Рішення № 103288793, 27.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 року Справа№200/16193/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії з 01.02.2017, зобов`язання поновити її нарахування та виплату з 01.08.2017 та сплатити заборгованість.

За змістом позову припинення виплати пенсії відповідачем є порушенням гарантованого Конституцією України права на соціальний захист, яке включає, зокрема, право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом. Позивач вважає, що виплату пенсії припинено з підстав, що не передбачені статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Наведені обставини позивач вважає такими, що свідчать про наявність підстав для поновлення виплати пенсії. Позивач зазначає, що не є внутрішньо переміщеною особою та до неї не мають застосовуватись підзаконні нормативно-правові акти, що стосуються їх.

За змістом отриманого судом відзиву відповідач не згодний із заявленими позивачем вимогами та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню. У відзиві відповідач зазначив, що позивача на підставі заяви від 09.02.2017 взято на облік та розпочато виплату пенсії в Управлінні ПФУ в Великоновосілківському районі, правонаступником якого є відповідач. Водночас, на підставі розпорядження від 12.07.2017 виплату пенсії позивачу припинено через отримання від органу соціального захисту населення інформації про те, що позивач не перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач посилався на положення Постанов КМУ від 01.10.2014 № 509, від 05.11.2014 № 637, від 08.06.2016 № 365.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 23.11.2021 відстрочено позивачу сплату судового збору, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою від 29.12.2021 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні на 26.01.2022.

Через неявку до судового засідання 26.01.2022 належним чином повідомлених про розгляд справи сторін відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) подальший розгляд справи судом здійснювався в порядку письмового провадження.

Ухвалою від 27.01.2022 поновлено позивачу строк звернення до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 цього Кодексу датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 . Позивач до 10.01.2017 включно була зареєстрована у м. Донецьк, з 10.01.2017 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що наявний відповідний штамп в її паспорті у відомостях про місце проживання особи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є пенсіонером, перебувала на обліку в Управління пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області (правонаступником якого є відповідач, що не є спірною обставиною та визнається сторонами у справі) на підставі заяви від 09.02.2017, де отримувала пенсію за віком.

Розпорядженням Управління пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області від 12.07.2017 позивачу припинено виплату пенсії з 01.08.2017 згідно листа УСЗН від 12.07.2017 № 07/4002.

Відповідно до наданої суду довідки від 27.01.2022 в період з 01.02.2017 по 31.07.2017 пенсія позивачу виплачувалась.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ

Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI (далі за текстом ЗУ № 1058).

Відповідно статті 5 ЗУ № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 статті 4 цього Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Положеннями статті 5 вказаного Закону встановлено, що виключно цим Законом, визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до частини 1 статті 47 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 49 ЗУ № 1058 виплата пенсії припиняється за рішеннями територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду з наступних підстав: - якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; - у разі смерті пенсіонера; - у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; - в інших випадках, передбачених законом. Частиною другою цієї статті передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 46 цього Закону нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підставою припинення позивачу виплати пенсії з 01.08.2017 відповідач визначає те, що позивач не зареєстрована як внутрішньо переміщена особа.

При цьому, як встановлено судом, згідно з відміткою в паспорті позивача щодо місця проживання, з 10.01.2017 вона зареєструвалася у смт. Велика Новосілка (Донецька область), що знаходиться на підконтрольній українській владі території, нарахування та виплату пенсії на території якого здійснює відповідач.

Щодо посилань відповідача у відзиві на положення Постанов КМУ від 01.10.2014 № 509, від 05.11.2014 № 637, від 08.06.2016 № 365 суд зазначає, що вони до даних правовідносин не застосовуються, оскільки їх прийнято задля забезпечення реалізації положень Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, яким встановлюються гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Позивач дійсно формально підпадає під ознаки наведені у статті 1 вказаного Закону, яка визначає поняття внутрішньо переміщеної особи. Втім, отримання цього статусу не є обов`язком, а є правом особи, яка вважає себе переміщеною особою і бажає скористатися відповідними гарантіями.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі № 234/11095/17 (№ К/9901/163/17).

Як встановлено судом, позивач змінила місце свого постійного проживання та зареєстрована на підконтрольній владі території Україні, з огляду на що право на отримання нею пенсії не може залежати від наявності довідки внутрішньо переміщеної особи та виконання вимог нормативно-правових актів, які встановлюють порядок отримання пенсії для осіб із таким статусом.

Право на виплати у сфері соціального забезпечення включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16.12.1974 у справі «Міллер проти Австрії», де Європейський Суд з прав людини встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16.09.1996, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Підстави для такого висновку суд також вбачає із врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній, крім іншого і у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії", в якій визначено обов`язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

До цього ж, згідно ч. 1 ст. 117 Цивільного Кодексу України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи, пов`язані з правом власності, визнав та утвердив у практиці принцип рівноправності, який випливає зі ст. 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Зокрема, така позиція Суду була закріплена у постанові ЄСПЛ у справі “Пайн Веллей Девелоупментс Лтд. та інші проти Ірландії” від 29.11.1991 Порушенням “мирного володіння майном”, яке належить фізичним та юридичним особам, є, по суті, будь-яке втручання у право власності зазначених осіб. Саме таке втручання може мати форму позбавлення можливості використовувати об`єкти, які належать на праві власності зазначеним особам, ненадання передбачених у законодавстві дозволів, інших форм перешкоджання реалізації права власності. Як правило, суб`єктами останніх із форм втручання у право власності є державні органи та посадові особи.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить сутність взятих на себе державою зобов`язань.

Зважаючи на неповідомлення відповідачем визначених статтею 49 ЗУ № 1058 підстав припинення виплати позивачу пенсії, факт реєстрації позивача на підконтрольній українській владі території та небажання отримувати статус внутрішньо переміщеної особи, суд дійшов висновку про недоведення відповідачем правомірності припинення позивачу виплати пенсії з 01.08.2017 на підставі розпорядження від 12.07.2017.

Згідно з ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

На підставі частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України для ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати розпорядження Управління пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області від 12.07.2017, на підставі якого позивачу припинено виплату пенсії з 01.08.2017.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії з 01.08.2017 та сплатити заборгованість також підлягають задоволенню.

При цьому, у задоволенні вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії суд вважає за необхідне відмовити, оскільки ці вимоги охоплюються скасуванням розпорядження про припинення виплати пенсії, яке безпосередньо має вплив на права позивача. Крім цього, позивач просив визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати пенсії з 01.02.2017, втім доказів невиплати позивачу пенсії з 01.02.2017 позивачем суду не надано, натомість відповідач надав довідку від 07.01.2022 на підтвердження виплати позивачу пенсії в період з 01.02.2017 по 31.07.2017.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Пунктом 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій - у межах суми стягнення за один місяць, з огляду на що рішення про зобов`язання відповідача відновити виплату пенсії та сплатити заборгованість підлягає негайному виконанню в частині виплати пенсії за один місяць.

Згідно частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні суду. Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судом при відкритті провадження у справі відстрочено позивачу сплату судового збору.

Враховуючи наведене вище та те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а також немайновий характер заявлених позивачем вимог, судовий збір у сумі 908 грн підлягає стягненню на користь Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань відповідача повністю.

З огляду на викладене вище, на підставі Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області від 12.07.2017 про припинення ОСОБА_1 виплати пенсії з 01.08.2017.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 і сплатити заборгованість з 01.08.2017.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду у межах суми виплати пенсії за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок на користь Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 (позивач) – РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,

Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідач) – ідентифікаційний код 13486010, адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3.

Суддя А.С. Михайлик