Рішення № 103288029, 24.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2022 року Справа№200/16487/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3057 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини 3057, в якому позивач просить суд:

- стягнути з Військової частини 3057 Національної гвардії України на користь позивача середній заробіток за час затримки при звільненні (з урахуванням принципу пропорційності, та критеріїв зменшення розміру відшкодування) за період з першого дня після звільнення – 25.06.2019 року по день фактичного розрахунку – 15.11.2021 року, у сумі – 152 885, 17 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що позивач проходив військову службу у військовій частині 3057 Національної гвардії України. Звільнений з військової служби та виключений зі списку особового складу та всіх видів забезпечення наказом командира військової частини 3057 Національної гвардії України від 19.06.2019 року №117 по стройовій частині. Під час проходження військової служби, нарахування позивачу грошового забезпечення в період з 22.06.2006 року по 24.06.2019 року проводилося не в повному обсязі, зокрема без врахування індексації, позивач 09.12.2020 року, звернувся до відповідача із письмовою заявою, в якій просив провести індексацію грошового забезпечення та надати довідку про розмір грошового забезпечення з нарахуванням індексації доходів за період проходження служби з 22.06.2006 року по 24.06.2019 року. Наприкінці грудня 2020 року позивач отримав письмову відповідь від командира військової частини 3057 Національної гвардії України, в якій позивачу було відмовлено у задоволенні вище зазначеної заяви. Будучи незгодним з відмовою у задоволенні законних вимог позивач звернувся до суду. Лише за рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/2257/21 від 12.07.2021 року, військовою частиною 3057 Національної гвардії України позивачу було нараховано та виплачено 15.11.2021 року індексацію грошового забезпечення за період військової служби за контрактом у військовій частині 3057 Національної гвардії України з 01.01.2008 року по 24.06.2019 року у розмірі 84 396,73 грн. Через те, що в період з першого дня після звільнення позивача з військової частини 25.06.2019 року по дату фактичної виплати 15.11.2021 року індексації грошового забезпечення, грошові кошти позивача у сумі 84 396,73 грн. незаконно утримувались військовою частиною 3057 національної гвардії України. чим було грубо порушені права позивача. Позивач просить задовольнити позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що на військовослужбовців не поширюються положення КЗпП України щодо порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Також зазначено, що індексація грошового забезпечення не є складовою заробітної плати, а тому на суму індексації не розповсюджуються вимоги ст.116, ст.117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку (виплати компенсації) при звільненні військовослужбовця. Предметом цього адміністративного спору є стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, що не входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення). З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 6 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , громадянин України, паспорт серія НОМЕР_1 , дата видачі 17 квітня 2001 року, РНОКПП НОМЕР_2 , є особою з інвалідністю 2 групи відповідно до посвідчення серія НОМЕР_3 , копія якого наявна в матеріалах справи (а. с. 29-31).

Відповідачем не заперечується, що позивач проходив службу у Військовій частині 3057 Національної гвардії України у період з 22.06.2006 року по 24.06.2019 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/2257/21-а від 12 липня 2021 року визнано протиправними дії Військової частини 3057 Національної гвардії України (місцезнаходження: 87525, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, 186, код ЄДРПОУ 23313948) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 22.06.2006 року по 24.06.2019 року. Зобов`язано Військову частину 3057 Національної гвардії України (місцезнаходження: 87525, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, 186, код ЄДРПОУ 23313948) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.01.2008 року по 24.06.2019 року - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано військову частину 3057 Національної гвардії України (місцезнаходження: 87525, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, 186, код ЄДРПОУ 23313948), надіслати на адресу ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) довідку з розрахунками індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 22.06.2006 року по 24.06.2019 року.

Зазначене рішення набрало законної сили 03.11.2021 року.

На виконання рішення суду Військовою частиною 3057 Національної гвардії України виплачено індексацію грошового забезпечення шляхом перерахунку 15.11.2021 року на картковий рахунок грошових коштів в сумі 84 384,75 грн. (а. с. 28).

Згідно з наданою до суду довідкою від 20.05.2021 року №40/57/32-1667 про доходи ОСОБА_1 (а. с. 27), протягом 2 календарних місяців, що передували місяцю звільнення зі служби, позивачу нараховано та виплачено за квітень 2019 року – 11741,25 грн., за травень 2019 року – 11741,25 грн., середньоденне грошове забезпечення за квітень - травень 2019 року становить 384,96 грн. (а. с. 27).

Позивач, вважаючи протиправним проведений відповідачем несвоєчасний розрахунок при звільненні, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується, зокрема, порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення).

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

Водночас, таке питання врегульоване Кодексом законів про працю України. Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №807/3664/14.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений в цій статті строк виплатити неоскаржувану ним суму.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.08.2019 року у справі №825/694/17 та від 23.10.2019 року у справі №825/1832/17.

Таким чином, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

За змістом ч.1 ст.117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Отже, ч.1 ст.117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Водночас, ч.2 ст.117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Так, якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч.1 ст.117 КЗпП України). Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Зазначені правові висновки щодо застосування ст.117 КЗпП України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року по справі №821/1083/17.

Таким чином, суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що у спірному випадку на нього не поширюється відповідальність, передбачена ст.117 КЗпП України.

Суд погоджується з відповідачем у тому, що питання відповідальності за затримання розрахунку при звільненні не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані КЗпП України.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/2257/21-а від 12 липня 2021 року визнано протиправними дії Військової частини 3057 Національної гвардії України (місцезнаходження: 87525, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, 186, код ЄДРПОУ 23313948) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 22.06.2006 року по 24.06.2019 року. Зобов`язано Військову частину 3057 Національної гвардії України (місцезнаходження: 87525, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, 186, код ЄДРПОУ 23313948) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.01.2008 року по 24.06.2019 року - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов`язано військову частину 3057 Національної гвардії України (місцезнаходження: 87525, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, 186, код ЄДРПОУ 23313948), надіслати на адресу ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) довідку з розрахунками індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 22.06.2006 року по 24.06.2019 року.

Отже, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Враховуючи наведене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 року по справі №813/356/16.

Враховуючи наведене, позивач має право на виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні згідно ст.117 КЗпП України. Підставою цього є те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку, а саме, не виплатив індексацію грошового забезпечення.

Що стосується суми стягнення середнього заробітку, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з Військової частини 3057 Національної гвардії України (ЄДРПОУ - 23313948) на користь - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з наступного дня після звільнення – 25.06.2019 року по день фактичного розрахунку – 15.11.2021 року, грошову компенсацію у сумі – 152 885,17 грн.

Відповідно до п.242 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 року по справі №821/1226/16).

Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі ст.116 КЗпП України роботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства. А тому строк затримки по виплаті заробітної плати слід рахувати з 25.06.2019 року, оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після не проведення зазначених виплат.

Обчислення середнього заробітку за період затримки розрахунку проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Абзацом 3 п.2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

За правилами п.8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, згідно з чинним законодавством нарахування середнього грошового забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовцям проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням. Середньоденне грошове забезпечення військовослужбовця обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують звільненню, та визначається діленням грошового забезпечення за фактично відпрацьовані протягом цих двох місяців календарні дні на число календарних днів за цей період.

Згідно з наданою до суду довідкою від 20.05.2021 року №40/57/32-1667 про доходи ОСОБА_1 (а. с. 27), протягом 2 календарних місяців, що передували місяцю звільнення зі служби, позивачу нараховано та виплачено за квітень 2019 року – 11741,25 грн., за травень 2019 року – 11741,25 грн., середньоденне грошове забезпечення за квітень - травень 2019 року становить 384,96 грн. (а. с. 27).

Затримка розрахунку при звільненні становить 873 календарних днів (період з 25.06.2019 року до 15.11.2021 року ).

Відповідно, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 336070,08 грн. (середньоденне грошове забезпечення 384,96 грн. х 873 календарних днів).

Водночас, суд звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 39-41 постанови від 18.03.2020 року по справі №711/4010/13-ц, згідно яких встановлений ст.117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця.

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до ст.117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке:

Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки викладені також Верховним Судом у постанові від 20.05.2020 року у справі №816/1640/17.

У п.92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі №761/9584/15-ц викладено правову позицію, відповідно до якої з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27.04.2016 року у справі №6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Враховуючи розмір індексації грошового забезпечення (84 396,73 грн. ) та істотність цієї частки порівняно із сумою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (336 070,08 грн.), суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення у цій справі сума середнього заробітку є очевидно неспівмірною зі встановленим розміром заборгованості з виплати грошової компенсації.

З врахуванням принципу справедливості та співмірності середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком позивача.

Такий висновок узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 24.07.2019 у справі №805/3167/18-а, від 03.04.2019 у справі №662/1626/17 та від 30.10.2019 у справі №806/2473/18.

Суд прийшов до висновку, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи буде розмір відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 3000,00 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року у справі №200/ 1471/21/21-а.

Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08.11.2018 року у справі №805/1008/16-а.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи, що позивач, згідно із пунктом 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» є звільненим від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат між сторонами відсутні.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ) до Військової частини 3057 (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, 186) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини 3057 Національної гвардії України (місцезнаходження: 87525, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, 186, код ЄДРПОУ 23313948) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з наступного дня після звільнення – 25.06.2019 року по день фактичного розрахунку – 15.11.2021 року, грошову компенсацію у сумі - 3000 (три тисячі) грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Повне судове рішення складено та підписано 24 січня 2022 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров