Рішення № 103288213, 26.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2022 року Справа№200/16715/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код ВП 44070187, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) про визнання дій протиправними щодо подвійного нарахування єдиного соціального внеску; визнання протиправною бездіяльності щодо коригування зайво нарахованого єдиного соціального внеску та зобов`язання здійснити коригування в інтегрованій картці платника податку з єдиного соціального внеску шляхом виключення відповідних сум зайво (подвійно) нарахованого єдиного внеску за період 4 кв.2014 року по 4 кв.2020 року включно. Позовні вимоги мотивовані тим, що за даними інтегрованої картки платника в електронному кабінеті позивачу стало відомо про наявність у нього заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Так, станом на дату звернення з позовом відповідна сума заборгованості у загальному розмірі складає 48570,34 грн., яка нарахована за період з ІV кварталу 2014 року по ІV квартал 2020 року. Однак, у період з 09.10.2013 по 02.06.2021 позивач працював за основним місцем роботи у Товаристві з обмеженою відповідальністю «УКРСНАБ-ПАЛИВО», яке сплачувало за нього ЄСВ у повному обсязі. Позивач вважає дії щодо подвійного нарахування єдиного соціального внеску та бездіяльність контролюючого органу щодо коригування зайво нарахованого єдиного соціального внеску протиправними, які порушують його права як платника податків та обов`язкових зборів.

Ухвалою суду від 29.11.2021 позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви усунуті.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01.12.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 10.12.2021 в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

16.12.2021 відповідач надав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що за даними ІТС в інтегрованій картці платника податків за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 48570,34 грн., щоквартальне нарахування сум єдиного внеску проведено на центральному рівні в автоматичному режимі. Також зазначає, що звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за період з 2014 року по 2020 рік не надавались. Законом України від 13.05.2020 №592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників, який набрав чинності 01.01.2021, внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Так, згідно з частиною шостою статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до положень статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Отже відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач – фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Волноваська ДПІ (Бойківський район), як фізична особа-підприємець, з 07.11.2007 (а.с. 6).

Відповідач – Головне управління ДПС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень органом виконавчої влади, який в спірних правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до даних ITC позивач перебував на спрощеній системі оподаткування з 16.01.2012 по 29.09.2017. Відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування позивачу була обрана 2 група єдиного податку, ставка єдиного податку 20%, реєстраційний номер заяви 202/16/Б, дата реєстрації заяви 10.01.2012. З 30.09.2017 по теперішній час перебуває на загальній системі оподаткування.

Від Пенсійного фонду України, яким до 01.10.2013 здійснювалось адміністрування єдиного внеску, отримано відомості про реєстрацію ОСОБА_1 в реєстрі страхувальників з 08.11.2007 за № 05-53-11-1850.

Згідно даних інтегрованої картки платника податків за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску (код класифікації 71040000). В межах заявлених позовних вимог, тобто за період з ІV кварталу 2014 року по ІV квартал 2020 року, судом встановлено, що поквартальне нарахування сум єдиного внеску проведено на центральному рівні в автоматичному режимі, а саме:

- за IV квартал 2014 року по строку 20.01.2015 у сумі 1 267,95 грн.;

- за І квартал 2015 року по строку 20.04.2015 у сумі 1 267,95 грн.;

- за ІІ квартал 2015 року по строку 20.07.2015 у сумі 1 267,95 грн.;

- за ІІІ квартал 2015 року по строку 19.10.2015 у сумі 1 323,47 грн.;

- за ІV квартал 2015 року по строку 19.01.2016 у сумі 1 434,51 грн.;

- за І квартал 2016 року по строку 19.04.2016 у сумі 909,48 грн.;

- за ІІ квартал 2016 року по строку 19.07.2016 у сумі 941,16 грн.;

- за ІІІ квартал 2016 року по строку 19.10.2016 у сумі 957,00 грн.;

- за ІV квартал 2016 року по строку 19.01.2017 у сумі 990,00 грн.;

- за І квартал 2017 року по строку 19.04.2017 у сумі 2 112,00 грн.;

- за ІІ квартал 2017 року по строку 19.07.2017 у сумі 2 112,00 грн.;

- за ІІІ квартал 2017 року по строку 19.10.2017 у сумі 2 112,00 грн.;

- за ІV квартал 2017 року по строку 09.02.2018 у сумі 2 112,00 грн.;

- за І квартал 2018 року по строку 19.04.2018 у сумі 2 457,18 грн.;

- за ІІ квартал 2018 року по строку 19.07.2018 у сумі 2 457,18 грн.;

- за ІІІ квартал 2018 року по строку 19.10.2018 у сумі 2 457,18 грн.;

- за IV квартал 2018 року по строку 21.01.2019 у сумі 2 457,18 грн.;

- за I квартал 2019 року по строку 19.04.2019 у сумі 2 754,18 грн.;

- за II квартал 2019 року по строку 19.07.2019 у сумі 2 754,18 грн.;

- за III квартал 2019 року по строку 21.10.2019 у сумі 2 754,18 грн.;

- за IV квартал 2019 року по строку 20.01.2020 у сумі 2 754,18 грн.;

- за I квартал 2020 року по строку 21.04.2020 у сумі 2 078,12 грн.;

- за II квартал 2020 року по строку 20.07.2020 у сумі 1 039,06 грн.;

- за III квартал 2020 року по строку 19.10.2020 у сумі 3 178,12 грн.;

- за IV квартал 2020 року по строку 19.01.2021 у сумі 2 200,00 грн.

Позивач звернувся до Головного управління ДПС у Донецькій області із заявою (без номеру та дати) в якій просив здійснити коригування в ІКП ОСОБА_1 шляхом виключення відповідних сум зайво (подвійно) нарахованого єдиного внеску за період 4 квартал 2014 року - 4 квартал 2020 року включно.

04.11.2021 Головне управління ДПС у Донецькій області надало відповідь вих.29900/605-99-24-15-26 на лист позивача (вх.№68371/6 від 19.10.2021) щодо заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в якій зазначило, що за даними інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС України ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець в Головному управлінні ДПС у Донецькій області Волноваської державної податкової інспекції (Бойківський район) з 07.11.2007. Стан платника податків 0 - платник податків за основним місцем обліку податкова адреса платника: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись із діями відповідача щодо подвійного нарахування сум єдиного соціального внеску, протиправного допущення бездіяльності щодо коригування зайво нарахованих сум позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України) дає визначення поняттю «працівник» - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905, Порядком обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за №1553/26330 (далі - Порядок №1162), Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування зареєстрованим постановою Правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі – Закон №2464-VI).

Згідно з частиною другого статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону № 2464-VI.

Частиною восьмою цієї статті передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

Верховний Суд, зокрема, у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), дійшов правового висновку, що метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, саме задля досягнення вищевказаної мети збору Єдиного внеску законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. З огляду на викладене фізична особа - підприємець зобов`язана сплачувати Єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником Єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору Єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний. Інше тлумачення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» спричинило б подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що позивач є найманим працівником, у трудових відносинах перебуває з ТОВ «УКРСНАБ-ПАЛИВО» з 12.10.2013. На виконання вимог ухвали суду ТОВ «УКРСНАБ-ПАЛИВО» надано довідку вих.№БП000000003 від 20.12.2021 про те, що ОСОБА_1 у період з жовтня 2014 року по грудень 2020 року нарахована заробітна плати та сплачено єдиний соціальний внесок.

Отже, оскільки позивач є застрахованою особою, з 12.10.2013 перебував у трудових відносинах з ТОВ «УКРСНАБ-ПАЛИВО», а платником єдиного внеску за нього виступав роботодавець, є підстави вважати, що мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягнута за рахунок роботодавця.

Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів отримання позивачем доходів від провадження підприємницької діяльності у період ІV кв.2014 року - ІV кв.2020 року (в межах заявлених позовних вимог), а єдиний внесок в цей період сплачено роботодавцем як платником єдиного внеску за застраховану особу, про що надано відповідну довідку, суд дійшов висновку, що нараховуючи позивачу єдиний соціальний внесок саме за період ІV квартал 2014 року - IV квартал 2020 року контролюючий орган діяв без дотримання положень статті 2 КАС України.

Вказаного висновку суд дійшов враховуючи практику Європейського суду з прав людини, в якій Європейськй суд з прав людини, в якій неодноразово наголошував на імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків.

Так, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права та узгоджується з правилами статті 6 КАС України.

Згідно з підпунктом 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України для цілей оподаткування податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

У статті 1 цього Закону України "Про інформацію" інформацією визнано будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

В силу вимог пункту 63.12 статті 63 ПК України інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв`язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

Таким чином, відомості, внесені податковим органом до баз даних, є публічною інформацією, що повинна відповідати принципу достовірності та відображати дійсний стан розрахунків платника з бюджетом.

Наведене виключає наявність в інформаційних базах даних податкового органу інформації про податкові зобов`язання платника податків у тому числі і по сплаті єдиного внеску без наявності у особи обов`язку щодо його сплати.

У Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (який був чинний на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок №422) зазначено, що інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції.

Згідно з пунктом 2 Розділу І вказаного порядку інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами, а оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.

Разом з цим, перекручення (викривлення) показників - неповне та/або несвоєчасне відображення у відповідних регістрах інформаційної системи, допущене як у результаті умисних дій працівників органів ДФС, так і внаслідок виникнення арифметичних та технічних помилок.

Пунктом 3 Розділу І Порядку №422 встановлено, що оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи (пункт 4 Розділу І Порядку № 422).

При цьому, пунктом 5 Розділу І Порядку №422 встановлено наступне. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

У разі встановлення, що перекручення (викривлення) показників допущене у результаті умисних дій працівників органів ДФС, такі працівники притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІІ Порядку №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників. Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП. Усі вартісні облікові операції та облікові показники в ІКП проводяться у гривнях з двома десятковими знаками. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в ІКП розрахункових операцій. В ІКП на дату проведення кожної облікової операції підбиваються підсумки за всіма її графами.

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІ Порядку №422 ІКП відкриваються автоматично кожному платнику, зокрема, у разі нарахування сум грошових зобов`язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, визначених органом ДФС (акт перевірки, податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску).

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що оскільки облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці, то матеріально-правовий інтерес платника податків полягає в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі встановлення неправомірно визначених (нарахованих в автоматичному режимі) сум податку, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці платника дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача із заявою, в якій просив здійснити коригування в ІКП ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску шляхом виключення відповідних сум зайво (подвійно) нарахованого єдиного внеску за період з ІV кварталу 2014 року по ІV квартал 2020 року включно. Дії щодо коригування не вчинені.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Як зазначено в пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Зміст наведених правових норм та фактичних обставин справи свідчить про те, що інтегрована картка платника податків - це документ, що відображає стан розрахунків платника за податками, зборами тощо, і невідображення у цій картці сплаченого платником податків податкового зобов`язання призводить до відображення в ній податкового боргу, що, своєю чергою, призводить до безпідставного застосування контролюючим органом до платника визначених в ПК України заходів з погашення цього боргу.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період ІV квартал 2014 року - IV квартал 2020 року (в межах заявлених позовних вимог); визнати протиправною бездіяльність щодо здійснення коригування відомостей в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 по нарахованим за період ІV квартал 2014 року - IV квартал 2020 року сумам єдиного внеску, та зобов`язати відповідача здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 шляхом виключення нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період ІV квартал 2014 року - IV квартал 2020 року (в межах заявлених позовних вимог).

Саме такий спосіб захисту порушених прав та інтересів платника податків визнав адекватним та обґрунтованим Верховний Суд у постановах від 02.10.2018 у справі №816/2220/17, від 20.12.2018 у справі №818/326/17.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваних дій, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, враховуючи недоведеність відповідачем обґрунтованості вчинення спірних дій та допущення бездіяльності, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем сплачено суму судового збору в розмірі 2270,00 грн., відповідно до квитанції про сплату №45414 від 17.11.2021.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, суд приходить висновку про необхідність стягнення з Головного управління ДПС у Донецькій області суми судового збору в розмірі 2270,00 грн. на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 7-14, 19, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання дій протиправними, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Донецькій області щодо нарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період IV квартал 2014 року - IV квартал 2020 року.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо здійснення коригування відомостей в інтегрованій картці платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період IV квартал 2014 року - IV квартал 2020 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код ВП 44070187, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) шляхом виключення нарахованих сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період IV квартал 2014 року - IV квартал 2020 року (включно).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код ВП 44070187, 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, 59) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Кошкош