Рішення № 103293209, 14.02.2022, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 лютого 2022 року Справа № 280/783/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (вул. Олександра Матросова, буд. 29-А, м.Запоріжжя, 69057) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач ), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку;

зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а, ідентифікаційний код 02909973) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) вихідну допомогу при звільненні в розмірі 22 278, 90 грн. (двадцять дві тисячі двісті сімдесят вісім гривень дев`яносто копійок);

стягнути із Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а, ідентифікаційний код 02909973) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 29.12.2020 року по день фактичного розрахунку з урахуванням середньоденного розміру заробітної плати 1060, 90 грн.;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а, ідентифікаційний код 02909973) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий сбір у розмірі 1816 грн.;

стягнути із Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29а, ідентифікаційний код 02909973) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу та інші судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при звільнені позивача відповідачем не було виплачено вихідну допомогу при звільненні. Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність відносно нього, а тому наявні підстави для зобов`язання відповідача виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день винесення судом рішення. На підставі вищенаведеного, просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою суду від 02.02.2021 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання по справі на 03.03.2021.

Відповідач позов не визнав та надав суду відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури та з органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру». Ні спеціальними Законами України “Про прокуратуру” та № 113-ІХ, ні ст. 44 КЗпП України не передбачено виплату вихідної допомоги прокурорам, яких звільнено відповідно до п. 19 розділу II Закону України № 113-ІХ у зв`язку з неуспішним проходженням атестації прокурором, правових підстав для її виплати ОСОБА_1 у Запорізької обласної прокуратури не було. Зауважує, що позивачу при звільненні виплачено всі належні суми, тому підстав для застосування до Запорізької обласної прокуратури відповідальності за затримку розрахунку при звільненні, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки по день ухвалення судом рішення, немає. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 03.03.2021 провадження у справі №280/783/21 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №280/784/21.

10.12.2021 через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою суду від 13.12.2021 провадження у справі поновлено. Судове засідання призначено на 13.01.2022.

Ухвалою суду від 13.01.2022 закрите підготовче провадження у справі та призначено праву до судового розгляду на 09.02.2022.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача також подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, у задоволенні позову просив відмовити.

З урахуванням зазначених обставин, згідно ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

ОСОБА_1 з 03.07.2001 по 29.12.2020 працювала в органах прокуратури України. з 15.12.2015 була призначена на посаду прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області.

Згідно із наказом № 2496к від 24.12.2020 позивачку було звільнено з посади прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».

У наказі прокуратури Запорізької області від 24.12.2020 за №2496к зазначено: “… Керуючись статтею 11 Закону України “Про прокуратуру”, підпунктом 2 пункту 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”, НАКАЗУЮ: 1.ЗВІЛЬНИТИ ОСОБА_2 з посади прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру» з 29 грудня 2020 року. 2.Відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області сплатити ОСОБА_1 компенсацію за 33 календарних днів за період роботи з 10.04.2020 по 29.12.2020. Підстава: рішення кадрової комісії від 23.11.2020 №20.

Судом досліджено: Розрахунок при звільненні за грудень 2020 року, трудову книжку позивача НОМЕР_2 та довідку про середньоденну та середньомісячну заробітну плату позивачки.

При вирішенні спору по суті суд виходить з викладеного вище та наступного.

Згідно з ст.44 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України), при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

У ст.40 КЗпП України зазначено: “Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; … Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус”.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.51 Закону України від 14.10.2014 за №1697-VII “Про прокуратуру” прокурор звільняється з посади у разі: ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Як зазначено у ч.5 ст.51 Закону України від 14.10.2014 за №1697-VII “Про прокуратуру”, на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.

У Рішенні Конституційного Суду України від 07.05.2002 за №8-рп/2002 у справі №1-1/2002 зазначено, зокрема: “… Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України статусу, … посадових осіб … не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами. …”.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ч.5 ст.51 Закону України від 14.10.2014 за №1697-VII “Про прокуратуру” та ч.4 ст.40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а, отже, не заборонено застосування положень ст.44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

Суд також звертає увагу що чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

У день фактичного звільнення із займаної посади позивачці належала до виплати вихідна допомога у розмірі середнього місячного заробітку. Незалежно від причини і підстави, відповідач повинен був під час звільнення дотримуватись вимог чинного законодавства України, провести звільнення працівника у порядку, визначеному законом з виплатою всіх гарантованим законодавством коштів, в тому числі і вихідної допомоги.

Щодо розрахунку суми вихідної допомоги суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з довідкою Запорізької обласної прокуратури від 15.01.2021 № 21-26 вих-21 вбачається, що за жовтень 2020 року позивачці була нарахована заробітна плата за 19 робочих днів – 20157,12 грн., та за листопад 2020 року за 21 робочий день – 22278,92 грн. Отже, середньоденна заробітна плата позивачки складає 1060,90 грн., а середньомісячна заробітна плата складає (1060,90х20)=21218 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність у позивачки права на отримання вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку у сумі 21218 грн.

Щодо вимог позивачки про не проведення з нею остаточного розрахунку при звільненні із органів прокуратури та стягнути з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з дня звільнення по день фактичного розрахунку суд зазначає таке.

Статтею 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Аналіз статей 116, 117 КЗпП України, які передбачають обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні, а також те, що для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку, дають підстави для висновку, що в спірних правовідносинах зазначений строк звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні навіть ще не розпочався, оскільки відсутній факт остаточного розрахунку з позивачем.

Перед усім такий висновок відповідає висновку Верховного Суду висловленому, зокрема, у справах №802/28/16-а (постанова від 20 червня 2018 року) та №823/761/17 (постанова від 25 липня 2019 року), № 440/2896/19 (постанова від 25 червня 2020 року).

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що ці вимоги є передчасними, оскільки фактично остаточний розрахунок при звільненні позивача з органів прокуратури з ним відповідач не провів.

За такого правового регулювання та обставин справи суд приходить до висновку про відсутність підстав задоволення вимог позову у цій частині.

Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1816,00 грн.

Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням позову понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 908 грн., підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Розподіл інших судових витрат не здійснюється з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують їх понесення позивачем.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (вул. Олександра Матросова, буд. 29-А, м.Запоріжжя, 69057) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури щодо не нарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку.

Зобов`язати Запорізьку обласну прокуратуру провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі 21218 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-а, код ЄДРПОУ: 02909973) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 14.02.2022.

Суддя А.В. Сіпака