Рішення № 103288450, 18.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2022 року Справа№200/11916/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення № 0500-1509-8/64250 від 07.09.2021 року «Про відмову у призначенні пенсії», зобов`язання повторно з урахуванням висновків суду розглянути заяву від 19.05.2021 року про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (вислугу років) зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 18.07.1984 року по 19.10.1984 року та з 27.01.1988 року по 12.04.2017 року в локомотивному депо Донецької ордену Леніна залізної дороги, період проходження військової строкової служби з 31.10.1984 року по 03.11.1987 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 19.05.2021 року звернувся через портал електронних послух ПФУ України до відповідача-1 з заявою про призначення пенсії за віком з доданими документами.

Рішенням відповідача-1 № 0500-1509-8/64250 від 07.09.2021 року було відмовлено з підстав відсутності необхідного пільгового стажу, оскільки періоди роботи з 18.07.1984 року по 19.10.1984 року, з 27.01.1988 року по 29.06.1989 року, з 29.06.1989 року по 03.01.2011 року в локомотивному депо Донецької ордену Леніна залізниці не було враховано у зв`язку з тим, що довідка про пільговий характер роботи, видана на непідконтрольній українській владі території. Стаж роботи з 05.05.2016 року по 13.05.2020 року не було зараховано взагалі у зв`язку з відсутністю даних персоніфікованого обліку.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Прийнято розгляд справи проводити в строки встановлені ст. 258 КАС України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року залучено в якості співвідповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року прийнято розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Замінено спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) підготовчим засіданням. Продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів. Призначено підготовче засідання на 20 грудня 2021 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року підготовче провадження закрито та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18 січня 2022 року.

Представники сторін до суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.

Позивачем в позовній заяві викладено клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 38).

Відповідачем-1 надано письмовий відзив від 26.11.2021 року № 0500-2206-8/113925 (а.с. 57-58). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що позивач 05.07.2021 року звернувся до управління з заявою про призначення пільгової пенсії незалежно від віку відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення».

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Зазначає, що страховий стаж ОСОБА_1 є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2, на підставі чого 24.05.2021 року відповідачем-2 було прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Причиною відмови є неврахування періодів роботи з 18.07.1984 року по 19.10.1984 року, з 27.01.1988 року по 29.09.1988 року, з 29.06.1989 року по 03.01.2011 року, оскільки довідка № 2/231 від 03.06.2020 року видана на території так званої «ДНР». Також неможливо зарахувати пільговий стаж по довідці № 2/232 від 03.06.2020 року, оскільки відсутні відомості у системі персоніфікованого обліку.

З зазначених причин відповідач-1 просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідачем-2 також надано письмовий відзив від 17.12.2021 року № 0700-0802-7/50235 (а.с. 65-67). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що 19.05.2021 року позивач звернувся до відділу обслуговування громадян № 6 Головного управління ПФУ в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та відповідними документами.

Рішенням № 1800/03-16 від 24.05.2021 року управління відмовило в призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю у позивача спеціального стажу роботи.

Згідно наданих документів страховий стаж ОСОБА_1 складає 35 років 01 місяць, однак до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 18.07.1984 року по 19.10.1984 року, з 27.01.1988 року по 26.09.1988 року, з 29.06.1989 року по 03.01.2011 року, оскільки довідка № 2/231 від 03.06.2020 року видана підприємством, яке знаходиться на тимчасово окупованій території. Також неможливо зарахувати пільговий стаж по довідці № 2/232 від 03.06.2020 року, у зв`язку з відсутністю даних персоніфікованого обліку.

Зазначає, що пільговий стаж, необхідний для призначення пільгової пенсії на підставі ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» має підтверджуватись записами в трудовій книжці. У випадку відсутності відповідних записів у трудовій книжці, пільговий стаж може бути підтверджений уточнюючими довідками.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Тому, у відповідача-2 об`єктивно не виникало підстав для врахування при призначенні пенсії довідок, виданих органами, які знаходяться на тимчасово окупованій території України

Щодо не зарахування періоду роботи з 05.05.2016 року по 13.05.2020 року у зв`язку з несплатою страхових внесків, відповідач-2 зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж – період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу, позивач з 05.05.2016 року по 13.05.2020 року працював у відокремленому підрозділі «Локомотивне депо Ясиноватая», однак за вказані періоди страхові внески не було сплачено.

З зазначених причин відповідач-2 просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 8-10). Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки від 18.05.2021 року № 1427-5000359484 позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу у м. Покровськ Донецької області (а.с. 11).

Судом встановлено, що позивач 19.05.2021 року звернувся до відповідача-1 з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення», надавши необхідні документи (а.с. 78).

Відповідно до п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію, за місцем проживання заявника.

Пунктом 4.2 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З огляду на зазначені положення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області розглянуто заяву позивача про призначення пенсії та прийнято рішення № 1800/03-16 від 24.05.2021 року про відмову у призначенні пенсії (а.с. 40, 106).

Відповідно до вказаного рішення, відповідачем-2 до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 18.07.1984 року по 19.10.1984 року, з 27.01.1988 року по 29.09.1988 року, з 29.06.1989 року по 03.01.2011 року, оскільки пільгова довідка № 2/231 від 03.06.2020 року видана не визнаною республікою ДНР. Пільговий стаж по довідці № 2/232 від 03.06.2020 року також не можна зарахувати у зв`язку з відсутністю даних персоніфікованого обліку. До пільгового стажу можна зарахувати періоди згідно даних персоніфікованого обліку, однак підприємство подає пільгу як робота за списком № 2.

Також в рішенні зазначено, дата, з якої особа буде мати право на пенсію – 12.05.2025 року.

При цьому, пунктом 4.10 Порядку № 22-1 передбачено, що після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Листом від 07.09.2021 року № 0500-1509-8/64250 відповідач-1 повідомив позивача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 24)

Отже, спірним питання даної справи є неврахування до пільгового стажу працівника часу роботи на підприємстві в зв`язку з не підтвердженням даних уточнюючими довідками.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 2 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За приписами ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників.

Суд зазначає, що вищевказаний Порядок, як вбачається з його назви та змісту, поширюється саме на випадки відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 року № 383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі Порядок). Цей Порядок регулює застосування Списків під час обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до пунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 3 Порядку, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка чи відповідні записи у трудовій книжці. Крім того, після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом України «Про пенсійне забезпечення» (статті 13, 62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Суд зауважує, що в трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 14.11.1983 року належно відображено спірні періоди роботи позивача з 18.07.1984 року по 19.10.1984 року, з 27.01.1988 року по 26.09.1988 року, з 29.06.1989 року по 03.01.2011 року за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також належно відображено загальний стаж роботи в обсязі, який є достатнім для призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 12-15).

Крім того, в матеріалах справи наявні довідки локомотивного депо Ясинувата ДП «Донецька залізниця» від 03.06.2020 року № 02/231 та № 02/232 про пільговий характер роботи позивача та про суми заробітної плати (а.с. 21-23).

Стосовно довідок, які видані локомотивним депо Ясинувата ДП «Донецька залізниця», яке на час розгляду справи знаходиться на непідконтрольній українській владі території, суд зазначає наступне.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21.06.1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, § 92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, § 142).

З огляду на загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, суд приймає до уваги інформацію викладену в документах, що видані органами, підприємствами, установами та організаціями, що знаходяться на непідконтрольній українській владі території, оскільки їх неприйняття та невизнання веде за собою порушення прав громадян.

Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова у зарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 не прийнятих відповідачем спірних періодів роботи є протиправною і ці періоди мають бути зараховані до пільгового стажу позивача.

Стосовно зарахування до пільгового стажу періоду проходження строкової військової служби з 31.10.1984 року по 03.11.1987 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вказаної вище трудової книжки ОСОБА_1 підставами його звільнення з посади помічника машиніста електровозу локомотивного депо Ясинувата ДП «Донецька залізниця» з 19.10.1984 року вказано п. 3 ст. 36 КЗпП України, згідно з яким, підставами припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу (а.с. 13).

Оскільки позивач на момент призову і відразу після призову працював за професією, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, період проходження строкової військової служби з 31.10.1984 року по 03.11.1987 року також мав би бути зарахований при призначенні пенсії до пільгового стажу.

Період проходження військової служби з 31.10.1984 року по 03.11.1987 року підтверджується записом № 6 та 7 в трудовій книжці НОМЕР_2 (а.с. 13) та військовим квитком НОМЕР_3 (а.с. 16-20).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Прийнявши неправомірне рішення від 24.05.2021 року № 1800/03-16 про відмову у призначенні пенсії, відповідач-2 діяв поза межами статті 19 Конституції України та законів України, не визнавши право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту судом шляхом скасування.

З матеріалами справи встановлено, що усі матеріали за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 19.05.2021 року були передані до Пенсійного органу за місцем проживання позивача, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Дана правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 від 16 вересня 2015 року.

У вказаному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.

Враховуючи викладені обставини суд приходить висновку, що ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянувши заяву від 19.05.2021 року про призначення пенсії на пільгових умовах зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 18.07.1984 року по 19.10.1984 року та з 27.01.1988 року по 12.04.2017 року в локомотивному депо Донецької ордену Леніна залізної дороги та період проходження військової строкової служби з 31.10.1984 року по 03.11.1987 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України Відповідно суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог з урахуванням п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України.

Відповідно до п. 10 ч. 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За вимогами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що підставою для звернення до суду стало протиправне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, суд приходить висновку про стягнення судового збору на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_2 ; місце фактичного проживання/перебування згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18.05.2021р. № 1427-5000359484: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, площа Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 24.05.2021 року № 1800/03-16 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.05.2021 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 18.07.1984 року по 19.10.1984 року та з 27.01.1988 року по 12.04.2017 року в локомотивному депо Донецької ордену Леніна залізної дороги та період проходження військової строкової служби з 31.10.1984 року по 03.11.1987 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (код ЄДРПОУ 20453063) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати з судового збору у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 18 січня 2022 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.Б. Голубова