Ухвала суду № 103294902, 14.02.2022, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДУ Х В А Л А

про повернення позовної заяви

14 лютого 2022 року Київ № 320/1269/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши позовну заяву військової частини А2167 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,

в с т а н о в и в:

командир військової частини А2167 Вдовиченко О. звернувся до суду з вимогою стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 21092,40 гривень.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, в порядку ч.1 ст.171 КАС України, суд приходить до висновку про необхідність її повернення, ураховуючи наступне: положеннями ч.1 ст.55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до вимог ч.3 вказаної вище статті юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Згідно із ч.1 ст.57 КАС України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Також, приписами ст. 131-2 Конституції України встановлено, що представництво іншої особи в суді здійснює виключно адвокат. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Аналогічна правова норма закріплена також у пп.11 п.16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України якою визначено, що представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах здійснюється виключно адвокатами з 1 січня 2020 року.

При цьому, суд зазначає, що приписами пп.19 п.1 розділу VII "Перехідні положення КАС України" передбачено, що положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням пп.11 п.16-1 розділу XV "Перехідні положення Конституції України", а відповідно до вимог ч.3 ст.3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З аналізу наведених норм законодавства слідує, що з 01 січня 2020 року суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі (за виключенням справ щодо захисту соціальних прав, щодо виборів, референдумів та малозначних спорів) через свого керівника, члена виконавчого органу або іншу особу, уповноважену діяти від його імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво суб`єкта владних повноважень), або через представника, яким є адвокат або прокурор.

Як слідує із матеріалів позовної заяви, остання підписана командиром військової частини А2167 Вдовиченком О., на підтвердження повноважень якого суду не надано жодного доказу, що додатком до позовної заяви.

За відсутності у представника юридичної особи та\або суб`єкта владних повноважень відповідного акта, закону, положення, договору чи рішення, він не має права на реалізацію правосуб`єктності юридичної особи, тобто представник юридичної особи не має права на здійснення представницьких функцій без документального підтверження такого права. Вказана позиція суду повністю узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у справі №904/8549/17 від 11.07.2018.

Прецедентним рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Осман проти Сполученого королівства від 28 жовтня 1998 року та Креуз проти Польщі від 19 червня 2001 Судом вкотре було підкреслено, що право на суд не є абсолютним та вказано, що "якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити перетворити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним". Така правова позиція підтримана і рішеннями Верховного Суду у справах №№705/3875/17 та 705/5060/18.

Крім того, у даному випадку варто також застосувати і рішення у справі Жоффр де ла Прадель проти Франції. Звертаючи увагу на недопущення надмірного формалізму, Європейський суд разом з цим вказав на необхідність додержання процедурних передумов звернення до суду. Суд підкреслив, що "згідно Конвенції кожна держава-учасниця має право встановлювати правила судової процедури, у тому числі процесуальні заборони й обмеження, які полягають у тому, щоб судовий процес не перетворився на безладний рух". Саме ця справа була покладена в основу рішень Верховного Суду у справах №№ 705/3875/17 та 705/5060/18.

Вирішуючи питання щодо повернення позовної заяви, судом використовується правовий висновок Верховного Суду, викладений в ухвалі у справі №160/6823/19, де зазначено таке: "... внесеними до КАС Законом №309-IX розширено перелік випадків самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що "юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені" та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).

Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень) без додаткового уповноваження. "З аналізу цієї норми закону вбачається",- зазначив Верховний Суд, "...що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАСУ процесуальних прав, можливий за умови сукупної наявності обох цих умов", тобто зазначення у відповідному законі, положенні, статуті, договорі права діяти від імені юридичної особи без додаткового уповноваження та доказ зайняття відповідної посади, яка наділяє відповідним правом.

Правові висновки Верховного Суду щодо застосування до спірних правовідносин ураховуються судом, - ч.5 ст.242 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи факт того, що позивачем не надано жодного документа на підтвердження повноважень у порядку самопредставництва суб`єкта владних повноважень відповідно до ч.3 ст.55 КАС України, суд вважає за необхідне застосувати до поданої заяви положення п.3 ч.4 ст.169 КАС України та, повернути позовну заяву позивачеві.

Керуючись ст.ст. 2, 55, 169, 171,243, 248 КАС України, суд,

у х в а л и в:

позовну заяву військової частини А2167 (ЄДРПОУ 08267926, бул. Олександрівський, 54, м.Біла Церква, Київська обл., 09100) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення матеріальної шкоди, - повернути позивачеві.

Роз`яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.