Рішення № 103289209, 28.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2022 року Справа№200/15691/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2120 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А 2120 про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 12.02.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, та з 01.03.2018 по 12.02.2019, де базовий місяць березень 2018 року, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язання здійснити перерахунок та виплату, нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 12.02.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, та з 01.03.2018 по 12.02.2019, де базовий місяць березень 2018 року із вирахуванням раніше виплачених сум, з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язання виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми індексації (індексу інфляції) з 12.02.2016 по момент винесення рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що під час проходження ним військової служби в зазначені періоди належне йому до виплати грошове забезпечення виплачувалося без проведення індексації у повному обсязі. У відповідь на звернення позивача про проведення індексації грошового забезпечення відповідач послався на відсутність коштів та нарахування індексації за грудень 2018 року – лютий 2019 року. Позивач вважає, що невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення свідчить про порушення відповідачем Закону України «Про індексацію грошових доходів» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003. Також позивач посилався на необхідність виплати йому компенсації втрат доходів громадян з відповідно до 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволені позовних вимог через відсутність асигнувань на виплату індексації грошового забезпечення та механізму її виплати у 2015-2018 роках та зазначив, що з листопада 2018 року індексація проводилась. До цього ж відповідач зазначив, що позивач проходив службу у військовій частині А2120 з 14.04.2016, а не з 12.02.2016. Оскільки позовні вимоги щодо присудження позивачу індексації за період з 12.02.2016 (14.04.2016) по 12.02.2019 не вирішено, то вимоги щодо компенсації втрати доходів є передчасними.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.11.2021 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , є учасником бойових дій, проходив службу, в тому числі, у Військовій частині А2120 (В4745 польова пошта, відповідач) з 14.04.2016 по 12.02.2019, що підтверджується відомостями його військового квитку МО034396 (сторінка 9), наказами відповідача від 14.04.2016 № 96, від 12.02.2019 № 43.

Згідно з наданою відповідачем довідкою, позивачу з лютого 2016 року по жовтень 2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась, а з листопада 2018 року по січень 2019 року нарахована по 71,08 грн на місяць, за лютий 2019 року - 30,46 грн.

Із наданих відповідачем карток особового рахунку вбачається, що позивачу за грудень 2018 року виплачено індексацію у сумі 71,08 грн, у січні 2019 року - 71,08 грн, у лютому 2019 року - 30,46 грн.

В листі від 13.04.2021 № 228/ФС, направленому у відповідь на запит позивача про виплату індексації за вказаний період, відповідач зазначив про невиплату індексації в період з січня 2016 року по лютий 2018 року через відсутність відповідного фінансування. У зв`язку з набуттям 01.03.2018 чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» базовим місяцем для обчислення індексації став березень 2018 року. У грудні 2018 року індекс споживчих цін перевищив 103 %, що стало підставою виплати індексації. Позивачу виплачено за грудень 2018 року індексацію в сумі 30,46 грн, за січень 2019 року - 71,08 грн, за лютий 2019 року - 30,46 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ ТА ВИСНОВКИ

Відповідно ч.ч. 1-4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст. 3 цього Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до ст. 5 Закону № 1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

З викладеного вище виходить, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Положеннями Закону № 1282-XII та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до власника підприємства, установи, організації.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність механізму нарахування індексації, оскільки такий механізм визначений Положеннями Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Доводи відповідача про відсутність фінансування суд також не приймає до уваги та зазначає, що відсутність коштів для виплати індексації грошового забезпечення не може вважатися обґрунтованою підставою відмови в нарахуванні індексації та її подальшої виплати.

При розгляді справи "Кечко проти України" Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв`язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та ЗУ "Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").

Також Європейський Суд у справі YVONNE VAN DUYN V. HOME OFFICE (Сase 41/74 VAN DUYN V. HOME OFFICE) зазначив щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань (недофінансування) для уникнення відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію чи прийняли закон, у даному випадку це забезпечення речовим утриманням безкоштовно, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки, а в даному випадку виконання Закону.

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17, який підлягає врахуванню судом відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене вище суд дійшов висновку про те, що ненарахування та невиплата індексації грошового забезпечення свідчить про порушення вимог Закону від 03.07.1991 № 1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Стосовно визначення базового місяця суд зауважує наступне.

Пунктом 4 Порядку 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Отже, під час проведення індексації грошових доходів базовим місяцем є місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів).

Постановою КМУ № 1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», що набрала чинності 01.01.2008, встановлювалися посадові оклади військовослужбовців з 01.01.2008 по 28.02.2018.

Позивач зазначає, що проходив службу у Військовій частині А2120 (В4745 польова пошта) з 12.02.2016, водночас, зазначене спростовується відомостями його військового квитку МО034396 (сторінка 9), наказами відповідача від 14.04.2016 № 96, від 12.02.2019 № 43. Із цих документів вбачається, що позивач проходив службу з 14.04.2016 по 12.02.2019. У період з 12.02.2016 по 12.04.2016 позивач проходи службу в іншій військовій частині – В0213 (сторінка 8 військового квитку МО034396).

