № 804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Зважаючи на вищевикладене, суд погоджується з твердженнями ГУ ПФУ в Луганській області, що відсутність коштів на виплату заборгованості за судовим рішенням, тобто відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин.

Судом враховується, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. При цьому визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Вказаний висновок узгоджується з практикою Верховного Суду, висловленою у постановах від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а, від 10.09.2019 у справі № 0840/3476/18, від 19.08.2020 у справі № 140/784/19 та від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні ВП № 67647424 від 23.12.2021 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи усі наведені обставини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При звернені до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2270,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням № 10701 від 29.12.2021 (арк. спр. 4).

З огляду на те, що позов підлягає задоволенню повністю, на користь позивача, який у спірних правовідносинах не є суб`єктом владних повноважень, необхідно стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 2270,00 грн.

Враховуючи те, що Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області є структурним підрозділом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), яке, в свою чергу, є юридичною особою, судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 2270,00 грн необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у виконавчому провадженні ВП № 67647424 від 23.12.2021 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (місцезнаходження: вул. Шевченка, буд. 9, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний код 21782461) за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (ідентифікаційний код 43315445, місцезнаходження: вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, м. Харків, 61002) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят грн 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.Є. Петросян