Рішення № 103288408, 24.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року Справа№200/16188/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Ілюс» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про скасування постанови № 283833,

В С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ІЛЮС» (далі – СТОВ «ІЛЮС») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки. Просить суд: 1) визнати протиправними дії посадових осіб Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки щодо складання наступних документів: акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 284835 від 24.09.2021 року; акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0053859; довідка № 0066611 про результати здійснення габаритно – вагового контролю; розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу (додаток до акту ППГВК № 0053859 від 24.09.2021 року) у розмірі 696,9 євро; постанову про застосування адміністративно – господарського штрафу № 283833 у розмірі 17000 грн. за порушення відповідачем частини 1 абзацу 15 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»; 2) скасувати постанову про застосування адміністративно – господарського штрафу № 283833 у розмірі 17000,00 грн. та розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу (додаток до акту ППГВК № 0053859 від 24.09.2021 року) у розмірі 696,9 євро.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працівниками Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на пункті габаритно – вагового контролю, розташованого на а/д Н-20 (226 км.) здійснено рейдову перевірку транспортного засобу марки Renault Т-460 державний номерний знак НОМЕР_1 , з причіпом BODEX KIS 3 WA НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , за наслідками якої відповідачем нібито встановлено порушення вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно – вагових норм при перевезені вантажу без відповідного дозволу, про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 284835 від 24.09.2021 року; акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0053859; довідка № 0066611 про результати здійснення габаритно – вагового контролю; розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу (додаток до акту ППГВК № 0053859 від 24.09.2021 року) у розмірі 696,9 євро.

На підставі вказаних документів 19.10.2021 року відповідачем в особі в.о. начальника Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Максименком Р.В. винесено постанову про застосування адміністративно – господарського штрафу № 283833 у розмірі 17000, 00 грн. за порушення позивачем частини 1 абзацу 15 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Отже, позивач вважає вищезазначені рішення відповідача протиправними, а постанова № 282833 такою, що підлягає скасуванню.

23 листопада 2021 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.01.2022 року провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування розрахунку плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу (додаток до акту ППГВК № 0053859 від 24.09.2021 року) у розмірі 696,9 євро – закрито.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити СТОВ «Ілюс» у задоволені позовних вимог, мотивуючи це тим, що позивачем порушено норми Закону України «Про автомобільний транспорт», а посадові особи Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки під час проведення перевірки та складання процесуальних документів діяли в межах діючого законодавства.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що вважає доводи відповідача, викладені у його відзиві на позовну заяву формальними, необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач – Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «ІЛЮС» (СТОВ «ІЛЮС»), код ЄДРПОУ 30878856, юридична адреса: 84500, Донецька область, Бахмутський район, с. Хромове, вул. Вільямса, 1а. Види діяльності за КВЕД: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний) 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур 01.24 Вирощування зерняткових і кісточкових фруктів 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві 01.64 Оброблення насіння для відтворення 03.12 Прісноводне рибальство 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура) 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання 77.33 Надання в оренду офісних машин і устатковання, у тому числі комп`ютерів 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н.в.і.у. 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами 49.41 Вантажний автомобільний транспорт 52.10 Складське господарство 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої владі, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

У відповідності до п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Укртрансбезпека та її територіальні органи під час здійснення своїх повноважень діють як суб`єкти владних повноважень, яким надано повноваження щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням перевізниками законодавства про автомобільний транспорт з правом прийняття відповідних рішень, обов`язкових до виконання.

На підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок, Східне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки у період з 20.09.2020 року по 26.09.2020 року та направлення на перевірку від 20.09.2021 року № 014601, 24.09.2021 року співробітниками Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проводилась рейдова перевірка на 226 км а/д Н-20 «Слов`янськ – Донецьк – Маріуполь».

Посадовими особами відповідача був зупинений транспортний засіб марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки BODEX, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Водій транспортного засобу ОСОБА_1 надав для перевірки посадовим особам Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки наступні документи: посвідчення водія; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (напівпричіп) марки BODEX, номерний знак НОМЕР_2 ; товарно – транспортну накладну на переміщення соняшника № 623268 від 24.09.2021 року.

Відповідно до пред`явлених документів, тягач та напівпричіп належать СТОВ «ІЛЮС».

За результатами габаритно – вагового контролю транспортного засобу марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки BODEX, номерний знак НОМЕР_2 , було встановлено, що загальна маса транспортного засобу разом з напівпричепом та вантажем становила 44,85 т. при нормі 40 т., навантаження на передню одиночну вісь тягача марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , становило 7,4 т. при нормі 11 т.; навантаження на задню одиночну вісь тягача марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , становило 12,1 т. при нормі 11 т., навантаження на строєну вісь з одиночними шинами напівпричепа марки BODEX, номерний знак НОМЕР_2 , становило 25,35 т. (8,75+7,8+8,8) при нормативно допустимому – 22 т.

Про вказані вище дані результатів габаритно – вагового контролю свідчить талон про зважування № 2841 від 24.09.2021 року.

На підставі талону про зважування № 2837 від 24.09.2021 року, контролюючими особами Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Донецької області було складено довідку про здійснення габаритно – вагового контролю № 0066611 від 24.09.2021 року.

У зв`язку з виявленими під час здійснення габаритно – вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0053859 від 24.09.2021 року та складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільним дорогами загального користування до акту № 0053859 від 24.09.2021 року.

Вказаним вище Актом було зафіксовано відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України транспортним засобом з перевищення вагових параметрів, виданий компетентними уповноваженими органами.

Водій ОСОБА_2 з Актом № 284835 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 24.09.2021 року був ознайомлений, про що власноруч зазначив у відповідній графі акту це своїм підписом.

19 жовтня 2021 року відповідачем прийнято постанову про застосування адміністративно – господарського штрафу № 283833 за порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно – господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Копію вказаної постанови направлено позивачу поштою.

Суд, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі – Закон № 2344).

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.

Законом України № 54-IX від 11.09.2019 року, який набув чинності 25.09.2019 року, внесено ряд змін до Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, частину першу статті 60 цього закону доповнено новими абзацами:

Абзац 14 – перевищення встановлених законодавством габаритно – вагових норм від 5% до 10 % включно при перевезені вантажу без відповідного дозволу – штраф у розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Абзац 15 – перевищення встановлених законодавством габаритно – вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу – штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Абзац 16 – перевищення встановлених законодавством габаритно – вагових норм понад 30 % при перевезенні вантажу без відповідного дозволу – штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вже зазначалось судом, за результатами габаритно – вагового контролю транспортного засобу марки RENAUL, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом марки BODEX, номерний знак НОМЕР_2 , було встановлено, що загальна маса транспортного засобу разом з напівпричепом та вантажем становила 44,85 т. при нормі 40 т., що у відсотковому співвідношенні становить 12,1%; навантаження на задню одиночну вісь тягача марки RENAULT, номерний знак НОМЕР_1 , становило 12,1 т. при нормі 11т., що у відсотковому співвідношенні становить 10,0%; навантаження на строєну вісь з одиночними шинами напівпричепа марки BODEX, номерний знак НОМЕР_2 , становило 23,35 т. (8,75+7,8+8,8) при нормативно допустимому – 22т., що у відсотковому співвідношенні становить 6,1%.

Таким чином допущене порушення законодавства про автомобільний транспорт підпадає під дію абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ст. 48 Закону у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує максимально визначені нормативно допустимі вагові та габаритні обмеження.

Відповідно до пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Пунктом 28 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні Загальні питання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Згідно з пунктом 30 вказаного Порядку плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де: П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.

Відповідно до пункту 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні Загальні питання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі. У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням. Перевізник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Відповідно до частин першої, другої та шостої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом. Претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов`язаний задовольнити.

Таким чином, плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, яка в подальшому може бути стягнута в судовому порядку за умови доведення її обґрунтованості, а встановлення 30-ти денного строку з моменту її визначення для перевізника на її внесення є визначеним законодавчо строком на її погашення в добровільному порядку у випадку, якщо перевізник погоджується зі здійсненим розрахунком.

Отже, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів акт перевірки; акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0053859; довідка № 0066611 про результати здійснення габаритно – вагового контролю не є юридично значимими для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб`єктивні права та обов`язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а отже самі по собі не породжують для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов`язки.

Крім того, складання вказаних документів у тому числі й прийняття постанови за наслідками їх розгляду відноситься до безпосередніх повноважень посадових осіб відповідача, а отже, позовні вимоги про визнання протиправними дії посадових осіб Східного міжрегіонального управління Укртраснбезпеки щодо складання наступних документів: акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 284835 від 24.09.2021 року; акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0053859; довідка № 0066611 про результати здійснення габаритно – вагового контролю; розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу (додаток до акту ППГВК № 0053859 від 24.09.2021 року) у розмірі 696,9 євро; постанова про застосування адміністративно – господарського штрафу № 283833 у розмірі 17000 грн. за порушення відповідачем частини 1 абзацу 15 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», є такими що не підлягають задоволенню.

В той же, час суд зазначає, що автомобільний перевізник несе відповідальність за дотримання габаритно-вагових параметрів при перевезенні вантажів, а тому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, зобов`язаний враховувати дозволені нормативні навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, а тому повинен використовувати в таких випадках транспортний засіб з відповідними технічними параметрами, з урахуванням специфіки вантажу.

Згідно п. 12.1 Глави 12 Правил № 363 передбачено, що при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Відповідно до п. 12.5 Глави 12 вказаних правил для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення великоваговим автомобільним транспортом зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Відповідно до п.16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994 року перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що з метою збереження автомобільних доріг від руйнування через значні навантаження на дорожнє покриття, встановлено заборону перевезення подільних вантажів транспортними засобами та їх составами, що перевищують вказані параметри фактичної маси та навантаження на вісь (осі). У разі перевезення подільних вантажів вагові параметри не повинні перевищувати вищезазначені межі, а якщо останні мають більші значення, то видача дозволів на участь у дорожньому расі транспортних засобів, вагові та габаритні параметри яких перевищують нормативні, також не допускається.

Суд зазначає, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Натомість адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», є видом адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування до суб`єктів господарювання за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності (ст. ст. 216, 217, 238, 239 Господарського кодексу України).