Оскільки місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців є січень 2008 року в період служби позивача з 14.04.2016 по 28.02.2018, відповідно до Порядку № 1078, саме він має визначатися як базовий під час нарахування індексації грошового забезпечення позивача за цей період служби.

Індексація в період з 14.04.2016 по 28.02.2018 відповідачем не нараховувалася та не виплачувалася, що свідчить про допущення ним протиправно бездіяльності та обґрунтованість вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування індексації за період служби з 14.04.2016 по 28.02.2018 та зобов`язання її нарахувати та виплатити. Позовні вимоги щодо індексації грошового забезпечення з 12.02.2016 по 13.04.2016 (оскільки позивач не надав доказів несення служби у Військовій частині А2120 з 12.02.2016, а не з 14.04.2016) задоволенню не підлягають.

01.03.2018 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Отже, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року, оскільки саме в цьому місяці відбулося підвищення розміру грошового забезпечення.

Відтак, в період служби позивача з 01.03.2018 по 12.02.2019, відповідно до Порядку № 1078, березень 2018 року має визначатися як базовий під час нарахування індексації грошового забезпечення позивача за цей період служби.

Відповідно до наявних в матеріалах справи документах наявні відомості про виплату позивачу індексації грошового забезпечення у грудні 2018 року в сумі 71,08 грн, у січні 2019 року в сум 71,08, у лютому 2019 в сумі 30,46 грн.

Із врахуванням пункту 5 Порядку № 1078, яким передбачено, обчислення індексації з місяця, наступного за місяцем підвищення окладів та із врахуванням значення коефіцієнтів індексації за 2018 рік (http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2018/ct/is_c/isc_u/isc2018m_u.html), виходить, що 103% поріг індексації, що передбачений ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було перевищено у листопаді 2018 року. Однак, оскільки коефіцієнт індексації за листопад 2018 року був оприлюднений у грудні 2018 року, можливість обчислення індексації з`явилася у відповідача у грудні 2018 року. Враховуючи відсутність в позові будь-яких зауважень щодо правомірності визначеного відповідачем розміру індексації, виплаченої позивачу в період з грудня 2018 року по лютий 2019 року, із врахуванням підтвердження виплати індексації відповідачем в наведені періоди, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування індексації за період служби з 01.03.2018 по 12.02.2019, зобов`язання її нарахувати та виплатити, та відсутність підстав для їх задоволення.

Щодо дотримання позивачем строків звернення до суду слід зазначити, що вимоги щодо нарахування індексації грошового забезпечення в період проходження військової служби є однією із форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю, тому у даному випадку необхідно застосовувати положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, яка визначає право звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, в даному випадку виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 21.10.2019 у справі № 825/1832/17, від 26.11.2019 у справі № 340/184/19.

Верховний Суд в постанові від 03.09.2019 у справі № 638/9697/17 зазначив, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

Стосовно вимог позивача про зобов`язання виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми індексації з 12.02.2016 по момент винесення рішення суду слід зазначити таке.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок компенсації).

Відповідно до статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців; виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати особі компенсації втрати доходів є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення, у зв`язку з чим суд не приймає до уваги посилання, що відповідні позовні вимоги позивача щодо компенсації втрати доходів є передчасними, оскільки спірний дохід ще не виплачено.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.10.2021 у справі № 200/613/19-а, від 23.02.2021 у справі № 803/1423/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Оскільки грошове забезпечення позивачу у період з 14.04.2016 по 28.02.2018 виплачено не у повній мірі (без індексації) у встановлені терміни з вини відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за цей період зі здійсненням компенсації втрати частини доходів за період її невиплати, отже, відповідні позовні вимоги теж підлягають задоволенню. Вимоги про виплату компенсації втрати доходів за період з 12.02.2016 по 13.04.2016 та з 01.03.2018 по день винесення рішення у справі задоволенню не підлягають, оскільки відсутні підстави для визначення втрати доходів позивачем в ці періоди.

Враховуючи наведене, заявлений позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підстави для розподілу судового збору відсутні, оскільки позивач звільнений від його сплати.

Беручи до уваги викладене вище, на підставі положень Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», Податкового кодексу України та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини А2120 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2120 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 14.04.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січня 2008 року.

Зобов`язати Військову частину А2120 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.04.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січня 2008 року, здійснивши компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми індексації грошового забезпечення з 14.04.2016 по 28.02.2018.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 (позивач) – РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Військова частина А2120 (відповідач) – ЄДРПОУ 26614998, місцезнаходження: 84303, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Дмитра Мазура, 18.

Суддя А.С. Михайлик