Рішення № 103291232, 03.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2022 року Справа№200/13946/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Арестової Л.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 3057 Національної гвардії України (місцезнаходження: пр-т. Нахімова, буд. 186, м. Маріуполь, Донецька область, 87525; код ЄДРПОУ: 23313948) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

20 жовтня 2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 3057 Національної гвардії України про:

- визнання протиправною бездіяльність військової частини 3057 Національної гвардії України щодо не здійснення фактичної виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 18 554,02 гривень;

- зобов`язання військову частину 3057 Національної гвардії України здійснити виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 18 554,02 грн., відповідно до Довідки «Про вартість речового майна, що належить до видачі головному сержанту ОСОБА_1 від 30.09.2021 року № 1410.

В обґрунтування позовної заяви вказано, що позивач в серпні 2021 року був звільнений з військової служби за контрактом, згодом дізнався, про під час проходження служби не був в повній мірі забезпечений належним йому речовим майном, вартість якого становить 18 554,02 грн. Зазначає, що відповідач не здійснює виплату вказаної суми у позасудовому порядку, у той час як відповідно до приписів діючого законодавства він має право на компенсацію вартості недоотриманого за період служби речового майна, у зв`язку з чим вимушен звернутись до суду за захистом свого порушеного права, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2021 року залишено без руху позовну заяву.

Ухвалою суду від 01 грудня 2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач 24 грудня 2021 року надав суду відзив на позову заяву, у якому зазначає, що під час звільнення з військової служби позивач звертався із рапортом про виплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно, на підставі чого військовою частиною 15.12.2021 року було виплачено зазначену грошову компенсацію, що підтверджується відповідним платіжним дорученням, копія якого додається до відзиву. Відтак вважає, що наразі відсутній предмет спору у зв`язку з виплатою спірної компенсації.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, відповідно до посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 28 листопада 2019 року.

Відповідно до витягу з наказу Командира військової частини 3057 Національної гвардії України від 27.08.2019 року № 169 зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення старшину ОСОБА_1 з 27 серпня 2019 року.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини 3057 Національної гвардії України від 20.08.2021 року № 166 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення головного сержанта ОСОБА_1 за закінченням строку контракту з 21 серпня 2021 року.

Виплата грошової конденсації за невикористане речове майно вказаним наказом не передбачена.

Суду надано довідка Військової частини 3057 Національної гвардії України № 0998 від 29.09.2021 року, якою повідомлено, що сума виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 у місяці звільнення складала:

Посадовий оклад – 1910, 32 грн.,

Оклад за військовим званням – 596,13 грн.,

Надбавка за вислугу років – 751,93 грн.,

Надбавка за особливості проходження служби – 1629,19 грн.,

Премія – за липень 2021 року – 4089,00 грн., за серпень 2021 року – 2768,97 грн.

Індексація грошового забезпечення – 365,83 грн.,

Винагорода за участь в ООС – за липень - 4193,55 грн., за серпень – 1677,42 грн.,

Компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій – 15 825,60 грн.

Всього нараховано – 16 305,92 грн., утримання військового збору – 257,56 грн.

Відповідно до довідки Військової частини 3057 Національної гвардії України № 1410 від 30.09.2021 року про вартість речового майна, що належить до видачі головному сержанту ОСОБА_1 , разом до виплати належить сума – 18 554,02 грн.

Як вбачається з довідки Військової частини 3057 Національної гвардії України від 16.12.2021 року № 1738, відповідно до наказу командира військової частини 3057 від 10.12.2021 року № 1117 та довідки про вартість речового майна, що належить до видачі від 30.09.2021 року № 1410, головному державну ОСОБА_1 була виплачена грошова компенсація за неотримане речове майно у розмірі 18 554,02 грн.

До довідки додано платіжне доручення від 10 грудня 2021 року № 4664, яким платником – Військової частиною 3057 НГУ сплачено отримувачу – ОСОБА_1 18 275,71 грн. Призначення платежу – виплата грошової компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 2 12.2021 р., згідно наказу 1117 від 10.12.2021 року.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою-другою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно частини четвертої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтею 1 Закону передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону).

Згідно частини першої статті 9-1 Закону речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

Так, пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Відповідно до абзаців першого, третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Згідно пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою).

Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема, у вигляді: г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

За пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Як встановлено судом, з 21 серпня 2021 року ОСОБА_2 звільнено у запас, виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення (а.с. 61).

Разом з тим, станом на дату виключення позивача зі списків особового складу відповідач не виплатив грошову компенсацію за неотримане речове майно.

В подальшому, позивачу нараховано грошову компенсацію у розмірі 18 554,02 грн.(в довідці № 1410 від 30.09.2021 року вказано, що нараховано ПДФО 18%, компенсація ПДФО 18% - 3339,72 грн.), фактично виплачено 18 275,71 грн. (платіжне доручення № 4664 від 10 грудня 2021 року).

Тобто, зі вказаної суми 18 554,02 було відраховано 1,5%, що є сумою військового збору, залишок після відрахування яких залишається фактично сплачено відповідачем сума - 18 275,71 грн.

Суд зазначає, що дійсно, відповідач виконав свій обов`язок виплати компенсації за неотримане позивачем речове майно, поряд з цим зазначає наступне.

Позивач під час проходження військової служби, обтяжений власними витратами на придбання речового майна, мав правомірні очікування на отримання його грошової компенсації, оскільки і приписами Закону № 2011-XII, і Порядку № 178, гарантоване як право на отримання вказаного речового майна, так і право на одержання його грошової компенсації у протилежному випадку.

Суд зауважує, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку № 178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не, наприклад, «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Відтак, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Водночас, утримавши з належних позивачу до виплати сум грошової компенсації за неотримане речове майно податок з доходів фізичних осіб та військовий збір, відповідач фактично позбавив його частини цієї грошової компенсації, що не узгоджується з підходом законодавця до оподаткування доходів військовослужбовців (пункт 168.5 статті 168 Податкового кодексу України).

Подібна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 813/4138/17.

Грошова компенсація за неотримане речове майно не повинна оподатковуватися на загальних підставах, в зв`язку з тим, що виплачена позивачу після виключення його зі списків особового складу військової частини, оскільки несвоєчасна виплата зазначених коштів (не в день звільнення і проведення розрахунку) сталася з вини відповідача, а тому позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 19.02.2020 у справі № 826/2922/17.

Грошова компенсація замість належного речового майна, виплачена військовослужбовцям всупереч пункту 293 Положення після їх звільнення зі служби, не може бути оподаткована.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого адміністративного суду України від 17 червня 2015 року по справі №К/9991/55814/11.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Військової частини щодо не виплати в повному обсязі грошової компенсації за не отримане під час проходження військової служби речове майно та зобов`язання виплатити у повному обсязі зазначену компенсацію, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до п. 7 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з п. 7 ч.2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За правилами частин 1, 5 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в разі якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 3057 Національної гвардії України (місцезнаходження: пр-т. Нахімова, буд. 186, м. Маріуполь, Донецька область, 87525; код ЄДРПОУ: 23313948) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії військової частини 3057 Національної гвардії України щодо не виплати у повному обсязі ОСОБА_1 грошової компенсації за не отримане під час проходження військової служби речове майно.

Зобов`язати військову частину 3057 Національної гвардії України здійснити в повному обсязі виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно, відповідно до Довідки «Про вартість речового майна, що належить до видачі головному сержанту ОСОБА_1 від 30.09.2021 року № 1410, з урахуванням фактично виплачених сум та викладених висновків суду.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 03 лютого 2022 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.В. Арестова