Рішення № 103292023, 27.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 року Справа№200/11724/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Голуб В.А.,

за участі:

секретаря судового засідання – Артемчук Д.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Доброва О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправним та скасування наказу № 323-о від 04.08.2021, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку –

В С Т А Н О В И В:

09 вересня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу № 323-о від 04.07.2021, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.

В обґрунтування позову та з урахуванням уточненої позовної заяви, ОСОБА_1 зазначає, що підставою для його звільнення слугувало рішення комісії з контролю за дотриманням посадовими особами Київської митниці законодавства у сфері державної служби та умов контрактів про проходження державної служби (далі - комісія). Так, позивач був позбавлений можливості надати обґрунтуванні пояснення з приводу тих питань, що цікавили комісію та стали підставою для винесення рішення про порушення ОСОБА_1 принципу доброчесності. На переконання позивача, висновки комісії про порушення ним принципу доброчесності є очевидно необґрунтованими, адже комісією не зазначені вмотивовані обставини, що вплинули на прийняття саме такого рішення.

По суті виявлених комісією порушень позивач наголошує, що під час проведення перевірки комісією було перевищено повноваження в частині перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка була подана позивачем.

Крім того, позивач зауважує, що у своїй діяльності він у повному обсязі та у встановленому порядку виконував всі митні формальності, а тому висновки комісії в цій частині є також необґрунтованими.

Враховуючи той факт, що позивача було звільнено наказом № 323-о від 04.08.2021, який ґрунтується саме на рішенні комісії, на переконання ОСОБА_1 , вказаний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того позивач просить суд поновити його на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Столичний» Київської митниці Державної митної служби України з 05 серпня 2021 року, а також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 05 липня 2021 року по день прийняття рішення суду.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву. Так, наказом Державної митної служби України від 14.07.2021 № 530 затверджено Порядок здійснення контролю за дотриманням посадовими особами Державної митної служби України законодавства у сфері державної служби та умов контрактів про проходження державної служби. На виконання пункту 4 зазначеного наказу, наказом Київської митниці від 19.07.2021 № 83 створено Комісію з контролю за дотриманням законодавства у сфері державної служби та умов контрактів про проходження державної служби.

Так, за результатами проведених контрольних заходів відносно позивача встановлено порушення норм митного законодавства та контракту щодо виконання в повному обсязі митних формальностей та забезпечення виконання реалізації заходів з управління ризиками шляхом виконання митних формальностей, визначених за результатами застосування системи управління ризиками та внесення в установленому порядку інформації про результати їх виконання до автоматизованої системи митного оформлення товарів.

Відповідач зауважує, що позивачем не було забезпечено якісного та у повному обсязі виконання митних формальностей, оскільки митне оформлення було проведено лише на підставі купчих на польській мові, а також без платіжних документів.

Крім того ОСОБА_1 , не завершуючи митне оформлення по одній декларації, брав у роботу інші декларації, та одночасно протягом години здійснював процедури по 12 деклараціях.

В рамках проведених контрольних заходів, комісією також виявлено, що позивачем здійснено модифікації з митними деклараціями та несанкціоноване втручання в інформаційно-телекомунікаційні системи (інформаційні ресурси).

Поряд з цим, позивачем також подано недостовірні дані у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що, на думку комісії, свідчить про порушення принципів доброчесності.

Розгляд проведених контрольних заходів здійснено на засіданні Комісії з контролю за дотриманням законодавства у сфері державної служби та умов контрактів про проходження державної служби 27.07.2021, що також підтверджується Протоколом № 2. На засідання Комісії було запрошено ОСОБА_1 , який призначений на посаду старшого державного інспектора оперативного відділу митного оформлення № 1 митного поста «Столичний» Київської митниці. Будь-яких аргументованих пояснень та доказів на спростування встановлених обставин позивачем комісії надано не було.

З урахуванням вищезазначеного, на підставі ст. 88-1 Закону України «Про державну службу», пунктів 20, 4, 5, 10 Контракту, наказом Київської митниці від 04.08.2021 № 323-о припинено державну службу позивача та звільнено з посади за порушення умов контракту про проходження державної служби.

З огляду на те, що з наявних матеріалів справи вбачається порушення ОСОБА_1 норм митного законодавства та контракту щодо виконання в повному обсязі митних формальностей та забезпечення виконання реалізації заходів з управління ризиками шляхом виконання митних формальностей, визначених за результатами застосування системи управління ризиками та внесення в установленому порядку інформації про результати їх виконання до автоматизованої системи митного оформлення товарів, відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Ухвалою від 14.09.2021 Донецький окружний адміністративний суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу № 323-о від 04.07.2021, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку. Надав ОСОБА_1 – десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

04 жовтня 2021 року суд виніс ухвалу, якою прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу № 323-о від 04.08.2021, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку та відкрити провадження по справі № 200/11724/21. Розгляд адміністративної справи № 200/11724/21 суд визначив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 29.11.2021 суд витребував у відповідача всі матеріали, що зібрані за результатами контрольних заходів відносно ОСОБА_1 , в тому числі: митні декларації № UA100320/2021/226400, № UA100320/2021/228265, № UA100320/2021/22801, № UA100320/2021/228199 та всі документи, які були подані для митного оформлення товарів; матеріали, що свідчать про несанкціоноване втручання позивача в інформаційно-телекомунікаційні системи, зокрема, службову записку від 26.07.2021. Розгляд адміністративної справи суд визначив проводити за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання за правилами загального позовного провадження на 13-35 год. 22.12.2021. Продовжив строк підготовчого провадження по адміністративній справі, - на тридцять днів з ініціативи суду.

У підготовчому засіданні 22 грудня 2021 року Донецьким окружним адміністративним судом була оголошена перерва до 30 грудня 2021 року на 12:00 год.

30 грудня 2021 року суд виніс ухвалу, якою закрив підготовче провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу № 323-о від 04.08.2021, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку. Призначив судовий розгляд по суті на 13 годину 00 хвилин 12 січня 2022 року.

Донецьким окружним адміністративним судом в судовому засіданні 12 січня 2022 року була оголошена перерва до 13 години 00 хвилин 27 січня 2022 року.

На судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, а представник відповідача заперечував проти їх задоволення.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії паспорта серії НОМЕР_2 (т.1 а.с.22-23).

Відповідачем у даній справі є Київська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України із зареєстрованим кодом ЄДРПОУ ВП 43997555 та місцезнаходженням Україна, 03124, місто Київ, б. Гавела Вацлава, будинок 8А, про що свідчать відомості, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у вільному доступі в мережі інтернет за посиланням: https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search.

Судом з копії трудової книжки серії НОМЕР_3 від 25.10.1999 встановлено, що 07.07.2021 позивача призначено на посаду старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Столичний» шляхом укладання контракту про проходження державної служби з випробувальним терміном шість місяців, у порядку переведення з Київської митниці Держмитслужби (т. 1 а.с.24-28).

Так, 06.07.2021 між Київською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України та ОСОБА_1 було укладено контракт про проходження державної служби.

Пунктом 4 Контракту передбачено, що спеціальними вимогами до особи є, зокрема, доброчесність: здатність спрямовувати власні дії на захист публічних інтересів, утримуватися від конфлікту між приватними та публічними інтересами, ефективно розпоряджатися державними ресурсами, здатність дотримуватися правил етичної поведінки, порядності, чесності, справедливості, підзвітності; усвідомлення обмеження у виявленні переваг, прихильності та/або негативного ставлення до окремих фізичних та юридичних осіб, політичних партій, громадських, релігійних та інших організацій.

Пунктом 5 Контракту встановлено, що особа відповідно до цього контракту зобов`язується виконати такі завдання та досягти визначених показників результативності, ефективності та якості їх виконання, зокрема:

- п.п.3 - забезпечення якісного та у повному обсязі виконання митних формальностей, сплати митних платежів щодо товарів, що поміщуються (поміщені) у відповідний митний режим, та які переміщуються через митний кордон України, з дотриманням діючих порядків і технологічних схем митного контролю й митного оформлення;

- п.п.4 - реалізація заходів з управління ризиками шляхом виконання митних формальностей, визначених за результатами застосування системи управління ризиками та внесення в установленому порядку інформації про результати їх виконання до автоматизованої системи митного оформлення товарів.

Пунктом 10 Контракту встановлено, що особа зобов`язана:

особисто виконувати завдання, визначені цим контрактом, та щоквартально звітувати про їх виконання безпосередньому керівнику протягом трьох робочих днів після завершення звітного періоду;

виконувати обов`язки, визначені у Законі України «Про державну службу», відповідних положеннях про структурні підрозділи державного органу, посадовій інструкції, та умов цього контракту;

не розголошувати інформацію з обмеженим доступом, яка стала їй відома у зв`язку з виконанням посадових обов`язків та завдань;

дотримуватися службової дисципліни, обмежень та заборон, пов`язаних з проходженням державної служби, інформувати безпосереднього керівника (у разі його відсутності – керівника вищого рівня) про обставини, що унеможливлюють подальше проходження служби, перебування на займаній посаді або виконання умов цього контракту.

Згідно з п.п.16.7 Контракту особа зобов`язується виконувати та звітувати про стан виконання завдань та ключових показників щоквартально безпосередньому керівнику (за його відсутності – керівнику вищого рівня).

Пунктом 20 Контракту встановлено, що дія контракту припиняється за ініціативою державного органу - у разі невиконання або неналежного виконання умов цього контракту (т. 1 а.с.29-36).

19 липня 2021 року позивачем було заповнено Анкету доброчесності посадової особи Державної митної служби України та надано згоду про можливість проведення контрольних заходів (т.1 а.с. 204-208).

26 липня 2021 року начальником відділу внутрішньої безпеки Київської митниці Державної митної служби України до начальника управління митних інформаційних технологій було надано службову записку з проханням надати інформацію стосовно здійснення ОСОБА_1 модифікацій з митними деклараціями або факти несанкціонованого втручання в інформаційно-телекомунікаційні системи (т.2 а.с.59). На вказану службову записку було надано протокол модифікацій в процесі митного оформлення за період з 01.07.2021 по 26.07.2021 запитуваними посадовими особами (т.2 а.с.60-126).

Судом встановлено, що відносно позивача було проведено контрольні заходи на підставі доповідної записки від 22.07.2021, за результатами яких було складено довідку від 26.07.2021.

Так, зі змісту вказаної довідки вбачається, що виявлені випадки прийняття ОСОБА_1 митних декларацій в роботу та здійснення митного оформлення товарів, декларантом яких є ФОП ОСОБА_2 , у кількості 77 % від загальної кількості поданих до митного оформлення митних декларації даного декларанта, оформлених посадовими особами відділу митного оформлення № 1 митного поста «Столичний».

Також відповідно до службової записки управління митних інформаційних технологій від 26.07.2021 ОСОБА_1 здійснено модифікації з митними деклараціями та несанкціоноване втручання в інформаційно-телекомунікаційні системи (інформаційні ресурси) у загальній кількості 445 митних декларацій.

В рамках проведених контрольних заходів також було встановлено, що позивачем було не забезпечено якісного та у повному обсязі виконання митних формальностей, оскільки митне оформлення було проведено лише на підставі купчих на польській мові, а також без платіжних документів.

Так, при оформленні митної декларації № UA100320/2021/228201 від 20.07.2021 був наданий, зокрема, інвойс № DUK2391/0721, у якому зазначено «prepayment» (передоплата) (т.2 а.с.167-193).

При оформленні митної декларації № UA100320/2021/228199 від 20.07.2021 був наданий, зокрема, інвойс № 0807/21K, у якому зазначено «prepayment» (передоплата) (т.2 а.с. 215-229).

При оформленні митної декларації № UA100320/2021/226400 від 08.07.2021 на підтвердження вартості товару була надана лише купча на польській мові з ціною 2 500 zt. (т.2 а.с.194-214).

При оформленні митної декларації № UA 100320/2021/228265 від 20.07.2021 на підтвердження вартості товару була надана лише купча на польській мові з ціною 500 євро (т.2 а.с. 230-246).

Крім того, ОСОБА_1 не завершуючи митне оформлення по одній декларації брав у роботу інші декларації, та одночасно протягом години здійснював процедури по 12 деклараціях.

Під час проведення контрольних заходів, виходячи з аналізу щорічних декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 встановлено, що з 2016 року по 2020 рік позивачем зазначається зареєстроване місце проживання: Донецьк, Донецька область, Україна. Також зазначається, що місце фактичного проживання або поштова адреса збігається з місцем реєстрації. В той час у вказаний період позивач працював, зокрема, у митних органах в м. Херсон та у м. Київ.

Зі змісту довідки вбачається, що недостовірність заповнення декларації ОСОБА_1 також полягає у тому, що у декларації за 2016 рік, яка подавалася 11.04.2017 та 26.12.2017 рр. зазначається транспортний засіб Хонда Аккорд 2011 року, дата набуття права власності - 15.10.2011, вартість автомобіля 241 500 грн., де власником зазначено ОСОБА_1 . Однак, у деклараціях за 2017 рік, які подані 02.05.2018 (3 шт); 03.05.2018; 04.05.2018; 05.05.2018 (3 шт); 23.07.2018 (5 шт) зазначається вже Хонда Аккорд 2016 року, дата набуття права власності - 03.10.2017, вартість 250 118 грн, де власником є ОСОБА_1 . Проте в деклараціях за 2018-2019 ОСОБА_1 взагалі не показує даний автомобіль та не зазначає зміну майнового стану. В свою чергу, в декларації за 2020 рік з`являється Хонда Аккорд 2016 року, дата набуття права - 12.03.2020, де власником є також ОСОБА_1 .

Крім того, аналізуючи декларації позивача, комісія дійшла висновку, що його активи в 10 разів перевищують доходи ОСОБА_1 та його родини.

Крім того, у довідці зазначено, що згідно отриманої інформації в мережі Інтернет вбачається, що у ОСОБА_1 було 5 виконавчих проваджень.

Поряд з цим, у довідці також зауважено, що ОСОБА_1 подавалися декларації у період з 2 травня 2018 року по 23 липня 2018 року як кандидата на посаду на державну службу, а саме до Херсонської митниці ДФС, проте як вбачається з інформації, що викладена в мережі Інтернет, ОСОБА_1 був бенефіціарним власником ТОВ «ТД» Донецький Хімічний Завод», проте лише 26 липня 2018 року був виключений зі складу бенефіціарних власників та 26 липня 2018 року керівником став ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладене, комісія дійшла висновку, що дотримання принципу доброчесності старшим державним інспектором відділу митного оформлення № 1 Митний поста «Столичний» ОСОБА_1 не підтверджено (т.1 а.с. 209-236).

27 липня 2021 року на засіданні Комісії з контролю за дотриманням посадовими особами Київської митниці законодавства у сфері державної служби та умов контрактів про проходження державної служби за участі позивача було розглянуто результати проведених контрольних заходів стосовно ОСОБА_1 та прийнято рішення щодо не підтвердження дотримання принципу доброчесності (т.1 а.с.237-240).

Враховуючи вищевикладене, начальником відділу внутрішньої безпеки Київської митниці Державної митної служби України було підготовлено доповідну записку на ім`я начальника Київської митниці із пропозицією розірвати контракт про проходження державної служби з позивачем (т.1 а.с.241-247).

Відповідно до протоколу доведення інформації та листа № 7.8-1/12/13/2239 від 29.07.2021 позивача електронною поштою було повідомлено про те, що відповідно до абзацу четвертого пункту 20 Контракту про проходження державної служби від 06.07.2021 дія цього контракту буде припинена з 06.08.2021 за ініціативою державного органу (т.1 а.с. 192-194).

Наказом від 04.08.2021 № 323-о вирішено припинити 05 серпня 2021 року державну службу ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Столичний» та звільнити із займаної посади з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби.

Підставою для винесення вказаного наказу слугувала доповідна записка відділу внутрішньої безпеки від 27.07.2021 № 7.8-25/36 (т. 1 а.с.203).

Позивача повідомлено про винесення вказаного наказу листом від 05.08.2021 № 7.8-1/12/10/2933 (т. 1 а.с.43).

