Ухвала суду № 103290456, 31.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення без розгляду позовної заяви

31 січня 2022 року Справа №200/12042/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., розглянувши адміністративну справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та дискримінаційною, визнання протиправним, дискримінаційним та скасування рішення від 20.07.2021, зобов`язання вчинити певні дії, а також стягнення моральної шкоди у розмірі 200 000, 00 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та дискримінаційною, визнання протиправним, дискримінаційним та скасування рішення від 20.07.2021, зобов`язання вчинити певні дії, а також стягнення моральної шкоди у розмірі 200 000, 00 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.01.2022 суд залишив без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та дискримінаційною, визнання протиправним, дискримінаційним та скасування рішення від 20.07.2021, зобов`язання вчинити певні дії, а також стягнення моральної шкоди у розмірі 200 000, 00 грн.

Встановив позивачу (представнику позивача) строк для усунення недоліків позовної заяви - до 24 січня 2022 року, протягом якого позивач (представник позивача) має надати суду:

- належний документ, зазначений у п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону № 5492-VI, на підставі якого суд буде мати змогу встановити особу ОСОБА_1 , встановити його адміністративну правосуб`єктність; документи, що підтверджують відомості, зазначені представником у позовній заяві щодо місця проживання/перебування позивача.

На виконання вимог вищевказаної ухвали представником позивача були надані пояснення, відповідно до яких ОСОБА_3 зазначає, що до позову було додано посвідчення особи позивача № НОМЕР_1 , яке перекладено на українську мову, засвідчено нотаріально в Державі Ізраїль та легалізовано печаткою апостиль у відповідності до Гаазької Конвенції. Крім того, представник ОСОБА_1 зауважує, що громадянство України не є обов`язковою вимогою для поновлення пенсії, призначеної відповідно до Закону «Про пенсійне забезпечення».

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд дійшов наступних висновків.

Так, згідно з ч. 1 ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Адміністративна процесуальна правоздатність - абстрактна умова володіння всіма процесуальними правами і обов`язками, яка передбачає можливість конкретної особи стати суб`єктом конкретних процесуальних правовідносин, стати персоніфікованим носієм прав і обов`язків, передбачених законом для даного суб`єкта і даних правовідносин. Тому особою, що бере участь у справі, може бути лише особа, яка володіє процесуальною правоздатністю.

Для особистої участі в адміністративній справі недостатньо володіти лише правоздатністю, необхідна ще й адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 КАС України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.

Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальну діяльність, яка породжує відповідні юридичні наслідки. Вона визнається за фізичними особами, які досягли повноліття, не визнані судом недієздатними. Документом, що підтверджує адміністративно-процесуальну дієздатність є документ, що посвідчує особу. В призмі Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 року № 5492-VІ (далі-Закон № 5492) паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу-громадянина України на території України.

Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", визначено назви та види і інших документів, які посвідчують особу, це може бути а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України (п. 1 ч. 1 ст. 13).

Суд не має сумніву в тому, що ОСОБА_2 є громадянином України, оскільки ст. 2 Закону України "Про громадянство України" передбачено, що навіть якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України, але враховуючи, що позивач є особою похилого віку (86 років), суд вважає за необхідне пересвідчитись у тому, що такий громадянин дійсно проживає за межами України і має адміністративну процесуальну дієздатність. Отримати паспорт громадянина України або інший передбачений законодавством діючий документ, є обов`язком кожного громадянина України.

Судом було встановлено відсутність у позивача діючого паспорту громадянина України, а строк дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон, сплинув 29.07.2020 року. Розділом V Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" № 5492-VI від 20.11.2012 передбачено, що документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, видані до дня набрання чинності цим Законом, є чинними до закінчення строку їх дії.

В якості документа, який посвідчує особу позивача, суду надано копія посвідчення, яке заповнене іноземною мовою. Із перекладу даного документа, посвідченого нотаріально нотаріусом Меламедом Вадимом, слідує, що це посвідчення особи - ОСОБА_1 , видане Міністерством внутрішніх справ Держави Ізраїль. Тобто даний документ посвідчує особу ОСОБА_1 у статусі громадянина Держави Ізраїль на території Держави Ізраїль та не є посвідченням особи у розумінні законодавства України, не є належним підтвердженням особи позивача на території України та як громадянина України.

На момент звернення позивача до суду з адміністративним позовом ним не надано жодного встановленого законодавством України дійсного документа, який посвідчує його особу.

Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до положень Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 04 червня 2002 року № 113, ( п. 1.4) легалізації не підлягають оригінали, копії та фотокопії паспортів, військових квитків, трудових книжок, документів, що мають характер листування, дозволів на носіння зброї, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (технічних паспортів), посвідчення водія, посвідчення особи, нормативно-правові акти та роз`яснення щодо їх застосування.

Тому законодавством України не передбачено перекладати посвідчення особи, видане державою Ізраїль та завіряти його нотаріально, а також завіряти переклад такого документи.

Крім того, суд зауважує, що у силу приписів пункту d ч. 2 ст. 1 Гаазької Конвенції довіреність, видана особою приватного права, є офіційним документом та на неї поширюються вимоги цієї Конвенції.

Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Відповідно до ст. 4 Конвенції передбачений в ч. 1 ст. 3 цієї Конвенції апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Таким чином, для цілей прийняття документа, складеного в Державі Ізраїль та звільнення його від процедури консульської легалізації, цей документ повинен містити апостиль або бути скріпленим з апостилем.

Пунктом 13 Правил проставлення апостилю на офіційних документах, призначених для використання на території інших держав, затверджених Наказом Міністерства закордонних справ України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України від 5 грудня 2003 року № 237/803/151/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 грудня 2003 року за № 1151/8472, апостиль проставляється у формі відбитка штампа, візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою програмних засобів ведення Реєстру у формі електронного документа, або візуалізації на папері апостилю, сформованого за допомогою інформаційної системи. Розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостилю не дозволяється.

У разі проставлення апостиля на окремому від документа аркуші документ і аркуш з апостилем скріплюються шляхом прошивання ниткою (стрічкою) білого або червоного кольору в спосіб, який унеможливлює їх роз`єднання без пошкодження аркуша, та засвідчуються підписом і печаткою посадової особи компетентного органу. Кількість скріплених аркушів підтверджується підписом посадової особи, яка проставляє апостиль.

На аркуші з апостилем проставляється печатка компетентного органу так, щоб одна її частина була на аркуші з апостилем, а інша на останній сторінці документа.

Разом з тим, додана до адміністративного позову копія посвідчення особи, видане державою Ізраїль, містить фотокопію апостилю на окремому аркуші, у той час як пунктом 13 Правил чітко визначено, що не дозволяється розмноження та копіювання (фотокопіювання) апостиля.

Крім того, кількість скріплених аркушів довіреності з апостелем не підтверджена підписом посадової особи, яка проставляла апостиль, та не містить печатку компетентного органу так, щоб одна її частина була на аркуші з апостилем, а інша на останній сторінці документа.

Таким чином, з фотокопії апостилю та безпосередньо з її змісту неможливо встановити документ, на якому він був проставлений або якого він стосується.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що подане представником позивача посвідчення, видане Міністерством внутрішніх справ Державою Ізраїль, не є належним документом, що посвідчує особу, яка звернулася за перерахунком пенсії.

Аналогічна правова позиція щодо викладена у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 у справі № 540/1588/19.

Отже, на переконання суду, недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом на підставі ч. 13 ст.171 КАС України, усунені не були.

З заявою про продовження строку, встановленого суду для усунення недоліків позовної заяви, позивач або його представник до суду не звертались.

Відповідно до ч. 15 ст. 171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Керуючись ч. 15 ст. 171, ст.ст. 248, 256, 294, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та дискримінаційною, визнання протиправним, дискримінаційним та скасування рішення від 20.07.2021, зобов`язання вчинити певні дії, а також стягнення моральної шкоди у розмірі 200 000, 00 грн, - залишити без розгляду.

Повний текст ухвали складено та підписано 31.01.2022.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.А. Голуб