Рішення № 103295774, 14.02.2022, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

14 лютого 2022 рокуСєвєродонецькСправа № 360/7531/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2021 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що з 26 серпня 1996 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07 листопада 2015 року в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області.

15 травня 2021 року наказом від 13 травня 2021 року № 205 о/с позивача звільнено за пунктом 4 частиною 1 пункту 7 статті 77 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) зі служби в поліції.

15.05.2021 Головним управлінням Національної поліції в Луганській області, в порушення вимог статті 116 КЗпП України, з позивачем не було проведено повного розрахунку на день звільнення, чим були порушені законні права, а саме не виплачена одноразова грошова допомога при звільненні.

Фактично вказана допомога була виплачена 07.10.2021 у сумі 191001 гривень 56 копійок, що підтверджується листом ГУНП в Луганській області від 02.11.2021 №1742/111/22-2021 та випискою з картрахунку.

В порушення вимог статті 116 КЗпП України позивач не повідомив про належні до виплати суми, надавши лише копію наказу про звільнення без вказівки сум, які нараховані за одноразову грошову допомогу.

25.11.2021 була отримана відповідь ГУНП в Луганській області від 12.11.2021 №1795/111/22-2021 в якій згідно довідки Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Луганській області від 25.10.2021 №1373/111/22-2021 його середньоденне грошове забезпечення складає:685 гривень 80 копійок.

Таким чином, затримка в розрахунку при звільненні складає 144 дня.

З урахуванням відповіді від 25.10.2021 № 1373/111/22-2021 про середньоденне грошове забезпечення сума за весь час затримки розрахунку при звільненні в період часу з 16.05.2021 по 07.10.2021 складає: 685,80 грн. х 144 календарних днів = 98755 гривень 20 копійок.

Отже, на підставі викладеного позивач просить суд:

- стягнути з Головного Управління Національної поліції України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 середньоденне грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 травня 2021 року по 07 жовтня 2021 року включно в сумі 98755,20 коп. (дев`яносто вісім тисяч сімсот п`ятдесят п`ять) гривень 20 копійок.

17 грудня 2021 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що після звільнення позивача з Національної поліції відповідач вчасно не провів розрахунок при звільненні, згідно виписки з карткового рахунку позивача остаточний розрахунок був проведений 07.10.2021. Позивач вважає, що остаточний розрахунок повинний був здійснений в останній робочий день тобто 15.05.2021, а не 07.10.2021, що на думку позивача суперечить статтям 116, 117 КЗпП України, вказане стало підставою для звернення до суду.

Згідно пункту 8 розділу VI Порядку № 260, одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.

Таким чином, нормами спеціального законодавства чітко визначено строки та порядок виплати грошового забезпечення поліцейським та одноразової грошової допомоги при звільненні які за порядком та строками виплати суттєво відрізняються від норм закріплених у статті 116 КЗпП України якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

При цьому слід звернути увагу суду, що виплата одноразової грошової допомоги передбаченої ч. 1 ст. 9 Закону № 2262 здійснюється за рахунок Національної поліції України та є цільовою виплатою.Згідно платіжного доручення № 5340 від 06.10.2021 та відомості № 416 від 05.10.2021 на виплату ОГД при звільненні, 07.10.2021 позивачу була перерахована одноразова грошова допомога при звільненні на загальну суму 191 001,56 грн.

З урахуванням викладеного вважають, що ГУНП в Луганській області щодо виплати позивачу грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні діяло виключно у спосіб встановлений Порядком № 260, а тому вимоги позивача щодо стягнення середнього грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Ухвалою від 01.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (а.с. 25-26).

Дослідив матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 КАС України, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , проходив службу з 07 листопада 2015 року по 15 травня 2021 року в Національній поліції України.

Згідно витягу з наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області «По особовому складу» від 13 травня 2021 року № 205 о/с відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» звільнено зі служби (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) підполковника поліції ОСОБА_1 старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу боротьби з незаконною легалізацією іноземців управління боротьби зі злочинами, пов`язаними з торгівлею людьми Головного управління Національної поліції в Луганській області, 15.05.2021. Виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, з виплатою компенсації за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 15 діб, встановивши відсоток премії за травень 2021 року 30,5% (а.с. 17).

Як вбачається з виписки по банківському рахунку позивача, 07 жовтня 2021 року позивачу було виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 191 001,56 грн, що також підтверджується платіжним дорученням №5340 від 06.10.2021 (а.с. 23, 42, 43).

Отже, виплата позивачу одноразової грошової допомоги в сумі 191 001,56 грн здійснена відповідачем не у день звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

Дослідженням довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2021 по 30.04.2021 (а.с. 40) встановлено, що позивачем у березні 2021 року відпрацьовано 31 день, у квітні 2021 року - 30 днів, разом за два місяці, що передували звільненню, позивачем фактично відпрацьовано 61 день. Також з наданої довідки судом встановлено, що:

у березні 2021 року позивачу виплачено грошове забезпечення у сумі 22135,89 грн, у тому числі: посадовий оклад - 2700,00 грн, оклад за спеціальним званням -2200,00 грн, надбавка за стаж служби - 2450,00 грн, надбавка до посадового окладу з роботу в умовах режимних обмежень - 405,00 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби - 3675,00 грн, премія щомісячна - 9 486,90 грн, індексація - 1218,99 грн;

у квітні 2021 року позивачу виплачено грошове забезпечення у сумі 22 135,89 грн, у тому числі: посадовий оклад - 2700,00 грн, оклад за спеціальним званням -2200,00 грн, надбавка за стаж служби - 2450,00 грн, надбавка до посадового окладу з роботу в умовах режимних обмежень - 405,00 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби - 3675,00 грн, премія щомісячна - 9 486,90 грн, індексація - 1218,99 грн;

всього за 2 місяці 44 271,78 грн.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Приписами статті 4 Кодексу законів про працю України передбачено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Правовідносини, пов`язані з проходженням публічної служби в органах внутрішніх справ, звільненням із неї визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про Національну поліцію".

Стаття 102 Закону України "Про Національну поліцію" визначає, що пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (ч. 2 ст.9).

Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Службою судової охорони, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

Поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітникам Служби судової охорони, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей", приписи пунктів 10 та 14 якої містять аналогічні за змістом норми права.

Відповідно до п. 23 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за №669/28799 (далі - Порядок №260) поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Сторонами не заперечується, що позивач мав право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, сума цієї допомоги також не є спірною.

Суд зазначає, що виплата поліцейським, які звільняються зі служби за власним бажанням, одноразової грошової допомоги при звільненні передбачена статтею 102 Закону України "Про Національну поліцію", статтею 9 Закону України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пунктом 10 Постанови КМУ "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 р. №393.

Зазначені законодавчі акти визначають, що така допомога виплачується особам, які «звільняються» зі служби. Отже, допомога при звільненні має бути виплачена не пізніше дня звільнення зі служби.

Суд відмічає, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, одноразової грошової допомоги при звільненні) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України.

Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці поліцейських, не встановлена дата проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування до спірних правовідносин норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в поліції.

Таким чином, всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення та закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України відповідальність.

Отже, непроведення з вини відповідача виплати одноразової грошової допомоги у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року в справі №440/4332/18, від 13 лютого 2020 року в справі №809/698/16, від 06 березня 2020 року в справі №1240/2162/18, від 27 квітня 2020 року в справі № 812/639/18, від 22 травня 2020 року в справі №320/1263/19 та інших і Суд не знаходить підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи.

Суд вважає помилковим твердження відповідача про те, що відповідно до норм п. 8 розділу VІ Наказу №260, одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, оскільки норми КЗпП України яким встановлено обов`язок повного розрахунку при звільненні мають вищу юридичну силу, ніж Наказ МВС.

Щодо розміру середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100), який застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати (підпункт "л" пункту 1 Порядку № 100).

Відповідно до абзаців першого-третього пункту 2 Порядку № 100 (тут і надалі посилання на норми Порядку № 100 наводяться в редакції, яка діє з 12 грудня 2020 року) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абзаци четвертий, шостий пункту 2 Порядку № 100).

Згідно з абзацом сьомим пункту 2 Порядку № 100 якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього - п`ятого пункту 4 цього Порядку.

Абзацами першим, другим пункту 3 Порядку № 100 передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку. Суми нарахованої заробітної плати враховуються у тому місяці, за який вони нараховані та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 4 Порядку № 100 регламентовано, що при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються:

а) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), що не входять в обов`язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання додаткових обсягів робіт та виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачується працівникам, які виконують обов`язки тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками);

б) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо);

в) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових);

г) премії за результатами щорічного оцінювання службової діяльності, за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за сприяння впровадженню винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об`єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результати господарської діяльності);

д) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо;

е) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;

є) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;

ж) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;

з) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;

и) виплати, пов`язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу тощо;

і) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;

ї) заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством);

й) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

к) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами членів трудового колективу в майно підприємства;

л) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати;

м) заробітна плата, яка нарахована за час роботи у виборчих комісіях, комісіях всеукраїнського референдуму;

н) винагороди державним виконавцям.

Згідно з абзацом дев`ятнадцятим пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

Згідно з пунктом 9 розділу І "Загальні положення" Порядку № 260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

При прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно (пункт 15 розділу І "Загальні положення" Порядку № 260).

Відповідно до абзацу першого пункту 8 розділу III "Окремі питання виплати грошового забезпечення" Порядку № 260 поліцейським, які відповідно до законодавства України мають право на відпустку зі збереженням грошового забезпечення, виплата грошового забезпечення здійснюється в розмірі, що вони одержували на день вибуття у відпустку, з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за поточний місяць.

За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення (абзаци сьомий, восьмий пункту 8 розділу III "Окремі питання виплати грошового забезпечення" Порядку № 260).

З системного аналізу вищенаведених норм Порядку № 100 та Порядку № 260 можна дійти висновку, що згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення поліцейського обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період. Нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні поліцейським здійснюється з розрахунку посадового окладу, установленого за основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням. При цьому, до розрахунку не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду, а також інші виплати, передбачені пунктом 4 Порядку № 100.

Згідно довідки Головного управління Національної поліції в Луганській області про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2021 по 30.04.2021 (а.с. 40) встановлено, що позивачем у березні 2021 року відпрацьовано 31 день, у квітні 2021 року - 30 днів, разом за два місяці, що передували звільненню, позивачем фактично відпрацьовано 61 день. Також з наданої довідки судом встановлено, що:

у березні 2021 року позивачу виплачено грошове забезпечення у сумі 22135,89 грн, у тому числі: посадовий оклад - 2700,00 грн, оклад за спеціальним званням -2200,00 грн, надбавка за стаж служби - 2450,00 грн, надбавка до посадового окладу з роботу в умовах режимних обмежень - 405,00 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби - 3675,00 грн, премія щомісячна - 9 486,90 грн, індексація - 1218,99 грн;

у квітні 2021 року позивачу виплачено грошове забезпечення у сумі 22 135,89 грн, у тому числі: посадовий оклад - 2700,00 грн, оклад за спеціальним званням -2200,00 грн, надбавка за стаж служби - 2450,00 грн, надбавка до посадового окладу з роботу в умовах режимних обмежень - 405,00 грн, надбавка за специфічні умови проходження служби - 3675,00 грн, премія щомісячна - 9 486,90 грн, індексація - 1218,99 грн;

всього за 2 місяці 44 271,78 грн.

День звільнення позивача 15 травня 2021 року вважається останнім днем служби. Період нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні складає з 16 травня 2021 року по 06 жовтня 2021 року та становить 144 календарних днів.

Середньоденне грошове забезпечення позивача складає: 44 271,78:61 календарних днів = 725,76 грн.

Середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 16 травня 2021 року по 06 жовтня 2021 року, яке належить стягнути на користь позивача, складає: 725,76 грн х 144 календарних днів = 104 509,44 грн.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). За приписами частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

Європейський суд з прав людини трактує поняття «якість закону» таким чином, а саме - національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення ЄСПЛ у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява № 1365/07, 24 April 2008, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170).

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Натомість, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Таке правове регулювання є способом досягти балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Аналогічний правовий висновок сформований в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі 821/1083/17.

Верховним Судом у постанові від 18 липня 2018 року по справі № 825/325/16 вказано, що при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку необхідно враховувати розмір середнього заробітку позивача, суму заборгованості, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, те, що відповідач є органом державної влади, фінансування якого здійснюється з державного бюджету та інших обставин.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи час виплати відповідачем грошової компенсації, з врахуванням принципу справедливості та співмірності, а також розміру майнових втрат, суд вважає за необхідне зменшити розмір компенсаційних виплат та стягнути на користь позивача середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 40 000,00 грн.

Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов`язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні визначена судом без утримання такого податку та інших обов`язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 987,56 грн (а.с. 10).

Оскільки у даній справі позовні вимоги підлягають задоволенню, а згідно з частиною першою статті 139 КАС України судові витрати підлягали оплаті, судовий збір у розмірі 908,00 грн. належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо повернення надмірно сплаченого судового збору, позивач має звернутися з відповідною заявою до суду.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області (вул. Вілєсова, 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93406, код ЄДРПОУ 40108845) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.05.2021 по 06.10.2021 на загальну суму 40 000,00 грн (сорок тисяч грн 00 коп.).

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області (вул. Вілєсова, 1, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93406, код ЄДРПОУ 40108845) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Ірметова