Отже, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача габаритно-вагових норм та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, суд вважає, що дії посадових осіб відповідача є правомірними.

Проте, як слідує з матеріалів адміністративної справи, позивач зазначає, що в даному випадку він не виступав перевізником та є лише власником автотранспорту, будь-якого відношення до вказаного перевезення не мав.

01 вересня 2021 року між СТОВ «ІЛЮС» та товариством з обмеженою відповідальністю «БАХМУТ-АГРО» був укладений договір оренди транспортних засобів, механізмів та обладнання з екіпажем № 09/01, відповідно до якого СТОВ «ІЛЮС» передало в оренду ТОВ «Бахмут-Агро» транспортні засоби, у тому числі марки RENAULT Т-460 державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом BODEX KIS 3 WA номерний знак НОМЕР_2 .

Крім того, відповідно до договору № 01/09/21 про надання послуг транспортно – експедиційного обслуговування, укладеного 1 вересня 2021 року між ТОВ «Сателліт» та ТОВ «БАХМУТ-АГРО», ТОВ «БАХМУТ-АГРО» зобов`язується надати послуги з перевезення насіння соняшнику автомобільним транспортом по території України як власним транспортом, так і з залученням третіх осіб, укласти від свого імені договори перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також виконати інші дії, пов`язані з перевезенням.

Отже позивач на момент здійснення рейдової перевірки 24.09.2021 року не перебував в статусі перевізника та не здійснював перевезення вантажу.

Крім того, використання транспортного засобу марки RENAULT Т-460 державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом BODEX KIS 3 WA номерний знак НОМЕР_2 у господарській діяльності ТОВ «БАХМУТ-АГРО» також підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля 060196 від 24.09.2021 року, згідно якого ТОВ «БАХМУТ-АГРО» у зазначений день виконувало вантажоперевезення насіння соняшника з міста Бахмут до міста Маріуполь транспортним засобом марки RENAULT Т-460 державний номерний знак НОМЕР_1 з причепом BODEX KIS 3 WA номерний знак НОМЕР_2 .

Також, представником відповідача не надано доказів, що водій ОСОБА_1 є працівником СТОВ «ІЛЮС».

З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що на момент проведення відповідачем рейдової перевірки позивач у спірних правовідносинах не виступав автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», суд приходить до висновку про необґрунтованість прийнятої Східним міжрегіональним управлінням Укратрансбезпеки спірної постанови про застосування саме до позивача адміністративно - господарського штрафу, а відтак вона підлягає скасуванню.

При цьому суд зазначає, що сам по собі факт перебування у власності позивача транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, не є правовою підставою для застосування до TOB «ІЛЮС» адміністративно-господарської санкції.

Згідно з пунктом 3 «Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», затвердженого 25 лютого 2009 року постановою Кабінету Міністрів України №207 (надалі - «Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні»), крім документів, зазначених у пунктах 1 і 2 цього переліку, є необхідними у разі перевезення: вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень - дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданий Державтоінспекцією.

Як зазначено у пункті 1 «Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, необхідними документами для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні є: - фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; - товарно-транспортна накладна; - посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; - реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; - талон про проходження державного технічного огляду; - поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсового медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Відповідно до пунктів 11.1-11.6 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених 14 жовтня 1997 року наказом Міністерства транспорту України №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568 (надалі - «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»), основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення (частина 1 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Таким чином, на думку суду, позивачем доведено, що ним не вчинялось порушення транспортного законодавства, яке зазначене в оскаржувані постанові.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем оскаржувану постанову прийнято необґрунтовано, без врахування всіх обставин у справі, а тому така постанова підлягає скасуванню.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено факт перебування позивача 24.09.2021 року у статусі автомобільного перевізника.

За вказаних обставин, суд вважає, що відповідачем необґрунтовано постановою № 283833 від 19.10.2021 року застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збур у розмірі 2379,00 грн. (платіжне доручення № 2308 від 17.11.2021 року).

Враховуючи співмірність заявлених та задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку, що на користь позивача повинна бути стягнута сума судових витрат у розмірі 1190,00 грн.)

Оскільки управління Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпеки) у Донецькій області є територіальним органом Укртрансбезпеки, то й сплачений судовий збір повинен бути стягнутий саме з Державної служби з безпеки на транспорті.

Керуючись ст. ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ІЛЮС» (місцезнаходження: 84500, Донецька область, Бахмутський район, с. Хромове, вул. Вільямса, 1а, код ЄДРПОУ 30878856) до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 03135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) в особі Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (місцезнаходження: 87537, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Флотська, 145) про скасування постанови № 283833 – задовольнити частково.

Скасувати постанову Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (місцезнаходження: 87537, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Флотська, 145) про застосування адміністративно – господарського штрафу № 383833 від 19.10.2021 року у розмірі 17000 грн.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845) на користь СТОВ «ІЛЮС» (місцезнаходження: 84500, Донецька область, Бахмутський район, с. Хромове, вул. Вільямса, 1а, код ЄДРПОУ 30878856) судовий збір у розмірі 1190 (одна тисяча сто дев`яносто) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко