Рішення № 103291481, 01.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2022 року Справа№200/10265/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання протиправним та нечинним наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (далі – відповідач-1) про:

- визнання протиправним та нечинним наказу від 12 лютого 2021 року №471-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки»;

- зобов`язання затвердити проект землеустрою для відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення Новоандріївської сільської ради Волноваського району Донецької області за межами населеного пункту, розмір земельної ділянки 2 га, кадастровий номер 1421584800:03:000:1276.

В обґрунтування позову зазначено, що після доопрацювання проекту землеустрою, 27 листопада 2020 року позивачкою було повторно надіслано клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Новоандріївської сільської ради Волноваського району Донецької області за межами населеного пункту, розмір земельної ділянки 2 га, кадастровий номер 1421584800:03:000:1276, за результатом розгляду якого відповідачем-1 було прийнято наказ від 12 лютого 2021 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки».

Відмова мотивована тим, що у поданому проекті землеустрою відсутнє погодження меж земельної ділянки з усіма суміжними власниками та землекористувачами, опис меж потребує уточнення, відсутній агрохімічний паспорт поля земельної ділянки, до розробленого проекту необхідно долучити погодження органу виконавчої влади у сфері охоронної спадщини.

Позивачка вважає, що виявлені відповідачем недоліки не відповідають висновкам, викладеним експертом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, тому звернулась до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 07 вересня 2021 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.

30 вересня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що статтею 50 Закону України «Про землеустрій» встановлено вимоги до проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. За результатами розгляду клопотання позивачки, було прийнято рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою, оскільки в поданому на розгляд проекті землеустрою відсутнє погодження меж земельної ділянки з усіма суміжними власниками та землекористувачами, опис меж в проекті землеустрою потребує уточнення, відсутній агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки, запроектованої до відведення, який є обов`язковим при передачі земельних ділянок у власність, користування. Крім того, до розробленого проекту необхідно долучити погодження органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, що передбачено п.3 ст. 186-1 Земельного кодексу України.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою відповідач зазначив, що 27 травня 2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» згідно з яким землі державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій) передані до комунальної власності сільських, селищних, міських рад, а отже з 27 травня 2021 року у управління відсутні повноваження щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки державної власності у власність в порядку її безоплатної приватизації.

Ухвалою суду від 11 жовтня 2021 року до участі у справі у якості другого відповідача залучено Волноваську міську військово-цивільну адміністрацію Волноваського району Донецької області (далі – відповідач-2), розгляд справи розпочато спочатку.

10 листопада 2021 року до суду надійшов відзив від Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області. Відповідач-2 заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що з 27 травня 2021 року відповідач-1 вже не наділений повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою. Указом Президента України від 19 січня 2021 року № 61/2021 створено Волноваську міську військово-цивільну адміністрацію Волноваського району Донецької області, яка була зареєстрована як юридична особа 15 березня 2021 року та саме з цього часу здійснює повноваження Валер`янівської сільської ради.

Разом з тим, п. 5 ч.3 ст. 4 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» з повноважень ВЦА виключено можливість вирішення питання відчуження об`єктів комунальної власності.

Таким чином, враховуючи те, що на момент виникнення спірних відносин відповідач-2 не існував як юридична особа, а Валер`янівська сільська рада, правонаступником якої він є ще не набула права розпоряджатись спірною земельною ділянкою, відсутні підстави для зобов`язання відповідача-2 вчиняти будь які дії.

Ухвалою суду від 20 грудня 2021 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів.

Ухвалою суду від 11 січня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 01 лютого 2022 року.

Сторони про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, до суду не з`явились.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивачка – ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

За висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 30 січня 2020 року № 2025/82-20 експертом державної експертизи ОСОБА_2 погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення Новоандріївської сільської ради Ваолноваського району Донецької області.

02 грудня 2020 року позивачка звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області із клопотанням від 26 листопада 2020 року, в якому просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства безоплатно у власність із земель запасу сільськогосподарського призначення Новоандріївської сільської ради, розташованих за межами населеного пункту та передати у власність земельну ділянку (кадастровий номер 1421584800:03:000:1276) площею 2,0000 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі, на території Новоандріївської сільської ради Волноваського району Донецької області.

Клопотання було зареєстровано 03 грудня 2020 року за номером К-9178/0/36-20. До клопотання було додано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та витяг з державного земельного кадастру.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 12 лютого 2021 року № 471-СГ позивачці відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні цієї земельної ділянки у власність з підстав: перелік обмежень у використанні земельної ділянки привести у відповідальність згідно додатку 6 ( зі змінами від 12.02.2020 № 134) до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2012 року №1051; відповідно до ст. 198 ЗК України в поданому на розгляд проекті відсутнє погодження меж земельної ділянки з усіма суміжними власниками та землекористувачами; опис меж земельної ділянки в проекті землеустрою потребує уточнення; відсутній агрохімічний поля, земельної ділянки, запроектованої до відведення, який є обов`язковим при передачі земельних ділянок у власність, користування (згідно п. 3.5 Порядку ведення агрохімічного паспорту поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року № 536); до розробленого проекту землеустрою необхідно долучити погодження органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, що передбачено п.3 ст. 186-1 ЗК України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. «б» частина перша).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований ст. 118 ЗК України.

Згідно з ч. ч. 6 -10 вказаної статті, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 186-1 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ч. ч. 4-8 ст. 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій»; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Відповідно до ст. 50 Закону України «Про землеустрій» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

завдання на розроблення проекту землеустрою;

пояснювальну записку;

копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці;

розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

кадастровий план земельної ділянки;

матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

матеріали погодження проекту землеустрою.

Як вже зазначалось раніше, за результатом розгляду заяви позивачки, наказом від 12 лютого 2021 року № 41-СГ їй було відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки.

У спірному наказі відповідачем-1 визначено наступні підстави для такої відмови, а саме:

- необхідність приведення у відповідність переліку обмежень у використанні земельної ділянки згідно додатку 6 (зі змінами від 12.02.2020 року № 134) до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17 жовтня 2012 року № 1051;

- відсутність в поданому на розгляд клопотанні проекті землеустрою погодження меж земельної ділянки з усіма суміжними власниками та землекористувачами;

- опис меж в проекті землеустрою потребує уточнення;

- відсутній агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки, запроектованої до відведення, який є обов`язковим при передачі земельних ділянок у власність, користування (згідно п. 3.5 Порядку ведення агрохімічного паспорту поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року № 536;

- до розробленого проекту землеустрою необхідно долучити погодження органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

Суд критично ставиться до наведених підстав відмови та зазначає, що відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 23.12.2011 №2.28-0.13-15189 головним управління Держземагества в областях та місті Києві, для врахування в роботі доведено, що агрохімічний паспорт земельної ділянки не є складовою проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 21.11.2014 №22-28-0.13-13602/2-14 роз`яснено, що агрохімічний паспорт земельної ділянки не є складовою частиною технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.

Таким чином, агрохімічний паспорт земельної ділянки не є складовою проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а тому відповідач-1 не мав повноважень вимагати від позивача надання такого паспорту.

Крім того, відповідно до норм Земельного кодексу України, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України «Про землеустрій»; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 824/337/16-а.

Щодо відсутності в проекті землеустрою погодження меж земельної ділянки з усіма суміжними власниками та землекористувачами та з органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини суд враховує, що положення частини 3 статті 50 Закону України «Про землеустрій», якими передбачено перелік документів, що має містити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, не містить окремого документу (акту, тощо) в якому міститься погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Отже, така вимога не передбачена чинним законодавством.

Також суд зазначає, що у проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відзиві та в інших наданих до суду документах відсутні відомості про те, що земельна ділянка кадастровий номер 1421584800:03:000:1276 розташована на території пам`яток культурної спадщини національного значення, їх охоронних зон та охоронюваних археологічних територіях.

Тому у відповідача-1 були відсутні підстави вимагати у позивача погодження проекту землеустрою органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Також відповідачем у спірному наказі не зазначено яких саме уточнень потребує опис меж в проекті землеустрою.

Суд також критично ставиться до посилань відповідача-1 на необхідність приведення у відповідність переліку обмежень у використанні земельної ділянки згідно додатку 6 (зі змінами від 12.02.2020 року № 134) до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17 жовтня 2012 року № 1051, оскільки, як встановлено судом, на момент погодження експертом проекту землеустрою, визначений у проекті перелік обмежень щодо використання земельних ділянок, відповідав Додатку 6 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Крім того, суд зазначає, що жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України норми цього Кодексу не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Такий висновок був зроблений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01 лютого 2021 року у справі № 560/1282/19.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проект землеустрою був погоджений Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області.

Підсумовуючи наведене, доводи, викладені відповідачем-1 в оскарженому наказі не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому такий наказ підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання затвердити проект землеустрою, суд зазначає наступне.

Законом України від 28.04.2021 № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління га дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності 27.05.2021 року розділ Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України доповнено п. 24, згідно якого земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

З 27 травня 2021 року відповідач-1 позбавлений повноважень здійснювати розпорядження спірною земельною ділянкою.

Системний аналіз викладеного свідчить про те, що станом на час ухвалення судового рішення у відповідача-1 відсутні повноваження щодо затвердження проекту землеустрою спірної земельної ділянки, вказані повноваження відповідно до приписів п. 24 розділ Х «Перехідні положення» Земельного Кодексу України з 27.05.2021 року перейшли до територіальної громади.

Згідно інформації, розміщеної на сайті Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області: https://donetska.land.gov.ua/peredacha-zemel-hromadam/, відповідачем у власність Новоандріївської сільської ради землі державної власності не передавались.

Разом з цим, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 08.11.2021 Новоандріївська сільська рада (04340879) припинена.

Розпорядженням КМУ від 12 червня 2020 № 710-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Донецької області» створено Волноваську міську територіальну громаду, до складу якої, зокрема, Новоандріївська громада. Волноваська міська військово-цивільна є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Новоандріївської сільської ради.

Законом України «Про військово-цивільні адміністрації» від 03.02.2015 № 141-VIII визначено створення на територіях територіальних громад, де за рішенням ЦВК перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад та відповідних сільських, селищних, міських голів не проводилися, за рішенням Президента України військово-цивільних адміністрацій.

Військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на територіях відповідних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів та інші повноваження, визначені цим Законом.

Повноваження військово-цивільних адміністрацій визначені вищевказаним законом, і вони не є тотожними повноваженням органів місцевого самоврядування.

Статтею 4 Закону № 141-VIII визначений вичерпний перелік повноважень військово-цивільних адміністрацій. Зокрема, повноваження в сфері земельних правовідносин визначені в пункті 27: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад п`ять років). Обмеження щодо відчуження земельних ділянок комунальної власності, встановлені цим пунктом, не поширюються на випадки надання земельної ділянки комунальної власності у приватну власність замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала.

Отже дана норма прямо обмежує право військово-цивільних адміністрацій розпоряджатися земельними ділянками комунальної власності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в ухвалі від 11.08.2021 у справі № 9901/226/19 вказав, що питання правонаступництва у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках повноважень та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права.

Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 (справа № 524/4478/17), від 20.02.2019 (справа № 826/16659/15).

Тобто, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

За таких обставин суд зазначає, що в даному випадку відбулось вибуття суб`єкта владних повноважень – ГУ Держгеокадастру у Донецькій області із публічних правовідносин, оскільки він втратив право прийняття рішень стосовно затвердження проекту землеустрою та передання у власність земельних ділянок комунальної власності.

Орган місцевого самоврядування, який за загальним правилом мав набути функцію розпорядника землями комунальної власності, - Новоандріївська сільська рада була припинена. А орган, створений для виконання функцій даного органу місцевого самоврядування, Волноваська міська військово-цивільна адміністрація, має обмежені повноваження в сфері земельних відносин, і не є органом, уповноваженим прийняти рішення про затвердження документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що зобов`язати будь-кого з відповідачів затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність позивача для ведення особистого селянського господарства відсутні правові підстави.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У відповідності до ч.ч. 3, 8 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачка при зверненні до суду сплатила судовий збір у розмірі 908,00 грн., суд вважає необхідним стягнути цю суму на користь позивачки з відповідача-1.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання протиправним та нечинним наказу, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 471-СГ від 12 лютого 2021 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки».

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Краматорськ, бульвар Машинобудівників, 16, код ДРПОУ 39767332) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 908 грн.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 01 лютого 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.І. Грищенко