Рішення № 103291438, 02.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2022 року Справа№200/12303/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (за місцезнаходженням: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

21 вересня 2021 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач № 1), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28 серпня 2021 року про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача здійснити призначення пенсії позивачу за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням страхового стажу – 29 років 11 місяців 6 днів та пільгового стажу – 21 рік 9 місяців 29 днів, починаючі з дня звернення до відповідача, а саме з 20.08.2021 р.

Ухвалою суду від 23 вересня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (у письмовому провадженні) (а. с. 29).

Ухвалою суду від 29 листопада 2021 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – відповідач №2) (а. с. 44-45).

Після залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

25 листопада 2021 року від позивача найшов адміністративний позов з уточненими позовними вимогами, якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення від 28 серпня 2021 року про відмову позивачу у призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області здійснити призначення пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням страхового стажу - 29 років 11 місяців 6 днів та з урахуванням пільгового стажу за Списком № 2, а саме: 21 рік 9 місяців 29 днів, починаючи з дня звернення до відповідача, а саме з 20.08.2021 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач безпідставно відмовив у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що має страховий стаж 29 років 11 місяців 6 днів та пільговий стаж – 21 рік 9 місяців 29 днів, що підтверджено трудовою книжкою та довідками. У зв`язку з чим, просить: зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області здійснити призначення пенсії відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням страхового стажу - 29 років 11 місяців 6 днів та з урахуванням пільгового стажу за Списком № 2, а саме: 21 рік 9 місяців 29 днів, починаючи з дня звернення до відповідача, а саме з 20.08.2021 р. (а. с. 48-52).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року уточнена позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а. с. 54).

З 17 січня 2022 року по 29 січня 2022 року суддя Черникова А.О. знаходилась на лікарняному.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

19 листопада 2021 року відповідачем № 1 до суду наданий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача.

Зазначив, що позивач звернувся до ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком, згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За допомогою Єдиного державного реєстру декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування було встановлено, що особи, які підписали рішення про відмову у призначенні пенсії № 056650006238 від 28.08.2021 р., а саме є працівниками Головного управління ПФУ в Закарпатській області. Також відповідач № 1 зазначає, що на момент звернення позивача , вік позивача складає 56 років, отже, право на пенсію за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач отримає 09.03.2025 р. Представлені документи, а саме: довідки, які видані: КТ «АТП 0515», ТОВ «Гражданстрой» та Державним архівом ДНР, не були враховані при розрахунку стажу, оскільки видані територією, на якій органи державної влади не здійснюють свої повноваження. У зв`язку з чим, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі ) (а. с. 35-39).

Станом на день розгляду справи відповідачем №2 відзив на позовну заяву не надано.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , який видано Куйбишевським РВ ДМУ України в Донецькій області 30 листопада 2001 року та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а. с. 7).

Відповідно до довідки від 19 серпня 2021 року № 1441-5000387392 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_2 (а. с. 8).

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 01.09.2021 р. № 0500-1509-8/61735 повідомлено позивача про те, що стаж заявника – 25 років 2 місяця 24 дні. Необхідний страховий стаж відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить менше 31 роки. До страхового стажу не враховано період роботи з 06.01.1986 р. по 09.01.1987 р., оскільки печатка при звільненні з роботи "нечитабельна". Для зарахування періоду роботи необхідно надати довідку про стаж. (а. с. 25).

Рішенням про відмову у призначенні пенсії позивачу за № 056650006238 від 28.08.2021 р. зазначено, що за представленими документами, у позивача відсутнє право на призначення пенсії відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки страховий стаж становить менше 32 роки. Окрім того, до страхового стажу не враховано період роботи з 06.01.1986 р. по 09.01.1987 р., оскільки печатка при звільненні з роботи "нечитабельна" (а. с. 40).

Не погоджуючись із рішенням відповідача №1, який викладений у вищезазначеному листі, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1058- ІV).

Приписами п. 2 ч. 2 ст. 114 Закон № 1058- ІV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 26 цього закону, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).

Пунктом 20 Порядку 637 передбачено, що у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

В довідці має бути вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу: професія або посада, характер роботи: розділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються цій період роботи, первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд приходить до висновку, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону № 1788-XII, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 1788-XII).

З огляду копії трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 судом встановлено наступне:

запис № 1 з 01.09.1980 р. по 19.07.1983 р. навчання в Міському ПТУ № 23;

запис № 2 від 28.07.1983 р. прийнятий слюсарем по ремонту а/машин 3 розряду в а/колону № 6 у Донецьке автооб`єднання 04661;

запис № 3 від 03.11.1983 р. звільнений за статтею 36 п. 3 КЗпП України (у зв`язку з призовом на військову службу);

запис № 4 від з 11.11.1983 р. по 11.11.1985 р. знаходження в лавах Збройних сил СРСР;

запис № 5 від 06.01.1986 р. прийнятий до житлово-комунального відділу сантехніком 4 розряду до Донецького бавовняно-паперового комбінату;

запис № 6 від 09.01.1987 р. звільнений за власним бажанням;

запис № 7 від 30.01.1987 р. прийнятий слюсарем авторемонтником 4 розряду автоколони № 1;

запис № 8 від 02.03.1987 р. переведений акумуляторником 4 розряду;

запис № 9 від 04.01.1993 р. звільнений за ст. 36 п. 5 КЗпП України за переведенням до автобази «Цивільбуд» у складі автоколони;

запис № 10 від 04.01.1993 р. прийнятий акумуляторником 4 розряду;

запис № 11 від 04.01.1993 р. переведений акумуляторником 5 розряду;

запис № 12 від 04.01.1993 р. переведений акумуляторником 5 розряду;

запис № 13 від 04.03.1997 р. Автобаза «Цивільбуд» перетворено в ТОВ «Цивільбуд»;

запис № 14 від 29.12.2008 р. звільнений у зв`язку зі скороченням штату, ст. 40 КЗпП України ;

запис № 17 від 01.03.2010 р. прийняти слюсарем 5 розряду у Донецьке АТП 0515;

запис № 18 від 30.09.2010 р. звільнений за власним бажанням;

запис № 19 від 28.12.2012 р. прийнятий слюсарем по ремонту автомобілів 5 розряду «Кіровська» автобаза автогосподарства;

запис № 20 від 22.02.2013 р. звільнений за власним бажанням;

запис № 21 від 21.03.2015 р. прийнятий до КО АТП 0515 автослюсарем в АРМ;

запис № 22 від 22.04.2016 р. звільнений за власним бажанням (а. с. 9-10).

Суд зазначає, що відповідно до п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, застосування Списків №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Згідно із п. 4.2 Порядку застосування Списків №1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

До матеріалів справи позивачем надані наступні довідки:

- копія Архівної довідки, яка видана 07.08.2019 р. № 2067/01-44 про те, що з 30 січня 1987 року по 13 січня 1993 року позивач працював на ВАТ «Калинівська автобаза» акумуляторником 4 розряду (а. с. 14);

- копія довідки від 12.07.2019 р. № 01/105-1 про те, що позивач з 01.01.1993 р. по 04.03.1997 р. працював акумуляторником на автобазі будівельної фірми «Цивільбуд», стаж роботи за Списком №2 розділу № ХХХІІІ «Загальні професії» код 23200000-10047 «акумуляторник» відповідно до Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 р. , складає – 04 роки 01 місяць 20 днів (а. с. 15);

- копія довідки від 12.07.2019 р. № 01/105-2 про те, що позивач з 04.03.1997 р. по 04.12.1998 р. працював акумуляторником в управлінні виробничо-технологічної комплектації будівельної фірми «Цивільбуд», стаж роботи за Списком №2 розділу № ХХХІІІ «Загальні професії» код 23200000-10047 «акумуляторник» відповідно до Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 р. , складає – 01 рік 09 місяців 00 днів (а. с. 16);

копія довідки від 12.07.2019 р. № 01/105-3 про те, що позивач з 04.12.1998 р. по 29.12.2008 р. працював акумуляторником в ТОВ «Цивільбуд», стаж роботи за Списком №2 розділу № ХХХІІІ «Загальні професії» код 23200000-10047 «акумуляторник» відповідно до Постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 р. , складає – 10 років 00 місяців 22 дні (а. с. 17).

Атестація робочих місць, в т.ч. робочого місця «акумуляторник» підтверджена копіями наказів ТОВ «Цивільбуд» від 12.01.2001 р. № 5/1, від 16.01.2006 р. № 6 (а. с. 19-21).

Проте відповідач відмовив у врахуванні цих довідок, як підставу для призначення пенсії позивачу.

Суд вважає відмову відповідача у відмові у призначенні пенсії позивача протиправною та такою, що суперечить вищевказаним положенням чинного законодавства, зважаючи на таке.

Місто Донецьк відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р, відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

В 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді Європейського суду з прав людини, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008 р., пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004 р., пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011 р., пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 р. тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на території проведення антитерористичної операції, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому Законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною 2 цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

З вищевикладеного слідує, що законодавцем встановлено заборону на використання тільки тих документів, що видані органами на тимчасово окупованій території, якщо ці органи створені у порядку, не передбаченому законодавством України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач мав враховувати інформацію у наданій позивачем довідок, які видані підприємством «Цивільбуд».

Також суд вважає, що неможливість проведення відповідачем перевірки правомірності видачі спірної довідки внаслідок того, що місцезнаходженням первинної документації є тимчасово окупована територія, не дає відповідачу підстав покладати тягар доведення правомірності поданих довідок на позивача, а також позбавляти його права на обчислення розміру пенсії з урахуванням заробітку, отриманого до 2000 року.

Окрім того, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 20 березня 2018 року в справі № 527/1655/17, що неможливість проведення відповідачем перевірки первинних документів та відсутність доступу до таких документів не пов`язана з волею позивача. Коли підприємство надало необхідну довідку про заробітну плату позивача, вказало джерело цих даних - особові рахунки, позивач не може нести негативні наслідки через бездіяльність відповідних органів щодо збереження особових рахунків, платіжних відомостей, а уразі втрати - їх відновлення.

Разом з цим, суд враховує, що професію «аккумуляторщик» («акумуляторник») віднесено до робіт із шкідливими умовами праці, передбачених Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 р. № 10, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 р. № 162, постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. № 36 , які були чинними на момент роботи позивача.

Отже, належним та допустимим доказом, а саме трудовою книжкою підтверджується, що позивач має право на включення до пільгового стажу періоду роботи з в якості акумуляторника ТОВ «Цивільбуд».

Зважаючи на встановлені обставини, а також правовий висновок Верховного Суду, суд погоджується з твердженнями позивача, що відповідачем протиправно відмовлено в призначенні пенсії.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 056650006238 від 28.08.2021 р. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії (а. с.40).

Отже, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд, виходячи з положень частини 2 статті 9 КАС України, вважає за необхідне скасувати рішення № 056650006238 від 28.08.2021 р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

За таких обставин та з метою належного та ефективного захисту прав позивача, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд вважає, що належним способом захисту є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20 серпня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем при пред`явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 908,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах адміністративної справи квитанцією про сплату № 22 від 09.09.2021 р. (а. с. 26).

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що частина позову, в якій судом відмовлено, є несуттєвою і не впливає на повноту стягнення судового збору, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати на сплату судового збору у розмірі 908,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 5-9, 12, 15, 18, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 241-243, 245, 246, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до відповідача № 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (за місцезнаходженням: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010), відповідача № 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області № 056650006238 від 28.08.2021 р. про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути заяву позивача зареєстровану 20 серпня 2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні та наданими позивачем документами.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 02 лютого 2022 року.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.О.Черникова