Рішення № 103284723, 14.02.2022, Кремінський районний суд Луганської області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2022 року Справа № 414/85/22 Провадження № 2/414/197/2022

Кремінський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Безкровного І.Г.,

за участю секретаря с/з Нагорянської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кремінна Луганської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Луганської області Лиманський Владислав Юрійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник Прохватілов Максим Юрійович, звернулася до Кремінського районного суду Луганської області з позовною заявою до ТОВ «Вердикт Капітал» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позову зазначається, що у 2012 році між позивачем та ПАТ «Альфа Банк» був укладений кредитний договір, за яким позивач постійно та безперервно сплачував заборгованість, яка, за підрахунками позивача, наразі погашена у повному обсязі.

У той же час за місцем роботи позивача, до Пенсійного фонду (за місцем отримання позивачем пенсії), а також до банку надійшла постанова приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського В.Ю. про відкриття виконавчого провадження № 66997033 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 204665 від 22.06.2021, з якої позивач дізнався про стягнення з нього грошових коштів.

Позивач вважає, що на підставі документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, зокрема розрахунку заборгованості, який здійснений працівниками банку, не можна встановити безспірність вимог відповідача до позивача, а тому вказаний виконавчий напис вчинений із порушенням вимог закону. Так, сам позивач категорично заперечує наявність у нього заборгованості перед відповідачем.

Крім того, відповідачем був пропущений строк, протягом якого він мав права звернувся із заявою про вчинення виконавчого напису за вказаною в ньому сумою стягнення, оскільки строк кредитного договору давно сплив.

Обґрунтовуючи незаконність виконавчого напису, позивач зокрема посилався на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.

У зв`язку з цим позивач просив визнати зазначений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, а також стягнути з відповідача на користь відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн та судовий збір у розмірі 992,40 грн.

21.01.2022 разом із відкриттям провадження у справі були задоволені клопотання представника позивача про витребування доказів та судом були витребувані: 1) у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. - належним чином завірені копії матеріалів нотаріальної справи щодо вчинення ним виконавчого напису № 204665 від 22.06.2021; 2) у приватного виконавця виконавчого округу Луганської області Лиманського В.Ю. - належним чином завірені копії матеріалів виконавчого провадження № 66997033 (а.с. 25-27). Проте витребувані документи суду надані не було.

Також 21.01.2022 судом була задоволена заява представника позивача про забезпечення позову та зупинуте стягнення на підставі виконавчого напису, який позивач просила визнати таким, що не підлягає виконанню (а.с. 28-29).

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, останній надав суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, в якій також зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань від нього не надійшло, відзиву на позов не подав.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, будь-яких заяв чи клопотань не надали.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, який належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, причини неявки ним не повідомлялися, відзиву на позову він не подав, а сторона позивача не заперечувала проти вирішення справи у заочному порядку, розгляд справи здійснювався за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів, про що судом була постановлена відповідна ухвала.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 01.10.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Луганської області Лиманським В.Ю. в межах виконавчого провадження № 66997033 була винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису № 204665, вчиненого 22.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості у розмірі 102247,95 грн (а.с. 11, 15, 16-17).

Частиною 6 статті 55 Конституції України гарантовано право кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Стаття 18 Цивільного кодексу України передбачає можливість захисту цивільних прав нотаріусом шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі, але у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 цього Закону визначені умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з пп. 3.1 - 3.5 п. 3 глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо: 1) подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; 2) за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999, нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2016 скасовано; визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 662 від 26.11.2014, у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Оскаржуваний позивачем виконавчий напис вчинений нотаріусом 22.06.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.

У постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17 викладений правовий висновок про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 зроблено висновок, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості. Якщо порушення Порядку вчинення нотаріальних дій, допущені нотаріусом при вчиненні виконавчого напису, не свідчать про недотримання умов вчинення виконавчого напису, передбачених статтею 88 Закону України «Про нотаріат», та не призвели до порушення гарантованих законом прав боржника або стягувача, вони не можуть слугувати підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17 та узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.03.2019 у справі № 137/1666/16-ц.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Такий правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц.

При цьому позивач категорично заперечує наявність будь-якої заборгованості за ним за вказаним у виконавчому написі кредитним договором, що апріорі свідчить про неможливість її стягнення у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки між сторонами є спір щодо наявності такої заборгованості. У свою чергу, відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження наявності та безспірності зазначеної у виконавчому написі нотаріуса заборгованості позивача перед відповідачем.

За таких обставин, оскільки суд дійшов висновку про наявність між сторонами спору щодо існування заборгованості позивача за вищевказаним кредитним договором, а отже безспірність заборгованості позивача як обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису в даному випадку очевидно відсутня, суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю та визнати зазначений виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Щодо розподілу між сторонами судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 22.11.2021 уклав договір про надання професійної правничої допомоги з адвокатом Прохватіловим Максимом Юрійовичем, повноваження якого підтверджуються свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 823 від 19.04.2006 та ордером серії ВВ № 1018159 від 22.11.2021 (а.с. 18-19, 20, 21).

Із розрахунку погодинної вартості правової допомоги за вказаним договором від 22.11.2021 вбачається, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу, яка була надана адвокатом Прохватіловим М.Ю. у загальному розмірі 5000 грн, що складаються з наступного: 1) надання консультацій - 200 грн; 2) складання позовної заяви - 2400 грн; 3) пошук судової практики та ознайомлення із судовою практикою та новелами законодавства України, практики ЄСПЛ - 1600 грн; 4) представництво інтересів у суді - 800 грн, - сплата позивачем яких підтверджується квитанцією № 1 від 20.01.2022 (а.с. 22, 23).

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому суд враховує, що у разі недотримання вимог частини ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Однак обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У той же час, відповідач у судове засідання не з`явився та не зазначав про неспівмірність витрат позивача на правову допомогу, клопотання про їх зменшення відповідачем не заявлялося.

Понесення позивачем судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 992,40 грн (за подання позову та заяви про забезпечення позову) підтверджуються наявною в матеріалах справи квитанцією № 14 від 20.01.2022 та випискою про зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с. 2, 42).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про необхідність повного задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених останнім судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн, який є обґрунтованим та співмірним з огляду на положення ч. 4 ст. 137 ЦПК України, а також зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 5, 10-13, 75-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Луганської області Лиманський Владислав Юрійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 22.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» заборгованості за кредитним договором у розмірі 102247,95 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5992,40 грн (п`яти тисяч дев`ятисот дев`яноста двох гривень сорока копійок).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів із дня його складення позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги, заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Луганського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його складення. Заява про перегляд цього заочного рішення може бути подана до Кремінського районного суду Луганської області протягом тридцяти днів із дня його складення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Представник позивача: Прохватілов Максим Юрійович (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця роботи: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (ідентифікаційний код 36799749; місцезнаходження: м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б).

Третя особа № 1: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович (адреса місця роботи: м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5).

Третя особа № 2: приватний нотаріус виконавчого округу Луганської області Лиманський Владислав Юрійович (адреса місця роботи: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Федоренка, буд. 4-Б, оф. 21).

Суддя І.Г. Безкровний