Вважаючи протиправним звільнення з посади, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свої прав з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Частиною другою ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, є Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 за № 889-VIII (з наступними змінами та доповненнями, в редакції Закону станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 889).

Згідно зі ст. 1 Закону № 889 державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно зі ст. 4 Закону № 889 державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів:

1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави;

2) законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

3) професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону;

4) патріотизму - відданість та вірне служіння Українському народові;

5) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень;

6) ефективності - раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики;

7) забезпечення рівного доступу до державної служби - заборона всіх форм та проявів дискримінації, відсутність необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження;

8) політичної неупередженості - недопущення впливу політичних поглядів на дії та рішення державного службовця, а також утримання від демонстрації свого ставлення до політичних партій, демонстрації власних політичних поглядів під час виконання посадових обов`язків;

9) прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця, крім випадків, визначених Конституцією та законами України;

10) стабільності - призначення державних службовців безстроково, крім випадків, визначених законом, незалежність персонального складу державної служби від змін політичного керівництва держави та державних органів.

Згідно з ч.ч. 1-3, 7-13 ст. 31-1 Закону № 889 з особою, яка призначається на посаду державної служби, може бути укладено контракт про проходження державної служби відповідно до пункту 3 частини другої статті 34 цього Закону в порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Порядок призначення на посади державної служби з укладанням контракту про проходження державної служби, зокрема, визначає:

1) умови, за яких призначення на посаду державної служби може здійснюватися на умовах, передбачених контрактом;

2) обчислення строку проходження державної служби за контрактом та порядок набрання контрактом чинності;

3) види і порядок узгодження додаткових умов контракту;

4) порядок укладання контрактів;

5) відповідальність сторін та порядок вирішення спорів;

6) порядок продовження строку, зміни умов, припинення дії та розірвання контракту;

7) особливості укладання окремих контрактів.

Рішення про віднесення посади державної служби до посад, призначення на які здійснюється з укладанням контракту про проходження державної служби, приймається суб`єктом призначення або керівником державної служби до проведення конкурсу.

При укладанні контракту про проходження державної служби з особою, яка призначається на посаду державної служби, державному органу заборонено змінювати істотні умови контракту, оприлюднені в оголошенні про проведення конкурсу.

Контракт про проходження державної служби укладається на строк до трьох років.

Контракт про проходження державної служби підписується державним службовцем та суб`єктом призначення або керівником державної служби і є невід`ємною частиною акта про призначення на посаду.

Контракт про проходження державної служби набирає чинності з дати, визначеної в акті про призначення на посаду як дата початку виконання посадових обов`язків.

Контракт про проходження державної служби укладається в письмовій формі у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу. Один примірник контракту про проходження державної служби передається державному службовцю разом із копією акту про призначення на посаду, другий зберігається в особовій справі державного службовця.

Дія контракту про проходження державної служби припиняється, зокрема за ініціативою суб`єкта призначення або керівника державної служби - у разі невиконання або неналежного виконання державним службовцем умов контракту.

Суд зазначає, наказом Державної митної служби України від 14.07.2021 № 530 затверджено Порядок здійснення контролю за дотриманням посадовими особами Державної митної служби України законодавства у сфері державної служби та умов контрактів про проходження державної служби (надалі - Порядок № 530).

Так, саме на підставі вказаного Порядку і було проведено контрольні заходи відносно позивача.

Суд зазначає, що пунктом 8 Порядку № 530 визначено, що контрольні заходи можуть здійснюватися у випадку:

8.1. повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень;

8.2. самостійного виявлення посадовою особою Управління (Підрозділу ВБ) фактів, що можуть свідчити про недоброчесну поведінку посадової особи Держмитслужби (територіального органу Держмитслужби);

8.3. моніторингу засобів масової інформації, сторінок у соціальній мережі Інтернет;

8.4. скарг (заяв, листів, звернень тощо) фізичних або юридичних осіб про можливі факти порушення норм Закону № 1700, Закону № 889, Загальних правил № 158 та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби та запобігання корупції;

8.5. невідповідності відомостей, наведених в Анкеті;

8.6. отримання письмової інформації від посадових осіб Держмитслужби та/або територіальних органів Держмитслужби;

8.7. отримання інформації від органів державної влади (у тому числі від правоохоронних органів, органів місцевого самоврядування тощо).

Так, підставою для проведення контрольних заходів відносно ОСОБА_1 слугувала доповідна записка від 22.07.2021 № 7.8-25/11, відповідно до якої саме згідно з пп.8.5 п.8 розділу ІІ Порядку № 530 призначена перевірка новоприйнятих працівників, зокрема і ОСОБА_1 .

Разом з тим, пп. 8.5 п. 8 розділу ІІ Порядку № 530 передбачає виявлення невідповідності відомостей, наведених в Анкеті доброчесності. Проте, ані у вказаній доповідній записці, ані в будь-якому іншому документі не зазначено, які саме відомості з анкети доброчесності слугували саме підставою для призначення таких контрольних заходів. Отже, на переконання суду, відповідач призначив проведення контрольних заходів відносно ОСОБА_1 без чітко визначених на те підстав.

За результатами проведених контрольних заходів була складена доповідна записка відділу внутрішньої безпеки від 27.07.2021 № 7.8.-25/36, відповідно до якої було виявлено, зокрема, порушення позивачем митних формальностей.

Так, суд зазначає, що при оформленні митних декларацій № UA100320/2021/228201 від 20.07.2021 та № UA100320/2021/228199 від 20.07.2021 були надані, серед іншого, інвойси.

Проте, у доповідній записці відповідач наголошує, що згідно з п.4 ч.2 ст.53 Митного кодексу України до документів, що підтверджують митну вартість, якщо рахунок сплачено належать банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Однак платіжний документ до митного оформлення не було надано.

Суд зазначає, що ключовим моментом для витребування банківських платіжних документів є саме оплата за товар.

Проте, на переконання суду, підставою для витребування додаткових документів у декларанта є лише наявність обґрунтованих сумнівів при визначенні митної вартості товару.

В свою чергу, сумніви митниці є обґрунтованими, лише у разі якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Судом встановлено, що в наданих декларантами для митного оформлення документах були відсутні розбіжності, відсутні ознаки підробки. При цьому, на підтвердження митної вартості декларантами були надані інвойси.

Так, суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В свою чергу, інвойс у міжнародній комерційній практиці - це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага ті інші), умови поставки і відомості про відправника та одержувача. Виписка інвойсу свідчить про те, що (крім випадків, коли постачання здійснюється по передоплаті) у покупця з`являється обов`язок оплати товару відповідно до зазначених умовами, а також про те, що товар відвантажено відповідно до умов поставки.

Фактично інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).

Отже, суд не вбачає порушень правил митного оформлення з боку позивача, а тому висновки комісії в цій частині є необґрунтованими.

Щодо проведення митного оформлення на підставі купчій на польській мові, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Таким чином, митний орган має вимагати перекладу документів на українську мову лише у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.

З аналізу наданої декларантом митному органу купчої, встановлено, що вона складена мовою країни відправлення - польською мовою.

При цьому, суд зауважує, що Україна не є членом Митного союзу, а польська мова не є мовою міжнародного спілкування. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 під час митного оформлення був зобов`язаний вимагати у декларанта переклад документа, що підтверджує вартість товару. Разом з тим, позивач здійснив митне оформлення без відповідного перекладу, чим, на думку суду, порушив вимоги митного законодавства.

Щодо одночасного здійснення процедур по 12 деклараціям, суд зазначає, що відповідачем не зазначено жодної норми Закону, яка б забороняла уповноваженій особі здійснювати митне оформлення декількох декларацій. Крім того, приписами Митного кодексу України, а також Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа чітко не зазначено, що посадова особа має завершити митне оформлення по одній декларації, перед тим як почати оформлення іншої. З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач без законодавчо визначених на те підстав, дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 службової дисципліни.

Щодо не дотримання принципу доброчесності старшим державним інспектором відділу митного оформлення № 1 Митний поста «Столичний» ОСОБА_1 під час заповнення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суд зазначає наступне.

Так, за умовами контракту розірвання контракту за ініціативою державного органу можливе лише у разі невиконання або неналежного виконання умов цього контракту. При цьому, за змістом п. 21 під неналежним виконанням або невиконанням особою цього контракту вважається:

невиконання посадовою особою завдання (завдань) у строки, визначені Графіком виконання завдань;

недосягнення особою ключових показників завдання (завдань);

невиконання додаткових умов цього контракту.

Отже, порушення принципів доброчесності не відноситься до неналежного виконання або невиконанням особою контракту в розумінні пункту 21 контракту, а тому не може слугувати підставою для його розірвання.

Суд також вважає необґрунтованим посилання відповідача на здійснення ОСОБА_1 модифікацій з митними деклараціями або факти несанкціонованого втручання в інформаційно-телекомунікаційні системи, як на підставу для розірвання контракту, адже вказана підстава не була покладена в основу доповідної записки відділу внутрішньої безпеки від 27.07.2021 № 7.8.-25/36, яка, в свою чергу, була покладена в основу прийняття

спірного наказу № 323-о від 04.08.2021 про звільнення позивача з посади.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу, що за умовами контракту у разі невиконання або неналежного виконання особою умов контракту державний орган повідомляє особі про припинення цього контракту не пізніше ніж за сім календарних днів до такого припинення. Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до протоколу доведення інформації та листа № 7.8-1/12/13/2239 позивача електронною поштою було повідомлено про те, що відповідно до абзацу четвертого пункту 20 Контракту про проходження державної служби від 06.07.2021 дія цього контракту буде припинена з 06.08.2021 за ініціативою державного органу. Втім згідно з наказом № 323-о від 04.08.2021 дія контракту припинена з 05 серпня 2021 року, що також свідчить про порушення прав позивача.

Разом з тим, в рамках розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_1 відносно того, що він був позбавлений можливості надати обґрунтуванні пояснення з приводу тих питань, що цікавили комісію та стали підставою для винесення рішення про порушення ОСОБА_1 принципу доброчесності, адже як встановлено судом з протоколу № 2 від 27 липня 2021 року на засіданні комісії з контролю за дотриманням посадовими особами Київської митниці законодавства у сфері державної служби та умов контрактів про проходження державної служби позивач був присутній та мав можливість надати відповідні пояснення.

Враховуючи те, що контрольні заходи відносно позивача були проведені без законодавчо підтвердженої на те підстави, а також той факт, що більшість виявлених порушень не знайшли свого підтвердження в рамках розгляду даної справи, суд дійшов висновку, що доповідна записка відділу внутрішньої безпеки від 27.07.2021 № 7.8.-25/36 є необґрунтованою.

Зважаючи на те, що спірний наказ № 323-о від 04.08.2021 про звільнення позивача з посади ґрунтується саме на вищевказаній доповідній записці, суд дійшов висновку, що такий наказ є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки положеннями спеціального законодавства, не врегульовано процедуру поновлення на посаді інспектора відділу митного оформлення в разі його незаконного звільнення, тому з метою ефективного відновлення порушених прав позивача до спірних правовідносин підлягають застосуванню окремі положення Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч. 7 ст. 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Частина 6 ст. 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

При цьому закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в ч. 1 ст. 235, ст. 240-1 Кодексу законів про працю України, а відтак встановивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року в справі № П/9901/1001/18, в ряді постанов Верховного Суду, зокрема в постановах від 22 жовтня 2019 року в справі № 816/584/17, від 15 квітня 2020 року в справі № 826/5596/17, від 19 травня 2020 року в справі № 9901/226/19.

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню позовну вимогу ОСОБА_1 про поновлення його на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Столичний» Київської митниці Державної митної служби України з 05 серпня 2021 року, а саме з дати розірвання контракту.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року у справі № 21-395а13 зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку № 100.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 100 вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В матеріалах справи міститься довідка Київської митниці № 18 від 08.09.2021, відповідно до якої, середньоденна заробітна плата позивача за останні два місяці роботи, що передували звільненню (липень - серпень 2021 року, а саме з 07.07.2021 по 05.08.2021), становить – 714, 24 грн. (14 998,99 грн/21 робочий день) (т.1 а.с.143).

Кількість днів вимушеного прогулу позивача, на які поширюються вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу після звільнення, яке відбулося 05 серпня 2021 року, - всього 121 робочий день.

Отже, середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на його користь, становить 86 423, 04 грн. (714, 24 грн. х 121 робочий день вимушеного прогулу).

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу, що позивач просить суд стягнути середній заробіток з 04.07.2021. Водночас, судом встановлено, що позивача звільнено з 05.08.2021, а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу має розраховуватись саме з цієї дати.

Отже, вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку з 04.07.2021 по 04.08.2021 включно задоволенню не підлягають.

Крім того, згідно з пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Враховуючи викладене, Київська митниця як страхувальник зобов`язана виплатити позивачеві середній заробіток, утримавши з нього при виплаті передбачені законом податки та інші обов`язкові платежі до бюджету.

Згідно із частиною першою статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).

Отже, негайному виконанню підлягає рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, за виключенням податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

З огляду на вищевикладене, позов ОСОБА_1 до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування наказу № 323-о від 04.08.2021, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку є обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відносно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з позовною заявою, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 35 000, 00 грн.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 1 і ч. 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Так, судом встановлено, що між позивачем та адвокатським бюро «Анна Литвин і партнери» укладено договір про надання правової допомоги від 09.08.2021 (т.1 а.с.16-17).

Крім того, 01.09.2021 між позивачем та адвокатом Бобильовою О.В. укладено договір про надання правової допомоги (т.1 а.с. 20-21).

Відповідно до додаткового договору до договору про надання правової допомоги від 09.08.2021 вартість послуг адвоката становить 35 000, 00 грн (т.1 а.с.137-139).

Детальний опис наданих адвокатом послуг вказаний у звіті про витрачений час на надання правничої допомоги до договору б/н про надання правової допомоги від 09.08.2021 та додатку № 1 від 11.08.2021, підписаний ОСОБА_1 , як замовником, та керуючим адвокатського бюро Литвин А.О., як виконавцем.

Факт надання послуг ОСОБА_1 , зазначених у вказаному акті, підтверджується документально: адвокатські запити та відповіді на них, підготовлена та підписана адвокатами позовна заява, завірені адвокатом докази, подані до суду, клопотання та заяви містяться в матеріалах судової справи.

За даними звіту про витрачений час на надання правничої допомоги всього в ході надання правової допомоги у цій справі адвокатом витрачено 17,5 годин робочого часу.

В свою чергу, судом встановлено, що сплата позивачем гонорару адвокату у розмірі 35 000, 00 грн підтверджена квитанцією від 23.09.2021 (а.с.142).

На переконання суду, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд враховує складність справи та час, вказаний як витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціну позову та (або) значення справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, і робить висновок про те, що слід відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн., так як саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам на думку суду.

З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти витрати, пов`язані із розглядом цієї справи у вигляді правничої допомоги у розмірі 5 000, 00 грн на відповідача - Київську митницю.

Суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Водночас, приписами п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Отже, за подання даного позову позивач був звільнений від сплати судового збору за законом, а тому він має право на повернення помилково сплаченого судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43997555, Україна, 03124, місто Київ, б. Гавела Вацлава, будинок 8А) про визнання протиправним та скасування наказу № 323-о від 04.08.2021, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Київської митниці Державної митної служби України № 323-о від 04.08.2021, яким припинено 05.08.2021 державну службу ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Столичний» та звільнено із займаної посади з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби.

Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Столичний» Київської митниці Державної митної служби України, з 05.08.2021.

Стягнути з Київської митниці на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 86 423, 04 (вісімдесят шість тисяч чотириста двадцять три гривні чотири копійки), утримавши з нього при виплаті передбачені законом податки та інші обов`язкові платежі до бюджету.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Столичний» Київської митниці Державної митної служби України.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Київської митниці на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути з Київської митниці на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн (п`ять тисяч гривень).

В решті заявлених вимог, - відмовити.

Повний текст рішення складено 07.02.2022.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб