Рішення № 103292433, 28.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2022 року Справа№200/3494/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним рішення від 25.02.2021 року № 0573-02-//3329, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

31 березня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому позивачка просить суд:

- визнати протиправним рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, що викладене в листі від 25.02.2021 року № 0573-02-8/3329;

- зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву позивача від 13.02.2020 року № 934 про призначення пенсії за віком з застосуванням статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VII.

Позов обґрунтований тим, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.08.2020 року у справі № 200/6807/20-а зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 13.02.2020 про призначення пенсії за віком згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язано Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2020 № 934 про призначення пенсії за віком згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язано зарахувати до пільгового стажу за Списком 2 період роботи на підприємстві ГЗФ «Красноармійська» з 01.01.1990 року по 19.03.2003 року в якості пробовідбірника.

Проте, зазначає позивач, за результатами повторного розгляду заяви вона отримала лист від 25.02.2021 про відмову в призначенні пільгової пенсії в зв`язку з відсутністю, на переконання відповідача, необхідного загального страхового стажу.

При цьому, звертає увагу суду позивач, відповідач вказує на необхідність наявності 25 років загального страхового стажу для жінок, посилаючись на положення п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач рахує, що в зв`язку з досягненням, на час звернення за призначенням пенсії, віку 50 років, наявністю 22 років 6 днів загального страхового стажу з них 14 років 7 місяців 2 дні пільгового стажу за Списком № 2, вона має право на призначення пенсії згідно ст. 13 «Про пенсійне забезпечення», а тому звернулась до суду із цим позовом.

Відповідач, не погодившись із позовними вимогами, надав до суду відзив на позов ОСОБА_1 , в якому заперечивши проти задоволення позову зазначив, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.08.2020 року по справі № 200/6807/20-а, управлінням повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 № 394 від 13.02.2020 року про призначення пенсії згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Виконано зобов`язання суду щодо зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи на підприємтсві ГЗФ «Красноармійська» з 01.01.1990 року по 19.03.2003 року в якості пробовідбирника.

Відповідач зазначає, що після повторного розгляду заяви ОСОБА_1 вілд 13.02.2020 № 934 про призначення пенсії, головою комісії з припинення прийнято рішення від 21.11.2020 № 5476 про відмову в призначенні пенсії зі змінами, яким було відмовлено в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного загального страхового стажу – 25 років.

Зазначає, що відповідно до наданих документів та з урахуванням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.08.2020 року по справі № 200/6807/20-а загальний страховий стаж позивача складає 19 років 04 місяці 23 дні, у тому числі пільговий стаж за Списком № 2 – 13 років 02 місяці 17 днів.

На переконання відповідача з 11 жовтня 2017 року виключно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23 січня 2020 року щодо застосування статті 13 Закону «Про пенсійне забезпечення» випливає на призначення пенсії на пільгових умовах лише до вказаної дати, тобто до 11 жовтня 2017 року.

Звертає увагу суду на те, що управлінням було встановлено, що станом на 11 жовтня 2017 року позивач не досягла віку 50 років, через що до неї не можуть застосовуватися норми статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституціного Суду № 1-р/2020.

Крім того відповідач вказує на те, що якщо позивач вважає протиправним рішення, дії чи бездіяльності управління, вчинені при виконанні вищевказаного рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.08.2020 року, то він може звернутись до суду в порядку ст. 382 КАС України із заявою про визнання протиправним рішень, дій чи бездіяльності управління, а не пред`являти новий позов.

За таких обставин відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 05 квітня 2021 року позов прийнятий до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 09 квітня 2021 року провадження у справі було зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20 (Пз/9901/32/20).

Ухвалою від 02 грудня 2021 року суд поновив провадження у справі № 200/3494/21-а.

Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с. 3-зв. бік а.с. 3).

Як встановлено судом рішенням Донецького окружного адміністратвного суду від 17 серпня 2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задоволений повністю.

Визнано протиправним і скасоване рішення Добропільського об`єднаного Пенсійного фонду України Донецької області № 934 від 20.02.2020 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2020 № 934 про призначення пенсії за віком і врахувати до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 01.01.1990 по 19.03.2003.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області суму судових витрат у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок (а.с. 10-15).

Як зазначив відповідач у відзиві на позов, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 17.08.2020 № 200/6807/20-а Добропільським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 13.02.2020 року № 934 про призначення пенсії за віком на згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виконано зобов`зання щодо зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи на підприємтсві ГЗФ «Красноармійська» з 01.01.1990 року по 19.03.2003 року в якості пробовідбірника.

Рішенням Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 5476 від 21.11.2020 року зі змінами, яке було направлено на адресу позивача супровідним листом від 03.12.2020 № 0573-047-8/10143, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії з підстав відсутності необхідного загального стажу – 25 років (а.с. 36-зв. бік а.с. 37).

Так у зазначеному вище рішенні зазначено, що відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробницт, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків. з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До матеріалів справи позивачем долучено розрахунок її стажу, в якому зазначено, що загальний страховий стаж позивача складає 22 роки 0 місяців 06 днів, пільговий стаж за Списком № 2 складає 14 років 07 місяців 02 дні. (а.с. 16).

Отже спірним питанням даної адміністративної справи є визначення віку виходу на пенсію.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно з яким Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї .

За приписами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту: На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах .

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом б статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом б статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України ).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Тому відмова відповідача в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 19 років 04 місяці 23 дні, у тому числі на роботах за Списком № 2 – 13 років 02 місяці 17 днів, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.

Суд не приймає до уваги наданий позивачем розрахунок її стажу (а.с. 16), оскільки зазначений документ не містить дати та номеру його видачі, печатки підприємства або установи, що його видала, ані підпису посадової особи, якою сформовано зазначений розрахунок.

Крім того, під час розгляду даної адміністративної справи судом було встановлено, що позивачу в призначенні пенсії, після повторного розгляду її заяви від 13.02.2020 № 934, було відмовлено саме рішенням Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України від 21.11.2020 року № 5476, а не рішенням, що викладене в листі від 25.02.2021 року № 0573-02-8/3329, як то помилково вважає позивач.

Отже, за таких обставин, враховуючи положення частини другої статті 9 КАС України та статтю 13 Конвенції суд вважає за можливим вийти за межі позовних вимог та обрати інший спосіб захисту, який є необхідним для відновлення порушеного права позивача, а саме визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об`єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області від 21.11.2020 року № 5476.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку, що позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту б статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Суд критично ставиться до твердження відповідача щодо того, що даний адміністративний позов за своєю суттю є заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, пов`язаних із виконанням судового рішення по справі № 200/6807/20-а, оскільки предметом розгляду адміністративної справи № 200/6807/20-а було рішення Добропільського об`єднаного Пенсійного фонду України Донецької області № 934 від 20.02.2020 року, яким позивачу було відмовлено в призначенні пенсії з підстав не зарахування до її пільгового стажу періодів роботи з 01.01.1990 по 19.03.2003 на ДВАТ «ГЗФ «Красноармійська» ДХК «Добропіллявугілля», а предметом розгляду адміністративної справи № 200/3494/21 є рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 21.11.2020 року № 5476, яким відмовлено в призначенні пенсії позивачу з підстав не досягнення нею пенсійного віку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з правил частини першої статті 139 КАС України, відповідно до яких при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 1 № 39 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За подання до суду даного позову позивачем був сплачений судовий збір в сумі 908,00 грн. (а.с. 19).

Таким чином, враховуючи, що позов судом задоволений частково, проте спір виник внаслідок неправильних дій Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, суд приходить до висновку, що з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі – 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28-а; ЄДРПОУ: 37755477) про визнання протиправним рішення від 25.02.2021 року № 0573-02-//3329, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 21.11.2020 року № 5476, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії згідно п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28-а; ЄДРПОУ: 37755477) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) від 13.02.2020 № 934 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з урахуванням пункту б статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85000, Донецька область, м. Добропілля, вул. Незалежності, 28-а; ЄДРПОУ: 37755477) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 28 січня 2022 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров