Ухвала суду № 103288850, 28.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви

про зміну способу і порядку виконання судового рішення

28 січня 2022 року Справа №200/13182/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року в адміністративні справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання виплатити недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,

встановив:

06 жовтня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради (далі – відповідач, Департамент), в якому позивач просив:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту щодо невиплати ОСОБА_1 частини разової грошової допомоги до 5 травня 2020 року як учаснику бойових дій у розмірі 6 800,00 грн;

- зобов`язати Департамент виплатити ОСОБА_1 недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2020 рік у розмірі 6 800,00 грн.

06 грудня 2021 року суд ухвалив рішення, яким позов задовольнив; визнав протиправною бездіяльність Департаменту, яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 як учаснику бойових дій в повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобов`язав Департамент виплатити ОСОБА_1 як учаснику бойових дій недоплачену частину щорічної разової допомоги до 5 травня за 2020 рік в сумі 6 800,00 грн.

05 січня 2022 року позивач звернувся до суду з заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, в якій просить стягнути з Департаменту на його користь заборгованість в сумі 6 800,00 грн.

Необхідність зміни способу виконання рішення суду позивач обґрунтовує тим, що станом на 05 січня 2022 року рішення суду Департамент не виконав через відсутність бюджетного фінансування.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, державний виконавець та учасники справи явку своїх представників не забезпечили.

За цих обставин на підставі ч. 2 ст. 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), відповідно до якої неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду, заява розглянута в письмовому провадженні.

Розглядаючи по суті заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст. 245 КАС.

Так, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС, у разі задоволення позову, крім іншого, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 378 КАС за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, установлених законом), - установити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення чи зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Ст. 7 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачає, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Таким чином, під порядком виконання рішення слід розуміти визначену законодавством послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем, а також прав і обов`язків суб`єктів виконавчого провадження під час їх вчинення.

Підставою для зміни способу і порядку виконання є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі (ускладнюють його виконання або роблять неможливим). Для зміни способу чи порядку виконання судового рішення такою обставиною може бути неможливість виконання рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин.

Тобто зміна способу і порядку виконання рішення – це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, встановленими раніше. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Як було зазначено вище, ст. 245 КАС передбачає повноваження суду у разі задоволення позову прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Аналіз норм КАС свідчить, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше за даних обставин було б порушено принцип розподілу влади.

У випадку, що розглядається, для відновлення порушеного права позивача суд прийняв рішення про зобов`язання Департаменту виплатити недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік. Такий спосіб захисту відповідав заявленим позовних вимогам і принципу диспозитивності, закріпленому у ч. 2 ст. 9 КАС.

Звертаючись до суду і заявою про заміну способу виконання судового рішення, позивач не надав жодного належного доказу на підтвердження неможливості виконання судового рішення. Твердження позивача про те, що Департамент не виконує рішення суду у цій справі через відсутність коштів на його рахунку, є бездоказовим.

До того ж станом на 05 січня 2022 року рішення суду у цій справі ще не набрало законної сили, виконавчий лист на його виконання не видавався, а тому висновок позивача про те, що відповідач не виконає це рішення в добровільному чи примусовому порядку є передчасним.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для заміни способу виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 241, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року в адміністративні справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання виплатити недоплачену частину щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» – відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання її повного тексту.

3. Ухвала складена і підписана суддею 28 січня 2022 року.

Суддя Т.О. Кравченко