Рішення № 103288550, 27.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2022 року Справа№200/12694/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з вимогами про скасування рішення від 14 вересня 2021 року №050650005385 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; про зобов`язання повторно розглянути заяву від 8 вересня 2021 року, врахувавши при обчисленні пільгового стажу період роботи з 30 вересня 1985 року по 14 лютого 2003 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має достатній стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком№2, проте відповідач відмовив у призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу, що обумовлено не урахуванням уточнюючих довідок, наказів про атестацію робочих місць, довідки про заробітну плату, оскільки останні видані підприємством, яке знаходиться на тимчасово непідконтрольній території. Позивач вказав, що усі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти його права на отримання пенсії в належному розмірі тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий відповідний стаж роботи.

У встановлений судом строк відповідачем відзиву на позов не було подано.

Положеннями частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Таким чином, суд розцінює неподання відповідачем - суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання даного позову.

Ухвалою від 1 жовтня 2021 року прийнято адміністративну справу до розгляду, відкрито провадження в адміністративний справі, вирішено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано у відповідача докази по справі.

Ухвалою суду від 1 листопада 2021 року вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30 листопада 2021 року та витребувано докази у справі.

Ухвалою суду від 30 листопада 2021 року вирішено повторно витребувати у відповідача докази та перенесено підготовче засідання на 30 грудня 2021 року.

Ухвалою суду від 30 грудня 2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 27 січня 2022 року.

У судове засідання сторони не з`явилися, докази належного повідомлення про розгляд справи, наявні в матеріалах справи.

На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданим 9 березня 2007 року Пролетарським РВ ДМУ ГУМВС України в Донецькій області.

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою від 31 серпня 2021 року №1438-5000390867, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

8 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням відділу перерахунків пенсії №4 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №050650005385 від 14 вересня 2021 року відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Так, згідно вказаного вище рішення: вік заявниці 54 роки, страховий стаж – 28 років 2 місяці 8 днів, пільговий стаж – 1 рік. При цьому зазначено, що право на пенсію мають жінки 52 річного віку за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на пільгових умовах. Також зазначено, що період роботи з 30 вересня 1985 року по 14 лютого 2003 року не зараховано до пільгового стажу, оскільки довідка, яка підтверджує пільговий характер роботи відсутня, період роботи з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2001 року враховано до пільгового стажу на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Тобто, позивачеві відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку із недостатністю пільгового стажу роботи, що обумовлено не зарахуванням періоду роботи з 30 вересня 1985 року по 14 лютого 2003 року.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 114 розділу Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року.

Відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (Далі – Порядок №637).

Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно пункту 20 Порядку № 637 підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З самої назви Порядку та безпосередньо з пункту 20 убачається, що необхідність надання уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників виникає при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, зазначеним Порядком передбачено підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючою довідкою, а у разі неможливості підтвердження стажу такою довідкою та розміщення підприємства на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб.

Так, судом встановлено, що на час звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 досягла 54-річного віку.

Із записів трудової книжки НОМЕР_2 від 30 вересня 1985 року, яка оформлена на ім`я ОСОБА_1 , убачається, що остання, зокрема:

- 30 вересня 1985 року прийнята лампівницею 2 розряду поверхні у шахтоуправління «Червона зірка» Донецького виробничого об`єднання по видобутку вугілля (Наказ 720-к від 2 жовтня 1985 року,запис №1);

- 1 серпня 1997 року переведена електрослюсарем (слюсарем) черговим та по ремонту устаткування 3 розряду поверхні (Наказ 526к від 11 серпня 1997 року, запис №2);

- 1 липня 2000 року шахта №6 «Червона зірка» ввійшла до складу Пролетарської дирекції по ліквідації шахт (запис №3);

- 1 листопада 2000 року переведена лампівницею 2 розряду (Наказ №18а/к від 1 листопада 2000 року, запис №4);

- 14 лютого 2003 року звільнена у зв`язку з ліквідацією підприємства (Наказ №14-к від 14 лютого 2003 року).

Зазначені записи у трудовій книжці виконані належними посадовими особами, засвідчені підписами начальниками відділів кадрів відповідного підприємства та скріплені печатками.

Суд зазначає, що порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах визначає, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Так, професія «лампівниця» та «електрослюсар черговий» віднесені до Списку №2 розділу І підрозділу І код ПП 2010100а-13357. Також, відповідно до Наказу про результати атестації №119-к від 18 лютого 1997 року посада «лампівник» атестована на підприємстві Шахтоуправління «Червона Зірка» за Списком №2.

При цьому, довідкою Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» від 17 лютого 2017 року №16-31 про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній, що міститься в матеріалах справи, підтверджується, що позивач працювала повний робочий день в шахті з 30 вересня 1985 року по 11 серпня 1997 року лампівницею поверхні на дільниці вентиляції, що передбачено Списком №2 розділу І підрозділу І код ПП 2010100а-13357 Постанови КМУ від 11 березня 1994 року №162; з 11 серпня 1997 року по 1 липня 2000 року виконувала гірничі роботи за професією електрослюсар (слюсар) черговий та по ремонту обладнання поверхні на дільниці вентиляції, що передбачено Списком №2 розділу І підрозділу І код ПП 2010100а-13357 Постанови КМУ від 11 березня 1994 року №162. Вказана довідки містить відомості про атестацію робочих місць.

При цьому в матеріалах адміністративної справи містяться копії наказів про атестацію робочих місць позивача №119-к від 18 лютого 1997 року.

Також, довідкою «Донбасвуглереструктурізація» від 23 березня 2017 року №68 про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній підтверджується, що позивач працювала повний робочий день з 1 липня 2000 року по 31 жовтня 2000 року виконувала гірничі роботи за професією електрослюсар (слюсар) черговий та по ремонту обладнання поверхні на дільниці вентиляції, що передбачено Списком №2 розділу І підрозділу І код ПП 2010100а-13357 Постанови КМУ від 11 березня 1994 року №162; з 1 листопада 2000 року по 14 лютого 2003 року лампівницею, що передбачено Списком №2 розділу І підрозділу І код ПП 2010100а-13357 Постанови КМУ від 11 березня 1994 року №162. Вказана довідки містить відомості про атестацію робочих місць відповідно до наказу №146 від 30 квітня 2002 року.

Тобто матеріалами справи підтверджується, що позивач у період роботи з 30 вересня 1985 року по 14 лютого 2003 року виконував роботи, що передбачені Списком№2.

Стосовно відсутності наказів про атестацію робочих місць, суд вважає за необхідне вказати, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах щодо зарахування до пільгового стажу періодів роботи у зв`язку з відсутністю наказів про атестацію робочого місця на відповідній посаді., а саме:

“ <…> особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку N 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку N 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

<…> особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком N 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону N 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком N 1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Відповідно до частина 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вже зазначалось вище, відповідачем відмовлено позивачу в зарахуванні до пільгового стажу періодів роботи, що не визначені у індивідуальних відомостях про застраховану особу, оскільки довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії видані підприємством, яке знаходиться на території, яка тимчасово не контролюється українською владою.

Суд зазначає, що за вимогами чинного законодавства, відсутність можливості здійснення перевірки обґрунтованості видачі наданих документів не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи при його підтвердженні записами у трудовій книжці.

Також, підстав вважати надані документи недостовірними, відповідачем не наведено.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі “Ковач проти України” від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі “Мельниченко проти України” від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі “Чуйкіна проти України” від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі “Швидка проти України” від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Крім того, з огляду на загальні принципи, сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН (а саме “намібійські винятки”, сформульовані Судом щодо окупованих територій, згідно з якими документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян) та в рішеннях Європейського суду з прав людини (у справах “Кіпр проти Туреччини” (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та “Мозер проти Республіки Молдови та Росії” (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016), орган Пенсійного фонду України повинен приймати та визнавати документи, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

Отже, спірне рішення відповідачем прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що призвело до порушення пенсійних прав позивача.

На підставі викладеного, суд вважає, що порушене право позивача на отримання пенсії за віком на пільгових умовах підлягає відновленню шляхом визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 30 вересня 1985 року по 14 лютого 2003 року.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Згідно положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з наявних матеріалів справи, при зверненні до адміністративного суду з позовною заявою, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн. Таким чином, судовий збір у зазначеному розмірі підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И РІ Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 14 вересня 2021 року №0506500053858 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, б.3, код ЄДРПОУ: 13486010)

повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 8 вересня 2021 року, з урахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 30 вересня 1985 року по 14 лютого 2003 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов`янськ, пл. Соборна, б.3, код ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя В.С. Дмитрієв