Рішення № 103288705, 28.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2022 року Справа№200/17482/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

6 грудня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області з вимогами:

- визнати протиправними дії щодо припинення нарахування та виплати щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку з 1 жовтня 2017 року;

- зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплату щомісячних грошових сум в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку та сплатити заборгованість з 1 жовтня 2017 року.

Посилаючись на порушення Конституції України, Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач протиправно припинив соціальні виплати, як внутрішньо переміщеній особі.

19 січня 2022 року до суду, засобами електронного зв`язку, та 25 січня 2022 року, засобами поштового зв`язку, надійшов відзив, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог. Свою позицію вмотивовував тим, що виплати потерпілому припинено Вознесенівським відділенням Управління з 1 жовтня 2017 року у зв`язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи. Відповідач вказав, що з часу скасування дії довідки ВПО, та втрати позивачем статусу внутрішньо переміщеної особи, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню законодавство, яким врегульовано питання проведення виплат за рахунок коштів фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам, та у відповідача відсутні підстави для продовження страхових виплат на підставі відомостей з інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України. Також відповідач наголосив, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом. У задоволені позову просив відмовити.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року відкрито провадження у справі, поновлено позивачу строк звернення до суду, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені) та витребувано у відповідача докази.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим 3 листопада 1999 року Шахтарським МВ УМВС України в Донецькій області. 17 грудня 2014 року позивачу видана довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №2303002821, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

За даними Централізованої інформаційно-аналітичної системи Фонду потерпілий ОСОБА_1 перебуває на обліку у Фонді з 1 квітня 2001 року, має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане 2 вересня 1994 року, що підтверджується Постановою Фонду соціального страхування.

Згідно з довідкою обласної МСЕК м. Донецька Серія ДОН-04 №024008 від 17 липня 2007 року потерпілому ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності та ступінь втрати працездатності 50 % безстроково.

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Запоріжжя №0809/21690/21690/86 від 4 вересня 2015 року продовжено позивачеві раніше призначеної щомісячної страхової виплати з 1 вересня 2015 року.

Постановою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Запоріжжя №0809/21690/21690/88 від 18 квітня 2016 року продовжено позивачеві раніше призначеної, але не виплаченої, щомісячної страхової виплати за період з березня 2014 року по серпень 2015 року.

Постановою Вознесенівського відділення м. Запоріжжя управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області №0809/21690/21690/93 від 5 жовтня 2017 року припинено щомісячну страхову виплату потерпілому ОСОБА_1 з 1 жовтня 2017 року, згідно ст. 46, 47 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” у зв`язку із скасуванням дії довідки ВПО.

Тобто, підставою припинення страхових виплат слугувало скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи позивача.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).

Статтею 7 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” визначено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Питання щодо страхових виплат врегульовані Законом України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі - Закон № 1105-XIV).

Відповідно до вимог статті 46 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

При цьому суд вказує, що законодавством чітко встановлено, що призначення, виплата, припинення виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням усім без виключення особам, в тому числі й особам, які вимушено перемістилися з тимчасово окупованих територій, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо соціального страхування на рівні з іншими громадянами України.

Припинення страхових виплат можливе лише за умови прийняття органом ФСС відповідного рішення та лише з підстав, визначених статті 46 Закону № 1105-XIV.

Судом встановлено, що позивачу припинено страхові виплати Вознесенівським відділення управління з 1 жовтня 2017 року у зв`язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи.

Проте, суд зазначає, що позивачу страхові виплати призначені безстроково, та Законом України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” не передбачено припинення страхових виплат у зв`язку із скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не є передбаченою законом підставою для припинення страхових виплат, а постанова КМУ № 365 від 8 червня 2016 року “Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання страхових виплат позивачем.

Право виносити закони, вносити до них зміни належить виключно Верховній раді України і не може передаватися іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Верховна рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили. Право на обмеження конституційних прав громадян Кабінету Міністрів України Верховною радою України не надано.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень Конституції України, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (ч.2 ст.46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність або відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, та потребує від людини здійснення додаткових дій, не передбачених Законами.

Стаття 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Згідно статті 3 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина 6статті 29 ЦК України дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.

Отже, виходячи із зазначених норм законодавства, правової та соціальної природи пенсії, право громадянина на призначення йому страхових виплат не можна пов`язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Як свідчить аналіз практики Європейського суду, у контексті Європейської конвенції, до майна належать, крім рухомих і нерухомих речей, також і право на пенсію (справа „Мюллер проти Австрії").

У рішенні від 8 липня 2004 року Ілашку та інші проти Молдови та Росії ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем Молдавської Республіки Придністров`я (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суд при розгляді цієї справи враховує практику ЄСПЛ, у тому числі й рішення в справах Пічкур проти України, Ілашку та інші проти Молдови та Росії як джерело права відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 47 Закону № 1105-XIV, страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них; страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Суд зазначає, що згідно довідки до акта огляду МСЕК №141724 від 11 грудня 2007 року, убачається, що ОСОБА_1 є особою з інвалідність третьої групи безстроково, тому в даному випадку відсутні підстави для невиплати раніше призначених щомісячних страхових виплат.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 і ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі зазначеного, суд приходить висновку про те, що відповідач припинивши страхові виплати позивачеві, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає, що невиплата належної позивачу страхових виплат є протиправною, оскільки не відповідає зазначеним критеріям правомірності.

Стосовно тверджень відповідача щодо пропущеного позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо соціального забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

Відповідно до ч. 4, 7 ст. 47 Закону № 1105-ХIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв`язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом про поновлення страхових виплат, право на яку відповідачем не заперечується, однак виплати були піддані формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно положень ст. 47 Закону № 1105-ХIV, страхові виплати позивачеві підлягають поновленню.

При цьому, оскільки судом встановлено, що позивачеві припинено страхові виплати на підставі постанови Вознесенівського відділення м. Запоріжжя управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 5 жовтня 2017 року, при цьому позивач не був обізнаний про наявність такої, суд вважає з необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати постанову про припинення щомісячної страхової виплати.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даній справі є прийняття рішення про визнання протиправною та скасувати постанову від 5 жовтня 2017 року про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача відновити нарахування та виплату страхових виплат позивачеві, та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 1 жовтня 2017 року.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції від 21 грудня 2021 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн. Таким чином, судовий збір у зазначеному розмірі підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Вознесенівського відділення м. Запоріжжя управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 5 жовтня 2017 року про припинення щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 .

Зобов`язати управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, б. 12, код ЄДРПОУ 41320207) поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) страхових виплат, та сплатити заборгованість за весь період, починаючи з 1 жовтня 2017 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, б. 12, код ЄДРПОУ 41320207) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв