Рішення № 103287958, 04.01.2022, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 січня 2022 року Справа№200/11730/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

09 вересня 2021 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в області), надісланий на адресу суду 03 вересня 2021 року, в якому позивач просив:

- скасувати рішення ГУ ПФУ в області від 16 червня 2021 року № 050650004996 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку;

- зобов`язати ГУ ПФУ в області визначити необхідний пільговий стаж при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах незалежно від віку 20 років;

- зобов`язати ГУ ПФУ в області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 12 грудня 2001 року по 10 квітня 2002 року та з 15 грудня 2015 року по 29 жовтня 2020 року з урахуванням коефіцієнту кратності;

- зобов`язати ГУ ПФУ в області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 червня 2021 року та призначити пенсію на пільгових умовах згідно з п. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Заяви, клопотання учасників справи. Процесуальні дії у справі.

25 серпня 2021 року суд постановив ухвалу про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі; вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановив строк для подання заяв по суті справи; витребував у відповідача докази.

Про прийняття позовної заяви та відкриття провадження у справі учасники справи повідомлені в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС).

Відповідно до ч. 1 ст. 262 КАС розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу, розпочинається через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС).

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 16 червня 2021 року ГУ ПФУ в Донецькій області прийняло рішення № 050650004996, яким відмовило йому в призначенні пенсії незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058) у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу – 25 років.

Позивач стверджував, що наявність необхідного пільгового стажу, що дає йому право на пенсію за ч. 3 ст. 114 Закону № 1058, підтверджена записами в трудовій книжці, яка є основним документом про стаж.

Зазначав, що, відмовляючи в призначенні пенсії, ГУ ПФУ в Донецькій області виходило з того, що його страховий стаж становить 21 рік 03 місяці 23 дні, а пільговий – 18 років 09 місяців 16 днів.

При цьому до пільгового стажу не зарахований період роботи з 12 грудня 2001 року по 10 квітня 2002 року, оскільки згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09 червня 2021 року № 164, атестація робочих місць затверджена наказами від 12 грудня 1996 року № 2156-к та від 11 квітня 2002 року № 684-к.

Позивач вважав такі дії пенсійного органу протиправними, оскільки за висновком Великої Палати Верхового Суду, викладеним в постановах від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а та від 30 жовтня 2020 року у справі № 165/1961/15-а, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах атестації виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

З огляду на викладене позивач наполягав на тому, що має право на зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 12 грудня 2001 року по 10 квітня 2002 року.

Також позивач наполягав на тому, що має право на зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 15 грудня 2015 року по 15 лютого 2016 року гірником підземним з повним робочим днем в шахті та з 16 лютого 2016 року по 29 жовтня 2020 року гірником очисного забою з повним робочим днем в шахті.

Доводив, що оскільки трудова книжка містить усі необхідні записи про роботу повний робочий день в шахті (під землею), він не зобов`язаний надавати уточнюючі довідки про пільговий характер роботи.

Крім того, позивач зауважував, що оскільки він працював на провідних професіях, необхідний пільговий стаж для призначення пенсії становить 20 років, а не 25 років, як помилково вважає пенсійний орган.

Також, покликаючись на роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8, згідно з яким працівникам, зайнятим на підземних роботах та у металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до ст. 14 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон № 1788), але не відпрацювали повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної роботи та роботи у металургії із зарахуванням до нього: кожного повного року робочим гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виймальних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату – за 1 рік роботи 3 місяці.

На переконання позивача, з огляду на роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України за кожний повний його рік роботи на провідних професіях, перелічених у ч. 1 ст. 14 Закону № 1788, до пільгового стажу за провідними професіями пенсійний орган повинен був зарахувати додатково 3 місяці за 1 рік роботи.

Рішення про відмову в призначенні пенсії позивач вважав протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно пошурує його право на пенсійне забезпечення, а тому звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, свого ставлення до заявлених позовних вимог не висловив.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Докази відхилені судом, та мотиви їх відхилення.

На виконання вимог ст. 90 КАС суд оцінив докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи з того, що жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 КАС кожна особа повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З`ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що встановлено на підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

З 17 листопада 2010 року постійне місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить штамп про реєстрацію місця проживання, проставлений в паспорті.

Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010) зареєстроване як юридична особа, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) внесений відповідний запис.

Ухвалою від 15 вересня 2021 року суд витребував у ГУ ПФУ в Донецькій області пенсійну справу ОСОБА_1 з усіма наявними в ній матеріалами; заяву позивача про призначення пенсії від 09 червня 2021 року та всі документи, що були подані разом з нею; рішення про відмову у призначенні пенсії від 16 червня 2021 року № 050650004996 та всі документи, що слугували підставою для його прийняття; розрахунок страхового та пільгового стажу, проведений пенсійним органом під час розгляду питання про призначення позивачу пенсії (форма РС-право); всі інші докази, які стали підставою для допущення спірної бездіяльності, вчинення спірних дій та прийняття рішень.

В порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС витребувані докази відповідач не надав, про причини, що унеможливили їх подання, суд не повідомив. Як наслідок, справа розглянута по суті за наявними в ній матеріалами.

09 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Донецькій області з заявою про призначення пенсії незалежно від віку за ч. 3 ст. 114 Закону № 1058.

16 червня 2021 року за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 09 червня 2021 року ГУ ПФУ в Донецькій області прийняло рішення № 050650004996 «Про відмову у призначенні пенсії».

Цим рішенням ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії незалежно від віку за ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу – 25 років.

Відмовляючи в призначенні пенсії, пенсійний орган виходив з такого:

«Вік заявника 43 роки.

Страховий стаж особи становить 21 рік 03 місяці 23 дні.

Необхідний пільговий стаж становить 25 років.

Пільговий стаж особи становить 18 років 09 місяців 16 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

період роботи з 03 червня 1997 року по 15 серпня 1997 року згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 , оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення, яке не завірено належним чином, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.

до пільгового стажу не зараховано:

періоди роботи з 12 грудня 2001 року по 10 квітня 2002 року, оскільки згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 164 від 09 червня 2021 року, атестація робочих місць була проведена наказом № 2156-к від 12 грудня 1996 року та наказом № 684-к від 11 квітня 2002 року».

На підставі записів в трудовій книжці НОМЕР_3 суд встановив такі обставини щодо періодів роботи ОСОБА_1 на зарахування яких до страхового та пільгового стажу він претендує та з приводу яких виник спір:

запис 1 – 03 червня 1997 року на підставі наказу від 03 червня 1997 року № 4 позивач був прийнятий на роботу до профспілкового комітету акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» поваром у дитячому оздоровчому центрі «Ювілейний»;

запис 2 – 15 серпня 1997 року на підставі наказу від 13 серпня 1997 року № 31 звільнений у зв`язку з завершенням оздоровчого сезону;

[…]

запис 7 – 01 лютого 1999 року на підставі наказу від 26 січня 1999 року № 131 позивач був прийнятий на роботу до державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Південнодонбаська-3» гірничим робочим підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті;

запис 8 – 05 лютого 2001 року на підставі наказу від 02 лютого 2001 року № 150 переведений гірничим монтажником 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

запис 9 – 01 червня 2003 року на підставі наказу від 29 травня 2003 року № 1170 переведений гірничим робочим очисного забою 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

[…]

запис 14 – 03 жовтня 2005 року на підставі наказу від 03 жовтня 2005 року № 1654к переведений гірничим робочим очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті.

[…]

запис 21 – 15 грудня 2015 року на підставі наказу від 14 грудня 2015 року № 848к позивач був прийнятий на роботу до відокремленого підрозділу «Шахта «Південнодонбаська № 3 імені М.С. Сургая» гірником підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті;

запис 22 – 16 лютого 2016 року на підставі наказу від 15 лютого 2016 року № 133к переведений гірником очисного забою підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті;

[…]

запис 24 – 14 лютого 2018 року на підставі наказу від 14 лютого 2018 року № 138к переведений гірником очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті;

[…]

запис 26 – 29 жовтня 2020 року на підставі наказу від 29 жовтня 2020 року № 775к звільнений за власним бажанням за ст. 38 Кодексу законів про працю України;

запис 27 – 20 листопада 2020 року на підставі наказу від 19 листопада 2020 року № 822к позивач був прийнятий на роботу до державного підприємства «Шахта імені М.С. Сургая» гірником очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті.

Як свідчать довідки державного підприємства «Шахта імені М.С. Сургая» про підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09 червня 2021 року № 164, від 09 червня 2021 року № 37 та від 18 серпня 2021 року № 183, ОСОБА_1 працював повний робочий день в державному підприємстві «Шахта імені М.С. Сургая» (та на підприємствах, правонаступником якого є державне підприємство «Шахта імені М.С. Сургая»), і

за період з 01 лютого 1999 року по 04 лютого 2001 року виконував роботи зі шкідливими умовами праці з повним підземним робочим днем в шахті за професією (посадою) гірник підземний з повним робочим днем, що передбачена Списком № 1, розділ 1, підрозділ 1, код 1010100а, код КП 7111, постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162;

за період з 05 лютого 2001 року по 31 травня 2003 року виконував роботи зі шкідливими умовами праці з повним робочим днем в шахті за професією (посадою) гірномонтажник підземний з повним робочим днем в шахті, що передбачена Списком № 1, розділ 1, підрозділ 1, код 1010100а, постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, від 16 січня 2003 року № 36;

за період з 01 червня 2003 року по 08 вересня 2014 року виконував роботи зі шкідливими умовами праці з повним робочим днем в шахті за професією (посадою) гірник очисного забою підземний з повним робочим днем в шахті, що передбачена Списком № 1, розділ 1, підрозділ 1, код 1.1а, постанова Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36;

за період з 15 грудня 2015 року по 15 лютого 2016 року виконував роботи зі шкідливими умовами праці з повним робочим днем в шахті за професією (посадою) гірник підземний з повним робочим днем в шахті, що передбачена Списком № 1 розділ 1 підрозділ 1.1а, код КП 7111, постанови Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, від 24 червня 2016 року № 461;

за період з 16 лютого 2016 року по 29 жовтня 2020 року виконував роботи зі шкідливими умовами праці з повним робочим днем в шахті за професією (посадою) гірник очисного забою підземний з повним робочим днем в шахті, що передбачена Списком № 1, розділ 1, підрозділ 1.1а, код КП 7111, постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461;

за період з 20 листопада 2020 року по теперішній час (червень 2021 року) виконував роботи зі шкідливими умовами праці з повним робочим днем в шахті за професією (посадою) гірник очисного забою з повним робочим днем в шахті, що передбачена Списком № 1, розділ 1 підрозділ 1.1а, код КП 7111, постанова Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461.

Атестація робочих місць за умовами праці затверджена наказами № 2156-к від 12 грудня 1996 року, № 684-к від 11 квітня 2002 року, № 402-к від 10 квітня 2007 року, № 1556-к від 16 грудня 2011 року, № 331-к від 27 березня 2012 року, № 544-к від 15 грудня 2016 року, № 311-к від 27 березня 2017 року.

За наслідками атестації робочих місць підтверджено право на пенсію на пільгових умовах для працівників, які працювали за професіями «гірник підземний» 1010100а, 1.1а, «гірномонтажник підземний» 10101100а, «гірник очисного забою підземний» 1010100а, 1.1а.

Як свідчить форма РС-право, пенсійний орган зарахував ОСОБА_1 :

період роботи з 03 червня 1997 року по 15 серпня 1997 року – не зарахований до страхового стажу;

період роботи з 26 вересня 1997 року по 08 червня 1998 року – до страхового стажу;

період роботи з 09 липня 1998 року по 15 серпня 1998 року – до страхового стажу;

період роботи з 01 лютого 1999 року по 04 лютого 2001 року – до страхового стажу та до пільгового стажу за ст. 14, постанова № 202, підземні, Список 1, р. 1, п-р 1, п. а-в;

період роботи з 05 лютого 2001 року по 11 грудня 2001 року – до страхового стажу та до пільгового стажу за ст. 14, постанова № 202, підземні, Список 1, р. 1, п-р 1, п. а-в;

період роботи з 12 грудня 2001 року по 10 квітня 2002 року – до страхового стажу;

період роботи з 11 квітня 2002 року по 31 травня 2002 року – до страхового стажу та до пільгового стажу за ст. 14, постанова № 202, підземні, Список 1, р. 1, п-р 1, п. а-в;

період роботи з 01 червня 2003 року по 31 грудня 2003 року – до страхового стажу та до пільгового стажу за ст. 14, постанова № 202, підземні, Список 1, р. 1, п-р 1, п. а-в;

період роботи з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2004 року – до страхового стажу та до пільгового стажу за ст. 14, постанова № 202, підземні, Список 1, р. 1, п-р 1, п. а-в;

період роботи з 01 січня 2005 року по 31 травня 2005 року – до страхового стажу та до пільгового стажу за ст. 14, постанова № 202, підземні, Список 1, р. 1, п-р 1, п. а-в;

період роботи з 01 червня 2005 року по 08 вересня 2014 року – до страхового стажу та до пільгового стажу за ст. 14, постанова № 202, підземні, Список 1, р. 1, п-р 1, п. а-в;

період безробіття з 01 лютого 2015 року по 16 березня 2015 року – до страхового стажу;

період роботи з 15 грудня 2015 року по 30 вересня 2016 року – до страхового стажу;

період роботи з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2020 року – до страхового стажу;

період роботи з 03 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року – до страхового стажу;

період роботи з 20 листопада 2020 року по 09 червня 2021 року – до страхового стажу та до пільгового стажу за ст. 14, постанова № 202, підземні, Список 1, р. 1, п-р 1, п. а-в.

У відповідь на звернення ОСОБА_1 ГУ ПФУ в Донецькій області листом повідомило, що 16 червня 2021 року прийняло рішення № 050650004996, яким відмовило в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного підземного стажу – 25 років. Відповідно до наданих документів підземний стаж складає 18 років 09 місяців 16 днів.

При цьому до пільгового стажу не зарахований період роботи в державному підприємстві «Шахта імені М.С. Сургая» з 15 грудня 2015 року по 29 жовтня 2020 року через відсутність пільгової довідки, яка підтверджує зайнятість на підземних роботах впродовж повного робочого дня.

Для зарахування до страхового стажу періоду роботи з 03 червня 1997 року по 15 серпня 1997 року позивачу необхідно надати уточнюючу довідку, оскільки в трудовій книжці наявне виправлення в даті наказу про звільнення, яке не засвідчено належним чином, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 29 липня 2003 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.

В подальшому у відповідь на звернення позивача листом від 28 липня 2021 року ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило, що за поданими документами до страхового стажу не зарахований період роботи з 03 червня 1997 року по 15 серпня 1997 року, оскільки в трудовій книжці наявне виправлення в даті наказу про звільнення, яке не засвідчено належним чином, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 29 липня 2003 року № 58 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.

До пільгового стажу не зарахований період роботи з 12 грудня 2001 року по 10 квітня 2002 року, оскільки згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09 червня 2021 року № 164 атестація робочих місць була проведена наказом № 2156-к від 12 грудня 1996 року та № 684-к від 11 квітня 2002 року.

Враховуючи викладене, в призначенні пенсії на пільгових умовах відмовлено.

В листі від 04 серпня 2021 року, адресованому позивачеві, ГУ ПФУ в Донецькій області навело ті самі аргументи відмови в призначенні пенсії, що і в листі від 28 липня 2021 року.

В листі від 25 серпня 2021 року, адресованому представнику позивача, ГУ ПФУ в Донецькій області процитувало положення ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 та навело зміст роз`яснення Міністерства соціальної політки України від 20 січня 1992 року № 8.

Будь-які інші докази щодо предмета доказування учасники справи не надали.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058), який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Згідно з п. 16 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років.

П. 1 абз. 2 п. 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 було передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

На підставі пп. 27 п. 7 розділу І Закону України 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» п. 2 у розділі ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 викладений у новій редакції, що не передбачала застосування Закону № 1788 при призначенні пенсії особам, зазначеним в абзаці 1 цього пункту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Право на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначає ст. 114 Закону № 1058.

Згідно з ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків та страхового стажу, встановленого абз. абз. 1 і 15-23 п. 1 ч. 2 цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абз. 1 ст. 26 цього Закону, зменшується на один рік.

Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, (далі – Порядок № 383).

Відповідно до п. 2 Порядку № 383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.

Згідно з п. 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До посад або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

До підрозділу 10101000 1. Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень розділу 10100000 І. Гірничі роботи Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162, включені 1010100а а) Всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

До підрозділу 1. Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень розділу І. Гірничі роботи Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, включені 1.1а а) усі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

До підрозділу 1. Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників, копалень розділу І. Гірничі роботи Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року № 461, включені працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.

Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 (далі – Список № 202).

За наслідками аналізу норм ст. 14 Закону № 14 Закону № 1788 (положення якої аналогічні нормам ч. 3 ст. 114 Закону № 1058) та Списку № 202, Верховний Суд в постанові від 31 жовтня 2019 року у справі № 227/1732/17 зазначив таке:

«Комплексний аналіз зазначених норми дає підстави дійти висновку, що право на передбачену статтею 14 Закону № 1788-ХІІ пенсію незалежно від віку мають працівники, професії яких містяться у Списку, за умови безпосередньої зайнятості на цих роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи».

Суд зазначає, що до розділу І. «Підземні гірничі роботи в шахті і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт» Списку № 202 включені такі професії (посади): «усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю)».

Порядок підтвердження стажу роботи регламентований ст. 62 Закону № 1788.

Ст. 62 Закону № 1788 установлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі – Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Порядок № 637 окремо визначає особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.

За приписами п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведених вище правових норм дозволяє дійти таких висновків:

- основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка;

- лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.

Порядок звернення за призначенням пенсії регламентований ст. 44 Закону № 1058.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону № 1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку, що передбачено ч. 2 ст. 44 Закону № 1058.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі – Порядок № 22-1).

Документи, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, визначені п. 2.1. Порядку № 22-1.

Так, згідно з пп. 2 п. 2.1. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії, крім іншого, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Відповідно до п. 4.1. Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Згідно з п. 4.2. Порядку № 22-1 при прийманні документів працівник сервісного центру:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених п. 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до п. 4.3. Порядку № 22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Згідно з п. 4.7. Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Висновки суду по суті позовних вимог.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям ГУ ПФУ в Донецькій області рішення від 16 червня 2021 року № 050650004996 «Про відмову у призначенні пенсії».

Цим рішенням позивачу відмовлено в призначенні пенсії незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу – 25 років.

Для вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, рішення ГУ ПФУ в області належить перевірити на відповідність критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС.

Надаючи оцінку правомірності відмови в призначенні пенсії, суд виходить саме з тих аргументів, які пенсійний орган навів у рішенні, що є предметом спору.

Щодо наявності для зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду його роботи з 03 червня 1997 року по 15 серпня 1997 року суд зазначає таке.

Суд встановив, що в період з 03 червня 1997 року по 15 серпня 1997 року позивач працював поваром у дитячому оздоровчому центрі «Ювілейний» профспілкового комітету акціонерного товариства «Великоанадольський вогнетривкий комбінат» (записи №№ 1-2 в трудовій книжці).

До страхового стажу цей період не зарахований.

В рішенні, яке є предметом спору, пенсійний орган зазначив, що «період роботи з 03 червня 1997 року по 15 серпня 1997 року не зарахований до страхового стажу згідно з трудовою книжкою НОМЕР_3 , оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення, яке не завірено належним чином, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110».

З цього приводу суд заважує таке.

Відповідно до п. 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі – Інструкція № 58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з п. 1.5. Інструкції № 58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», цією Інструкцією та іншими актами законодавства.

Відповідно до п. 2.2. Інструкції № 58, крім іншого, до трудової книжки вносяться відомості про звільнення.

П. 2.3. Інструкції № 58 передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно з п. 2.4. Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

За правилами, наведеними у п. п. 2.6., 2.8. Інструкції № 58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до п. п. 2.25., 2.26. Інструкції № 58 записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

За правилами, наведеними у п. 4.1. Інструкції № 58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Суд відзначає, що Інструкція № 58 чітко визначає коло осіб, які уповноважені вносити записи до трудової книжки. До таких осіб належить керівник підприємства або спеціально уповноважена ним особа.

Вирішуючи публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд враховує висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 19 грудня 2019 року у справі № 307/541/17, а саме:

«34. Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

35. При цьому, колегія суддів вважає, що правильним є висновок суду першої інстанції про те, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників […]».

На переконання суду, позивач як особа, на яку не покладено обов`язків щодо організації ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей, а тому невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для незарахування пенсійним органом страхового стажу і, як наслідок, для обмеження права позивача на пенсійне забезпечення. На працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення.

За цих обставин суд відхиляє викладені в рішенні, яке є предметом спору, аргументи пенсійного органу про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача згаданого вище періоду.

З огляду на встановлені фактичні обставини та норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на зарахування до страхового стажу періоду роботи з 03 червня 1997 року по 15 серпня 1997 року.

Щодо наявності підстав для зарахування позивачу до спеціального (пільгового) стажу періоду роботи з 12 січня 2001 року по 10 квітня 2002 року суд зазначає таке.

Суд встановив, що в період з 05 лютого 2001 року по 31 травня 2003 року ОСОБА_1 працював горномонтажником підземним з повним робочим днем в шахті (записи №№ 8-9 в трудовій книжці).

Як свідчить форма РС-право, пенсійний орган зарахував позивачеві до страхового і до пільгового стажу за ст. 14, постанова № 202, підземні, Список 1, р. 1, п-р 1, п. а-в періоди роботи з 05 лютого 2001 року по 11 грудня 2001 року та з 11 квітня 2002 року по 31 травня 2002 року.

Водночас період роботи з 12 грудня 2001 року по 10 квітня 2002 року до пільгового стажу не зарахований.

В рішенні, яке є предметом спору, пенсійний орган зазначив, що «період роботи з 12 грудня 2001 року по 10 квітня 2002 року не зарахований до пільгового стажу, оскільки згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 164 від 09 червня 2021 року, атестація робочих місць була проведена наказом № 2156-к від 12 грудня 1996 року та наказом № 684-к від 11 квітня 2002 року».

З цього приводу суд зауважує наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року № 520/15025/16-а навела такі висновки:

«[…]

36. Відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

37. Статтею 62 Закону № 1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

38. Пунктом 3 Порядку № 383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

39. Відповідно до пункту 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

40. Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

41. Пунктом 10 Порядку № 383 установлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

42. Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

43. Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.

44. Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

45. Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Так, згідно з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.

46. Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

47. За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

48. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

49. При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

50. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов`язаний роз`яснити працівникові його права і обов`язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

51. Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

52. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

53. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов`язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров`я. Окрім того, роботодавець зобов`язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

54. Сукупність правових норм, про які йшлося у параграфах 32, 34, 36, 37, 45, 50, 51, 52 цієї постанови дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).

[...]

58. Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.

59. При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

60. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

[…]».

Робота позивача в період з 05 лютого 2001 року по 31 травня 2003 року горномонтажником підземним з повним робочим днем в шахті, підтверджена належним чином оформленими записами в трудовій книжці.

Таким чином, позивач має право на зарахування всього цього періоду, включаючи період з 12 грудня 2001 року по 10 квітня 2002 року, до спеціального (пільгового) стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058.

Наведені пенсійним органом в рішенні, яке є предметом спору, аргументи щодо відсутності підстав для зарахування до спеціального (пільгового) стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 12 грудня 2001 року по 10 квітня 2002 року через несвоєчасне проведення атестації, суд відхиляє, оскільки застосовує до спірних правовідносин висновки Великої Палати Верховного Суду, які зводяться до того, що працівник не несе відповідальності та не може зазнавати негативних наслідків через невиконання (неналежне виконання) роботодавцем свого обов`язку по проведенню атестації.

Щодо наявності підстав для зарахування позивачу до спеціального (пільгового) стажу періоду роботи з 15 грудня 2015 року по 29 жовтня 2020 року суд зазначає таке.

Суд встановив, що в період з 15 грудня 2015 року по 15 лютого 2016 року ОСОБА_1 працював гірником підземним з повним робочим днем в шахті; в період з 16 лютого 2016 року по 29 жовтня 2020 року – гірником очисного забою підземним з повним робочим днем в шахті (записи №№ 21-26 в трудовій книжці).

Як свідчить форма РС-право, пенсійний орган зарахував ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 15 грудня 2015 року по 30 вересня 2016 року, з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2020 року та з 03 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2020 року. До спеціального (пільгового) стажу ці періоди не зараховані.

Свідченням того, що рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 16 червня 2021 року № 050650004996 «Про відмову у призначенні пенсії» не відповідає критерію обґрунтованості є та обставина, що пенсійний орган в цьому рішенні взагалі не зазначив, що ці періоди не зараховані позивачеві до пільгового стажу, та не вказав, на якій підставі це не було зроблено.

Лише у відповідях на звернення позивача пенсійний орган повідомив, що до пільгового стажу не зарахований період роботи в державному підприємстві «Шахта імені М.С. Сургая» з 15 грудня 2015 року по 29 жовтня 2020 року через відсутність пільгової довідки, яка підтверджує зайнятість на підземних роботах впродовж повного робочого дня.

По-перше, суд зауважує, що робота позивача за професіями, які передбачені як Списком № 1, так і постановою КМУ № 202, повний робочий день в шахті в період з 15 грудня 2015 року по 15 лютого 2016 року та з 16 лютого 2016 року по 29 жовтня 2020 року підтверджена належним чином оформленими записами в його трудовій книжці, що виключає необхідність подання додаткових документів.

Отже, ОСОБА_1 має право на зарахування цих періодів до спеціального (пільгового) стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058.

По-друге, позивач надав суду довідки державного підприємства «Шахта імені М.С. Сургая» про підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 09 червня 2021 року № 164, від 09 червня 2021 року № 37 та від 18 серпня 2021 року № 183, які містять інформацію щодо всіх періодів роботи позивача на цьому підприємстві, включаючи періоди з 15 грудня 2015 року по 15 лютого 2016 року та з 16 лютого 2016 року по 29 жовтня 2020 року.

При цьому пенсійний орган не довів належними і допустимими доказами, що виявивши факт недостатності поданих позивачем документів для призначення пенсії, запропонував останньому надати уточнюючу довідку за періоди роботи з 15 грудня 2015 року по 15 лютого 2016 року та з 16 лютого 2016 року по 29 жовтня 2020 року.

Суд зауважує, що згідно з приписами ч. 3 ст. 44 Закону № 1058 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Отже, вирішуючи питання про призначення пенсії ОСОБА_1 , відповідач не був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені ч. 3 ст. 44 Закону № 1058, та у разі необхідності для підтвердження стажу роботи позивача звернутися до цього підприємства з вимогою про надання документів або провести перевірку. Однак цього відповідач не зробив.

Той факт, що одна з уточнюючих довідок була видана 18 серпня 2021 року, тобто після прийняття рішення, яке є предметом спору, висновку суду про протиправність відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу періодів роботи з 15 грудня 2015 року по 15 лютого 2016 року та з 16 лютого 2016 року по 29 жовтня 2020 року не спростовує, з огляду на те, що пенсійний орган не довів, що, перш ніж прийняти оспорюване рішення, вживав будь-яких заходів для її отримання (пропонував заявнику надати відповідний документ або звертався із запитом безпосередньо до підприємства).

Також суд вважає за необхідне зауважити, що, як вбачається з форми РС-право, пенсійний орган без жодного обґрунтування не зарахував ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01 жовтня 2020 року по 02 жовтня 2020 року.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що з огляду на встановлені фактичні обставини та зміст правових норм, які регулюють спірні правовідносини, рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 16 червня 2021 року № 050650004996 «Про відмову у призначенні пенсії» підлягає визнанню протиправним.

Висновок суду про протиправність рішення ґрунтується на тому, що воно не відповідає критеріям, наведеним у п. п. 3, 5, 6 ч. 2 ст. 2 КАС, є необґрунтованим та не може вважатися таким, що прийнято добросовісно і розсудливо.

Відмовляючи в призначенні позивачу пенсії, відповідач не забезпечив всебічний, повний та об`єктивний розгляд поданих позивачем документів.

Оскільки рішення ГУ ПФУ в Донецькій області рішення від 16 червня 2021 року № 050650004996 «Про відмову у призначенні пенсії» є протиправним, порушене право позивача підлягає поновленню шляхом скасування цього рішення.

Крім скасування рішення, для повного та ефективного захисту порушеного права позивача на підставі ч. 2 ст. 9 КАС суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та застосувати такі способи захисту як зобов`язання ГУ ПФУ в Донецькій області:

- зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи:

з 03 червня 1997 року по 15 серпня 1997 року;

з 01 жовтня 2020 року по 02 жовтня 2020 року;

- зарахувати ОСОБА_1 до спеціального (пільгового) стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 періоди роботи:

з 12 грудня 2001 року по 10 квітня 2002 року горномонтажником підземним з повним робочим днем в шахті;

з 15 грудня 2015 року по 15 лютого 2016 року гірником підземним з повним робочим днем в шахті;

з 16 лютого 2016 року по 29 жовтня 2020 року гірником очисного забою підземним з повним робочим днем в шахті;

- повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 червня 2021 року про призначення пенсії незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Щодо вимог позивача, яка стосується застосування коефіцієнтів карності, суд зауважує таке.

Відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 працівникам, зайнятим на підземних роботах та у металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі ст. 14 Закону № 1788, але не відпрацювавши повного стажу, передбаченою зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього:

- кожного повного року роботи гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого проказу за 1 рік роботи 3 місяці;

- кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.

Тобто, відповідно до роз`яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20 січня 1992 року № 8, основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10-річного стажу на підземних роботах.

Між тим, зміст положень ст. 14 та ч. 6 ст. 56 Закону № 1788 засвідчує, що така умова як наявність десятирічного стажу роботи на провідних професіях не визначена диспозиціями цих правових норм як обов`язкова підстава для їх застосування.

Як зазначив Верховний Суд в постанові 18 липня 2019 року у справі № 826/2426/16 листи – це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Таким чином, роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 за своєю правовою природою не належить до актів законодавства, в тому числі до актів нормативно-правового характеру, а носить лише рекомендаційний характер й, до того ж, в цьому роз`ясненні були довільно і помилково розтлумачені норми всупереч правового регулювання, запровадженого ст. 14 та ч. 6 ст. 56 Закону № 1788.

Аналогічний правовий висновок щодо застування роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 викладений Верховним Судом в постанові від 08 липня 2021 року у справі № 212/1743/17-а.

Враховуючи, що роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 не є нормативно-правовим актом і не може підміняти і доповнювати положення ч. 3 ст. 114 Закону України № 1058, оскільки носить лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині покладання на ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до його спеціального (пільгового) стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058, періодів роботи з 12 грудня 2001 року по 10 квітня 2002 року та з 15 грудня 2015 року по 29 жовтня 2020 року з урахуванням коефіцієнту кратності, не підлягають задоволенню.

До того ж варто зауважити, що роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 стосується порядку врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст. 14 Закону № 1788, в той час як позивач порушує питання про призначення йому пенсії незалежно від віку за нормами ч. 3 ст. 114 Закону № 1058.

Щодо вимог позивача в частині, яка стосується покладання на ГУ ПФУ в Донецькій області обов`язку визначити необхідний пільговий стаж при призначенні пенсії незалежно від віку – 20 років, суд зазначає таке.

Аналіз положень ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 свідчить, що відповідно до її норм пенсія незалежно від віку призначається двом категоріям працівників:

1) працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахті і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця категорія працівників набуває право на пенсію незалежно від віку за наявності спеціального (пільгового) стажу, тобто періоду зайнятості на таких роботах, не менше 25 років;

2) працівникам провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, відбійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень). Ця категорія працівників набуває право на пенсію незалежно від віку за наявності спеціального (пільгового) стажу, тобто періоду зайнятості на таких роботах, не менше 20 років.

Надані суду письмові докази свідчать, що позивач:

в період з 01 лютого 1999 року по 04 лютого 2001 року виконував роботи зі шкідливими умовами праці з повним підземним робочим днем в шахті за професією (посадою) гірник підземний з повним робочим днем;

в період з 05 лютого 2001 року по 31 травня 2003 року виконував роботи зі шкідливими умовами праці з повним робочим днем в шахті за професією (посадою) гірномонтажник підземний з повним робочим днем в шахті;

в період з 01 червня 2003 року по 08 вересня 2014 року виконував роботи зі шкідливими умовами праці з повним робочим днем в шахті за професією (посадою) гірник очисного забою підземний з повним робочим днем в шахті;

в період з 15 грудня 2015 року по 15 лютого 2016 року виконував роботи зі шкідливими умовами праці з повним робочим днем в шахті за професією (посадою) гірник підземний з повним робочим днем в шахті;

в період з 16 лютого 2016 року по 29 жовтня 2020 року виконував роботи зі шкідливими умовами праці з повним робочим днем в шахті за професією (посадою) гірник очисного забою підземний;

в період з 20 листопада 2020 року по теперішній час (червень 2021 року) виконував роботи зі шкідливими умовами праці з повним робочим днем в шахті за професією (посадою) гірник очисного забою з повним робочим днем в шахті.

З тих періодів, на зарахування яких претендує позивач для призначення пенсії незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058, лише періоди роботи гірником очисного забою підземним з повним робочим днем в шахті з 01 червня 2003 року по 08 вересня 2014 року та з 16 лютого 2016 року по 29 жовтня 2020 року підлягають зарахуванню до спеціального (пільгового) стажу роботи за провідними професіями.

При цьому тривалість роботи позивача за провідною професією є меншою за 20 років.

Як наслідок, самих лише періодів роботи ОСОБА_1 гірником очисного забою підземним недостатньо для призначення пенсії незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058.

Натомість професії «гірник підземний» та «гірномонтажник підземний» не належать до провідних професій, перелік яких визначений ч. 3 ст. 114 Закону № 1058.

Відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 та Списку № 202 робота за цими професіями підлягає врахуванню до спеціального (пільгового) стажу на підземних роботах, що дає право на пенсію незалежно від віку, за умови зайнятості на таких роботах не менше 25 років.

Судовий захист не повинен призводити до погіршення становища особи, яка за ним звернулася, а тому позовні вимоги в частині покладання на ГУ ПФУ в Донецькій області обов`язку визначити необхідний пільговий стаж при призначенні ОСОБА_1 пенсії незалежно від віку – 20 років не підлягають задоволенню.

В протилежному випадку під час вирішення питання про призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058 у пенсійного органу не буде підстав для зарахування до спеціального (пільгового) стажу періодів роботи гірником підземним та гірномонтажником підземним з 01 лютого 2001 року по 04 лютого 2001 року, з 05 лютого 2001 року по 31 травня 2003 року та з 15 грудня 2015 року по 15 лютого 2016 року, оскільки ці періоди підлягають врахуванню до спеціального (пільгового) стажу на підземних роботах, однак не підлягають врахуванню до спеціального (пільгового) стажу роботи за провідними професіями.

У зв`язку з тим, що призначення пенсії, в тому числі обчислення страхового і пільгового стажу, належить до повноважень пенсійного органу, позовні вимоги в частині покладання на ГУ ПФУ в Донецькій області обов`язку призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах згідно з п. 3 ст. 114 Закону № 1058 задоволенню не підлягають.

Як вже було вказано судом вище, за встановлених фактичних обставин належним способом захисту порушеного права позивача є покладання на пенсійний орган обов`язку повторно розглянути заяву про призначення пенсії з урахуванням оцінки суду, наведеної в цьому рішенні.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (квитанція від 03 вересня 2021 року № 24271).

Докази здійснення інших судових витрат позивач не надав.

Визначаючи кількість вимог немайнового характеру, заявлених позивачем, суд враховує, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, зобов`язання прийняти рішення, вчинити дії чи утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дій чи бездіяльності є однією вимогою.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Донецькій області підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька обл., м. Слов`янськ, площа Соборна, буд. 3) про скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 16 червня 2021 року № 05650004996 «Про відмову у призначенні пенсії».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи:

з 03 червня 1997 року по 15 серпня 1997 року;

з 01 жовтня 2020 року по 02 жовтня 2020 року.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального (пільгового) стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», періоди роботи:

з 12 грудня 2001 року по 10 квітня 2002 року горномонтажником підземним з повним робочим днем в шахті;

з 15 грудня 2015 року по 15 лютого 2016 року гірником підземним з повним робочим днем в шахті;

з 16 лютого 2016 року по 29 жовтня 2020 року гірником очисного забою підземним з повним робочим днем в шахті;

5. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09 червня 2021 року про призначення пенсії незалежно від віку відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

6. В іншій частині позовних вимог – відмовити.

7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

8. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

9. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

10. Повне судове рішення складено 04 січня 2022 року.

Суддя Т.О. Кравченко