Ухвала суду № 103287407, 31.01.2022, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

31 січня 2022 року Справа №160/9086/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 року у справі №160/9086/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, Управління Служби безпеки України в Одеській області – задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Служби безпеки України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 коштів індексації грошового забезпечення за час проходження служби в СБУ з листопада 2004 по грудень 2005 року, вересень – грудень 2014 року, січень - травень 2015, квітень 2016 року. Визнано протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 коштів індексації грошового забезпечення за час проходження служби в Управлінні Службі безпеки України у Дніпропетровській області з березня по червень 2014 року.

Зобов`язано Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 кошти індексації грошового забезпечення за період проходження ним служби в СБУ з листопада 2004 по грудень 2005 року, вересень – грудень 2014 року, січень - травень 2015, квітень 2016 року. Зобов`язано Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 кошти індексації грошового забезпечення за період проходження ним служби в Управлінні Служби безпеки України у Дніпропетровській області з березня по червень 2014 року.

Визнано протиправними дії Служби безпеки України щодо утримання з нарахованої ОСОБА_1 індексації грошових доходів у сумі 2500 грн. 92 коп. суми доплати військовослужбовцям оперативних підрозділів, які постійно співробітничають з особами, залученими до участі в оперативно – розшуковій діяльності на конфіденційній основі за період з 01.03.2018 р. по 31.12.2018 р. у сумі 634 грн. Зобов`язано Службу безпеки України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму доплати військовослужбовцям оперативних підрозділів, які постійно співробітничають з особами, залученими до участі в оперативно – розшуковій діяльності на конфіденційній основі за період з 01.03.2018 р. по 31.12.2018 р. у сумі 634 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення у справі №160/9086/20 набрало законної сили 28 червня 2021 року.

26.10.2021 року позивачу видано відповідні виконавчі листи по адміністративній справі №160/9086/20.

25 січня 2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить:

- зобов`язати Службу безпеки України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обгрунтування вказаної заяви позивачем зазначено, що на момент звернення до суду тільки Управління УСБУ у Дніпропетровській області виконало рішення суду від 26.05.2021 року в частині нарахування та виплати індексації в сумі 539,87 грн. Разом з тим, Служба безпеки України, як основний відповідач, рішення суду в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, виконав не в повному обсязі. Так, Службою безпеки України на картковий рахунок позивача було перераховано суму індексації за період з листопада 2004 по грудень 2005 року, вересень – грудень 2014 року, січень - травень 2015, квітень 2016 року в сумі 263,94 грн., що на його думку є меншою, ніж підлягає до виплати. Позивач зазначає, що згідно з довідковою інформацією щодо розрахунку суми індексації за період проходження військової служби в Центральному управлінні СБУ з 01.10.2014 по 30.03.2020 року йому було нараховано кошти індексації в сумі 10439,10 грн. Враховуючи, що суми індексації були частково виплачені при звільненні зі служби, (70,00 грн. та 2500,00 грн.), а також на виконання рішення суду по справі №160/9086/20 було сплачено 539,87 грн. та 263,94 грн. (всього – 3373,81 грн.), Служба безпеки України не перерахувала йому належні за рішенням суду кошти індексації в сумі 7065,29 грн., що в свою чергу підтверджує невиконання відповідачем рішення суду в повному обсязі. Також, повідомлено, що постановами державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05 та 10 січня 2022 року відкриті виконавчі провадження, якими Службу безпеки України зобов`язано виконати рішення суду по справі №160/9086/20 в повному обсязі. Оскільки відповідачем рішення суду не виконано, просять зобов`язати Службу безпеки України подати у встановлений судом строк про виконання рішення суду.

Ознайомившись із поданою заявою та доданими до неї документами, суд зазначає наступне.

За змістом статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а.

Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

При цьому суд зазначає, що вищезазначені правові норми ст.ст. 382 та 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Аналіз зазначених норм свідчить, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Між тим, відповідно до приписів ч.3 ст.166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

При цьому, стаття 167 КАС України регламентує загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення.

Так, частиною 1 статті 167 КАС України передбачено, що будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити: 1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; 2) найменування суду, до якого вона подається; 3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі; 4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника; 5) підстави заяви (клопотання, заперечення); 6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення); 7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.

Разом з тим, ч.1 ст.167 КАС України визначено, що до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Так, у порушення наведених норм позивачем не долучено до заяви про встановлення судового контролю докази того, чи дійсно він звертався до органів державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання рішення суду, у порядку встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.

Між тим суд звертає увагу, що саме на виконавчу службу покладено обов`язок щодо примусового виконання рішень. Відсутність відомостей про стан виконання рішення по вказаній справі відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, позбавляє суд можливості з`ясувати фактичні обставини справи на момент розгляду заяви.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що матеріали поданої заяви містять лист Фінансово-економічного управління СБУ від 15.11.2021 року № 21/3/1-Д-160-Д-164/5 з якого вбачається, що відповідач, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2021 року, здійснив нарахування та виплату ОСОБА_1 коштів індексації грошового забезпечення за період проходження ним служби в СБУ з листопада 2004 по грудень 2005 року, вересень – грудень 2014 року, січень - травень 2015, квітень 2016 року в розмірі 263,94 грн. Крім того, листом від 17.12.2021 року №2/3/1-Д/179/5 СБУ проінформувало позивача про розміри нарахованої індексації за спірні періоди, із зазначенням базових місяців – жовтень 2004 року та серпень 2005 року.

Тобто, надані разом із заявою докази свідчать про те, що Службою безпеки України рішення суду від 26.05.2021 року по даній справі виконано.

Та обставина, що позивач вважає, що розрахунок суми індексації за періоди з листопада 2004 по грудень 2005 року, вересень – грудень 2014 року, січень - травень 2015, квітень 2016 року в розмірі 263,94 грн. зроблений відповідачем невірно, не свідчить про невиконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Таким чином, оскаржувана бездіяльність Служби безпеки України з розгляду питань, пов`язаних із нарахуванням та виплатою позивачу індексації грошового забезпечення, прийняте на виконання судового рішення у справі №160/9086/20 можуть бути оскаржені, відповідно до статті 383 КАС України.

Такий порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі є очевидно безпідставною та необгрунтованою, у зв`язку з чим, на підставі ч.2 ст.167 цього Кодексу, підлягає поверненню заявнику без розгляду.

При цьому суд зазначає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов`язком.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 167, 243, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області, Управління Служби безпеки України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути заявнику без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева