Рішення № 103288204, 26.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2022 року Справа№200/14383/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами письмового позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

до відповідача 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2014 року по 31.01.2015 рік та з 01.09.2018 року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії та виплатити заборгованість з 01.07.2014 року по 31.01.2015 рік та з 01.09.2018року.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2014 року по 31.01.2015 рік та з 01.09.2018року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії та виплатити заборгованість з 01.07.2014 року по 31.01.2015 рік та з 01.09.2018року.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнюючої позовної заяви, позивач посилається на те, що вона є пенсіонером за віком та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як внутрішньо переміщена особа. Позивач зазначає, що без повідомлення причини та прийняття відповідного рішення їй було припинено виплату пенсії. Вказує, що представник позивача звернувся до відповідача з вимогою виплатити заборгованість з пенсії, але відповідач проігнорував адвокатський запит. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною та такою, що порушують вимоги Конституції України та Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058). З огляду на викладене позивач просив суд задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року позивачу поновлено строк звернення до суду, відстрочено сплату судового збору, прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем 1 через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідач 1 вказує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області не перебуває, пенсійна справа позивача відсутня. Зазначив, що у вересні 2021 року представник позивача звернувся до управління з адвокатським запитом щодо підстав припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , надання копії документів з пенсійної справи. 23.09.2021 року управлінням було надано відповідь на вказаний запит, згідно якого представника позивача повідомлено про неможливість надання запитуваної інформації у зв`язку з відсутністю перебування пенсіонера на обліку, однак, незважаючи на дані обставини представник позивача звернувся до суду з позовної заявою, у якій зазначив Головне управління. Відповідач 1 звернув увагу суду на те, що призначення, нарахування та виплата пенсії проводиться з використанням програмного комплексу «Призначення та виплата пенсій», який забезпечує роботу ПФУ на всій території України. Факт знаходження пенсіонера на обліку в іншому органі Фонду позбавляє права доступу до пенсійної справи особи, та як наслідок, можливості вчиняти будь-які дії щодо нарахування та виплати пенсії у відношенні цієї особи. Вчинити зазначені дії може лише те управління Фонду, на обліку у якому на теперішній час перебуває особа. Вказує, що станом на сьогоднішній день ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Пологівський район), яке і повинно бути належним відповідачем у даній справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року зобов`язано Державну прикордонну службу України надати суду в строк до 13 грудня 2021 року інформацію стосовно перетину державного кордону України, лінії розмежування між Донецькою та Луганською областями та тимчасово окупованою територією АР Крим у період з 14.04.2014 року по даний час ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , серія та номер паспорта: НОМЕР_2 ), у разі відсутності інформації щодо перетину ОСОБА_1 кордону у вказаній період надати суду інформацію стосовно останнього перетину кордону особою.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року залучено до участі у справі № 200/14383/21 другим відповідачем – Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (місцезнаходження: 69057, Запорізька обл., місто Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б, код ЄДРПОУ: 20490012) та вирішено справу № 200/14383/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2014 року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії та виплатити заборгованість з 01.07.2014 року призначити до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче засідання на 13 грудня 2021 року.

Відповідачем 2 через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Відповідач 2 зазначає, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні з листопада 2014 року. При зверненні до управління ОСОБА_1 надала заяву на запит пенсійної справи від 30.10.2014 року, паспорт та довідку про присвоєння ідентифікаційного номера, пенсійне посвідчення. Розпорядженням № 3493 від 17.11.2014 року позивачу поновлено виплату пенсії з 01.08.2014 року (суму пенсії за липень 2014 року позивач отримала в УПФУ в Петровському р-ні м. Донецька). Виплату заборгованості за період з 01.08.2014 року по 31.10.2014 рік у сумі 9268,05грн. та пенсії за листопад місяць 2014 року у розмірі 3089,35грн. було здійснено у листопаді 2014 року. В подальшому виплата пенсії позивачу здійснювалась щомісячно по 01.02.2015 рік. Починаючи з 01.02.2015 року виплата пенсії була припинена за результатами інформаційного обміну бази даних вимушено переміщених осіб з управлінням соціального захисту Пологівської райдержадміністрації. Не погоджуючись з діями управління ОСОБА_1 звернулась до Пологівського районного суду Запорізької області з адміністративним позовом про зобов`язання управління поновити нарахування та виплату пенсії з моменту її припинення та здійснити виплату заборгованості за весь час затримки. Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 31.05.2018 року у справі №324/1321/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано управління поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії з 11.03.2017 року та допущено негайне виконання рішення суду у межах місяця суми стягнення за один місяць. В частині виплати заборгованості за період з 01.02.2015 року по 10.03.2017 рік залишено без розгляду. Рішення суду від 31.05.2018 року у справі №324/1321/17 набрало законної сили 03.07.2018 року. Відповідач 2 вказав, що на виконання даного рішення суду в частині виконання у межах стягнення за один місяць 12.06.2018 року управлінням було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 11.03.2017 року по 10.04.2017 рік та розраховано заборгованість у розмірі 4028,05грн. Проте здійснити виплату не було можливості, оскільки на вимогу Постанови Кабінету Міністрів України №167 від 14.03.2017 року, ОСОБА_1 на той час не надала заяву щодо здійснення виплати її пенсії через відділення «Ощадбанку». Після набрання рішенням суду законної сили, управлінням 18.07.2018 року було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 11.04.2017 року по 31.07.2018 рік та розраховано заборгованість з виплати пенсії у сумі 74550,48 грн. Виплату пенсії позивачу було поновлено з 01.08.2018 року та в серпні 2018 року ОСОБА_1 отримала поточну пенсію у розмірі 5065,78 грн. Відповідач 2 посилаючись на п.4 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України просив суд провадження у справі № 200/14383/21 в частині розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення за період з 01.07.2014 року по 31.07.2018 року закрити. Відповідач, звернув увагу суду на те, що на виконання рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 31.05.2018 року у справі № 324/1321/17 управлінням було поновлено нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.08.2018 року, проте, 31.08.2018 року на адресу управління надійшов лист від 30.08.2018 року № 5477 управління соціального захисту населення Пологівської районної державної адміністрації про скасування довідки ОСОБА_1 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України № 2318/10700, у зв`язку з чим, з вересня 2018 року виплату пенсії позивачу припинено, через відсутність довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Вказує, що з 01.09.2018 року за поновленням виплати пенсії до відповідача з відповідними документами позивач не зверталась. Крім цього, відповідач вказав на те, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом, встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. На підставі викладеного відповідач вважає, що діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”, підзаконними нормативними актами, прийнятими постановами Кабінету Міністрів України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року зобов`язано Державну прикордонну службу України надати суду в строк до 10 січня 2022 року надати інформацію стосовно перетину державного кордону України, лінії розмежування між Донецькою та Луганською областями та тимчасово окупованою територією АР Крим у період з 14.04.2014 року по даний час громадянкою України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , серія та номер паспорта: НОМЕР_2 ), у разі відсутності інформації щодо перетину громадянкою України ОСОБА_1 кордону у вказаній період надати суду інформацію стосовно останнього перетину кордону особою.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року відкладено підготовче засідання по справі № 200/14383/21 до 11 січня 2022 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 січня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу № 200/14383/21 до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за періоди з 01.02.2015 року по 31.07.2018 року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії та виплатити заборгованість за періоди з 01.02.2015 року по 31.07.2018 року.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на те, що позивач та представники відповідачів у судове засідання не з`явились, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (а.с. 12-15).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , призначена пенсія за віком, що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами пенсійної справи та пенсійним посвідченням № 93 від 15.04.1976 року (а.с. 78).

З матеріалів справи встановлено, що позивач 30.10.2014 року звернулась до Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про запит пенсійної справи та поставлення на облік (а.с. 75).

Розпорядженням № 3493 від 17.11.2014 року пенсійну справу ОСОБА_1 взято на облік, призначено виплату пенсії (а.с. 80).

Як зазначає відповідач 2 суму пенсії за липень 2014 року позивач отримала в УПФУ в Петровському р-ні м. Донецька. Виплату заборгованості за період з 01.08.2014 року по 31.10.2014 рік у сумі 9268,05грн. та пенсії за листопад місяць 2014 року у розмірі 3089,35грн. було здійснено у листопаді 2014 року. В подальшому виплата пенсії позивачу здійснювалась щомісячно по 01.02.2015 рік. Починаючи з 01.02.2015 року виплата пенсії була припинена за результатами інформаційного обміну бази даних вимушено переміщених осіб з управлінням соціального захисту Пологівської райдержадміністрації.

Не погоджуючись з діями управління ОСОБА_1 звернулась до Пологівського районного суду Запорізької області з адміністративним позовом про зобов`язання управління поновити нарахування та виплату пенсії з моменту її припинення та здійснити виплату заборгованості за весь час затримки.

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 31 травня 2018 року у справі №324/1321/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, управління праці та соціального захисту населення Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, управління праці та соціального захисту населення Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог щодо зобов`язання Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату заборгованості пенсії з 01 лютого 2015 року по 10 березня 2017 року включно – залишено без розгляду.

Визнано противоправною бездіяльність Пологівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , з 11 березня 2017 року.

Зобов`язано Пологівське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , нарахування та виплату пенсії з 11 березня 2017 року.

Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Вказане рішення суду набрало законної сили 03.07.2018 року (а.с. 113-121).

Згідно довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 07.12.2021 року судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Пологівське) і отримує пенсію за віком. Нарахування пенсії здійснювалось за період з серпня 2014 року по січень 2015 року (включно) та за період з березня 2017 року по серпень 2018 року (включно). Сума пенсії за період з 11.03.2017 року по 31.07.2018 року у розмірі 78578,53 грн. нарахована, але не виплачена (а.с. 97).

Доказів нарахування (не нарахування) пенсії позивачу з моменту призупинення, а саме з вересня 2018 року відповідачем суду не надано.

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо невиплати заборгованості по пенсії за період з 01.07.2014 року по 31.01.2015 рік, та припинення виплати пенсії позивачу з 01 вересня 2018 року, у зв`язку з скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право відповідно до ч. 2 ст. 46 Конституції України гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел, і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту.

Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058 (далі по тексту – Закон № 1058) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за /днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Приписами статті 47 Закону № 1058 визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Закон № 1058 або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав зупинення або не поновлення виплати вже призначеної пенсії, є тільки підстави припинення виплати пенсії, які визначені статтею 49 цього Закону.

Згідно ст. 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Суд звертає увагу, що жоден з вищезазначених випадків щодо позивача управлінням не застосований та не доведений.

Крім того, вищезазначеною статтею передбачено, що виплата пенсії припиняється або за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду, або за рішенням суду. Однак відповідачем не надано доказів того, що було прийнято рішення територіальних органів Пенсійного фонду або відповідне судове рішення про припинення виплати пенсії.

Суд зазначає, що стаття 49 Закону № 1058 визначає, що виплата пенсії припиняється на підставі рішення, а не призупиняється на підставі розпорядження.

Суд також, зазначає, що посилання відповідача на те, що виплата пенсії припинена, у зв`язку з надходженням від інформації про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, суд вважає протиправним, з огляду на наступне.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, який врегульований Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20 жовтня 2014 року № 1706 (далі по тексту - Закон № 1706).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 Закону № 1706, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно відновлення всіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які зареєстровані як внутрішньо переміщені особи, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Положеннями ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Положеннями ст. 14 Конвенції регламентовано, що користування правами та свободами, визнаними Конвенцією, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Таким чином, право позивача на отримання пенсії є беззаперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

До такого висновку суд дійшов і з врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі “Ілашку та інші проти Молдови та Росії”, в якій встановлений обов`язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Припинивши виплату позивачеві пенсії, у зв`язку з скасуванням дії довідки про взяття на облік особи, яка перемістилась з території проведення антитерористичної операції, відповідач послався на Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 “Про облік внутрішньо переміщених осіб”, який не є законом, та безпосередньо на Закон України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” від 20.10.2014 №1706-VІІ в редакції, що діяла на момент отримання довідки позивачем.

Суд зауважує, що в даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні пенсії, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікацію особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду. З огляду на викладене, суд вбачає в діях відповідача ознаки дискримінації по відношенню до позивача як внутрішньо переміщеної особи та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно з діючим законодавством.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, ніхто не може позбавляти її права на отримання призначеної їй пенсії за віком.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”, реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або його відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Відповідачем у справі не надано відомостей, що позивач отримує пенсію в іншому територіальному органі Пенсійного Фонду України на території України, зокрема, за місцем свого поточного фактичного проживання.

Суд зазначає, що відсутність позивача за місцем проживання не може позбавляти її права на отримання пенсії через впроваджений механізм реєстрації внутрішньо переміщених осіб та отримання відповідної довідки.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законами, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта.

В обґрунтування своєї бездіяльності відповідач послався на Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365, п. 12 якого передбачає, що соціальні виплати за рішенням комісій або органів, що здійснюють соціальні виплати, припиняються у разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”.

Водночас, зазначена постанова не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що призупинення виплати пенсії позивачу з 01.09.2018 року мало місце не у спосіб передбачений законом України, а з точки зору положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було "законним".

Крім того, аргументи відповідача про те, що призупинення виплати пенсії позивачу з 01.09.2018 року, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 “Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” було правомірним, суд вважає помилковими.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії, суд вважає таким, що не мало ознак "законності". Тому, суд не бачить необхідним перевіряти дії пенсійного органу на предмет того чи переслідували вони легітимну мету: публічні або ж суспільні інтереси, а також чи було втручання у право на мирне володіння своїм майном пропорційним поставленій меті. Встановлення судом відсутності "законності втручання", тобто вчинення дії не у спосіб, що встановлений законом, є окремою підставою, яка вказує на те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Суд зазначає, що аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у зразковій справі № 805/402/18-а від 03.05.2018 року, яке набрало законної сили 04 вересня 2018 року.

Суд звертає увагу, що в силу вимог частини п`ятої статті 13 Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини шостої зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Крім того, згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, враховуючи, що пенсія, яка призначена позивачу є виплатою довічною та постійною, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем вимог ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-VI, оскільки з 01 вересня 2018 року позивачеві не виплачується пенсія без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за періоди з 01.07.2014 року по 31.01.2015 року та з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії та виплатити заборгованість за періоди з 01.07.2014 року по 31.01.2015 року та з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року, суд зазначає, що суми пенсії за вказані періоди ОСОБА_1 виплачено, що підтверджується матеріалами справи, а саме за липень 2014 року пенсійні виплати нею отримані в УПФУ в Петровському районі, а за період з 01.08.2014 року по 31.01.2015 року та за серпень 2018 року було виплачено в ГУ ПФУ в Запорізькій області, що підтверджується довідкою від 07.12.2021 року (а.с. 97).

Отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 19 Конституції України суд, як орган державної влади, зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не наведено жодного порушення з боку позивача, яке б відповідно до чинного законодавства було б підставою для припинення виплати її пенсії. Діючи поза законом, відповідач тим самим свавільно втрутився у право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту шляхом задоволення вимог позивача в частині зобов`язання відповідача поновити виплату їй пенсії з часу припинення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в частині визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року, та сплатити заборгованість по пенсії, за весь період починаючи з 01 вересня 2018 року.

Приписами частини 1 стаття 371 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 листопада 2021 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору до ухвалення судового рішення .

Нормами частини другої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Частиною 3 стаття 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд приходить висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету судового збору в розмірі 454,00 грн.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2014 року по 31.01.2015 рік та з 01.09.2018року, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії та виплатити заборгованість з 01.07.2014 року по 31.01.2015 рік та з 01.09.2018року – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, місце знаходження: проспект Соборний, будинок 158-Б, місто Запоріжжя, Запорізька обл., 69057) поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 01 вересня 2018 року, та сплатити заборгованість по пенсії, за весь період починаючи з 01 вересня 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, місце знаходження: проспект Соборний, будинок 158-Б, місто Запоріжжя, Запорізька обл., 69057) на користь Державного бюджету України судовий збір за розгляд справи у суді в розмірі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири) гривень.

В частині позовних вимог про визнання протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 за періоди з 01.07.2014 року по 31.01.2015 року та з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії та виплатити заборгованість за періоди з 01.07.2014 року по 31.01.2015 року та з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року – відмовити.

У частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць рішення суду виконується негайно.

Повний текст рішення складено та підписано 26 січня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Олішевська