Рішення № 103288856, 28.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2022 року Справа№200/16538/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 3172318534, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, 03168) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, суд –

В С Т А Н О В И В:

23.11.2021 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, в якому позивач просить:

визнати протиправними рішення Міністерства оборони України у формі пункту 6 з протоколу засі дання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 66 від 22.04.2021 року;

скасувати пункт 6 з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 66 від 22.04.2021 року;

зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з питання виплати одноразової грошової допомоги у визначеному законом порядку та прийняти стосовно заяви ОСОБА_1 рішення передбачене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком призначення і виплати одноразової грошо вої допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого По становою КМУ 25.12.2013 № 975, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;

встановити судовий контроль за виконанням даного судового рішення, зобов`язавши Відповідача в місячний термін надати до суду звіт про його виконання.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 01.10.2016 року йому було встановлено інвалідність ІІІ групи внаслідок поранення отриманого при виконанні обов`язків військової служби при перебуванні в країні де велись бойові дії. 18.03.2019 року позивач звернувся із заявою до відповідача про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби. Однак, листом від 08 квітня 2019 року йому відмовлено в оформленні одноразової грошової допомоги, оскільки до заяви не додано первинної довідки МСЕК та нотариально посвідчених копій документів. Не погодившись з викладеним у листі, позивач звернувся до суду. Внаслідок процедури оскарження судом було зобов`язано Донецький обласний військовий комісаріат направити розпоряднику коштів висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги на підставі заяви від 14.03.2019 року.

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 0290/393 (3)/324 від 21.12.2019 року було надано витяг пункту 12 з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов`язаних з призначанням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 167 від 30.11.2019 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги. Внаслідок процедури оскарження судом було визнано протиправними рішення Міністерства оборони України у формі пункту 12 з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразо вої грошової допомоги та компенсаційних сум № 167 від 30.11.2019 року; скасовано пункт 12 з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 167 від 30.11.2019 року; зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з пи тання виплати одноразової грошової допомоги у визначеному законом порядку та прийняти стосовно заяви ОСОБА_1 рішення передбачене Законом України “Про соціальний і правовий захист війсь ковослужбовців та членів їх сімей” та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності війсь ковослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеці альні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого Постановою КМУ 25.12.2013 № 975, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

19.05.2021 року представник Позивача отримав лист Департаменту фінансів Міністерства обо рони України № 248/181 (з)/156 від 14.05.2021 року, яким було надано витяг пункту 6 з протоколу засі дання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 66 від 22.04.2021 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги. В якості підстави зазначено, що документи подані Позивачем не є докумен тами про обставини поранення.

Позивач вважає таку позицію протиправною та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 29.11.2021 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження.

28.12.2021 року відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно змісту якого, з посиланням на ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вказав, що надані позивачем, не свідчать про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання не прибули представники сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 у період з 21.04.1982 року по 27.10.1983 року проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан що підтверджується довідкою №13/06 від 27.02.2019.

Згідно із витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №1070 від 26.04.2013 року, поранення (контузія) та захворювання позивача пов`язано з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно довідки МСЕК АВ №0602355 від 03.11.2016 року з 01.10.2016 року позивачу встановлена IIІ група інвалідності у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

У відповідності до посвідчення серії НОМЕР_2 , позивач є інвалідом війни 3 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війні – інвалідів війни.

18.03.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького обласного військового комісаріату з відповідною заявою про виплату одноразової допомоги.

Листом Донецького обласного військового комісаріату№11/311 від 02.04.2019 року, з посиланням на п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – Порядок №975), позивачу повідомлено, що архівні довідки, які надані позивачем, не свідчать про причини та обставини поранення, зокрема, про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження, тому підстав для направлення документів до департаменту фінансів Міністерства оборони України для виплати одноразової грошової допомоги відсутні.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 21.06.2019 року по справі №200/6304/19-а, яке набуло законної сили 16.10.2019 року, позов ОСОБА_1 до Донецького обласного військового комісаріату, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Донецького обласного військового комісаріату щодо не складення висновку про можливість виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та не направленні його розпорядникові бюджетних коштів. Зобов`язано Донецький обласний військовий комісаріат (місцезнаходження: вул. Громової, 67, м. Маріуполь, Донецька область, 87548, код ЄДРПОУ 08301764) направити розпоряднику коштів висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) одноразової грошової допомоги на підставі заяви від 14 березня 2019 року.

Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 167 від 30.11.2019 року, громадянину ОСОБА_1 (Донецький ОВК), якого 27.10.1983 звільнено зі строкової військової служби та 01.10.2016 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, до велись бойові дії (довідка МСГ.К серія А В № 0602355 від 01.10.2016). Згідно з пунктом 8 статті 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Відповідно до пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги ...., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975. днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Оскільки заявник звернувся із заявою для призначення одноразової грошової допомоги 29.10.2019 року, а інвалідність йому встановлена 01.10.2016, він не має права на призначення одноразової грошової допомоги.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.10.2020 року по справі №200/5180/20-а, яке набуло законної сили 17.03.2021 року, позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Донецького обласного військового комісаріату про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними рішення Міністерства оборони України у формі пункту 12 з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразо вої грошової допомоги та компенсаційних сум № 167 від 30.11.2019 року. Скасовано пункт 12 з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 167 від 30.11.2019 року. Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з пи тання виплати одноразової грошової допомоги у визначеному законом порядку та прийняти стосовно заяви ОСОБА_1 рішення передбачене Законом України “Про соціальний і правовий захист війсь ковослужбовців та членів їх сімей” та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності війсь ковослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеці альні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого Постановою КМУ 25.12.2013 № 975, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 22.04.2021 року № 66 громадянину ОСОБА_1 (Донецький ОВК), якого 27.10.1983 звільнено зі строкової військової служби та 01.10.2016 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія АВ № 0602355 від 01.10.2016). Зазначено, що:

висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи від 18.08.2016 № 2097/Ж, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 26.04.2013 № 1070, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення (контузії);

висновок про причинний зв`язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 27.8 Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402, які не подано на розгляд Комісії.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Згідно зі статтею 41 вказаного Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20 грудня 1991 року /далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності/ передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пунктів 4 - 6 частини другої цієї статті одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 4) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; 5) встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; 6) встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Частинами шостою, восьмою та дев`ятою статті 16-3 цього Закону визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Як вже було зазначено вище, на виконання рішення суду по справі № 200/5180/20-а, відповідачем було втретє відмовлено позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, в якості підстав визначено:

висновок фахівця з питань судово-медичної експертизи від 18.08.2016 № 2097/Ж, який складено зі слів заявника, та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 26.04.2013 № 1070, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення (контузії);

висновок про причинний зв`язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 27.8 Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402, які не подано на розгляд Комісії.

Згідно змісту рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.06.2019 року по справі №200/6304/19-а, яке набуло законної сили 16.10.2019 року, судом було встановлено, що приймаючи до уваги вищенаведене та враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що рішення Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України № 3586 від 18.08.2016 року, яким встановлено, що отримані позивачем поранення, контузія, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, довідка МСЕК засвідчили в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, контузії та захворювання.

Отже, посилання відповідача на те, що позивачем не було надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, суд вважає необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу.

Таких доказів не надано і відповідачем.

Отже, позивачем при зверненні до Донецького обласного військового комісаріату із заявою про отримання одноразової грошової допомоги подано всі необхідні документи, передбачені п. 11 Порядку № 975.

Тобто судом в рішенні від 21.06.2019 року по справі №200/6304/19-а, яке набуло законної сили 16.10.2019 року, встановлено, що позивачем при зверненні до Донецького обласного військового комісаріату із заявою про отримання одноразової грошової допомоги подано всі необхідні документи.

Відповідно до ст.1 Конституції України, Україна є правовою державою. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (стаття 3 Конституції України).

За приписами ч. 3 ст. 2 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Як встановлено вимогами ст. 129 (1) Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання тощо.

Частиною 2 ст. 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з цим, незважаючи на наявність рішень по адміністративним справам №200/6304/19-а, №200/5180/20-а, які набули законної сили, права позивача залишились не відновленими.

Відповідно до п. 12 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі – Порядок № 975), призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів). Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Пунктом 13 Порядку № 975 встанволено, що розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Аналізуючи п. 13 Поряку № 975, суд зауважує, що відповідач за даною справою у випадку надання особою неповного пакету документів повинен прийняти рішення про повернення документів на доопрацювання, а не про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Разом з цим в межах даної справи, відповідач не виконав приписи п. 13 Порядку № 975, не взяв до уваги висновки рішення суду по справі №200/6304/19-а, яке набуло законної сили щодо подання ОСОБА_1 всіх необхідних документів, передбачених для отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо вимоги позивача подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Частиною 1, 2 ст. 382 КАС України визначено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень, яким в даному випадку є відповідач, про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись вищевикладеними положеннями та враховуючи невиконання суб`єктом владних повноважень рішення суду, яке набуло законної сили, суд вважає за належне задовольнити заяву ОСОБА_1 , встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Міністерства оборони України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Керуючись статтями Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Міністерства оборони України (ЄДРПОУ 3172318534, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6, 03168) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Міністерства оборони України у формі пункту 6 з протоколу засі дання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 66 від 22.04.2021 року та скасувати пункт 6 з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 66 від 22.04.2021 року.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з питання виплати одноразової грошової допомоги у визначеному законом порядку та прийняти стосовно заяви ОСОБА_1 рішення передбачене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком призначення і виплати одноразової грошо вої допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого По становою КМУ 25.12.2013 № 975, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Встановити судовий контроль за виконанням даного судового рішення, зобов`язавши Міністерство оборони України в місячний термін надати до суду звіт про його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Стойка