Рішення № 103291076, 01.02.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2022 року Справа№200/13914/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (далі – ГУ ДПС у Донецькій області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Донецькій області № 5622/05-99-0704 від 19.05.2021 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.04.2021 року ГУ ДПС у Донецькій області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з метою здійснення функцій визначених законодавством у сфері обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та контролю за дотриманням порядку проведенням розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності відповідних дозвільних документів і ліцензій, вимог інших законодавчих актів, контроль за якими покладено на органи податкової служби за період з 01.08.2020 року по 24.04.2021 року. За результатами перевірки складений акт від 23.04.2021 року № 4580/05/99/07/04/ НОМЕР_1 , на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 19.05.2021 року № 5622/05-99-0704, згідно з яким встановлено порушення п. 1, 2, 11 статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР та застосовано штрафні санкції на суму 55 553,00 грн. Зазначене податкове повідомлення - рішення було оскаржено до ДПС України, за результатом розгляду скарги спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Позивач зазначає, що перевірка проведена незаконно, оскільки, підстави, передбачені п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України та методичних рекомендацій для призначення фактичної перевірки в наказі про її проведення були відсутні. Також зауважує, що до початку перевірки направлення на перевірку посадовими особами податкової служби йому не надавалось. Тому, вважає, що підстав для складання наказу про проведення перевірки та направлення на проведення фактичної перевірки у відповідача не було.

Крім того, позивач вважає, що при проведенні перевірки ГУ ДПС у Донецькій області порушило мораторій на проведення перевірки відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій, у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року №542-ІХ. Зазначає, що у наказі про проведення фактичної перевірки не зазначено: яка саме інформація та від кого отримана в установленому законодавством порядку, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства та від кого саме отримано письмове звернення про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування. Також зауважує, що статтею 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VІІ встановлено мораторій на проведення перевірок у сфері господарської діяльності органами державного контролю у період та на території проведення антитерористичної операції.

За таких обставин, позивач просить у судовому порядку визнати спірне податкове повідомлення - рішення протиправним та скасувати.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, обґрунтовуючи це наступним.

Відповідно до п. 75.1. ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Перед початком фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 посадовими особами ГУ ДПС у Донецькій області було дотримано вимоги статті 81 ПК України. Відповідно до Наказу від 15.4.2021 року № 606-п правовою підставою для призначення перевірки був пп.80.2.2 п.80.2.3 п.80.2 статті 80 ПК України,а фактичною здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, пального та контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари ( послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності відповідних дозвільних документів і ліцензій, вимог інших законодавчих актів, контроль за якими покладено на органи податкової служби.

Щодо застосування пп.80.2.2 п.80.2 статті 80 ПК України як підставу проведення фактичної перевірки зазначив, що ГУ ДПС у Донецькій області отримало лист ДПС України № 3019/7/99-00-07-05-02-07 від 02.02.2021 року з додатком, в якому зазначена інформація яка може свідчити про приховування суб`єктами господарювання реального обсягу розрахункових операцій. Перевіркою встановлено :«…у магазині здійснюється продаж живих водних біоресурсів – раків різних розмірів на цін, а також продаж алкогольних напоїв ( сидру та пива в асортименті) з металевих ємкостей – кегів. Розмір кегів складає 30 л та 50 л. Продаж напоїв споживачем здійснюється у пластикові пляшки різної ємкості та цін…». Таким чином, якщо фізична особа – підприємець є платником єдиного податку та здійснює продаж алкогольних напоїв (пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин), то такий підприємець застосовує РРО та/або ПРРО під час продажу всіх наявних у господарському об`єкті товарів, незалежно від асортименту товарів (продовольчі або непродовольчі товари).

Фактичною перевіркою господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 досліджувалось питання проведення розрахункових операцій за продані товари через РРО з фіскальним номером №3000804184 методом співставлення даних інформаційної системи ДПС України на підставі направлених платником податків до контролюючого органу електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітних чеків за період з 01.08.2020 по 31.03.2021 та даних зазначених у Книзі обліку доходів (для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками ПДВ) за №91 від 27.02.2019 року. За результатами співставлення виявлена щоденна розбіжність сум розрахунків проведених через зазначений РРО у 2020 році (з 01.08.2020 р.) та помісячна розбіжність у першому кварталі 2021р., що свідчить про тривале порушення ФОП ОСОБА_1 в частині непроведення розрахункових операцій через РРО при продажу всіх наявних на господарському об`єкті товарів, незалежно від асортименту, тобто підприємець проводив розрахунки з використанням РРО лише при продажу алкогольних напоїв, що підтверджується даними почекової передачі СЗЗД РРО.

Перевіркою встановлено загальну суму розрахункових операцій за готівкові кошти, які не проведено через РРО, яка склала 555 530,00 грн, що є порушенням пунктів 1, 2 ст. 3 Закону №265. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 16.04.2021 № 4580/05/99/07/04/ НОМЕР_1 .

На підставі зазначеного акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Донецькій області винесені податкові повідомлення-рішення від 19.05.2021 року: №5622/05-99-0704, яким застосовано штрафні санкції за не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій у сумі 555 530,00 грн у розмірі 10 % вартості проданих з порушеннями товарів у сумі 55 553,00 грн, та податкове повідомлення-рішення №5629/05-99-0704 яким застосовано штрафні санкції на суму 5100,00 грн за проведення розрахункових операцій через РРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної під категорії згідно УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості. Податкові повідомлення-рішення було направлено на податкову адресу ФОП ОСОБА_1 та були ним отримані.

Щодо мораторію на проведення перевірок відповідач зазначає, що відповідно до ст.52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу, установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: зокрема здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Таким чином, відповідач зауважує, що нормами Кодексу не передбачено карантинних обмежень щодо проведення фактичних перевірок проведених з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Щодо встановленої Законом України « Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» ( далі – Закон № 1669 ) заборони ( мораторію) органам ДПС проводити перевірки, відповідач повідомив, що правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду ( контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду( контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України « Про основні засади державного нагляду( контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №№ 877-V ( далі – Закон № 877-V ). Статтю 2 Закону № 877- V частину 4 та 5 доповнено згідно з Законом України від 03.11.2016 року № 1726-VІІІ « Про внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду( контролю) у сфері господарської діяльності» щодо лібералізації системи державного нагляду ( контролю) у сфері господарської діяльності» ( далі - Закон № 1726-VІІІ), який набрав чинності з 01.01.2017 року. Отже, починаючі з 01.01.2017 року Законом № 1726-VІІІ поширено дію Закону № 877-V на заходи контролю, що здійснюються органами. Відповідно, починаючі з 01.01.2017 на такі заходи контролю поширено й Закон № 1669 VІІ. Закони № 1669 VІІ та № 877-V слід застосувати, з урахуванням особливостей, зазначених у пунктах 5 та 6 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону.

Отже, зазначає, що, на період проведення антитерористичної операції Законами № 1669 та № 1726-VІІІ введено мораторій на проведення органами ДФС України планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що провадять діяльність в населених пунктах на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, або які здійснили державну реєстрацію зміни місцезнаходження з території проведення антитерористичної операції на територію під контролю Україні, і які втратили первинну документацію щодо здійснення ними господарської діяльності на території та в період проведення антитерористичної операції. З огляду на наведене, звертає увагу суду, що планових та позапланових перевірок позивача ГУ ДПС у Донецькій області не проводило.

На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.73-95).

Позивач надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що лист Державної податкової служби України від 02.02.2021 року за № 3019/7/99-00-07-05-02-07, поданий як письмовий доказ відповідачем, не може бути належним доказом по справі, оскільки не був пред`явлений позивачу для ознайомлення, та як підстава для проведення фактичної перевірки не був зазначений в наказі, тому вважає, що відповідач не виконав умови п.п. 80.2.2 п. 80.1 статті 80 Податкового кодексу України. Посилається на правову позицію Верховного Суду України у рішенні від 27.01.2015 року у справі № 21-25а10, в якому зазначено, що у разі недотримання податковими органами порядку проведення перевірки, така перевірка не має жодних юридичних наслідків, тобто податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками такої перевірки, автоматично є незаконним. У зв`язку з чим, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.158-165).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2021 року провадження у справі відкрито, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року замінено відповідача по справі з Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на відокремлений підрозділ Державної податкової служби України - Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 44070187, адреса: 87515, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Італійська, будинок 59), оголошено перерву у підготовчому засіданні до 03 червня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року у задоволенні клопотання Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець 06.02.2019 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 2 274 000 0000 044402, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.11).

Позивачу видана ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями (пиво) з терміном дії з 01.07.2020 року по 01.07.2021 року, дата реєстрації 30.06.2020 року за № 0581/03/12/2020/00250 (а.с.12-13).

Відповідно до витягу з реєстру платників податків єдиного податку, позивач перебуває на 2 групі на спрощеній системі оподаткування з 01.03.2019 року та здійснює господарську діяльність першої та другої груп згідно з КВЕД ДК 009:2010 (КВЕД-2005): 46.31 – оптова торгівля фруктами й овочами; 46.38 – оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними і молюсками; 47.11 – роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.19 – інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 47.21 – роздрібна торгівля фруктами й овочами в спеціалізованих магазинах; 47.22 – роздрібна торгівля м`ясом і м`ясними продуктами в спеціалізованих магазинах; 47.23 – роздрібна торгівля рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах; 47.24 – роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах; 47.25 – роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 47.29 – роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах (а.с.14).

Державна податкова служба України надіслала Головним управлінням ДПС в областях та м. Києві лист від 02.02.2021 року № 3019/7/99-00-07-05-02-07, з якого убачається інформація про можливе приховування суб`єктами господарювання реального обсягу розрахункових операцій та зобов`язано керівників головних управлінь, зокрема, здійснити фактичні перевірки суб`єктів господарювання, які у жовтні-грудні 2020 року показали нереально низькі виторги, проведені через РРО. У додатку до листа зазначено ФОП ОСОБА_1 як суб`єкта господарювання з низькими виторгами (а.с.104-105, 142-145).

Наказом ГУ ДПС у Донецькій області від 15.04.2021 року № 606-п «Про проведення фактичної перевірки» на підставі вимог ст. 19-1, 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 статті 75, п.п.80.2.2, п.п.80.2.3 п.80.2 статті 80 Податкового кодексу України з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності відповідних дозвільних документів і ліцензій, вимог інших законодавчих актів, контроль за якими покладено на органи податкової служби вирішено провести з 15.04.2021 року фактичну перевірку тривалістю не більше 10 діб платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження діяльності: за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.08.2020 року по 24.04.2021 року (а.с.16).

На підставі п.п.80.2.2 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України та наказу від 15.04.2021 року № 606-п ГУ ДПС у Донецькій області відповідачем видано направлення на перевірку ФОП ОСОБА_1 : від 15.04.2021 року № 739 на головного державного ревізора-інспектора Беззадова С.С.; та від 15.04.2021 року № 740 на головного державного ревізора-інспектора Федоровську Т.В. Із вказаними направленнями позивач був ознайомлений 16.04.2021 року, про що свідчить його особистий підпис (а.с.133-134).

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 23.04.2021 року (реєстраційний № 4580/05/99/07/04/ НОМЕР_1 , в якому встановлено порушення: п. 1, 2, 11 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (а.с.17-18).

В письмових поясненнях до акту перевірки позивач зазначив, що відкритий рахунок в АТ «Універсалбанк» від 30.11.2020 року не використовується (а.с.121).

Відповідно до інформації щодо отриманого доходу за продані товари та проведених сум розрахункових операцій через РРО з фіскальним номером 3000804184 за період з 01.08.2020 року по 31.03.2021 року ФОП ОСОБА_1 , виручка зазначена у Книзі обліку доходів № 91 від 27.02.2019 року за перевіряємий період складає 582 655,00 грн, та різниця між отриманої виручки та проведеної розрахункової операції через РРО складає 555 530,00 грн (а.с.20-24).

За результатами акта перевірки від 23.04.2021 року № 4580/05/99/07/04/ НОМЕР_1 , 19 травня 2021 року ГУ ДПУ у Донецькій області прийняло податкове повідомлення-рішення за № 5622/05-99-0704 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 55 553,00 грн на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України і п. 1 статті 17 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями та податкове повідомлення-рішення за № 5629/05-99-0704, яким застосовано до позивача суму штрафних санкцій у розмірі 5100,00 грн. Позивач з актом перевірки ознайомлений 23.04.2021 року (а.с.25, 100).

ГУ ДПС у Донецькій області скерувало рекомендованим листом з повідомленням на податкову адресу позивача податкові повідомлення-рішення № 5622/05-99-0704 та № 5629/05-99-0704, які були отримані останнім особисто (а.с.147).

Позивач, не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 19.05.2021 року № 5622/05-99-0704 та № 2629/05-99-0704 звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою, в якій просив провести перевірку наявності підстав у розумінні п.п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України для здійснення фактичної перевірки, визнати дії службових осіб ГУ ДПС у Донецькій області протиправними, скасувати податкові повідомлення-рішення (а.с.27-30).

Державна податкова служба України за результатами розгляду скарги позивача 13 вересня 2021 року прийняла рішення за № 20888/6/99-00-06-03-02-06, яким залишила без змін податкові повідомлення-рішення від 19.05.2021 року № 5622/05-99-07-04 та № 5629/05-99-0704, а скаргу ФОП ОСОБА_1 без задоволення (а.с.33-34).

Не погодившись із податковим повідомленням-рішенням від 19.05.2021 року № 5622/05-99-07-04, позивач звернувся до суду із позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно абз. абз. 1-2 п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Приписи пп. 75.1.3 п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 Податкового кодексу України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп.80.2.1 п.80.2 статті 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2 п.80.2 ст.80);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп.80.2.3 п.80.2 статті 80);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп.80.2.4 п.80.2 статті 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп.80.2.5 п.80.2 ст.80);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.80.2.6 п.80.2 статті 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп.80.2.7 п.80.2 статті 80).

Відповідно до п.81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Главою 8 розділу II ПК України установлені правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в процесі адміністрування податків і зборів. З цією метою нормативно обмежено перелік підстав для призначення та проведення перевірок платників податків контролюючими органами, а також визначено умови проведення відповідних перевірок та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до їх проведення. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Викладене, у свою чергу, свідчить, що право на призначення та проведення фактичної перевірки за пп. 80.2.5 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України виникає у контролюючого органу у випадку отримання в установленому законодавством порядку інформації про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Як убачається з матеріалів справи, у наказі від 15.04.2021 № 606-п зафіксовано, що контролюючий захід здійснюється на підставі пп. 80.2.2, п.80.2.3 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

На думку суду, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 року у справі №1440/2045/18.

Як зазначено відповідачем у відзиві на позовну заяву, підставою для проведення перевірки слугував лист Державної податкової служби України від 02.02.2021 року № 3019/7/99-00-07-05-02-07 з інформацією про приховування суб`єктами господарювання реального обсягу розрахункових операцій (а.с.142-145).

Водночас, суд наголошує, що наведена в листі інформація є лише загальною щодо суб`єктів господарювання, однак остання не вказує на будь-які порушення законодавства позивачем, не наведено посилання на норми права, які можливо, на думку податкового органу, порушені платником податків.

Таким чином, лист Державної податкової служби України від 02.02.2021 року № 3019/7/99-00-07-05-02-07 є лише інформацією щодо задекларованих суб`єктами господарювання податкових зобов`язань з роздрібного продажу підакцизних товарів за жовтень-грудень 2020 року, однак не містить абсолютно жодної інформації/відомостей щодо наявних можливих порушень Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 .

Також, суд наголошує, що твердження податкового органу про те, що підставою для винесення наказу від 15.04.2021 року № 606-п про призначення фактичної перевірки позивача став лист Державної податкової служби України від 02.02.2021 року № 3019/7/99-00-07-05-02-07 викладені лише у відзиві на позовну заяву, однак, сам наказ про призначення перевірки не містить посилання на відповідний лист як підставу для призначення останньої.

Таким чином, у наказі про призначення перевірки відсутні будь-які посилання як і на вищевказаний лист Державної податкової служби України, так і на будь-які інші посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють.

Суд зазначає, що інформація (в даному випадку лист Державної податкової служби України), на підставі якої прийнято наказ, повинна містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи.

В оскаржуваному наказі не вказано підставу - лист ДПС України, відсутні будь-які посилання на конкретні порушення позивачем податкового та/або іншого законодавства. У постанові від 17.12.2020 року в справі № 520/12028/18 колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з підстав визначених пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, зокрема згідно з пп. 80.2.5 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Законодавством закріплена обов`язковість наявності у податкового органу та/або отримання ним в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків (особою) вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального у разі проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Тобто, підсумовуючи зазначене, для проведення фактичної перевірки мають існувати вказані вище фактичні обставини та передумови, які і визначають підстави для такої перевірки. Тому оцінка правомірності проведеної перевірки повинна надаватися з урахуванням достатності змісту наказу для висновків про фактичну підставу проведення відповідної перевірки. При цьому суд зазначає, що “підстава” це не нумероване позначення пункту 80.2.2, 80.2.3 статті 80 Податкового кодексу України, а обставини, які в цьому підпункті розкриваються та мають об`єктивно існувати. Іншими словами під “підставою” у підпункті 80.2.2, 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України необхідно розуміти не порядковий номер підпункту пункту статті, а безпосередньо інформацію, відомості та інші обставини (подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 1 липня 2019 року по справі № 140/2181/18, від 10 липня 2019 року по справі № 160/7669/18).

В даному випадку судом встановлено, що відповідач здійснюючи у наказі 15.04.2021 року №606-п посилання на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України жодним чином не обґрунтував наявність підстав для проведення фактичної перевірки, які передбачені вищевказаною нормою, зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про можливі порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки, що в свою чергу унеможливлювало для платника чітко розуміти мету такої перевірки, позаяк є незрозумілим про яке можливе порушення з його боку може йти мова.

Отже, зазначення в наказі лише підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, без посилання на конкретні обставини, не може слугувати підставою для проведення фактичної перевірки.

Аналогічна за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 08.09.2020 року у справі № 640/21536/19, від 22.09.2020 року у справі №520/1304/20, від 19.11.2020 року у справі №160/7971/19, від 17.12.2020 року у справі №520/12028/18.

Суд звертає увагу, що згідно висновку, сформульованого Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/17123/18 (постанова від 21.02.2020 року), «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

У ще одній палатній справі (постанова від 22.09.2020 року у справі №520/8836/18) окрім наведених, суд касаційної інстанції обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».

У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Системний аналіз наведених норм у своїй сукупності дає підстави для висновку, що акт перевірки, отриманий в результаті фактичної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками незаконної перевірки на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.

За таких обставин, відповідачем не надано відомостей, що свідчили б про виникнення у нього передумов для проведення фактичної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі пп. 80.2.2, 80.2.3 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Таким чином, перевірка фізичної особи-підприємця була проведена за відсутності на те правових підстав, що в силу неодноразово згаданих вище позицій Верховного Суду свідчить про протиправність прийнятих за її наслідками податкових повідомлень-рішень та, як наслідок, необхідність їх скасування.

В контексті наведеного суд також зауважує, що за встановлення протиправності дій податкового органу щодо проведення перевірки без законних підстав у суді відсутня необхідність аналізу протиправності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.

Вказану позицію висловив Верховний Суд у постанові від 29.04.2021 року у справі № 320/6192/19.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Донецькій області від 19.05.2021 року № 5622/05-99-0704 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить висновку, що позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому судові витрати, які оплачені позивачем в сумі 2 270,00 грн, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місцезнаходження ФОП: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (код ВП ЄДРПОУ: 44070187, місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області від 19.05.2021 року № 5622/05-99-0704.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (код ВП ЄДРПОУ: 44070187, місцезнаходження: 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місцезнаходження ФОП: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяті днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 01 лютого 2022 року.

Суддя Т.О. Шувалова